Охарактеризовано вплив зарубіжних теорій на становлення фізичного виховання дошкільників в Україні у міжвоєнний період (1918 - 1939 рр.). Детально проаналізовано діяльність О.Духновича, Г.Костельника, Т.Шевченка та ін. Окремі статті присвячено питанню віртуальності мікрокосмосу в системі світоглядних основ і філософських знань країн Давнього Сходу, а також освітнім реформам у Франції у післявоєнний період.

Розглянуто міфоритуальний сценарій створення пісенної моделі світу, топоси та формули у функціональній двоєдиності поетичного канону. Основну увагу приділено бінарній полярності, семантичним координатам і кодам міфоритуальної метасхеми у мотивах ліричної пісні, множинності символічних формул долі у фольклорі, рефлексам архетипів свідомості у культурному концепті "доля", реміфологізації та ритуалізації у пісні, а також упорядкуванню мікрокосмосу людини у словесному вимірі. Детально проаналізовано генетичні витоки фольклорної поетики та універсальну мову символів еросу в народній пісні. Охарактеризовано взаємоперетини протилежних структур у процесі народження індивідуального в популярній любовній пісні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-31

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано вплив бурштинової кислоти на показники окисно-відновного стану тканинного дихання проростків рослин, а також показники похованих грунтів плейстоцену. Визначено вплив чинників глобальної екологічної кризи на фізіологічні процеси деревних рослин у мікрокосмах. Розкрито біологічну роль грунтових грибів та їх значення у формуванні грунтів. Наведено результати дослідження міжвидової взаємодії рослин у мікрокосмних моделях за дії кислотних дощів. Проведено моніторинг грунтів парку Чернівців на вміст важких металів. Описано особливості прояву ерозійних процесів на території Прут-Дністровського межиріччя в межах Чернівецької області, методи дослідження морфології карстових печер Подільсько-Буковинської карстової області. Висвітлено перспективи розвитку рекреаційної сфери Карпат.

Проанализированы влияние янтарной кислоты на показатели окислительно-восстановительного состояния тканевого дыхания проростков растений, а также показатели погребенных почв плейстоцена. Определено влияние факторов глобального кризиса на физиологические процессы древесных растений в микрокосмах. Раскрыты биологическая роль почвенных грибов и их значение в формировании почв. Приведены результаты исследования межвидового взаимодействия растений в микрокосмных моделях в условиях действия кислотных дождей. Проведен мониторинг почв парков Черновцов на содержание тяжелых металлов. Описаны особенности проявления эрозионных процессов на территории Прут-Днестровского междуречья в пределах Черновицкой области, методы исследования морфологии карстовых пещер Подольско-Буковинской карстовой области. Освещены перспективы развития рекреационной сферы Карпат.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б.я431(4УКР)

Рубрики:

Праці конгресів, з'їздів, конференцій, нарад < Природознавство >

Шифр НБУВ: ВА671266 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання використання штучних екосистем (мікрокосмів) для вивчення загальної екології. Проаналізовано особливості прогнозування змін лісових екосистем за імітації чинників глобальної екологічної кризи. Висвітлено ефективність різних типів добрив для агро- та лучних ценозів. Наведено результати досліджень екосистемного метаболізму озер і ставків.

Рассмотрены вопросы использования искусственных экосистем (микрокосмов) для изучения общей экологии. Проанализированы особенности прогнозирования изменений лесных экосистем в условиях имитации факторов глобального экологического кризиса. Освещена эффективность разных типов удобрений для агро- и луговых ценозов. Приведены результаты исследований экосистемного метаболизма озер и прудов.

Здійснено спробу реконструкції філософсько-педагогічної концепції освіти Сильвестра Гогоцького, речника київської академічної філософії XIX ст., в якій освіта розглядається як чинник гармонії особистісного буття людини і культури.

