Розкрито сутність персональних цінностей людини, висвітлено взаємообумовленість розвитку інтелектуальної й емоційної сфери учня в процесі формування його персональних цінностей, проаналізовано методику здійснення цього процесу в умовах шкільних занять.

Раскрыта сущность персональных ценностей человека, освещается взаимообусловленность развития интеллектуальной и эмоциональной сфер личности ученика в процессе формирования его персональных ценностей, проанализирована методика осуществления этого процесса в условиях школьных занятий.

In the given paper the nature of personal values of the person is uncovered, the interconditionality of development of intellectual and emotional orbs of the person of the schoolboy is illuminated during shaping his personal values, the procedure of exercise of this process in conditions of school occupations is parsed.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень і досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів Волинщини, Рівненщини та Хмельниччини розкрито теоретичні засади особистісно орієнтованого виховання (ООВ). Наведено структурно-логічну модель та організаційно-функціональну структуру процесу ООВ старшокласників у позакласній роботі.

На основании анализа психолого-педагогических исследований и опыта работы общеобразовательных учебных заведений Волынской, Ровенской и Хмельницкой областей раскрыты теоретические основы личностно-ориентированного обучения (ЛОО). Приведены структурно-логическая модель и организационно-функциональная структура процесса ЛОО старшеклассников при внеклассной работе.

Наведено результати теоретичного та експериментального аналізу проблеми розвитку моральної свідомості (МС) і самосвідомості. Розглянуто сутність моральної вимоги як суспільно-психологічний феномен, а також закономірності виникнення когнитівно-мотиваційних та емоційно-ціннісних засад моральності у період дитинства. Проаналізовано погляди зарубіжних і вітчизняних учених щодо вікових закономірностей розвитку МС та самосвідомості. Описано механізм функціонування МС, а також особливості її основних компонентів.

Приведены результаты теоретического и экспериментального анализа проблемы развития морального сознания (МС) и самосознания. Рассмотрены сущность морального требования как общественно-психологический феномен, а также закономерности возникновения когнитивно-мотивационных и эмоционально-ценностных основ моральности в период детства. Проанализированы взгляды зарубежных и отечественных ученых относительно возрастных закономерностей развития МС и самосознания. Описаны механизм функционирования МС, а также особенности его основных компонентов.

Розглянуто проблему самореалізації особистості як соціального явища в системі "суспільство - індивід". Висвітлено аксіогенетичні етапи становлення Я-концепції, наведено структурно-змістовні характеристики професійної самосвідомості тренера-викладача. Проаналізовано вплив колективістської та індивідуалістської спрямованості на самосвідомість підлітків, значення педагогічних інновацій для морального розвитку та самосвідомості учнів. Описано механізми самооцінки старшокласників у контексті процесу їх науково-дослідницької діяльності, структуру формування професійної самосвідомості, особливості економічної самосвідомості суб'єктів соціального простору.

Рассмотрена проблема самореализации личности как социального явления в системе "общество - индивид". Освещены аксиогенетические этапы становления Я-концепции, приведены структурно-содержательные характеристики профессионального самосознания тренера-преподавателя. Проанализированы влияние коллективистской и индивидуалистской направленности на самосознание подростков, значение педагогических инноваций для морального развития и самосознания учеников. Описаны механизмы самооценки старшеклассников в контексте процесса их научно-исследовательской деятельности, структура формирования профессионального самосознания, особенности экономического самосознания субъектов социального пространства.

Визначено рівень самооцінки дитини, запропоновано методики вивчення її розвитку, зокрема, "Незакінчених речень", "Моя самооцінка". Описано методи діагностики соціального розвитку учнів. Проаналізовано основні положення багатофакторного особистісного опитувальника Р.Кеттелла.

Определен уровень самооценки ребенка, предложены методики изучения его развития, в частности, "Неоконченных предложений", "Моя самооценка". Описаны методы диагностики социального развития учеников. Проанализированы основные положения многофакторного личностного опросника Р.Кеттелла.

