Розглянуто проблему ціннісного вибору, а також людиновимірного характеру системних цінностей. Детально проаналізовано "онтологічний" та "комунікативний" повороти сучасної філософської та етичної думки. Значну увагу приділено ціннісному аспекту досвіду свідомості, а також проблемі раціональності наприкінці XX ст.

Досліджуються філософсько-психологічні джерела аксіопсихології особистості - методологічного стержня суб'єктивної парадигми в сучасній гуманітарній психології; обгрунтовується авторська концепція предметного ядра аксіопсихології; згідно висунутого принципу інтегральності суб'єктності здійснюється реінтерпретація значного масиву феноменів, відкритих у різних наукових школах, що репрезентують структуру, функціонування і розвиток ціннісно-смислової сфери особистості.

Досліджуються актуальні проблеми сучасної філософії, естетики, етики, культурології, літературознавства тощо. Значна увага приділяється проблемам, що знаходяться на межі окремих гуманітарних наук. Висвітлюються концептуальні форми рецепції активності мистецтва в сучасній естетиці і міфологічні підвалини системи ціннісних та естетичних орієнтацій людини. Розглядається соціальна сутність феномену мови як способу людського вираження, проблема суб'єкту в емпіричній теорії значення, а також проблема спілкування в контексті сучасних форм відчуження. Визначено роль мистецтва у формуванні морально-етичних якостей особистості тощо.

Представлены соображения автора и их итог по поводу некоторых самых "современных" предположений (но не гипотез) о всяких явлениях и способе безошибочного диагностирования, всего-навсего по одному признаку, приписываемому всем без исключения людям - "личной единице времени" - одной для всех возрастов человека. Рассмотрены особенности диалектики понимания, глупости, принципов; оригинальное, по мнению автора, творчески нестандартное постижение роли черт характера; синергетически-гипперпараметрическая гипотеза судьбы, "доли", "неизбежности"; некоторое приближение к верному, нестандартному представлению о сути времени и всеобщей формы его проявления - "моды" на современность. Раскрыта всеобщность принципа доминанты; два пути дальнейшего развития человечества; солитопно-информационное поле психики; проблема частных отдельных в своих особенностях сфер времен. Изложены принципы медитации точки, линий, человека, итога, а также медитации происхождения вещей, свойств, отношений и пр.

Розглянуто феномен діяльності як предмет філософського аналізу, наміри, проблеми, труднощі постмодернізму як філософії сучасного світоосягнення. Проаналізовано ідеал держави у філософії Л.Барановича, неораціональність як спосіб порозуміння, інфантильність і зрілість у людському бутті, традиційні та нові контексти віри як акту усвідомлення.

Вивчено вплив антропології Й. Міхневича на російський космізм. Подано стислий огляд біографії та наукової творчості філософа. Розглянуто основні теми його творчого доробку. Порівняно ідеї українського філософа Міхневича та російського вченого М. Федорова і зроблено висновок про гіпотетичну можливість прямого впливу Й. Міхневича на формування доктрини М. Федорова.

Проведено систематичний аналіз фундаментальних філософсько-світоглядних ідей - антропоцентризму та віталізму. Послідовно розглянуто загальні тенденції їх розвитку, окремі сутнісні виміри та опредметнення антропоцентризму та віталізму в різних сферах життєдіяльності людини. Особливу увагу приділено феномену українського буття та його людиновимірності та життєвості.

Розглянуто феномен рольової реальності як фундаментальної характеристики соціального буття людини. На підставі поєднання емпіричної форми рольового буття з феноменологічним дослідженням рольової реальності, акцентовано увагу на історичну динаміку репрезентації людини як суспільної істоти у конкретно-рольовій визначеності. Доведено, що ця репрезентація змінюється відповідно до культурно-історичних зрушень і зрушень в епістемах. Змістовні зміни відрефлектовані дискурсами, які є визначальними у характеристиці життєвого світу особи.

Досліджуються різноманітні аспекти розвитку культурологічної, філософської та соціологічної думки сучасності. Висвітлюються актуальні проблеми формування інваронментальної соціології, метасоціологічного дискурсу, гендерних вимірів сучасного буття. Розглядаються політичні аспекти екологічної проблематики України, освіта та виховання в системі екологічних знань та ін.

Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Прослежено развитие гуманизма со времен древних греков до Французской революции, рассмотрены условия и предпосылки, подготовившие платформу для начала работы Ч.Дарвина. Изложены основы теории ученого, касающиеся ряда самых значительных областей человеческой деятельности. Освещены противоречивые данные антропологии, биологии и геологии с экскурсами в медицину, физику и теологию. В контексте общественных наук раскрыты последствия постепенного многовекового развития гуманизма. Подчеркнуто, что именно эволюционная точка зрения лежит в основе многочисленных социальных болезней современности и, во всемирном масштабе, ответственна за стремление политиков к единому всемирному правительству, которое, согласно провозглашенной гуманистами цели, предназначено человечеству.

Обгрунтовано думку про пріоритетний внесок Ф.Прокоповича у формулювання філософського принципу збереження матерії та руху.

Сделан историко-философский анализ исследования проблемы синтеза эклектической философии. Рассмотрен вопрос отношения времени и пространства к материи.

Раскрыты основы теории развития, освещена ее всеобщность и универсальность. Рассмотрено диалектическое содержание принципа развития. Определены причина и сущность постоянного возникновения и формирования поступательности в процессе развития. Освещены некоторые особенности зависимости пространства и времени от форм движения в восходящем развитии.

Висвітлено проблеми філософії математики та феноменології у діалектичній системі Гегеля, онтології свободи (М.Бердяєва) та символічного світу (Г.Сковороди). Проаналізовано внесок Г.Кордюмова та М.Кащенка у становлення та розвиток металофізики та патологічної ембріології, розглянуто порівняльно-анатомічну наукову програму І.Шмальгаузена. Всебічно досліджено оптичний резонанс Й.Й.Косоногова та Р.Вуда.

Освещены актуальные вопросы мировоззрения, смерти, безсмертия, вселенной, свободы и т.д. Проанализирована взаимосвязь абстрактного и конкретного на донаучном и научном уровнях мышления. Рассмотрен культурологический аспект функционирования ментальных структур в украинской и русской культурах. Значительное внимание уделено онтологии феномена музыкальной гармонии, ноосферогенезису, ценностной природе самовоспитания личности, трансцендентальной философии, структурной семиологии.

Досліджуються історичні і внутрішньотеоретичні обумовленості визначення питання про істину, а також його змісту і структури в філософії Григорія Сковороди завдяки зверненню до структурного методу текстуального аналізу та його використанню у вивченні такого специфічного типу дискурсу, як філософський. Предметом аналізу автора стає розгортання проблематики істини, а також шляхів її розв'язання на текстуальному просторі сковородинівських праць, і, зокрема, діалогів острозького і бабаївського циклу.

Викладено деякі аспекти літературної трансформації легендарно-міфологічних структур. Розглянуто іудаїзм і християнство як герменевтичну проблему у творчості Йосифа Бродського. Визначено відмінність між ідеалом та реальністю у поезії Ізидора Жака Сомоліського. Проаналізовано відображення числової символіки в художньому творі та проблеми її інтерпретації. Досліджено проблему інтерпретації спадщини Києво-Могилянської академії у ракурсі постмодерну.

Рассмотрены сущность, виды, типы философской критики как гносеологического феномена. Раскрыты причины философского критического плюрализма, мировоззренческие основания критики в исторических типах философии, включая эпохи рабовладельческого и феодального обществ, механического материализма и классической немецкой философии, западной философии ХХ в. Определены практический потенциал и ценностность конструктивной философской критики.

Містяться матеріали наукової конференції "Гуманізм. Людина. Освіта", що відбулася в Дрогобичі у травні 1994 року. Розглядаються аспекти взаємозв'язку освіти і просвітництва, проблема філософії символу в європейському образотворчому мистецтві Нового часу, психологічний механізм прийняття особистістю обов'язків, гуманістичний зміст моральної відповідальності особистості в екзистенціалізмі. Характеризуються людське існування та мовна картина світу, національний зміст космополітичного світогляду, висвітлюється національна свідомість у контексті загальнолюдських цінностей та культурний субстрат національної свідомості. Визначається роль філософії в системі вищої освіти, а національної специфіки естетичного виховання - в українській школі. Приводяться етнопедагогічні основи сучасного навчання і виховання, а також шляхи застосування мистецтва у розвитку культури майбутнього вчителя. Підкреслюється доцільність формування національної свідомості молодших школярів засобами рідної мови та інше.