Звернено увагу на перевагу непрямого навіювання як методу педагогічного і психологічного впливу на дітей, підлітків і молодих людей перед такими широко розповсюдженими у педагогічній практиці методами, як: переконання, пряме навіювання, заохочення, покарання тощо.

Утверждено, что косвенное внушение как метод педагогического и психологического воздействия на детей, подростков и молодых людей имеет ряд преимуществ перед такими широко распространёнными в педагогической практике методами как: убеждение, прямое внушение, поощрение, наказание и т. д.

This article deals with suggestion indirect as a method of pedagogical and phcychological influence upon children, teenagers and youth; its advantages as compared to a well known and widely spread in pedagogics methods as: persuasion, direct suggestion, interest, punishment, etс.

Визначено предмет і завдання психології, розглянуто основні етапи її розвитку. Висвітлено теоретичні, методологічні та природничі засади наукової дисципліни та її взаємозв'язок з іншими науками. Наведено методи психологічних досліджень та обробки одержаних результатів. Розглянуто вікову періодизацію розвитку психіки та особливості будови мозку. Наведено відомості про пізнавальні та емоційно-вольові процеси, охарактеризовано психологічну структуру особистості та засоби саморегуляції діяльності індивіда. Розглянуто основні теорії мотивації, визначено сутність темпераменту, характеру, здібностей, самосвідомості, показано особливості їх формування. Визначено функції психологічного захисту та механізми його реалізації. Висвітлено питання соціальної психології, зокрема розглянуто феномени суспільно-психологічної інтеграції індивідів у групи та процеси групової динаміки. Проаналізовано особливості міжособистісного спілкування, розглянуто основні типи конфліктів, визначенно їх структуру, функції, шляхи запобігання та подолання. Наведено матеріали про масові психічні явища (громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування, навіювання), встановлено механізми їх виникнення та розглянуто сучасні засоби впливу на психологію мас. Проаналізовано вікові особливості студентів та основні етапи розвитку студентської групи.

Определены предмет и задания психологии, рассмотрены основные этапы ее развития. Освещены теоретические, методологические и естественные основы научной дисциплины и ее взаимосвязь с другими науками. Приведены методы психологических исследований и обработки полученных результатов. Рассмотрена возрастная периодизация развития психики и особенности строения мозга. Представлены сведения о познавательных и эмоционально-волевых процессах, охарактеризована психологическая структура личности и средства саморегуляции деятельности индивида. Рассмотрены основные теории мотивации, определена сущность темперамента, характера, способностей, самосознания, показаны особенности их формирования. Установлены функции психологической защиты и механизмы ее реализации. Освещены вопросы социальной психологии, в частности рассмотрены феномены общественно-психологической интеграции индивидов в группы и процессы групповой динамики. Проанализированы особенности межличностного общения, рассмотрены основные типы конфликтов, определена их структура, функции, пути предупреждения и решения. Приведены материалы о массовых психических явлениях (общественном мнении, коллективном переживании, соревновании, наследовании, навеивании), установлены механизмы их возникновения и рассмотрены современные средства влияния на психологию масс. Проанализированы возрастные особенности студентов и основные этапы развития студенческой группы.

Узагальнено проблеми психології діяльності керівника й управління трудовим колективом. Висвітлено психологічні особливості діяльності керівника, проблеми психології керівництва, спілкування, прийняття й організації виконання рішень, виховної діяльності керівника, переконання та навіювання. Детально розглянуто комплекс питань, які характеризують психологічний аспект управління трудовим колективом.

Розкрито психологічні аспекти діяльності керівника та керівництва. Розглянуто особливості спілкування в процесі здійснення управління, а також прийняття та організації виконання управлінських рішень, здійснення виховної діяльності, переконання та навіювання. Наведено відомості про психологію управління трудовим колективом.

Раскрыты психологические аспекты деятельности руководителя и руководства. Рассмотрены особенности общения в процессе осуществления управления, а также принятия и организации выполнения управленческих решений, осуществления воспитательной деятельности, убеждения и внушения. Приведены сведения о психологии управления трудовым коллективом.