Розглянуто проблему вивчення педагогічних умов формування у молодших школярів ціннісного самоставлення як відношення самого до себе як до цінності. Дослідження проблем виховання та навчання дитини, створення умов для успішного її саморозвитку й самореалізації є важливою й актуальною педагогічною проблемою.

Рассмотрена проблема изучения педагогических условий формирования у младших школьников ценностного самоотношения как отношения к самому себе как к ценности. Исследования проблем воспитания и обучения ребенка, создания условий для успешного его саморазвития и самореализации является важной и актуальной педагогической проблемой.

The paper is devoted to a problem of study of pedagogical requirements of shaping at younger schoolboys of the valuable self-attitude as attitudes to as to worth. Examinations of problems of education and education of the child, building of requirements for his successful self-development and self-realization is the important and actual pedagogical problem.

Висвітлено психологічні особливості становлення індивідуальної суб'єктності (ІС) учнів молодшого шкільного віку. Наведено психодіагностичні методики вивчення суб'єктивних якісних показників молодших школярів (МШ). Охарактеризовано принципи дослідження ІС МШ.

Освещены психологические особенности становления индивидуальной субъектности (ИС) учеников младшего школьного возраста. Приведены психодиагностические методики изучения субъективных качественных показателей младших школьников (МШ). Охарактеризованы принципы исследования ИС МШ.

Вчинок є універсальним механізмом самовідтворення буття, унікальним способом сутнісної самореалізації людини, актом її творчого, душевно-духовного волевиявлення, формою творення і носієм моральних цінностей. Вчинковий підхід розглядається як найбільш адекватний і перспективний для розв'язання актуальних психолого-педагогічних проблем виховання школярів.

Розглянуто проблему гуманізації освіти та функціонування системи духовно-інтелектуального виховання. Основну увагу звернуто на прагнення учня до самовдосконалення, на створення педагогічних умов, за допомогою яких найбільш успішно відбувається його особистісний саморозвиток і духовне самостановлення. Розглянуто призначення духовно-інтелектуального виховання у суспільній життєдіяльності та подальшому прогресі нації та держави, сутність і специфіку полікультурного середовища як однієї з домінуючих складових системи духовного виховання учнівської молоді.

Виявлено змістові характеристики гендерних установок хлопців і дівчат з повних/неповних родин стосовно статеворольового самовизначення, а також майбутньої професії, подружнього життя. Виявлено протиріччя у змісті цього самовизначення старших підлітків, зокрема, гендерно відповідна структура "Я-реального" дівчат не співвідноситься з їх уявленнями про особистісні риси "ідеальної" людини, згідно з якими надається більша перевага вираженості чоловічих якостей. Розглянуто питання стосовно впливу умов первинної соціалізації на характер процесу ідентифікації старших підлітків і на особливості вибору ними стратегій соціального сприйняття. Доведено існування виражених порушень у процесі статеворольової ідентифікації хлопців з неповних родин, життєві орієнтири яких відрізнялися невизначеністю та розмитістю. Систематизовано теоретичні та методичні підходи щодо статевої соціалізації як проблеми психосексуального та гендерного розвитку особистості. Висвітлено проблему статеворольових орієнтацій у становленні особистості старших підлітків. Розкрито психологічний зміст понять "Я-концепція", "статеворольове самовизначення особистості", "гендерна ідентичність", "статеворольова соціалізація", "гендерна соціалізація".

Досліджено процес становлення особистості у шкільному віці та визначено психологічні умови формування у молодших школярів здатності до емпатії. Розкрито психологічний зміст поняття емпатії. Побудовано теоретичну модель емпатії як психологічного механізму узгодження уявлень дитини про людину, про себе та іншу конкретну особу. Експериментально досліджено емпатію як структурний компонент образу людини та визначено його вікову динаміку. Зазначено, що за умов цілеспрямованого виховання формування емпатії у молодших школярів має здійснюватися за двома провідними напрямками: розвитком якості особистості (емоційної чутливості) та здатності особистості до емпатійної взаємодії (співчуття), що є основою прогресивних змін компонентів емпатії, зокрема рефлексивно-особистісних.