Визначено необарокові, неоромантичні та постмодерні параметри творчості В.Шевчука в її демонологічному дискурсі. Виділено та докладно проаналізовано демонологію художнього макрокосму, мікрокосму та світу слова. Розроблено класифікацію демонічних образів. З'ясовано їх генезу й основні типологічні особливості. Висвітлено художні функції демонічних образів як понадчасових рефлексій духовного життя людини у його суспільному й особистісному вимірах. Парадигму дослідженого дискурсу у творчості В.Шевчука розглянуто як сукупність пізнавальних принципів і прийомів відображення буття людського духу. Під час аналізу варіативності зазначеного дискурсу прози В.Шевчука до наукового обігу введено значний за обсягом фактичний матеріал, що ілюструє наведені наукові положення.

З'ясовано еколого-токсикологічний стан малих річок і визначено порушення трофічної структури гідроекосистем у районах нафтодобування з застосуванням мікрокосмних моделей. Здійснено комплексне оцінювання екотоксикологічного стану малих річок Лекече, Стримба та Тимениці в районах нафтодобування за комплексом гідрохімічних показників та індексів забруднення водойм. Установлено видовий склад діатомових водоростей і макрозообентосу малих річок і визначено його зміни за умов нафтового забруднення. Розроблено й апробовано метод створення лабораторних мікроекосистем акваріумного та блокового типів для визначення порушень трофічної структури малих річок Західного регіону України. Запропоновано чутливі тест-параметри гідробіонтів, які доцільно використовувати у разі біотестування нафтового забруднення у мікрокосмних моделях. Проведено кореляційний аналіз залежності морфофункціонального стану гідробіонтів від вмісту нафтопродуктів у воді. Визначено самоочисну здатність води даних річок, забруднених нафтопродуктами, у мікроекосистемах акваріумного та блокового типів. Створено комп'ютерну автоматизовану базу даних для прогнозування наслідків забруднення малих річок Західного регіону України нафтопродуктами.

Проведено комплексний аналіз концепції особи в українознавчо-освітніх дослідженнях С. Русової. Доведено, що її твори є важливим джерелом української освітньої думки, яке містить ідеї та підходи, що відповідають потребам сучасної трансформації системи освіти в Україні. Встановлено, що як предмет українознавчо-філософського аналізу освіти погляди С. Русової недостатньо досліджені. Зазначено про методологічну значущість для освіти та виховання особи ідей С. Русової, яка визначається їх природовідповідним, державницьким, правовим і гуманістичним змістом відповідно до єдності концентрів: Україна - етнос; Україна - природа; Україна - мова; Україна - нація та держава; Україна у міжнародних відносинах; Україна - ментальність, доля; Україна - історична місія. Обгрунтовано, що людина постає в освітній системі С. Русової як мікрокосм і розглядається у аспекті її суті, саморозвитку. Відзначено, що С. Русова ототожнює тип нової людини з сильною національно орієнтованою особистістю, яка занурена в глибини національного світобачення, а також широко відкрита до досягнень європейської духовної культури. Визнаючи людський організм фізіологічним носієм, суть особи С. Русової вбачала у соціокультурній діяльності, яка спрямовує здібності організму до реалізації у певному національно-культурному середовищі. Розкрито вирішальну роль освіти як основного способу включення людини в соціокультурний простір та способу засвоєння загальнолюдських і національних моральних цінностей і норм у становленні

особи. Згідно з вченням С. Русової, саме школа є одним з могутніх факторів виховання особи, формування її життєвих компетентностей і орієнтирів, духовності, моральності, національної гідності та патріотизму. Враховуючи залежність освіти від держави, вирішення проблеми соціокультурного спрямування освіти С. Русова знаходила в її гуманітаризації. Показано теоретичну та практичну значущість одержаних результатів і можливості їх використання для подальшого дослідження освітніх процесів в Україні.

