Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Висвітлено історію вітчизняної та зарубіжної музики, а також питання музичної культурології. Наведено характеристику джерелознавчих аспектів історії музики. Значну увагу приділено концепціям видатних музичних істориків минулого та сучасності, зокрема, інтонаційній теорії Б.Асаф'єва, який створив оригінальну систему музично-лінгвістичного бачення історії.

Висвітлено основні етапи розвитку літератури від античності до епохи Відродження, простежено головні тенденції та напрямки її розвитку. Досліджено загальні особливості культурних епох, з'ясовано соціально-історичне та філософське підгрунтя окремих літературних явищ. Теоретично осмислено проблеми перекладу художнього тексту і його роль для розвитку національних літератур.

Висвітлено актуальні проблеми поетики й естетики класичної літератури Ренесансу та епохи романтизму. Розглянуто специфіку формування есеїстичної стилістики у художньому просторі "Анатомії меланхолії" Р.Бертона (1621 р.). Проаналізовано модерністську рецепцію творчості ірландського поета першої половини XIX ст. Д.Менгена. Запропоновано нове бачення провідних мотивів, що характеризують образ Стівена Дедала у романах Д.Джойса "Улісс" і "Портрет художника в юності". Значну увагу приділено біблійній проблематиці у комічних романах-фантазіях М.Спарка, а також інтерпретації ідей та уявлень Платона у романістиці А.Мердока.

Розглянуто засади державного ладу 74 країн, що складають приблизно третину від їх кількості у світі. Викладено форми державного правління і державного устрою країн, у тому числі нарис про державний лад України. Висвітлено діяльність державно-правових інститутів різних країн. Сформульовано наукове бачення поліваріантності реалізації принципу поділу влади. Узагальнено історію розвитку різноманітних форм державного правління, парламентської монархії та республіки, президентської, зокрема, парламентсько-президентської республік. Проаналізовано різні форми державного устрою, роль територіальної автономії в унітарній державі.

Розглянуто християнський вплив на розвиток політичної думки України та Росії, зокрема, "чернече" та "теократичне" ставлення до політики, які класифіковано як протестантський та католицький ухили у православній традиції, а також релігійно-філософське висвітлення антиномії есхатологічного та хіліастичного вирішення проблеми христянської активності у світі (християнська політика).

Дається систематичний виклад теорії біосфери та місця у ній людини. Розглянуто історію екології як науки, теорію і методологію пізнання еволюції живого, загальні уявлення походження та сутність біосфери, викладено основні теоретико-методологічні парадигми її пізнання. Аналізуються методолого-теоретичні засади вивчення природи біосфери, простежуються її сутнісні характеристики, розкривається сучасне бачення відмінних ознак життя людини як природної істоти. З'ясовуються механізми функціонування системи "людина-біосфера", розкриваються екологічні обставини та наслідки процесу антропогенезу, особливості диференціації людства на раси, адаптивні типи та культурні спільноти. У цьому зв'язку обгрунтована концепція та простежено механізм перетворення людиною біосфери у власну екологічну нішу. Доводиться, що життєвість людства залежить від його здатності осягнути закони розвитку і функціонування біосфери, жити згідно з ними.

Розглянуто та проаналізовано існуючі точки зору про передумови та шляхи формування та розвитку соціокультурної компетенції студентів I курсу мовного факультету та викладено власне бачення дидактичної моделі розвитку системи вмінь, навичок та знань студентів щодо специфіки мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови. Розвиток соціокультурної компетенції студентів - одна з найбільш актуальних проблем фахової підготовки сучасного вчителя іноземних мов, яка обумовлюється вимогами державної освітньої політики у галузі іноземних мов.

Детально проаналізовано концепцію свободи Маркса та Енгельса, доведено, що саме ця концепція лежить в основі комуністичного бачення суспільства майбутнього. Висвітлено історію комуністичної утопії в марксистській думці, включно з марксизмом-ленінізмом. З'ясовано, як внутрішня логіка комуністичної концепції вселюдського визволення перетворила марксизм на узаконення тоталітарних методів. "Стрибок із тваринного царства у царство свободи" - сутність доктрини "наукового соціалізму", а "царство свободи" - марксистська ілюзія комунізму, яка не стала та й не могла стати реальністю.

