Розглянуто основні принципи феноменологічно орієнтованої історико-філософської методології. Значну увагу приділено творчості Л.Вітгенштейна. Досліджено епістемологічні основи аналітичної традиції та її імпліцитні зв'язки з класичною метафізикою. Окремі розділи присвячено інтерпретації класичного буддійського філософського тексту (Lankatara Sutra).

Досліджуються актуальні проблеми сучасної філософії, естетики, етики, культурології, літературознавства тощо. Значна увага приділяється проблемам, що знаходяться на межі окремих гуманітарних наук. Висвітлюються концептуальні форми рецепції активності мистецтва в сучасній естетиці і міфологічні підвалини системи ціннісних та естетичних орієнтацій людини. Розглядається соціальна сутність феномену мови як способу людського вираження, проблема суб'єкту в емпіричній теорії значення, а також проблема спілкування в контексті сучасних форм відчуження. Визначено роль мистецтва у формуванні морально-етичних якостей особистості тощо.

Розглянуто широкий спектр досліджень науково-теоретичних аспектів категоріальності естетичного знання, суміжні проблеми філософії, етики, естетики та культурології. Надано оцінку ролі та місця у сучасному культурному просторі новітніх філософсько-культурологічних напрямків, специфіки буття людини в соціумі.

Досліджено проблеми сучасної філософії, естетики, культурології, релігієзнавства, мистецтвознавства. Висвітлено актуальні питання розвитку сучасного українського суспільства. Розглянуто питання розвитку конкретних видів мистецтва, інших сфер людської діяльності.

Висвітлено актуальні питання розвитку сучасного українського суспільства, зроблено спробу переосмислення їх з позицій сучасної філософії, культурології, естетики, етики, релігієзнавства, мистецтвознавства. Розглянуто питання розвитку конкретних видів мистецтва, інших сфер людської діяльності. Досліджено феномен культурогенезу та проблеми сучасної культурної кризи.

Аналізуються вихідні принципи і ключові категоріальні визначення соціально-політичного вчення марксизму в контексті основних здобутків духовного і практичного досвіду новітньої історії. З'ясовуються внутрішні вади комуністичного вчення, причини поразки реального соціалізму. Обгрунтовується принципова неспроможність марксистського гуманістичного ідеалу і розвивається альтернативне розуміння призначення людини, сенсу її життя і відповідних принципів організації суспільства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)6в03

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто феномен рольової реальності як фундаментальної характеристики соціального буття людини. На підставі поєднання емпіричної форми рольового буття з феноменологічним дослідженням рольової реальності, акцентовано увагу на історичну динаміку репрезентації людини як суспільної істоти у конкретно-рольовій визначеності. Доведено, що ця репрезентація змінюється відповідно до культурно-історичних зрушень і зрушень в епістемах. Змістовні зміни відрефлектовані дискурсами, які є визначальними у характеристиці життєвого світу особи.

Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Расшифровано и реконструировано утраченное древнее эзотерическое ведение русских волхвов. Сделаны научные открытия, положенные в основу новой философии будущего века.

Робота присвячена комплексному аналізу механізму функціонування генези духовної культури як суспільного феномена. Здійснено поділ видів спадкоємності в духовній культурі, визначені та проаналізовані її форми та засоби. Особлива увага приділяється проблемам розвитку духовної культури в сучасний період. Виокремлюються основні теоретико-методологічні засади державного управління культурою в умовах становлення української державності. Проаналізовано діяльність деяких основних державних інститутів та органів в Україні, метою яких має бути розробка та реалізація державної культурної політики - Міністерства культури та мистецтв України, Міністерства освіти України, Державного комітету інформаційної політики України тощо. Підкреслюється, що культурна спадщина визначається як своєрідна сукупність засобів спадкоємності, що сприяють безпосередньому спілкуванню людини з надбаннями культури, накопиченими протягом всього існування людства.

Подано узагальнений аналіз аксіологічного й онтологічного аспектів проблеми вибору в європейській та російській екзистенціальній філософії ХІХ - ХХ ст. Розглянуто тему сублімації любові в російській філософії даного періоду.

Детально проаналізовано концепцію свободи Маркса та Енгельса, доведено, що саме ця концепція лежить в основі комуністичного бачення суспільства майбутнього. Висвітлено історію комуністичної утопії в марксистській думці, включно з марксизмом-ленінізмом. З'ясовано, як внутрішня логіка комуністичної концепції вселюдського визволення перетворила марксизм на узаконення тоталітарних методів. "Стрибок із тваринного царства у царство свободи" - сутність доктрини "наукового соціалізму", а "царство свободи" - марксистська ілюзія комунізму, яка не стала та й не могла стати реальністю.

