Висвітлено теорію напружено-деформованого стану, метод скінченних елементів (МСЕ), особливості використання МСЕ для розрахунку стержнів і балок, використання ізопараметричних елементів. Наведено розрахунки за динамічних навантажень, методи аналізу нестаціонарних коливань у неідеально-пружних конструкціях, МСЕ у задачах теплопровідності. Розкрито поняття про метод суперелементів, наведено оцінку точності МСЕ тощо.

Освещена теория напряжённо-деформированного состояния, метод конечных элементов (МКЭ), особенности использования МКЭ для расчёта стержней и балок, использования изопараметрических элементов. Приведены расчёты при динамических нагрузках, методы анализа нестационарных колебаний у неидеально-упругих конструкциях, МКЭ у задачах теплопроводимости. Раскрыто понятие о методе суперэлементов, дана оценка точности МКЭ и др.

Викладено основні положення теорії напружено-деформованого стану, розглянуто загальну та варіаційну постановки задачі механіки деформівного твердого тіла. Описано алгоритм методу скінченних елементів і розглянуто прикладі його використання для розрахунку стрижнів і балок. Визначено основні залежності плоскої задачі напруженого стану, запропоновано методи скінченноелементного моделювання пластин і оболонок. Наведено приклади застосування ізопараметричних елементів у об'ємних задачах. Розроблено методику визначення стійкості прямолінійного стрижня під дією статичних сил. Показано можливості використання методу скінченних елементів у задачах розрахунку конструкцій з неідеально-пружних матеріалів.

Освещены основные положения теории напряженно-деформированного состояния, рассмотрены общая и вариационная постановки задачи механики деформированного твердого тела. Описан алгоритм метода конечных элементов и рассмотрены примеры его использования для расчета стержней и балок. Установлены основные зависимости плоской задачи напряженного состояния, приведены методы конечноэлементного моделирования пластин и оболочек. Рассмотрены примеры применения изопараметрических элементов в объемных задачах. Разработана методика определения устойчивости прямолинейного стержня под воздействием статистических сил. Показаны возможности использования метода конечных элементов в задачах расчета конструкций из неидеально-упругих материалов.

Надано аналіз власних форм і частот коливань циліндричних оболонок із в'язкопружних композиційних матеріалів.

Розглянуто методику оптимального проектування конструкцій з в'язкопружних матеріалів з метою зменшення амплітуд коливань за динамічних навантажень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано собівартість виробництва свинини в різних типах господарств Полтавщини та порівняно її з собівартістю виробництва в країнах - потенційних експортерах свинини в Україну. Розглянуто ефективність виробництва свинини на Полтавщині й розроблено прогноз розвитку галузі на найближчу перспективу.

Запропоновано числовий метод визначення ефективних комплексних модулів і декрементів коливань армованих волокнами в'язкопружних композиційних матеріалів, що базується на скінченноелементному моделюванні представницького елемента об'єму та прирівнюванні пружної і в'язкої частин енергії деформування об'ємів композиційного та квазіоднорідного матеріалів. Досліджено вплив структури армування на декремент коливань в'язкопружних волокнистих композиційних матеріалів.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування післяопераційних гриж живота гігантських розмірів на підставі розробки та впровадження нових реконструктивно-відновних способів алогерніопластики. За період з 2000 по 2007 рр. у клініці кафедри хірургії та проктології НМАПО ім. П. Л. Шупика з приводу гігантських післяопераційних вентральних гриж прооперовано 238 хворих віком від 30 до 75 років. У 68 хворих виконано операцію за методикою sublay, у 107 хворих з вираженим діастазом прямих м'язів живота (10 см) - розроблену реконструктивно-відновну операцію з роз'єднанням анатомічних компонентів черевної стінки та використання поліпропіленової сітки (варіант 1), у 36 хворих із сильно вираженим діастазом прямих м'язів живота (10 - 20 см) - розроблену реконструктивно-відновну операцію (варіант 2). У 17 хворих з гігантським дефектом черевної стінки і рубцевим переродженням прямого м'яза праворуч або ліворуч, там, де був збережений прямий м'яз живота, виконано розроблену реконструктивно-відновну операцію (варіант 1), а на боці рубцево-зміненого прямого м'яза за рахунок клаптів з грижового мішка формували оптимальний об'єм черевної порожнини. У 2 (0,8 %) хворих виник абдомінальний компартмент-синдром легкого ступеня, у 3 (1,3 %) - двостороння нижньочасткова пневмонія, у 9 (3,8 %) - серома, у 6 (2,6 %) - інфільтрат, у 3 (1,3 %) - нагноєння. Померли 2 хворих від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати лікування вивчено шляхом повторних оглядів 220 хворих у терміни від 1 до 5 років. Рецидиви грижі виявлено у 3 (1,4 %) хворих. Висновки: розроблені

варіанти реконструктивно-відновних операцій дають змогу закрити складні гігантські дефекти черевної стінки без значного натягу тканин і зменшення об'єму черевної порожнини, що значно знижує частоту рецидивів.