Висвітлено історіографію та історію становлення української державності. Вивчено питання формування патріотичного напрямку в гуманістичній українській історіографії XVI - XVII ст. Розглянуто історичні передумови державотворення в Україні. Проаналізовано особливості формування української державності та суспільства в середині XVII ст. Охарактеризовано зовнішню політику Богдана Хмельницького в контексті міжнародних відносин суверенної української держави. Відображено історичний шлях до незалежності української держави. Досліджено проблеми соціально-політичного розвитку країни на сучасному етапі. Описано нове бачення реформи розвитку України. Наведено концепції ринкової трансформації економіки. Вивчено філософську думку в Україні та проблеми її розвитку на сучасному етапі. Особливу увагу приділено етнокультурним процесам в Україні, їх регіональним особливостям, релігійному життю та стосункам держави і церкви. Визначено правові аспекти демократизації українського суспільства. Розкрито деякі аспекти національно мовної проблеми в Україні з урахуванням особливостей формування менталітету української нації.

Досліджено процеси оновлення та подальшого розвитку національних систем освіти в Україні та світі в цілому. Зазначено, що система освіти України відповідно до законодавчих документів, спрямована на формування та втілення в життя освітянської політики, корінне оновлення змісту освіти, форм і методів навчання, відродження самобутнього національного характеру, збільшення інтелектуального потенціалу України, підготовку українського суспільства до життя в демократичній державі, інтеграцію системи освіти та науки, досягнення ними світового рівня. Розглянуто завдання розвитку освіти в Україні в стратегічному напрямку відповідно до державних документів. Охарактеризовано складові поняття "приватна вища освіта". Подано авторське бачення рівнів приватизації у вищій освіті. Критерії для визначення приватної вищої освіти повинні враховувати фінансовий, управлінський, функціональний фактори, головним з яких залишається форма власності, на якій базується діяльність вузу - чи є вона державною або приватною (індивідуальною або колективною). Зазначено, що виникнення приватної освіти в Україні в посттоталітарний період викликане об'єктивними факторами становлення ринкових відносин у країні. Принципові відмінності між державними та приватними вузами полягають у їх соціальних функціях. Державні навчальні заклади виконують замовлення держави, перебуваючи між вимогами суспільної ефективності та необхідністю формування повноцінної особистості.

Приватні виконують замовлення суспільства, здійснюють права батьків і педагогічне право незалежних суб'єктів освіти, що сприяє становленню громадянського суспільства. Зроблено висновок, що питання, наскільки приватна школа буде відмінною від державної, залежатиме, в першу чергу, від того, наскільки інтереси держави співпадатимуть з інтересами громадян і засобів фінансування та форм оподаткування.

Викладено погляди на філософське узагальнення проблем впливу інтелектуальної діяльності на соціальні перетворення в житті суспільства та держави. Розглянуто пропозиції щодо створення умов для піднесення рівня інтелекту нації, напрями розвитку науково-технічної інформації як основи передачі досвіду і знань, і одного з важливих етапів науково-технічного прогресу.

Висвітлюється життєвий і творчий шлях О.Тарнавського (1917-1992), який є типовим представником українських письменників за межами України, в контексті розвитку української літератури XX століття на етнічних землях і за кордоном. Головна увага зосереджена на літературознавчому аналізі його художнього доробку (поезії і малої прози). Розглядається філософське підгрунтя його творів, розвиток авторської концепції, аналізуються впливи українських (П.Тичина, Б.І.Антонич, М.Коцюбинський, М.Хвильовий), західноєвропейських (Р.Рільке, С.Цвейг), американських (Т.С.Еліот, Е.Павнд, Е.Хемінгуей) та інших письменників і філософів на світогляд і стиль О.Тарнавського.