Визначено сутність і природу педагогічної майстерності вчителя, охарактеризовано її складові та запропоновано засоби формування й удосконалення. Розкрито функції мовлення вчителя у взаємодії з учнями, обгрунтовано умови підвищення ефективності його впливу. Проаналізовано педагогічні, психологічні й естетичні аспекти театрального мистецтва, розкрито можливості його творчого використання у навчально-виховному процесі. Виявлено спільні та відмінні риси педагогічної та акторської дії. Розглянуто особливості, функції та види педагогічного спілкування, описано різні способи комунікативного впливу (переконування, навіювання). Проаналізовано типові конфліктні ситуації у педагогічній взаємодії та запропоновано способи їх вирішення. Розглянуто структуру, стилі, перцептивні аспекти педагогічного спілкування. Розроблено технології організації педагогічної взаємодії у процесах індивідуальної бесіди та навчання.

Определены сущность и природа педагогического мастерства учителя, охарактеризованы ее составляющие и разработаны средства формирования и совершенствования. Раскрыты функции речи учителя во взаимодействии с учениками, обоснованы условия повышения эффективности его влияния. Проанализированы педагогические, психологические и эстетические аспекты театрального искусства, раскрыты возможности его творческого использования в учебно-воспитательном процессе. Выявлены общие и отличительные черты педагогического и актерского действия. Рассмотрены особенности, функции и виды педагогического общения, описаны различные способы коммуникативного влияния (убеждение, внушение). Проанализированы типичные конфликтные ситуации в педагогическом взаимодействии и даны способы их решения. Описаны структура, стили, перцептивные аспекты педагогического общения. Разработаны технологии организации педагогического взаимодействия в процессах индивидуальной беседы и обучения.

Розглянуто проблему поведінки особистості за умов соціальної депривації. Проаналізовано чинники психологічного впливу, які обумовлюють формування політичного вибору людини на підставі субкультурних уявлень.

Розглянуто окремі аспекти проблеми сугестії в концепції В. Бехтерєва. Показано, що підхід до психіки як цілісної, динамічної, біполярної структури, що функціонує за різних режимів в єдності модальностей "Я" та "Не-Я", дозволив вченому розкрити сутність навіювання, психологічні механізми підвищення навіюваності, психологічну структуру сугестивного впливу.

Вивчено вербальні та невербальні засоби впливу російської реклами на свідомість споживача з метою спонукання його до придбання товару. На підставі аналізу друкованих рекламних оголошень дореволюційного, радянського та сучасного періодів про продаж харчових продуктів виявлено тенденції розвитку російського рекламного тексту. Визначено вплив екстралінгвальних чинників на його структуру та словниковий склад у різні історичні періоди. Виявлено потенціал системно-структурних елементів рекламного повідомлення у процесі впливу на свідомість реципієнта. Розроблено лінгвосеміотичну модель розвитку російського рекламного тексту. Проаналізовано особливості різних рівнів рекламного тексту - від графічного до текстолінгвістичного. Виявлено спільні та розбіжні риси цих рівнів у різні історичні епохи. Визначено роль невербального компонента рекламного тексту у процесі впливу на свідомість і підсвідомість реципієнта. За результатами дослідження зроблено висновок, що рекламне оголошення формувалось як особливий жанр масмедійного тексту, суттєво збільшилось семантичне навантаження вербального компонента за рахунок скорочення довжини речення та тексту загалом, а також через зміну функції рекламного повідомлення від інформативної до функції впливу та навіювання. Для реалізації спонукальної інтенції протягом трьох історичних періодів використовувались вербальні та невербальні засоби впливу на свідомість споживачів. Загалом, спонукальна інтенція модифікувалася від відкритих закликів до прихованих, непідконтрольних свідомості форм навіювання.

Досліжено маніпуляції свідомістю в естетико-культурологічному аспекті. Маніпуляція, наявна у сфері технологічного застосування, активізується у духовно-естетичному і художньому просторі суспільства. Поєднуючи людей шляхом навіювання, зараження та сугестії, вона формує їх у штучно організовані різновиди мас. Трансформації у культурі й естетиці та поступовий розвиток науково-технічного прогресу від початку XX ст. забезпечили передумови маніпуляційних впливів у художньо-естетичному просторі. Естетизація навколишнього середовища, утвердження масової культури та метаморфози естетичних категорій є головними чинниками маніпуляційного впливу. Інформаційний простір є засобом поширення маніпулятивних технологій й умовою формування масового суспільства.

