Рассмотрены сущность и границы трансцендентальной онтологии, кризис классических рациональных онтологий мышления, процесс трансформации рациональности, сущность коммуникативной онтологии. Проанализированы топология постнеклассического сознания, феноменология движущихся наук, место деконструктивизма в поле топологического мышления.

Розкрито зміст онтологічного вчення основних представників античного неоплатонізму (Плотін, Порфирій, Ямвліх, Прокл). Висвітлено органічний зв'язок неоплатонізму з надбаннями античної філософії, міфології, містики. Відзначено, що вироблена неоплатонізмом смислова структура буття стала класичним зразком - для всієї подальшої європейської філософії - у розв'язанні онтологічної проблематики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.0 + Ю3(4ФРА)6-667

Рубрики:

Буття

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы истоки возникновения основных проблем теоретической физики, многие из которых коренятся в произвольном допущении (сознательном или интуитивном) элементарности опытных явлений. Предложены решения, вытекающие из исследования внутренней (актуальной) бесконечности, которой, как показано, обладают все существующие объекты. Выявлены философские (собственно протофизические) основы мироздания.

Приведена уникальная разработка проблем бытия и небытия, жизни и не-жизни (квази-жизни и сверх-жизни), реального и ир-реального (не-действительного, не-возможного, не-вероятного). Рассмотрены иллюзия познания и таинство сотворения; смысл бессмысленного; проблемы возникновения и идентификации искусства, а также категориально-методологические предпосылки формирования его метафизики.

Освещена проблема мышления как органический процесс зарождения и развития мысли и как структуры языка соответственно природе её органики. Определены уровни бытия и существования, представленные в уровнях мышления и сознания, исходные логические конструкции как гены человеческого разума, аналогии и различия между принципами генотопической деятельности и деятельностью биологической клетки, архитектоника генотипа. Проанализированы условия существования человеческого генотипа и его виды, генотипические причинные отношения как источник самодвижения. Рассмотрена проблема соотношения языка и мышления как индивидуального и этнического.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.0 + Ю225.4

Рубрики:

Буття

Раціональне пізнання. Розум

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.0

Рубрики:

Буття

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто категорії "буття" та "небуття" з точки зору класичного та некласичного аналізу в сучасній філософській літературі. "Небуття" визначено як одну з головних категорій, яку недостатньо висвітлено у сучасних підручниках і не розглянуто у співвідношенні з поняттям "буття". На такій підставі зроблено висновок, що зневага до "небуття" може призвести до небезпечної деформації Буття та порушення взагалі устоїв нормального світопорядку. Надано рекомендації для авторів підручників із філософії та всім науковцям, викладачам дисциплін філософського напрямку для підсилювання уваги до категорії "небуття" за сучасних умов.

Досліджено фундаментальне логічне відношення між буттям та його іншим, яке розглянуто як основу для можливого синтезу "класичної" та "некласичної" філософій. Відзначено, що відношення "буття - його інше" має прояв у системі всіх філософських категорій (всезагального - одиничного, необхідності - випадковості, єдиного - множинного, сутності - існування, суб'єкта - об'єкта). Наголошено, що зазначене відношення має прояв через відношення суб'єкт - об'єкт. Акцентовано на актуальності категорії "буття". Доведено, що логічне відношення "буття - його інше" може використовуватися як основа для синтезу класичного та некласичного філософувань. Це дозволяє розглядати історію філософії в єдності різноманіття як єдину систему.

Досліджено проблему обгрунтування фундаментального значення поняття першопринципу в томістській метафізиці. Приділено значну увагу розгляду основних положень метафізики у класичній філософській традиції, специфіці метафізичної методології у зв'язку з особливістю метафізичної проблематики. Визначено місце та роль метафізики як дисципліни у сучасній філософії, окреслено проблемне коло метафізичного дискурсу, доведено провідну роль поняття першопринципу у межах окресленого кола.

Досліджено проблему відношення екзистенції до смерті. Розкрито суть різноманітних підходів до концепту смерті, їх морально-етичне значення. Проаналізовано джерельну базу дослідження. Здійснено історико-філософське дослідження поняття смерті, трансформацію цього поняття у європейській свідомості. Значну увагу приділено смерті як символічному феномену, мотиву смерті та воскресіння в літературі та мистецтві. Поняття символічної смерті взаємопов'язується з поняттям духовної самотрансценденції, зміною установок існування людиною, яка прагне вирватись за межі повсякденного, профанного світу і, долучитися до царини сакрального, стати автентичною особистітю. Розглянуто роль страху та мужності під час символічного помирання та відродження.

