Прослежено развитие гуманизма со времен древних греков до Французской революции, рассмотрены условия и предпосылки, подготовившие платформу для начала работы Ч.Дарвина. Изложены основы теории ученого, касающиеся ряда самых значительных областей человеческой деятельности. Освещены противоречивые данные антропологии, биологии и геологии с экскурсами в медицину, физику и теологию. В контексте общественных наук раскрыты последствия постепенного многовекового развития гуманизма. Подчеркнуто, что именно эволюционная точка зрения лежит в основе многочисленных социальных болезней современности и, во всемирном масштабе, ответственна за стремление политиков к единому всемирному правительству, которое, согласно провозглашенной гуманистами цели, предназначено человечеству.

Проаналізовано методологічні синергетичні засади, кваліфіковані як різновид постнекласичного філософського мислення. На підставі синергетичного аналізу досліджено феномени самоорганізації біологічних систем на рівні біогенезу, еволюції біологічних макросистем, ноогенезу. Визначено сутність самоорганізації на рівні біологічних систем. Розкрито евристичні функції синергетичного підходу в розумінні закономірностей еволюції біосистем, специфіку синергетичного аналізу процесів самоорганізації в еволюції живої матерії. Проведено гносеологічний аналіз біогенезу, автопоезу, алопоезу.