Наведено результати дослідження оцінної номінативної лексики публіцистичних текстів дискурсу політичного протистояння сучасних суспільно-політичних газет України у 2004 - 2006 рр. На підставі матеріалів часописів, засновниками яких є владні та полівладні установи, а також політичні партії, показано, що актуалізація емотивності текстів є не тільки стилістичним, а й функціональним засобом публіцистики. Доведено тісний взаємозв'язок між якістю пейоративності газетної публіцистики під час виборів 2004 - 2006 рр. і прагматичним наміром організаторів політдискурсу використовувати публіцистику з метою масифікації чи демасифікації аудиторії. У публіцистичних текстах досліджено спроби лексичної сугестії (навіювання) на етапі сприйняття читацькою аудиторією змісту публіцистики через контроль за доцільним використанням структурних елементів цих текстів (у цьому випадку емотивної лексики).

Досліджено феномен сакралізації простору, прояви та шанування "святих місць" на території Кримського півострова, а також явище паломництва як форму шанування сакральних об'єктів у контексті українознавства та релігієзнавства. Вивчено поняття "священного", принципи сакралізації простору, феномен появи "святих місць". Досліджено християнські та мусульманські сакральні об'єкти Криму, надано їх класифікацію та проведено детальний опис. Проаналізовано феномен паломництва до "святих місць" як форму їх шанування. Висвітлено історію цього явища, його основні принципи й особливості, які є характерними для різних конфесій. Феномен паломництва проаналізовано у психологічному аспекті, у контексті ідеї "колективного несвідомого", теорії установки, навіювання, конформності. Відзначено, що проведене дослідження традицій шанування священних об'єктів Криму, виявлення загальних рис і відмінностей є актуальним за сучасних етноконфесійних умов, що історично склалися у Криму - регіоні, у якому мешкали представники різних національностей і віросповідань. Зауважено, що Крим є регіоном, який відіграв особливу роль у процесі християнізації Русі, формуванні етнонаціональної культури.

Розглянуто проблему прогнозування сприйнятливості підлітками психотерапевтичного сугестивного впливу за допомогою клінічних тест-проб на навіюваність. Досліджено можливість прогнозування сугестивності підлітків за результатами окремих тест-проб у зоровому, слуховому, нюховому, шкірному та рухово-кінетичному сенсорних каналах. Проведено порівняльний аналіз навіюваності підлітків-токсикоманів і підлітків групи норми. Досліджено вікову динаміку сугестивності та вплив статі підлітків на їх чутливість до гетерогенного навіювання. Визначено співвідношення навіюваності з рівнями ситуативної та особистісної тривожності, акцентування, нейротизму, екстравертованості та самооцінкою. Досліджено вплив самопочуття та настрою підлітків на їх чутливість до клінічних тест-проб на сугестивність.

На підставі теоретичного аналізу сугестопедагогічної літератури обгрунтовано та уточнено понятійний апарат сугестопедагогіки з урахуванням її найновіших досягнень. Доведено, що сугестопедагогіка являє особливий напрям у світовій педагогіці, який з метою впливу на мнестичні можливості учня використовує засоби навіювання. Визначено у межах сугестопедагогічного напряму в педагогіці чотири напрями нижнього порядку: гіпнопедію, ритмопедію, релаксопедію, сугестопедію. Установлено їх суть, місце та роль сугестопедії у загальному сугестопедагогічному процесі. У розроблених технології та моделі даного навчання школярів середніх загальноосвітніх навчальних закладів обгрунтовано методи: діагностики задатків і обдарувань учня, розвитку їх засобами сугестопедії, формування на основі цього рефлексу цілі. Доведено необхідність використання в процесі сугестопедичного навчання програми образного мислення. Удосконалено сугестопедичну систему відбору та структурування змісту навчального матеріалу загальноосвітніх дисциплін у процесі об'єднання його у так звані глобальні теми, а також методи його сугестопедичної етюдної розробки. Розвинуто теорію сугестопедичної мотиваційної діяльності вчителя на базі особистісно орієнтованого навчання школярів середніх загальноосвітніх закладів.

