The triumph of Zionism has clouded recollection of competing forms of Jewish nationalism vying for power a century ago. This study explores alternative ways to construct the modern Jewish nation. Jewish nationalism emerges from this book as a Diaspora phenomenon much broader than the Zionist movement. Like its non-Jewish counterparts, Jewish nationalism was first and foremost a movement to nationalize Jews, to construct a modern Jewish nation while simultaneously masking its very modernity. This book traces this process in what was the second largest Jewish community in Europe, Galicia. The history of this vital but very much understudied community of Jews fills a critical lacuna in existing scholarship while revisiting the broader question of how Jewish nationalism - or indeed any modern nationalism - was born. Based on a wide variety of sources, many newly uncovered, this study challenges the still-dominant Zionist narrative by demonstrating that Jewish nationalism was a part of the rising nationalist movements in Europe.

Whatever critical scalpel one selects for dissecting the literary works of Bruno Schulz (1892-1942), there will always be a certain degree of textual resistance which cannot be broken. Or in other words, taking off one of Schulz's many masks, one will probably never avoid the impression that a new mask has emerged. This book contributes to the three most typical critical strategies of reading Schulz's works (combinations, fragmentations, reintegrations) - being fully aware, of course, of the relativity of each particular approach. In addition, the book sets out to explore all of Schulz's creative output (i.e. his stories as well as his graphic, epistolary and even literary critical works), as one of Schulz's main goals was exactly to cross artificially set up boundaries between, among other things, different artistic media of expression. The book for the first time brings together leading Schulzologists (Jarzębski, Markowski, Robertson) and their prospective successors (Augsburger, Gorin, Kato, Suchańska-Drażyńska, Underhill, Wojda), established Polish academics (Dąbrowski, Skwara, Weretiuk) and their foreign counterparts (De Bruyn, Gall, Meyer-Fraatz, Schulte, Sproede, Zieliński), scholars primarily working on other authors (Anessi, Śliwa, Żurek) and those focusing on other art forms (Sánchez-Pardo, Watt). The editors' introduction offers an overview of seven decades of Schulzology. The book is of interest for both readers with a general interest in (world) literature and/or a particular interest in Polish and Jewish studies.

As the Division's Chief of Staff from January 1944 until its ultimate surrender in May 1945, the author was in an exceptionally favorable position to observe how a large group of Ukrainians reacted to the impending and politically complex crisis on the Eastern Front. The author describes the Division as it was formed in May 1943 and first saw action in July 1944 at Brody, where the major portion of its troops were killed or captured by Soviet forces. In October it was sent to Slovakia and was stationed there until January 1945. Then, by arduous marches under extremely difficult conditions, it was transferred to the mixed nationality area of southern Austria and northern Slovenia. At the war's end the Division retreated farther into Austria, to surrender to the British Army. Most combat was with regular Soviet troops advancing through Hungary toward southeast Austria. Major Heike delineates these operations skillfully and graphically. The memoir is especially valuable for his account of the campaign in Styria - likely to remain the principal source of information on the Division's activities during the last months of World War Two - as well as for the light is sheds on numerous other aspects of Ukrainian involvement in the war. Excellent study.

Книга присвячена польсько-українському протистоянню напередодні Другої світової війни, під час нацистської окупації і в перші роки після неї. Основну увагу приділено подіям на Холмщині (головно від часу акції нищення православних церков у 1938 р. до масової депортації українського автохтонного населення в 1945—1947 pp.) і на Волині (головно в 1943—1944 pp., коли конфлікт був найкривавіщим). Наводяться також окремі матеріали про Галичину (включно з Надсянням і Лемківщиною), однак ширше питання про події в цьому регіоні будуть висвітлені в окремому томі. Книга включає дослідження, а також добірки документів, спогадів і матеріалів дискусії, що велася напередодні відкриття на Волині 11 липня 2003 р. пам'ятника польським і українським жертвам міжнаціонального конфлікту. Видання підготоване завдяки підтримці Фонду Теодора і Магдалини Бутреїв при Освітній Фундації Петра Яцика, Торонто, Канада.

Микола Миколайович Аркас - український письменник, композитор, історик. Основна робота в галузі історії - «Історія України-Русі», написана українською мовою і видана в 1908 р. у Петербурзі. Книга була дуже популярна. За висловлюванням сучасників, «жодна українська книга, крім «Кобзаря», не мала такого успіху, як праця М. Аркаса». Той край, від Карпатських гір і аж до Кубані, звемо ми Україною, а наш народ, що там живе (про инших людей на Вкраїні буде мова далі) звемо Українцями. Се назва добра, стара й найзручніща - так звуть себе наші люде скрізь: чи в Київі, чи в Полтаві, чи в Одесі, чи у Львові (в Галичині), чи в Чернівцях (на Буковині). А проте се одні люде, з однією мовою, з однаковими звичаями, з тією самою культурою. Де-б не жив Українець: чи то на Кубані, чи в Чернигові, чи на Буковині на границі з Румунією - скрізь у нього така сама біла хата з садочком, однакові пісні, звичаї та обряд (наприклад весільний), однаково в хаті й коло хати, - одно слово, видно, що то ті самі люде - Українці, один народ Український, а не Польський, не Московський, чи инший який.

Роман "Ґоґ і Маґоґ" Мартіна Бубера, одного з найоригінальніших та найвідоміших філософів XX сторіччя, незвичний для європейського читача. На перший погляд перед нами вигадана історична хроніка, різновид добре відомого жанру "альтернативної історії", яка відбувається в хасидських осередках Галичини і Польщі наприкінці XVIII ст. Проте це - перший, найбільш приступний шар змістів, які зчитуються з текстуальної поверхні роману. На читача, який насмілиться відкрити буберівський "магічний детектив", чекає справжнє інтелектуальне випробування і навіть виклик, адже філософська насиченість тексту, гострота моральних дилем вражає. Книга створювалась чверть століття і була закінчена у 1941 році. Добре відома європейській літературі тема — роль особистості в історії — набуває у Бубера виміру екзистенційної боротьби за справжню цінність людського буття.

У книзі висвітлюється політична історія Західної України міжвоєнного періоду. На широкому тлі динамічно змінюваної політичної ситуації розкривається весь спектр складного й неоднозначного українського суспільно-політичного руху в Східній Галичині і Західній Волині. Для вчителів-істориків, викладачів та студентів, політологів.

На одному із світових перехресть культур та релігій, у Дрогобичі на Галичині наприкінці століття та великого правління кайзера Франца Йосифа І, в народі вічних подорожніх торгівців та мудреців — євреїв року Божого 5652 чи 12 липня 1892 року за Григоріянським календарем в очікуванні на щось незбагненне і передчуване народилося звичайнісеньке немовля. Ім'я принесло собі само — 12 липня саме іменини Бруно.