Мета роботи - повідомлення про спосіб оперативного лікування, який полягає в одночасному виконанні лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) та алопластики вентральної грижі. За період 2006 - 2008 рр. у I хірургічному відділенні міської клінічної лікарні N 15 м. Київ та Київському центрі хірургії гриж живота апробовано оригінальний спосіб симультанної ЛХЕ та відкритої алогерніопластики у 27 пацієнтів з поєднаною патологією - калькульозним холециститом та грижею живота. Спосіб оперативного втручання дає змогу видалити жовчний міхур крізь грижовий дефект з наступним виконанням відкритої преперитонеальної алогерніопластики. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень призначали низькомолекулярний гепарин - еноксапарин ("Клексан" виробництва "Sanofi-Aventis"). У пацієнтів з помірним ризиком венозних тромбоемболій застосовували 20 мг еноксапарину, з високим ризиком - 40 мг еноксапарину 1 раз на добу протягом 5 - 7 діб. Відмінністю способу симультанної ЛХЕ від відкритої алопластики вентральної грижі є те, що ЛХЕ виконують через відкритий доступ до грижового дефекту з видаленням жовчного міхура через грижовий дефект, а потім виконують відкриту преперитонеальну алогерніопластику без натягу тканин. Це дає змогу зменшити кількість розрізів на черевній стінці, зменшити травмування тканин і знизити можливість розвитку ускладнень. Преперитонеальну герніопластику виконують відкрито з мінідоступу, що забезпечує надійне закриття грижового дефекту і сприяє зниженню можливості рецидиву грижі.

Висновки: розроблений спосіб хірургічного лікування є якісно новим підходом до ЛХЕ у пацієнтів з грижею живота. Він дає змогу позбутися декількох захворювань одночасно з мінімальною травмою черевної стінки, з низьким відсотком післяопераційних ускладнень (3,7 %) та рецидивів грижі, а також скоротити строки реабілітації пацієнтів.

Розроблено критерії вибору способу алогерніопластики за гігантських післяопераційних грижах живота на підставі визначення ширини діастазу прямих м'язів живота та моніторингу внутрішньочеревного тиску за моделювання герніопластики під час операції. Визначено способи алопластики з поділом анатомічних компонентів черевної стінки та використанням сітчастих імплантатів у комбінації з клаптями грижового мішка. Рецидиви грижі в строки від 1 до 5 років серед 200 обстежених виявлено у трьох хворих.

Розкрито проблеми зниження частоти клімактеричних порушень (КП) у жінок, які багато народжували. Показано роль значного числа (більше трьох) пологів у генезі розвитку КП у пацієнток цієї групи. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, біохімічними, ендокринологічними та мікробіологічними порушеннями, а також розвитком урогенітальних розладів у жінок з КП, які багато народжували. Розширено дані про патогенез клімактеричного синдрому, обгрунтовано необхідність удосконалення методики корекції КП. Показано значення замісної гормональної (системної та місцевої) та метаболічної терапії в корекції нейровегетативних і обмінно-ендокринних змін у даної категорії жінок. Наведено рекомендації щодо зниження частоти та ступеня вираженості КП у жінок, які багато народжували, на підставі використання диференційованого підходу до призначення системної та місцевої гормональної та метаболічної терапії.

Представлен эффективный метод анализа нестационарных колебаний конструкций с помощью конечноэлементного моделирования в пространстве преобразований Фурье.

Розглянуто вплив демпфірування на нестаціонарні коливання елементів маніпуляторів і механізмів із гнучкими ланками. Для аналізу нестаціонарних коливань за кінематичного збудження використано частотний метод скінченних елементів, який базується на числовому інтегральному перетворенні Фур'є.

Наведено аналіз результатів хірургічного лікування серединних післяопераційних гриж черевної стінки (ПГЧС) у 1187 пацієнтів віком від 30 до 80 років за період з 2000 по 2009 р. Аутопластика здійснена у 43 (3,6 %) пацієнтів з ПГЧС малого та середнього розмірів за відсутності діастазу прямих м'язів живота. Оптимальним варіантом алопластики з приводу ПГЧС малою і середнього розмірів з діастазом прямих м'язів та великого розміру вважаємо метод "sub lay", гігантських ПГЧС - модифіковані операції за Раміресом в поєднанні з застосуванням сітчастих імплантатів. Внутрішньочеревна гіпертензія відзначена у 2 (0,8 %) з 231 пацієнта з гігантськими ПГЧС, серома - у 86 (7,2 %), нагноєння рани - у 16 (1,3 %). Померли 2 (0,8 %) пацієнти з гігантськими ПГЧС від тромбоемболії легеневої артерії. Віддалені результати (в строки від 1 до 5 років) вивчено у 520 пацієнтів. Хронічний біль в ділянці черевної стінки відзначали 17 (3,2 %), рецидиви грижі - 7 (1,3 %) пацієнтів.

