Розглядаються основні проблеми раннього етапу лінгвістичної україністики в Галичині в 1772 - 1849 рр., головні етапи історії Волині у XIV - XV ст., еміграційне та діаспорне франкознавство, зокрема, критика, літературознавство, публіцистика. Показані методологічні пошуки в польській історіографії 50 - 60-х рр. ХХ ст., деякі аспекти українсько-польських літературних взаємин, а також динаміка етнічного самоусвідомлення українців. Висвітлюються еміграційний рух на Північній Буковині на початку ХХ ст., регіоналізми, мікронаціоналізми і проблеми прикордонної ідентичності Білорусії, Польщі та України. Підкреслюється роль "Слова о полку Ігоревім" в культурному житті в західних землях України та ін.

Розглянуто питання здійснення професійної самоідентифікації особистості курсанта вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) у процесі соціально-психологічного тренінгу (СПТ) у межах професійного розвитку особистості. Дослідження здійснення професійної самоідентифікації в процесі СПТ містить спеціальний соціально-психологічний тренінг (ССПТ). Установлено, що професійна самоідентифікація є механізмом особистісних змін: внутрішніх (зміни самооцінки, здійснення процесів самоусвідомлення, самокорекції та зміни рівня розвитку особистісно-професійних рис особистості) та зовнішніх (активізації навчально-професійної діяльності, зміни лінії поведінки). Результатом особистісних змін, що відбуваються під впливом ССПТ, є розвиток навчально-професійних та особистісно-професійних рис. Виявлено вплив особливих умов військової професійної діяльності на психіку військового професіонала. У цьому полягають особливості професійної самоідентифікації особистості курсанта, які зумовлюють процес потенційного надбання особистістю в ході ССПТ професійної саморегуляції, за допомогою якої особистість отримує здатність протистояти згаданому вище впливу. Установлено, що механізм професійної самоідентифікації в процесі ССПТ здійснюється таким чином: особистість ототожнює своє "Реальне Я" з професійними вимогами, своїм особистісно-професійним ідеалом і професійними ролями інших.

Визначено душевну гармонію особистості як відповідність та узгодженість усіх її проявів з логікою саморозвитку буття сущого. На основі антропогенезу доведено іманентність душевної гармонії людини як мікрокосму, подібного Макрокосму. Чинники душевного складу особистості висвітлено крізь призму забезпечення ними узгодженості людини з загальносвітовим об'єктивним соціумом в індивідуальному та суспільному аспектах її буття. Особливу роль відведено колективному підсвідомому. Досліджено прояви духовної кризи суспільства як невідповідність суспільного розвитку логіці Світового Розуму та прояви дисгармонії людини на тілесному, душевному та духовному рівнях як особистісна невідповідність даній логіці. Керуючись виявленими закономірностями саморозвитку буття сущого, накреслено найбільш відповідні об'єктивній логіці шляхи подальшого розвитку суспільства та особистості (зокрема, в Україні), які повинні призвести до створення суспільства, в якому особистість - найвища цінність, що закономірно для розвитку самоусвідомлення людини як найвищої видової якості.

Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження, розглянуто поняття життєвого шляху особистості, його структурні характеристики та рушійні сили. Висвітлено проблему становлення життєвих перспектив у ранній юності як сенситивний період життєвого та особистісного самовизначення. Особливу увагу приділено когнітивним особливостям розвитку особистості, які значною мірою впливають на формування життєвих перспектив у ранній юності. Встановлено критерії психологічної готовності молодої людини до життєвого самовизначення. Психологічну готовність до життєвих виборів визначають рефлексивні складові самосвідомості (особистісна рефлексія як процес самопізнання, зміст уявлень про "Я" як наслідок процесу самопізнання, механізми диференціації та інтеграції індивідуального досвіду як необхідні чинники процесу самопізнання) та індивідуальна система ціннісних орієнтацій. Виявлено вікові та гендерні відмінності життєздійснення юнацтва. З'ясовано, що формування готовності молодої людини до життєво важливих виборів є ефективним за умов розвитку здатностей до поглибленого самопізнання, самоаналізу, самоусвідомлення внутрішніх сторін власного "Я". Експериментально апробовано систему конкретних методик для діагностики готовності молодої людини до життєвого самовизначення в роботі практичного психолога школи.