Висвітлено ідею трансцендентного на підставі вивчення робіт провідних європейських філософів. Доведено, що методологічно-коректна постановка цього питання вимагає переосмислення класичної ідеї трансцендентного у контексті феноменологічної онтології людського буття. Сучасні методологічні засади дослідження ідеї трансцендентного полягають у залученні значень, що онтологічно зумовлює спосіб буттєвості трансцендентного у пізнанні та виявляється історично мінливим. Методологічна специфічність ідеї трансцендентного полягає у неможливості звичайних об'єктивних фіксацій і описів трансцендентного, що зумовлено самим характером існування трансцендентного як мислительного поля, яке знаходиться у міжсуб'єктних відносинах, наявно розташовується між суб'єктом і об'єком пізнавальної діяльності. У взаємозв'язку з цим розглянуто символічні форми свідомості всередині системно побудованої діяльності, що дозволяє тлумачити ідею трансцендентного в онтологічному вимірі. Акцентовано увагу на розумінні трансцендентного як сукупності смислів, які, незважаючи на різноманітність шляхів осягнення, виражають певні аспекти обмеженості нашого світу.

Проаналізовано проблеми філософії та культури російського срібного віку (СВ), розкрито особливості концепту "абсолют" у контексті російської філософії та культури СВ в онтологічних, антропологічних, екзистенціальних, релігійно-метафізичних та філософсько-культурологічних аспектах. Викладено онтологічні критерії сенсу нового етапу мистецтва у концепціях постмодернізму і В. Соловйова. Визначено абсолютність і особистості у персоналістичній філософії М. Бердяєва. Розглянуто питання про іконічність образу у творчій спадщині М. Тарабукіна - видатного мистецтвознавця та філософа першої половини ХХ ст. Розкрито перспективу вічності та амбівалентності філософсько-поетичних епох у збірці "Срібне і чорне" польського поета Я. Лєхоня.

Наведено результати дослідження фундаментальної філософської категорії "буття". Доведено, що сутнісна суперечливість буття уможливлює будь-які філософські системи і є універсальним підгрунтям для синтезу різноманітних філософських традицій, а також постає джерелом будь-якого філософського мислення.

Проаналізовано такі фундаментальні поняття метафізики, як "сутність", "існування", "буття", "екзистенція", "мова" (як "дім буття") тощо, експлікованих в онтології видатного німецького мислителя Мартіна Хайдеггера. Відправною точкою його метафізики стало послідовне розрізнення сущого і буття, онтичного й онтологічного ставлення до світу. Цей підхід обумовив переосмислення, насичення новими змістами, а в деяких випадках і відмову від традиційних понять європейської філософії, таких, зокрема, як "суб'єкт", "об'єкт", "дух", "тіло", "свідомість", "реальність" тощо.

Розкрито особливості класичного та некласичного підходів до розуміння суб'єкта пізнання, об'єкта пізнання та пізнавального процесу загалом. Проаналізовано форми виявлення трансцендентного у контексті розгляду цих питань. На підставі аналізу зроблено висновок, що під час переходу від класичної до некласичної філософії трансцендентне втрачає статус вихідного чинника та основної форми фіксації та здійснення пізнавальних актів.

Рассмотрены теория развития, ее категории, положения и законы. Исследованы основные ступени развития (неопределенное, определенное, наличное и реальное бытие) , проанализированы их категориальный состав, структура, свойственные им противоречия и процессы, типология их формообразований. Даны определения и характеристики качества как непосредственной определенности наличного бытия, количества как определенное бытие наличного бытия (определенная данность), мера как диалектический синтез предшествующих категорий. Внимание уделено четвертой ступени развития - реальному бытию, содержание которого составляют четыре основные категории, каковыми есть вещь, свойство, отношение и основание, возникающие в результате диалектического (системного) расчленения и связаного с ним преобразования основных категорий ступени наличного бытия - категорий качества, количества, меры.

Розглянуто різноманітні шляхи осмислення взаємовідношень між Людиною, Всесвітом та Абсолютом. Висвітлено філософські, наукові, релігійні та езотеричні підходи до з'ясування сутності цих понять з метою створення цілісного бачення місця людини у Всесвіті. Висвітлено абсолютне як іманентне свідомості людського надбання. Наведено роздуми про відношення "Абсолют-людина", або про осяжність і непізнаваність Абсолюту. Окреслено Абсолют згідно із енергоінформаційною концепцією будови Реальності. Розглянуто сутність та її гносеологічне значення у феномені релігійного аспекту. Обговорено онтологічну структуру буття. Досліджено число та нескінченність в алхімічній філософії Заходу. Обговорено постнекласичну парадигму Абсолюту, людини та Всесвіту. Розглянуто основні проблеми та суперечності людиномірності постнекласичної науки. Висвітлено взаємозв'язки та взаємодію людини, суспільства та Всесвіту. Розглянуто інтеграцію знань у новій науці геобіономіці.

Розглянуто особливості формування онтологічної проблематики в епоху античності. З'ясовано, що співвідношення основних онтологічних понять "буття - небуття" стало базою для розгортання дискурсу в античній філософії.