Здійснено комплексне вивчення особливостей формування самовизначення особистості у старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці у зв'язку зі становленням суб'єкта навчальної дільності. Виявлено принципові відмінності у формуванні особистісного самовизначення у старшому шкільному віці залежно від способу організації навчальної діяльності у початковій і середній школі. Показано, що за умов розвивального навчання процес самовизначення особистості у цьому віці здійснюється повноцінно, що є найважливішим показником особистісного розвитку людини та визначає її здатність до самостійного й усвідомленого вибору власного майбутнього. Установлено взаємозв'язок рівня суб'єктності у навчальній діяльності та показників особистісного самовизначення старшокласників у системі розвивального навчання. Одержано відомості про вплив такої системи на розвиток особистості.

Досліджено особливості становлення самосвідомості в дітей-погодків у порівнянні з близнюками та різновіковими дітьми. Розроблено дослідницьку модель формування самосвідомості у сибсів. У родинах погодків, близнюків та різновікових дітей виявлено відповідно симетричні, метакомплементарні та комплементарні стосунки, які відображаються в діадному спілкуванні сибсів. Показано, що ці стосунки впливають на виникнення узгодженої схильності до орієнтації в соціальному середовищі в погодків, у близнюків - протиставної схильності, а у різновікових дітей - іррадійованої. В погодків виявлено тенденцію до резонансних здібностей та тенденцію до більшої активності чи саморегуляції. Констатовано ймовірність виникнення в погодків схожої з близнюками феноменології у поведінці. Знайдено специфічні діадні феномени спілкування в погодків: феномен "напруженої близькості" та феномен "тимчасового обопільного запозичення поведінки". В погодків виявлено порівняльну форму функціонування самосвідомості, у близнюків - приховану (латентну) форму, а у різновікових дітей - відкриту.

Змодельовано комплекс педагогічних умов оптимізації процесу особистісного самовираження старшокласників на засадах адаптивно-розвиваючого механізму соціалізації особистості. Запропоновано включати мотиви та потреби самовираження учнів у нові виховні ситуації, що створюються за допомогою спеціально розроблених виховних засобів. Відзначено, що потреби самовираження старшокласників реалізуються завдяки розширенню сфери їх діяльності та творчості. Експериментально доведено, що обгрунтований комплекс педагогічних умов сприяє підвищенню рівня особистісного самовираження старшокласників, покращує міжособистісні стосунки суб'єктів виховного процесу.

Вперше обгрунтовано й охарактеризовано психологічні, методичні та організаційно-педагогічні умови забезпечення процесу ефективної самореалізації особистості старшокласника. Уточнено зміст понять "самореалізація особистості" та "самореалізація старшокласників". Досліджено виховні системи та засоби стимулювання процесу самореалізації, розроблено критерії та методику оцінки його ефективності. Обгрунтовано необхідність формування ціннісно-орієнтаційної єдності, позитивних "Я-концепцій", емоційно-психологічного клімату, підвищення професіоналізму педагогічних кадрів, оптимального співвідношення в навчально-виховному процесі засобів цілеспрямованого педагогічного впливу, самоорганізації та саморегулювання. Розроблено нові форми виховної роботи, що сприяють ефективній самореалізації старшокласників.

Запропоновано системну концепцію організації та здійснення комплексу нововведень в педагогічному процесі в середньому загальноосвітньому закладі інноваційного типу - колегіумі, грунтуючись на провідній ідеї його спрямування у площину життєвого самовизначення вихованців. Визначено теоретико-методичні основи спрямування особистості учня до суб'єктивно усвідомленого вибору власного життєвого шляху. Розроблено психолого-педагогічну технологію смислоціннісного та потребово-мотиваційного впливу як супроводу життєвого самовизначення колегіїстів засобами та формами спеціально організованого навчально-виховного процесу в масштабах всієї школи нового типу. Охарактеризовано особливості суб'єктної активності учня на різних етапах його онтогенезу за умов шкільного навчання та запропоновано способи її психологічної підтримки.