Досліджено шляхи формування, становлення, національного самоусвідомлення та діяльність інтелігенції. Даний процес пройшов у два етапи: перший - від початку XX ст. до 1944 р., коли українці мешкали на своїй історичній батьківщині, другий - з 1945 р. до кінця сторіччя, коли після переселення частини українців з Холмщини і Підляшшя до УРСР у їх середовищі виховувалася та формувалася інтелігенція молодої генерації. Розглянуто політику владних структур Росії та Польщі у національному питанні, діяльність українських національно-культурних організацій та місце в них інтелігенції, яка в умовах заборони українських політичних, культурно-освітніх і релігійних організацій намагалася розвивати український національний рух на цих землях, а також процеси адаптації переселенців до політичної системи в СРСР, виховання інтелігенції нового покоління та її внесок у розбудову Української держави. Запропоновано кількісний та якісний параметри інтелігентського прошарку, фактори впливу на його формування і національне самоусвідомлення. Проаналізовано внесок окремих осіб у розвиток культурно-освітньої, релігійної та економічної сфер на історичній батьківщині, сучасної української науки, економіки, освіти, медицини, культури і мистецтва.

Досліджено проблему ідентичності соціального суб'єкта, актуалізовану тими суттєвими трансформаціями, які відбуваються в світі та, в особливих формах, в Україні. Наявні наукові та філософські підходи і методи розв'язання даної проблеми не є послідовними та ефективними, тому застосовано новий підхід до аналізу ідентичності, який грунтується на експлікації та концептуалізації дискурсивного аспекту феномену ідентичності (дискурсивної ідентичності). Даний аспект опосердкований мовою культури, втілений у текстах, творах мистецтва, способах їх аналізу та інтерпретації. Запропонована на такій підставі концептуалізація дискурсивної ідентичності з'ясовує взаємозв'язок ідентичності соціального суб'єкта з сучасними формами його самореалізації та самоусвідомлення в культурі, зокрема, в художній літературі та металітературі. Доведено, що суперечливий характер форм репрезентації суб'єкта в дискурсах модернізму і постмодернізму пов'язаний з розвитком нових типів взаємодії людини і суспільства та відкриттям більш складної структури суб'єктивності. Встановлено, що тут відбивається і відбувається не "смерть суб'єкта" (зокрема, автора художнього твору), а розпад унітарності його "Я". Усвідомлення у такий спосіб багатовимірності та множинності "Я" значно впливає на характер соціальної ідентифікації людини "за умов постмодерну".

Розглянуто питання втілення ноосферної концепції в педагогічній діяльності В.О.Сухомлинського, систему іменувань персонажів у творах М.Хвильового, гуманістичний пафос творчості А.де Сент-Екзюпері. Охарактеризовано добу козаччини у творчому доробку І.Огієнка, громадсько-політичну діяльність Г.О.Костюка, екзистенційне самоусвідомлення в поезії В.Стуса. Викладено нові документальні свідчення про луганського письменника П.А.Гайворонського.

Вивчено проблему формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя. Визначено сутність і суттєві якості, ознаки творчої індивідуальності вчителя, розкрито загальне значення поняття "творча індивідуальність". Висвітлено педагогічні умови (реалізацію особистісного підходу, діагностику особистості студентів, використання в процесі навчання завдань творчого характеру), які необхідно створити під час навчального процесу для формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя. Обгрунтовано модель її формування та становлення. Для оцінки рівня сформованості основних якостей творчої індивідуальності студента (творчої активності, самоусвідомлення, свободи самовираження, морально-ціннісних орієнтацій, самореалізації та педагогічної спрямованості) використано основний діагностичний засіб - педагогічне спілкування, що включає цілеспрямоване спостереження, бесіду, інтерв'ю, особистісне осмислення, самооцінку. Психолого-педагогічне тестування й анкетування студентів виконувало допоміжну функцію. Доведено, що застосування моделі сприяє самоактуалізації особистості студентів, орієнтує їх на творче розв'язання педагогічних задач, допомагає у формуванні індивідуального стилю педагогічної діяльності, підвищує інтерес до професії педагога.

Висвітлено питання про національну ідею як базове поняття громадянського самоусвідомлення та перспективного розвитку українського суспільства. Розглянуто проблеми громадської консолідації та визначено національну стратегію в економіці України. Наведено інтегрований принцип взаємодії ринкових механізмів і державного регулювання. Досліджено проблему цивілізаційної самоідентифікації українців в координатах "Схід - Захід".