Розглянуто методику глобальної оптимізації структури багатошарових оболонок із метою одержання заданих оптимальних властивостей, зокрема максимального демпфірування.

Викладено результати чотирьохрічних досліджень (2013 - 2016 рр.) із визначення збалансованості кількісних ознак сортів та селекційних ліній пшениці озимої за строками сівби при використанні кластерного аналізу. В досліді використовували 2 строки сівби: ранній (1 вересня, СП-1) і пізній (1 жовтня, СП-3). Головною метою при аналізі кращих груп і кластерів був пошук сортів і селекційних ліній (СЛ) пшениці озимої, які в статистичному аналізі мали високі показники двох складових врожаю - кількість зерен в колосі (КЗ) та маса зерна з колосу (М1). Досліджено як в кращих групах і на дендрограмах виділялись сорти і генотипи, які були кращими як в першому, так і в третьому строкові сівби не лише за КЗ і М1, а й за іншими господарськи цінним ознакам і за врожайністю. У результаті кластерного аналізу були сформовані групи сортів та селекційних ліній пшениці озимої, в яких міститься інформація про рівень формування ознак за ранніх та пізніх строків сівби. Виділено генотипи пшениці озимої, як носії високого рівня кількісних ознак, особливо ознак потенціалу врожайності за ранніх та пізніх строків сівби, які можна використовувати як перспективний селекційний матеріал. Перевага кластерного аналізу по відношенню до статистичного аналізу полягає в тому, що кластерний аналіз дає змогу ідентифікувати сорти і селекційні лінії по збалансованості за господарськи корисними ознаками, а в статистичному аналізі відібрано і виділено тільки окремі кількісні ознаки по їх рівню формування і мінливості і за врожайністю.

Досліджено адаптивний потенціал сортів пшениці м’якої озимої залежно від умов навколишнього середовища. Визначено особливості прояву господарсько-цінних ознак сортів пшениці м’якої озимої в різних умовах контрольованого середовища, фотоперіодичної реакції та специфіки яровизації. Обґрунтовано методи їх оцінки за рівнем генетичного і адаптивного потенціалу в умовах Лісостепу України. Методи досліджень: загальнонаукові-емпіричні, теоретичні, статистичні; спеціальні-візуальний для визначення морфотипу рослин, для проведення спостережень за фазами їх росту і розвитку; вимірювально-ваговий для проведення структурного аналізу; молекулярно-генетичний по ідентифікації маркерів ДНК; математично–статистичний для визначення рівня формування і мінливості кількісних ознак; кластерний для визначення рівня сумарної відстані кількісних ознак за строками сівби; фізіологічні для оцінки зимостійкості. Результати: Застосовано у селекційній програмі Полтавської державної аграрної академії нові методи і підходи в оцінці адаптивних властивостей сортів пшениці м'якої озимої. Запропоновано у селекційному процесі використання кластерного аналізу за рівнем сумарної відстані ознак за строками сівби та еколого–генетичного аналізу з використанням градієнта середовищ для оцінки норми реакції сортів. Створено сорти пшениці м'якої озимої СОНАТА ПОЛТАВСЬКА, САНЖАРА, що набули майнового права на поширення в Україні та запропоновано їх для використання в гібридизації як вихідний матеріал носіїв господарсько-цінних ознак, а також ці сорти передано та залучено до науково–дослідних програм Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва. За результатами роботи отримано патент № 99843 (Україна) на корисну модель «Спосіб ідентифікації і добору високопродуктивних генотипів пшениці м'якої озимої на ранніх етапах селекції». Новизна – Уперше, в умовах Лісостепу України, визначено рівні адаптивності сортів пшениці м'якої озимої селекції Полтавської Державної аграрної академії, які включені до Державного реєстру сортів рослин України і широко поширені у виробництві, з використанням контрольованого середовища, визначення зимостійкості, сумарної відстані кількісних ознак. Надано характеристику сортів пшениці м'якої озимої за адаптивним потенціалом та визначено мінливість кількісних ознак рослин сортів пшениці м'якої озимої. Установлено рівень реалізації їх генетичного потенціалу за врожайністю, визначено параметри якості зерна. Установлено зимостійкість за фотоперіодичною чутливістю та періодом яровизації.