Рассмотрены сущность и границы трансцендентальной онтологии, кризис классических рациональных онтологий мышления, процесс трансформации рациональности, сущность коммуникативной онтологии. Проанализированы топология постнеклассического сознания, феноменология движущихся наук, место деконструктивизма в поле топологического мышления.

Изложены основные доказательства несостоятельности марксистского учения как научной теории. Проанализированы основные философские положения учения К.Маркса и фундаментальные понятия марксистской политэкономии с позиций соответствия критериям научности (внутренняя непротиворечивость; однозначность вводимых и используемых понятий; сохранение значения и однозначности понятий по ходу построения теории; однозначность выводов теории; соответствие выводов, исходных посылок фактам, опыту, эксперименту).

Представлены тексты наиболее известных современных мыслителей - философов, культурологов, социологов, политологов, специалистов в области философии науки, в частности, постмодерна и культуры, истории философии и постмодернистской философии. Проанализированы процессы кризиса и трансформации парадигмы модернистского миропонимания и мышления. Определены место и роль общества, политики, человека в ситуации постмодерна.

Проаналізовано сучасний стан культури та науки, який філософи називають постмодерністським, в аксіологічному аспекті, засновуючись на ціннісних орієнтаціях, найхарактерніших для культури та науки останньої чверті ХХ ст. та дослідженні проблеми раціональності. Особливу увагу приділено кризі традиційної концепції раціональності та необхідності лібералізації її критеріїв, новим онтологічним орієнтаціям, активному впливу інтердисциплінарних ідей. Висвітлено деякі загальнокультурні та історико-філософські передумови постмодерну.

Рассмотрен процесс трансформации авторского начала в массовой художественной культуре на фоне постмодернистских тенденций, различие и идентичность постфеминизма и постмодернизма, философский и культурологический смыслы женского начала в постмодерне, роль декоративно-прикладного искусства в постмодернистской интерпретации. Проанализированы информационные технологии в контексте ситуации постмодерна, проблемы развития творческого мышления как процессуального аспекта креативности, постмодернистские ситуации и их эпистемологические особенности. Предложен постмодернистский подход в осмыслении самодостаточно-экстатического озарения при рациональном и иррациональном рассмотрении.

Розглядаються найновітніші течії сьогоднішньої світової науки, приділяється головна увага крахові усталених істин та виникненню нових обріїв у філософії, математиці, фізиці, біології, науках про людину, лінгвістиці, етиці, естетиці, політології та теології. Публікуються уривки з праць учених, які справили найбільший вплив у тих галузях сучасної думки, що тут розглядаються. Висвітлюється діяльність мислителя Ніцше, який реально започаткував новітню та постновітню думку. Аналізуються два головні напрямки, що характеризують період 1930-1960 рр.: неопозитивізм Віденського гуртка і феноменологія. Розповідається про екзистенціальні течії (Сартр, Бовуар та ін.), а також про Мерло-Понті, мислителя, що цікавився проблемами буття. Проаналізовано кілька успіхів, досягнутих у математиці та природничих науках у першій половині XX сторіччя (теореми Геделя, квантова теорія тощо). Розглядаються науки про людину першої половини XX сторіччя (психоаналіз, психосоціологія, соціологія тощо). Значну увагу приділено марксизму та Франкфуртській школі, яка утворилася на околицях марксизму. Описується стан сучасної думки, фундаментальні ідеї нашого часу, нові концептуальні інструментарії. Характеризується розвиток лінгвістики (Якобсон, Єльмслев та ін.), естетики (Адорно, М.Анрі, Делез, Жіль Кепель), історії (Ле Гоф та ін.), аналітична філософія (Остин, Квайн та ін.).

Розглянуто філософські питання "після Філософії". Розкрито філософські погляди представників різних філосовських шкіл: Ричарда Рорті, Жана-Франсуа Ліотара, Мішеля Фуко, Жака Деррида, Дональда Девідсона, Мішеля Дамміта, Хіларі Патнемта та ін. Наведено оригінальні погляди на стан сучасної філософської думки в різних країнах світу, думки щодо подальшого розвитку філософської науки.