Проведено комплексний аналіз етичних концепцій російського космізму, насамперед гуманітарного та природничо-наукового його напрямів, зокрема на матеріалі творчої спадщини М.Федорова, О.Сухово-Кобиліна, М.Умова, К.Ціолковського, В.Вернадського, П.Флоренського, В.Муравйова, О.Горського, М.Холодного, М.Сетницького, О.Чижевського, О.Манєєва. Конкретизовано принципові положення етики космізму, що втілюють її орієнтацію на антропокосмічне світосприйняття. Здійснено історико-теоретичний аналіз становлення космізму, його генетичних витоків і передумов етико-філософської концепції. Утворення парадигми космічного мислення проаналізовано в контексті напрацьованої світовою філософською думкою, починаючи з античних часів, діалектики понять "мікрокосм" і "макрокосм". Визначено головні етапи концептуалізації етичного змісту філософії космізму. Вперше висвітлено іманентний зв'язок етики космізму з духовними традиціями української філософської думки (за творами Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, П.Юркевича). Конкретизовано місце етичних концепцій російського космізму в контексті історії етичних вчень XIX - початку XX ст. Обгрунтовано структуру етико-теоретичних досліджень космізму, відповідно до головних сфер життєдіяльності людини, що знайшли в космізмі своє специфічне осмислення. Визначено і проаналізовано головні концепти космізму: поняття "космічної єдності", "розумного егоїзму", "інтегральної людини", опрацьовано базовий понятійно-категоріальний апарат етики космізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4ФРА)-4 РОЛЛАН Р.8

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: РА311194 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено душевну гармонію особистості як відповідність та узгодженість усіх її проявів з логікою саморозвитку буття сущого. На основі антропогенезу доведено іманентність душевної гармонії людини як мікрокосму, подібного Макрокосму. Чинники душевного складу особистості висвітлено крізь призму забезпечення ними узгодженості людини з загальносвітовим об'єктивним соціумом в індивідуальному та суспільному аспектах її буття. Особливу роль відведено колективному підсвідомому. Досліджено прояви духовної кризи суспільства як невідповідність суспільного розвитку логіці Світового Розуму та прояви дисгармонії людини на тілесному, душевному та духовному рівнях як особистісна невідповідність даній логіці. Керуючись виявленими закономірностями саморозвитку буття сущого, накреслено найбільш відповідні об'єктивній логіці шляхи подальшого розвитку суспільства та особистості (зокрема, в Україні), які повинні призвести до створення суспільства, в якому особистість - найвища цінність, що закономірно для розвитку самоусвідомлення людини як найвищої видової якості.

Обгрунтовано, що твори К.Ушинського є істотним джерелом української та російської історико-філософської думки, що містить ідеї та підходи, які після його смерті конституювалися в новий напрямок сучасної філософії - філософську антропологію. Зазначено, що праці К.Ушинського є підгрунтям до становлення цього напрямку в Росії та Україні. Показано, що специфіка філософсько-антропологічних поглядів К.Ушинського пов'язана з тлумаченням життя як світового, планетарного явища. Доведено, що без урахування цього неможливо зрозуміти суть творчості К.Ушинського в цілому. Зазначено, що науковець розглядав життя як планетарне явище та вбачав його особливості в органічності, де життя рослин, згідно зі станом тогочасної науки, розглядалося проміжною ланкою між живим і неживим; центром життя організму К.Ушинський вважав нервову систему. Доведено, що філософ продовжував розробляти за нових умов ідею людини як мікрокосму, яка традиційно була притаманна українській філософській думці і творам представників "української школи" в російській філософії (П.Юркевича, В.Соловйова, М.Бердяєва). Установлено, що визначаючи людський організм фізіологічним (тілесним) носієм, К.Ушинський головну роль людини у світі вбачав у соціокультурній діяльності, яка спрямовує здібності організму до реалізації у певному національно-культурному середовищі. З'ясовано, що основним способом соціокультурного розвитку людини за умов формування промислово-урбанізованої цивілізації К.Ушинський вважав систему освіти суспільства, складовими якої була школа, позашкільні установи, дитячі дошкільні заклади, державні, громадські установи.