Вивчено особливості особистісних змін у старшокласників з соматичними (респіраторними) порушеннями дихальних шляхів за умов їх психокорекції. Запропоновано нове вирішення проблеми корекції особистості за несприятливих умов їх розвитку, обтяжених наявністю соматичного розладу. Розкрито особливості психосоматичних співвідношень за різних видів респіраторних розладів, роль емоційних чинників у їх розвитку та можливості запобігання особистісним дисгармоніям з використанням корекційних засобів. Установлено, що у розвитку респіраторних розладів різних видів важливу роль відіграють емоційні чинники, взаємопов'язані зі стресогенними ситуаціями та стереотипізованими варіантами психотілесного реагування, специфічними для різних розладів дихальних шляхів. Виявлено зміни у типах реагування на змінений психосоматичний стан у системі особистісних ставлень, мотивацій досягнення та самооцінці у старшокласників внаслідок переживання соматичних розладів. У процесі психокорекції досягнуто позитивної динаміки за показниками емоційної зумовленості респіраторних розладів і особистісних якостей, специфічних для раннього юнацького віку (у ставленні старшокласника до себе, власного майбутнього та життєвих цілей, у мотивації досягнення та самоповаги).

Проаналізовано проблему формування етнічної самосвідомості старшокласників, розроблено й емпірично досліджено концептуальну модель гармонізації етносамосвідомості у ранньому юнацькому віці. Показано, що організація спеціальної інформативно-творчої діяльності, спрямованої на підвищення когнітивної складності особистості та збагачення її ціннісно-смислової сфери, сприяє гармонізації зазначеної особистісної риси школярів. З метою розвитку у старших школярів медіативно-діалогічного, творчого, критичного переосмислення етноцентричних стереотипів розроблено розвивально-виховну програму з метою гармонізації їх етнічної самосвідомості. Експериментально доведено, що застосована програма сприяє її діалого-культурологічній самоорганізації та формуванню толерантної особистості, відкритої до міжкультурного діалогу.

Наведено результати дослідження процесу життєвого самовизначення старшокласників, психолого-педагогічних умов його підтримки та стимулювання засобами психологічної освіти. Обгрунтовано сутність життєвого самовизначення та його психологічні особливості в юнацькому віці. Зроблено спробу структурувати суб'єктивні складові-детермінанти життєвого самовизначення. Здійснено психолого-педагогічне дослідження ефективності запровадження психологічної освіти для старшокласників як чинника їх життєвого самовизначення. Розроблено та апробовано експериментальну програму спецкурсу з психології для старшокласників, методичні поради щодо його запровадження. Результати формувального експерименту на базі шкіл Сумської області показали: озброєння старшокласників базовими знаннями та первинними техніками з галузі психології як однієї з центральних антропологічних дисциплін є ефективним засобом їх життєвого самовизначення та особистісного саморозвитку. Показано, що розроблений зміст курсу психологічної освіти, спеціально організована пізнавальна, комунікативна, предметно-практична та творча діяльність учнів стимулюють та якісно збагачують важливі складові психологічної організації особистості: світоглядну, ціннісно-цільову, мотиваційно-потребову, гармонійною єдністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників.

Розкрито психологічні особливості мотивів досягнення та уникнення невдач випускників шкіл-інтернатів у порівнянні з їх однолітками з загальноосвітніх шкіл, залежно від типу та тривалості пережитої депривації, статевої належності, місця проживання. Показано зв'язок мотивації досягнення з академічною успішністю, особистісними характеристиками. Визначено критерії та показники діагностування рівнів мотивації досягнення: співвідношення мотивів досягнення успіху та уникнення невдач (домінантності), особистісна тривожність (інтенсивність), самооцінка (адекватність), рівень домагань (рівень, адекватність). Обгрунтовано психолого-педагогічні умови формування мотивації досягнення та апробовано систему роботи з її психологічної корекції.