Зроблено спробу комплексної характеристики педагогічної та просвітницької діяльності видатного українського письменника і педагога Б.Грінченка (1863-1910). Автор з'ясовує Грінченкове бачення історичного шляху та сучасного йому стану освіти в Україні, простежує характер діяльності Грінченка як педагога-практика, народного вчителя, аналізує педагогічно-теоретичну спадщину письменника - автора цілого ряду принципово новаторських педагогічних досліджень, а також простежує, як відбито питання освіти й виховання у літературних творах видатного діяча, прикладає його педагогічні ідеї до ситуації в українській освіті у сучасний період. Фактичною основою роботи є праці Б.Грінченка на педагогічні теми, які з часу їх появи у світ здебільшого не передруковувались, а також архівні матеріали.

У книзі проаналізовані головні групи концепцій подальшого розвитку нашої держави, створені представниками вітчизняної та закордонної науково-філософської і політичної думки. Запропоновано власне бачення перспектив реалізації екоцентристської стратегії розвитку України, заснованої на поєднанні змін в економічній і науково-технічній сфері із докорінною перебудовою світоглядної, моральної, потребно-мотиваційної сфери особистості й суспільства.

Розглянуто теоретичні проблеми етнонаціональної політики в Україні. Зроблено спробу на основі нового бачення соціально-політичних процесів висвітлити сучасні трактування сутності націоналізму, його політичну роль, а також сутність та особливості національно-державного принципу організації суспільного життя. Викладено завдання вдосконалення законодавчо-правової бази національної політики в Україні, становище та перспективи розвитку національних меншин, причини виникнення, сутність та шляхи вирішення міжнаціональних конфліктів.

Роботу присвячено проблемі політичного, економічного, соціального самовизначення України. Автор аналізує головні соціально-політичні тенденції, що виявили себе в період парламентських виборів 1998 р. та на початку президентської кампанії 1999 р., пропонує власне бачення шляхів подолання кризових ситуацій і депресивних явищ у сфері суспільної думки, моралі і комунікації.

Розглядається генеза поглядів Ю.Бачинського на суспільство та державу, право та владу, обгрунтування ним необхідності й неминучості відродження соборної Української держави, його бачення місця і ролі партій у політичному житті України. Повідомляється, що Ю.Бачинський був одним з перших в історії української політичної думки, хто почав розробляти самостійницьку науково-обгрунтовану концепцію українського державотворення.

Узагальнено досвід роботи з творами С.Рахманінова видатних співаків, педагогів Є.Іванова і Л.Іванової, а також висвітлено актуальне бачення сучасного виконання класики російського романсу.

Розглянуто проблему лінгвокраїнознавчого підходу до викладання іноземних мов у вузах і необхідність перегляду ступеня наявності національно-культурного компонента в навчальних програмах з іноземних мов. Підкреслено, що основним об'єктом лінгвокраїнознавства є фонові знання, притаманні членам певної мовної та етнокультурної спільноти. Зроблено висновок про те, що навчання національно-культурному компоненту мови має бути невід'ємною частиною навчання іноземній мові. Запропоновано критерії відбору країнознавчих фонових знань - порівняння культур і словникових запасів мов для виявлення розбіжностей між ними. Запровадження культурного аспекту до програми навчання іноземної мови передбачає такі етапи: визначення мети, окреслення бачення інокультури студентами, визначення місця культурного аспекту в навчальній програмі, розробка методів навчання, забезпечення викладача та студентів довідковим матеріалом. Особливу увагу приділено проблемі акультурації тих, хто вивчає іноземну мову. Зважаючи на категорію студентів факультетів іноземних мов, які фізично віддалені від життєвих реалій суспільства, що вивчається, запропоновано використати поєднання наступних методів навчання: вирішення проблемних ситуацій, введення культурно значущої інформації під час програвання стандартних ситуацій та рольових ігор, які дають можливість студенту уявити себе членом іноземної культурної спільноти, тобто сприяти розвитку поведінкової емпатії.

Зроблено висновок, що для ліквідації обопільного незнання у ситуаціях міжкультурного спілкування та уникнення проблем непорозуміння необхідно, поряд з виробленням білінгвізму, розвивати й бікультурність.