Висвітлено основні фактори ефективності пропагандистського процесу. Розглянуто раціонально-логічні й емоціонально-психологічні чинники впливу на рівні повідомлення, констатації суджень, роз'яснення, обгрунтування, заклику та навіювання. Увагу приділено різноманітним засобам, способам та інструментам пропагандистської дії, зокрема прийомам "пропагандистської техніки". Наведено рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності роботи пропагандистів і журналістів.

Вперше на підставі комплексного дослідження соціально-психологічних особливостей неповнолітніх доведено доцільність диференціювання тактичних прийомів допиту залежно від окремих вікових груп. Розкрито специфіку механізму формування показань неповнолітніх, запропоновано його інтерпретацію для використання під час допиту. Визначено критерії поділу добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх залежно від стадії формування показань, причин виникнення, виду відображення об'єктивної дійсності під час сприйняття її суб'єктом, форми вияву інформації, часу навіювання та характеру зміни інформації. Розроблено систему (відповідні підсистеми) тактичних прийомів допиту кожної вікової групи неповнолітніх, з врахуванням механізму формування показань, для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного та молодшого шкільного віку) та старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку та віку ранньої юності), що спрямовані на встановлення психологічного контакту (у конфліктній і безконфліктній ситуаціях), усунення наслідків фантазування, навіювання та конформності.

Обгрунтовано, що маніпуляція свідомістю має онтологічні, гносеологічні, соціальні, політичні, культурні передумови, які на кожному конкретно-історичному етапі розвитку суспільства визначають специфіку прояву даного феномену. Показано, що значущість маніпулятивного потенціалу найбільш повно реалізується у міфах і стереотипах, рекламі та пропаганді, у функціонуванні засобів масової інформації, де застосовуються різноманітні прийоми, засоби впливу на свідомість. Зазначено, що до найбільш ефективно діючих константних складових механізму маніпуляції свідомістю віднесено: переконування, примушування, санкціонування, наслідування, навіювання, навернення. Визначено можливі шляхи запобігання маніпулятивного впливу: запропоновано концепцію духовної безпеки та розкрито роль освіти та науки як інструментів протидії спекулятивним маніпуляціям, що об'єктивно доводять знання та розпізнають намір (навмисний чи ненавмисний) маніпулятивного впливу. Обгрунтовано, що вдосконалення законодавчої бази України, яка передбачає створення певного практичного кодексу, є запорукою для успішної протидії спекулятивним технологіям маніпуляції свідомістю.

Розглянуто основні категорії мовних сугестогенів, притаманних українській політичній рекламі 2006 - 2010 рр. Проаналізовано природу та механізми феномену впливу, висвітлено його комплексну природу. Увагу акцентовано на домінантній ролі мовних складників, розрізнено поняття навіювання та маніпулювання. Виокремлено жанрову специфіку політичної реклами. Розглянуто масив мовних сугестогенів у політичних текстах на лексико-семантичному та почасти фонетичному й синтаксичному рівнях, а також проаналізовано особливості втілення соцієтальних (навіювання за ідентифікацією й авторитетом) та психоментальних методів впливу (архетипи колективного несвідомого). Центральну увагу приділено аналізу сугестогенів лексико-семантичного рівня, репрезентованих маркерами Мілтон-моделі НЛП. Визначено, що вони виступають у ролі ключових слів політичної реклами. Встановлення переліку мовних сугестогенів дозволило створити ефективний метод автоматичної ідентифікації сугестивного тексту. Запропоновано комп'ютерну програму ідентифікації лексико-семантичних сугестогенів політичної реклами, реалізовану у вигляді Інтернет-додатку "Веб-Аналітик".

Розглянуто питання підвищення рівня підготовки педагогічних кадрів, зокрема керівників гуртків у позашкільних закладах. Розкрито основні завдання позашкільної освіти. Виокремлено складові організаційно-методичної діяльності керівника гуртка, зокрема самоконтроль діяльності, роботу з батьками, використання методичного портфоліо. Висвітлено напрями науково-методичної діяльності Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання як передовий досвід та з метою надання уявлення про різноманітність її змісту. Зосереджено увагу на деяких структурних компонентах, які характеризують особистість компетентного педагога позашкільного закладу, зокрема, здатності ефективно спілкуватися з вихованцями, здібностях педагога, володінні соціальною чутливістю, володінні серйозними знаннями в галузі загальної психології, педагогічної психології та педагогіки виховання, прагненні до творчості та саморозвитку, постійній готовності та потребі в самоаналізі щодо кожного заняття, зробленої доповіді, написаної статті. Охарактеризовано засоби комунікації, якими користується педагог: наслідування, навіювання, переконування та ін. Надано поради щодо організації роботи керівника гуртка позашкільного закладу, яка сприяє формуванню його компетентності.

