Книгу "Основоположні міфи ізраїльської політики“ французький письменник, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.

Тамплієри - слуги диявола чи лицарі Господні? Сьогодні вони, завдяки рекламі й кінематографу, мають славу героїв і мучеників, і навряд чи хто згадає, що зовсім нещодавно, років з п’ятдесят тому, на них палало клеймо зрадників і вбивць. А як хто і згадає, буде впевнений: це їх зрадили, їх знищували, їх оговорили навмисне. Авжеж, «фірма сенсацій» постаралася недарма, і серед усіх середньовічних «таємниць» найбільш плодовита (й грошовита) на сьогодні - таки легенда про Святий Грааль, про кров Христа, про благородних лицарів у білих плащах. Красива й жалісна легенда. А головне - таємниця... Відомий вітчизняний журналіст і письменник Юрій Ячейкін переконаний, що справа зовсім не в химерних таємних знаннях, а в самому факті появи, діяльності та знищення першого в середньовічній Європі військово-чернечого ордену. Дослідник пропонує до вашої уваги цікаві факти, які лишилися поза увагою романтизаторів хрестоносців. Він не спростовує, лише додає. А от висновки - висновки за вами.

Сучасна письменниця, літературознавець оглядає літературу другої половини XX ст. під особливим кутом зору. Вона відшукує те глибинне, сутнісне, можливо, найкраще, що робить творчість кожного письменника неповторною. Для масового читача.

Бруно Шульц — один із найвидатніших письменників XX століття. Він народився в Дрогобичі, писав польською мовою, а його посмертна слава спричинилася до змагання кількох країн за право вважати його «своїм». Це перший повний переклад творів Бруно Шульца на українську мову. Здійснив його один із найзнаковіших сучасних письменників Юрій Андрухович

Юрій Шерех (Шевельов), професор Колумбійського університету (США), - видатна постать у світовому мовознавстві та літературній критиці. Проте його блискучі есе та фундаментальні дослідження до останнього часу з відомих причин були недоступні читачам України. Ця книга розкриває перед нами глибокий і оригінальний світ Юрія Шереха-літературознавця, перу якого належать надзвичайно цікаві портрети класиків української літератури та сучасних письменників, роздуми про театр, архітектуру, інші мистецькі проблеми, а також спогади.

Новий роман Валерія Шевчука займає особливе місце в творчому доробку письменника — це монументальне художнє полотно з великою кількістю героїв, створене автором з 1972-го по 1991 рік, що є відбитком тієї епохи з їі житейськими перипетіями та колізіями. В основі роману (а він в новелах-оповідках) — зображення життя окремої вулиці в провінційному місті, яке ще зберігало давню мораль і звичаї, але вони вже тратились і розкладалися під важкими ударами та налягами XX ст. Та попри ці втрати людина, яка з’являється в творі, завжди залишає в собі часточку світла.

Кн. 1. - 2007. - 720 с.

Книга сучасного українського історика та письменника — це виклад історії однієї з найвизначніших ідей українського державотворення, де автор прагне не лише дослідити ті чи інші явища, а передусім їх осмислити. Вона містить величезний масив інформації про становлення, розвиток і руйнацію Козацької держави. Широко висвітлено діяльність політичних і військових діячів доби Козацької держави та пізніших часів. Видання має значну кількість ілюстрацій. Для науковців, викладачів і студентів вищих навчальних закладів та всіх, кому небайдужа українська історія XVI–XVIII ст.

Бібліографічний покажчик, який упорядкували члени Комісії всесвітньої літератури ім. Миколи Лукаша НТШ, відображає переклади творів світової літератури, які публікувалися в західноукраїнській періодиці від 1914 до 1939 рр.

Т. 1 : Літературознавство. Критика. Журналістика. - 2002. - 640 с.