На матеріалі традиційного українського дитячого фольклору досліджено його когнітивні можливості формування світогляду. Основою когнітивного потенціалу українського дитячого фольклору є система формування у дитини засад кратичного (аналітичного) мислення - явищ прогностики, властивих народній дитячій субкультурі. Проаналізовано специфіку традиційного дитячого фольклору, у ньому імпліцитні можливості формування світогляду базуються на системі координат світобудови, яка спочатку пропонується дорослими, а згодом осмислюється й інтерпретується у фольклорі й ігровій культурі самою дитиною. За поєднання структурних систем світу й антисвіту, залучаючи механізми карнавалу, дитина вибудовує мікрокосм, який є фундаментом формування її світогляду. Увагу приділено етичним чинникам формування світогляду дитини, зокрема, системі народної моралі (на матеріалі колискових і прозивалок). Установлено, що за принципом "від зворотного" у прозивалках і колискових вимальовується певний образ ідеальної людини. Прогностика, виражена у закличках, примовках до комах, птахів, одержує нове смислове забарвлення у "конструюванні" соціальної складової образу життя. Дитина використовує систему стереотипів, засуджує негативні якості та стиль поведінки під впливом народної моралі - етичного й естетичного досвіду нації, який втілюється у критеріях поведінки в її середовищі. Розглянуто мотиви смерті та страждання у дитячій інтерпретації та виявлено, що переживання трагічних подій у дитячому фольклорі спричинене потребою катарсису й адаптує дитину до можливих реальних трагічних подій, трактуючи їх як природне

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4 Зіньківський, Т.О.

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: РА323069 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На матеріалі українського та японського фольклору досліджено фольклорний матеріал, взємопов'язаний з культом предків. Значну увагу приділено розвитку цієї теми у культурі календарної та родинної обрядовості. Проаналізовано міфологічні образи та мотиви легенд, казок, повір'їв на генетичному та компаративному рівнях. У контексті культу розглянуто психологію етносів у їх ставленні до природи як макрокосмосу та людини як мікрокосмосу. Акцентовано увагу на архетипах води, дерева, хліба та їх функціях у контексті пошанування роду, сім'ї, батьків. Зіставлено міфологічні образи, притаманні японській та українській культурам - тотемним і анімністичним персонажам, символіці обрядової атрибутики. Висвітлено питання щодо антропологічних та історично-міфологічних зв'язків типології фольклорного мистецтва і духовності двох культур даних етносів.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано феномен міжнародного туризму (МТ) як прояв пізнавально-мандрівної сутності людини як істоти мікрокосмічної та політичної. Зазначено, що засобами МТ людина найбільшою мірою проявляє соціально-духовний потенціал, оскільки має можливість всебічно розгорнути атрибутивні складові субстанційної сутності - мову, народ, суспільство, державу, націю. Обгрунтовано доцільність суттєвого оновлення існуючого законодавства як основи соціально-філософських визначень наведених атрибутивних характеристик людини. Визначено детермінанти розвитку МТ, їх зміст як фактор детермінації свідомості законодавців і туристів.

Розкрито сутність і специфіку мови сміху як філософсько-антропологічного феномену. Проаналізовано зв'язок сміху з архаїчними ритуальними практиками. Розглянуто давні архетипові мотиви й образи у міфологічній спрямованості сміху у разі його деконструкції. Проведено систематичне дослідження основних етапів і тенденцій розвитку форм реалізації сміху як характерної риси української ментальності. Визначено філософсько-антропологічні домінанти осмислення мови сміху у контексті концепції "редукції" сміху (за М.М. Бахтіним), основна ідея якої полягає у тому, що людина (мікрокосм), носій сміху, не має власне "прямої" мови й відчуває іронічну перевагу над дійсністю, граючи з усіма речами всесвіту (макрокосм). Виділено основні різновиди антропотипу "homo ridens": Той, Хто Іронізує, особистість, що перетворюється на "клоуна", "блазня", "маріонетку", надлюдина (як його предтеча Заратустра). Визначено основні характеристики мови сміху: трансгресивність, деконструктивність, маніпулятивність і перверсивність. Виявлено джерела трансгресивності сміху в архаїчних обрядах та її підстави у філософській антропології. Доведено, що сміх має трангресивне подвоєння, смислом якого є власне повернення. Обгрунтовано об'єднуючі мотиви-фактори сміху й смерті в їх трансгресивному співвідношенні. Розглянуто основні футурологічні аспекти мови сміху. Доведено можливість використання сміху та мови як засобів маніпуляції свідомістю. Інтерпретовано новий ефект перверсивної мови сміху.