Висвітлено стан вивчення питання, соціально-психологічні особливості та специфіку використання методів сімейного виховання (МСВ). Традиційні МСВ класифіковано за групами: методи усвідомлення сімейних цінностей (бесіда, розповідь, навіювання, переконання), метод організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки (тренування, доручення, вимога, примушення), методи стимулювання діяльності та поведінки (довіра, докір, благословення, осуд, заохочення, покарання). Зазначено, що сьогодні (за вимог особистісно зорієнтованого підходу) від батьків очікується новий підхід до технології реалізації концепції сімейного виховання, очікується апробація інноваційних технологій, одною з яких є моделювання інтерактивних форм і методів сімейного виховання. Розроблено таку класифікацію інтерактивних форм виховання: імітаційні (методи діалогічної взаємодії), пізнавальні ("мозкова атака", творчий аналіз результатів спільної діяльності, ігрові ситуації), мотиваційні (діалоги між дітьми та батьками, у яких кожний визначає власну позицію щодо розподілу сімейних обов'язків, наприклад, "Мої очікування від тата (мами)", "Самооцінка"), регулятивні (розподіл обов'язків у сім'ї, встановлення правил саморегуляції дитини). Акцентовано, що проблема сімейного виховання потребує подальшої розробки, здійснення спеціального всеобучу батьків з метою підвищення їх педагогічної компетенції тощо.

Освещены состояние изучения вопроса, социально-психологические особенности и специфика использования методов семейного воспитания (МСВ). Традиционные МСВ классифицированы по группам: методы осознания семейных ценностей (беседа, рассказ, внушение, убеждение), метод организации деятельности и формирования опыта общественного поведения (тренировка, поручение, требование, принуждение), методы стимулирования деятельности и поведения (доверие, упрек, благословение, осуждение, поощрение, наказание). Указаночто сегодня (при требованиях личностно ориентированного подхода) от родителей ожидается новый подход к технологии реализации концепции семейного воспитания, апробация инновационных технологий, одной из которых является моделирование интерактивных форм иметодов семейного воспитания. Разработана классификация интерактивных форм воспитания: имитационные (методы диалогического взаимодействия), познавательные ("мозговая атака", творческий анализ результатов совместной деятельности, игровые ситуации), мотивационные (диалоги между детьми и родителями, в которых каждый определяет собственную позицию относительно распределения семейных обязанностей, например, "Мои ожидания от папы (мамы)", "Самооценка"), регулятивные (распределение обязанностей в семье, установление правил саморегуляции ребенка). Отмечено, что проблема семейного воспитания требует дальнейшей разработки, осуществления специального всеобуча родителей с целью повышения их педагогической компетенции т.д.

The article is devoted to the actual problem of the education of the schoolchildren in modern family. The certain factors, which is conditioned specifics of the use the methods of the household education. The technology of introduction methods of education in family is analyzed.

Проаналізовано соціально-психологічних фактори, що впливають на процес соціалізації молодого покоління. Висвітлено надзвичайно актуальну проблему адаптації особистості до нових умов розвитку суспільства. Зазначено, що кризові ситуації в різних сферах життя суспільства й у суспільстві в цілому загострюють проблеми соціалізації молоді. Розглянуто механізми соціалізації у вітчизняній психології, які поділяють на три групи: неусвідомлювані (навіювання, зараження, наслідування, ідентифікація); усвідомлювані (референтна група, авторитет, популярність); та окрема група механізмів, до якої належать санкції заохочення і покарання, що застосовуються в суспільстві. Визначено критерії продуктивної соціалізації молоді: сформованість гуманістичних цінностей, установок, стереотипів; досягнутий рівень освіченості; соціальна адаптованість особистості, громадянська активність особистості; духовність як моральний вимір думок, учинків, способу життя. Охарактеризовано вплив на молоде покоління таких традиційних інститутів соціалізації як сім'я, освіта та засоби масової інформації.