Почну з того, що це не роман. Та навіть і не збірка новел. Це не оповідання і не поезія. Це — текст. У «Процесі» Славоміра Мрожека був такий собі письменник-дивак, який писав прозу, однак його твори були закороткі для роману й задовгі для оповідання. Проза поетична, із сатиричною жил кою. Воно? Я не знаю. У будь-якому випадку, я назвав цей текст «Цього ви не знайдете в Яндексі». Перед тим, як писати передмову, я дав ще глевку текстову масу своєму колєзі, щоб той прочитав і висловив свою думку. «Він незавершений, він нагадує кілька початків декількох романів, у яких немає розв’язки, а є ли ше зачин. Це текст суто для своїх», — сказав мій колєга... Я над цим не замислювався, але, можливо, це якраз те, що мені потрібно? Спочатку в мене з’явився задум зробити цей текст як збірку новелок про людей, які, в принципі, не мали війти в історію, про долі цих людей, сплетіння доль. Ці новелки мали переплітатися, а остання мала бути підсумком усього тексту. Але, тільки-но я розпочав роботу, у мене виникло інше бажання — зробити брудний текст, такий собі напівлітературний вінегрет, ва ріаційний текст, експромт. Такий би я написав у метро або на парах. Він примітивний, він нерозумний, у ньому я щиро не побоявся здатися смішним. Це мій текст, текст мого життя. Це спроба літературного опису моєї сім’ї, моїх колєг, друзів, знайомих, історій із дитинства, це власні роздуми, погляди, висновки, які, в принципі, кожен може зробити для себе сам. Усі персонажі невигадані (вигадані лише імена), вони дійс но живуть і жили, усі події справді відбувалися. Не обійшлось, звичайно, без художніх прикрас, але ж без них цей текст був би лише стенографічним відтворенням подій.

Дотеперішні дослідники творчости Василя Стефаника переважно вбачали в ньому оборонця покривджених соціальною несправедливістю галицьких селян, абож, спираючися на писання другого, вже повоєного періоду його творчости, - борця за національне визволення. Проте такі традиційні інтерпретації недостатні і не можуть вже нас сьогодні задовільнити. Часто витворюється враження, що деякі критики намагалися втиснути мистецьку індивідуальність письменника у Прокрустове ложе власних естетичних уподобань, а передусім - політичних переконань, нехтуючи не раз ориґінальним світом його своєрідної творчої уяви. Щойно коли усвідомимо собі глибоко полісмисловий характер Стефаникових творів, зможемо відкрити в них вселюдські перспективи, їхню універсальну вартість. Одна з головних вад традиційних інтерпретацій полягає в тому, що вони не розглядають дорібку Стефаника на тлі духовости його власної, себто сучасної йому европейської доби. стефаник був емоційно глибоко зв'язаний з українським селом, з якого він вийшов, але водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, що оволодів Европою на переломі 20 сторіччя, себто з течією екпресіонізму. Цей експресіоністичний світогляд наближував Стефаника до передових літературних і мистецьких кіл Заходу, але відчужував його від тогочасної галицької інтеліґенції, якій часто було важко зрозуміти його творчість. Велич творчости Стефаника саме в тому, що він зумів створити синтезу національного первня з уселюдським, отже, поєднати любов до української людини з модерним світоглядом та з модними на той час засобами мистецького вияву. Точніше: він прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору. В межах цієї праці не було можливості вичерпно розглянути всі твори Стефаника, в яких проявляються характеристичні риси його експресіоністичної манери. Завдання звужено до деяких вибраних творів і проблем, до висвітлення спорідненості письменника з естетичним та етичним світоглядом тогочасної мистецької епохи, не забуваючи її передових мистців, теоретиків і письменників, а далі до аналізи Стефаникових стилістичних засобів і структури його творчого вияву.

У посібнику в алфавітному порядку наводяться приклади правильного вживання слів у сучасній українській мові. Ілюстративний матеріал взято з творів українських письменників XIX—XX ст. Для учнів, студентів, учителів-словесників, широкого кола читачів.

У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілюстративним матеріалом з творів класиків української літератури кін. 19 - поч. 20 ст., а також українських радянських письменників.

Найвизначніший австрійський письменник Стефан Цвейг — самобутній і яскравий майстер витонченої психологічної прози Численні твори Цвейга відрізняються глибокою драматичністю і несподіваною кульмінацією. Найбільш повно його талант виявився у циклі новел, шо розкривають перед читачем життя людини, сповнене глибоких переживань і великих емоційних поривів. До цієї книжки увійшли три найвідоміші новели С. Цвейга — «Амок», «Лист незнайомої», "Гувернантка".