Досліджено психологічну суть, структуру, джерела та чинники формування національної самосвідомості. Розкрито її взаємозв'язок зі змістом ціннісних орієнтацій, етнокультурних потреб у контексті життєвих ідеалів, способу буття людини. Визначено історико-психологічні детермінанти, соціально-психологічні фактори національного самоусвідомлення. Розглянуто психомоделювальний вплив національної самосвідомості на соціальні процеси в Україні.

Наведено бібліографічний покажчик з питань українознавства. Вперше системно представлено основний масив наукових українознавчих праць, документів, довідників, покажчиків, посібників, в яких висвітлено проблеми самоусвідомлення та цілісного пізнання України та українства.

Приведен библиографический указатель по вопросам украиноведения. Впервые системно представлен основной массив научных украиноведческих трудов, документов, справочников, указателей, пособий, в которых освещены проблемы самосознания и целостного познания Украины и украинцев.

Описано реалізацію та функціонування бінарного синхронізованого лінійного дерева. Запропоновано структуру лінії часу, що застосовується на рівні дискурсу для обробки смислових зв'язків між елементами різних речень. Розглянуто структуру системи, що обробляє тексти звичайної мови. Зроблено припущення, що семіотичний зворотний зв'язок може призвести до виникнення внутрішнього монологу та самоусвідомлення. Описано реалізацію семіотичного зворотного зв'язку на базі синхронізованого лінійного дерева. Показано можливість застосування моделі внутрішнього монологу для синтезу фраз звичайної мови.

Досліджено формування та еволюцію світоглядних та естетичних позицій Є.Маланюка, їх зв'язок з художньою творчістю. Визначено основні етапи творчої еволюції письменника з їх ідейно-стильовими домінантами. Розглянуто життєдіяльність письменника крізь призму самоусвідомлення його життєвого покликання. Розкрито феномен української політичної еміграції. Висвітлено історичний та соціокультурний контексти епохи, виявлено їх формотворчий вплив на особистість митця, простежено витоки та визначено суть його історіософської концепції творчості. Досліджено хронологію художньої творчості Є.Маланюка, "біографію" окремих творів як шлях до пізнання його внутрішньої біографії. Проаналізовано художній доробок письменника.

На підставі аналізу листів, теоретичних праць і ранніх художніх творів простежено процес естетичного самоусвідомлення Ф.Гельдерліна у зв'язку з формуванням його особистості як митця-філософа. Зібрано й проаналізовано україномовні переклади його поезії, які з'являлися в світі за різних соціокультурних умов (І.Франка, С.Гординського, В.Мисика, М.Ореста (Зерова), І.Качуровського, В.Коптілова, П.Тимочка, М.Бажана). Докладно розглянуто історико-літературні інтерпретації спадщини Гельдерліна (в оригіналах, російських та українських перекладах), здійснені А.Луначарським, Я.Голосовкером, Н.Берковським, К.Протасовою, О.Дейчем, Д.Наливайком, В.Микушевичем. Основні оцінки, критерії російських та українських учених співвідносяться з концептами німецького гельдерлінознавства, а логіка літературної концепції творчості письменника-філософа відтворюється з урахуванням зміни й динаміки літературно-мистецьких напрямів від романтизму до модернізму.

Досліджено особливості проектування старшокласниками життєвого шляху залежно від типу усвідомлення ними власних тілесних можливостей. Розкрито роль і місце тілесної складової у Я-структурі учнів старшого шкільного віку, специфіку відображення останньої у змісті та способах проектування ними свого життєвого шляху. Створено та апробовано оригінальний діагностичний прийом оцінки рівня здатності старшокласника до саморефлексії тілесного потенціалу. Показано, що характер вибору старшокласниками форми самовизначення (аморфної, фрагментарної, структурованої) у просторі майбутніх життєвих відносин зумовлюється типом самоусвідомлення (рефлексії) ними власних тілесних можливостей (тілесного потенціалу), зокрема, вітальних, конформних та особистісних. Зроблено висновок щодо необхідності доповнення існуючих пояснювальних схем функціонування механізму саморегуляції поведінки відомостями зі сфери феноменології тілесного способу буття людини.

Проаналізовано специфіку естетичного як типу духовності у взаємозв'язку з проблемою самоусвідомлення естетики як теоретичної системи. Висвітлено конструктивну здатність естетичного в осягненні стану сучасної людини та культури. Описано засадничі принципи сучасного дослідження естетичного. Розглянуто проблему духовності та її типів. Розкрито сутність естетизму та його форми.

Проанализирована специфика эстетического как типа духовности во взаимосвязи с проблемой самоосознания эстетики как теоретической системы. Освещена конструктивная способность эстетического в постижении состояния современного человека и культуры. Описаны основные принципы современного исследования эстетического. Рассмотрена проблема духовности и ее типов. Раскрыта сущность эстетизма и его формы.

Висвітлено проблеми національної ідентичності, а також політико-культурної реальності в Україні. Розкрито суть поняття політичної нації, визначено умови для її формування. Розглянуто особливості політизації українського руху, а також нові стимули самоідентифікації. У історичному контексті - від появи у ранньому середньовіччі понять русич, русин і до сьогодення - обговорено проблему самоусвідомлення української нації. Визначено причини та прояви сучасної кризи національної ідентичності.

Освещены проблемы национальной идентичности, а также политико-культурной реальности в Украине. Раскрыто содержание понятия политической нации, определены условия для их формирования. Рассмотрены особенности политизации украинского движения, а также новые стимулы самоидентификации. В историческом аспекте - от появления в раннем средневековье понятий русич, русин и до настоящего времени - обсуждена проблема самосознания украинской нации. Определены причины и проявления современного кризиса национальной идентичности.

Розглянуто українську театральну культуру як складну етносоціомистецьку систему, аспекти її зародження, функціонування й розвитку. Викладено проблеми культурного самоусвідомлення й самопізнання у трьох площинах: становлення етнотеатрології в контексті етнології та театрології, формування концепції народного театру, переосмислення ролі та місця українського етнографічно-побутового театру в етносоціокультурному процесі другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Рассмотрены украинская театральная культура как сложная этносоциохудожественная система, аспекты её зарождения, функционирования и развития. Изложены проблемы культурного самоосознания и самопознания в трёх плоскостях: становления этнотеатрологии в контексте этнологии и театрологии, формирования концепции народного театра, переосмысления роли и места украинского этнографично-бытового театра в этносоциокультурном процессе второй половины ХІХ - начала ХХ ст.

Вивчено, конкретизовано уявлення про зміст, суть, психологічні складові та умови розвитку комунікативного потенціалу студентської групи. Теоретично та експериментально досліджено проблему його психологічної детермінації в професійній підготовці майбутніх менеджерів-економістів. Виявлено специфіку співвідношення самоусвідомлення особистістю майбутнього менеджера-економіста власного комунікативного досвіду та психологічних складових комунікативного потенціалу студентської групи. З'ясовано залежність успішності комунікативної діяльності студентської групи від задоволеності майбутніх менеджерів-економістів у процесі навчання. На підставі теоретичного та експериментального аналізу обгрунтовано шляхи актуалізації досліджуваного потенціалу на етапі професійної підготовки даних студентів.

Висвітлено особливості самоусвідомлення українськими письменниками самобутності національного літературного процесу на історично вирішальному етапі вибору шляхів подальшого художнього розвитку. З'ясовано причини опозиційності до західноєвропейського модернізму митців позитивістського світогляду та письменників, усвідомлюючих необхідність інтеграції у мистецький світ Заходу. Розглянуто комплексну проблему української прози кінця XIX - початку XX ст. в аспекті пошуку національно притаманних закономірностей художнього оновлення. В процесі теоретичного аналізу використано твори відомих і маловідомих художників слова та критиків - І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, В.Стефаника, М.Яцкова, С.Васильченка, Ю.Шереха, В.Державина, М.Євшана, А.Товкачевського, М.Сріблянського, Г.Хоткевича, Ю.Іванова-Меженка, О.Турянського, Б.Лепкого, Н.Романович-Ткаченко, Л.Яновської, М.Могилянського, М.Чернявського.

Определены особенности самоосознания украинскими писателями самобытности национального литературного процесса на решающем этапе выбора путей дальнейшего художественного развития. Установлены причины опозиционности западноевропейскому модернизму писателей позитивисткого мировоззрения и тех, которые осознают необходимость интеграции в мир искусства Запада. Рассмотрена комплексная проблема украинской прозы конца XIX - начала XX вв. в аспекте поиска характерных национальных закономерностей художественного обновления. В процессе теоретического анализа использованы произведения известных и малоизвестных художников слова и критиков - И.Франко, Л.Украинки, М.Коцюбинского, О.Кобылянской, В.Стефаника, М.Яцкова, С.Васильченко, Ю,Шереха, В.Державина, М.Евшана, А.Товкачевского, М.Среблянского, Г.Хоткевича, Ю.Иванова-Меженка, О.Турянского, Б.Лепкого, Н.Романович-Ткаченко, Л.Яновской, М.Могилянского, М.Чернявского.