Представлено міждисциплінарну модель поведінкового вибору. На її основі розглянуто механізми поведінкового вибору і підсумовано, що архетиповий підхід дозволяє охопити й об'єднати соціально-психологічний та біологічний підходи у процесі аналізу впливу різних факторів зовнішнього середовища на поведінковий вибір індивіда. Зокрема, розглянуто механізми виникнення та поширення делінквентної поведінки індивідів у кризових умовах. Припущено, що інертна в нормальних умовах і стійка до змін соцієтальна психіка стає більш пластичною в критичних умовах з високим ступенем невизначеності. Це полегшує адаптацію соціальної системи до нових умов в результаті унормування нової (успішної) у них поведінки індивідів, що формується на основі нових (швидко змінених) соціальних установок, цінностей, переконань і норм. Таким чином, прояви делінквентності у воєнні та повоєнні часи можна розглядати як побічний результат природного прагнення соціальної системи до стабільності у нових умовах зовнішнього середовища. Відповідно, попередження делінквентності стає способом унормування поведінки індивідів, що намагається повернутись у докризові умови, і одночасно фактором сприяння її адаптації до нових умов життєдіяльності. Зроблено висновок про те, що подолання деструктивних наслідків війни лежить у площині корекції та оновлення соціальної структури як нового соціального середовища, що гармонійно вплине на поведінку індивідів відповідно до надбаних соціальних установок, цінностей, переконань і норм, які її визначають. За результатами аналізу розробленої моделі та визначених механізмів впливу на поведінковий вибір сформовано підходи до вибору практичних інструментів попередження делінквентності у повоєнні часи - колективних заходів за участі представників цільової аудиторії, а також запропоновано спосіб впорядкування їхньої колективної діяльності. Припущено, що предметом подальших досліджень може стати перевірка в реальних умовах дієвості та ефективності запропонованих заходів, вдосконалення методики їхнього проведення і вироблення критеріїв та методик оцінки отриманих результатів.

Розглянуто проблему породження і саморозгортання ідеї Планетарної особистості; відтворено алгоритм саморуху цього явища від ноуменологічного до феноменологічного горизонту за ланцюгом перетворень: смисл (поле) - психофрактал (психіка) - ідея (гносеологія) - навіювання/переживання (психологія) - ідеал (філософія) - модель (наука) - компетенції (освіта) - ідеологія (виховання) - принцип (управління) - продукт (технологія) - товар (ринок) - артефакт (культура); проаналізовано життєвий цикл ідеї Планетарної особистості, що складається з чотирьох етапів: зародження: смисл - психофрактал; становлення: ідея - ідеал: особистості і суспільства - модель; функціонування: продукт -компетенції - ідеологія - критерій - принцип - товар - інтегратор соціальної взаємодії - засіб тиску, агресії, війни; сходження: артефакти планетарної геокультури.

Обговорено національно-екзистенційну зумовленість функціонування української літератури як "держави слова", яка особливо увиразнилась у період 20 - 30-х років минулого століття. Автор говорить про наснаженість поетичного слова Є. Маланюка енергетикою героїки та звитяги за умов загрози національному буттю.

Вивчено процес виникнення та розвитку інформаційних загроз безпеці України у воєнній сфері. Мета дослідження - аналіз деструктивних впливів на національний інформаційний суверинитет, пошук ефективних шляхів протидії і механізмів захисту. Задачі: на основі структурно-функціонального аналізу моделі міжнародного інформаційного простору (МІП) визначити загрози та потенційні небезпеки інтеграції України у міжнародний інформаційний простір, змоделювати процес проведення інформаційних атак, що здійснюються у МІП, та розробити оптимальний порядк профілактичних заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері. Використовуваними є методи системного аналізу та статистичної обробки даних. За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції МІП стає ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів. У зв'язку з цим дослідження реальних та потенційних загроз негативних впливів на Україну у міжнародному інформаційному просторі та створення дієвої системи з ахисту і протидії дискредитації України на міжнародному рівні набувають значимої актуальності. Застосування "м'якої" сили у сучасних інформаційних технологіях надає змогу реалізувати власні інтереси у МІП. Контент-моніторинг МІП має бути спрямований на виявлення інформаційно-психологічних операцій, об'єктами впливу яких можуть бути: інформаційно-технічні та аналітичні системи, бази даних та інформаційні ресурси, психіка людини, настрої суспільства та імідж Збройних сил і держави в цілому. Основними профілактичними заходами щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері є своєчасне виявлення, класифікація та котроль факторів дестабілізації, ідентифікація загроз та розробка і виконання заходів щодо їх нейтралізації. Ефективне здійснення заходів захисту національного інформаційного суверинитету та протидії дискредитації України на міжнародному рівні неможливе без виховання інформаційної культури суспільства у цілому, і у майбутніх офіцерів зокрема. Висновки: проведено дослідження моделі міжнародного інформаційного простору з метою аналізу деструктивних впливів та пошуку шляхів протидії дискредитації України на міжнародному рівні. На основі аналізу умов і чинників, які впливають на процес виникнення та розвиток інформаційних загроз, визначено таку динаміку розвитку інформаційного деструктивного впливу: "чинник інформаційної загрози - проява інформаційної загрози" реалізація загрози (інформаційний вплив) "результати впливу". В якості профілактичного заходу щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері пропонується контент-моніторінг МІП. Розглянуто шляхи реалізації основних етапів контент-моніторингу МІП із своєчасного виявлення та ефективної протидії інформаційно-психологічним операціям. Крім того, зазначено необхідність виховання інформаційної культури майбутніх офіцерів у фокусі проблем інформаційної безпеки України та протидії деструктивним інформаційним впливам.

Окреслено векторність внутрішніх станів героїв-дітей на матеріалі низки творів українських прозаїків 1970 - 1980-х рр. (оповідання "Щоб татко бив фашистів!" К. Гриба, "Так пахла тиша..." В. Кави, "Садівник" Д. Ткача, повісті "Первінка" М. Вінграновського, "Будь обережна, Марійко!" В. Кави, "Тисяча вікон і один журавель" Лариси Письменної, "Вогник далеко в степу" Гр. Тютюнника, "Теплий попіл" Б. Харчука та ін.), висвітлено психологізм відтворення емоціональних відчуттів героїв, своєрідність характеротворення, індивідуальність зображення дитини у творчості названих письменників тощо.

In the article were made an attempt on materials of the writers of the sixties and the experience of the participants of the project "Psychological support for children from families of displaced persons" Canadian non-governmental organization Stabilization Support Services and the Union of women of Ukraine with the financial support of the British Embassy in the city of Mariupol to find out the particular representation of the archetype of the "divine child" as the matrix to overcome the crisis of the socio-humanitarian space. Because in the public opinion, of particular importance are those constants of national life that affect the restoration of harmonious existence, the archetype of the "divine child" is regarded as such that affects the healing of humanity, is the unifying link between the past and the future, because any experience of childhood is not lost. A study of the prose heritage of the sixties in the aspect of archetypes critics have allowed to define myth-poetical start of their creativity, rooted in prototipe of the collective unconscious. Individual author features the artistic transformation of archetypes due to several social, national and cultural factors. In the works of the sixties the properties of the archetype of the divine child is endowed with characters belonging to a generation of children of war. In the conditions of crisis of society, which is characterized by denationalization, material poverty and spiritual decline, they are the bearers of high moral character. In addition, the idea that the archetype of the "divine child" is an inexhaustible source synthesizing creative energy that can revive each person individually and deformed disasters the society as a whole, found its confirmation in the process of the project participants that are from 15 January to 31 October 2016, worked with MSW in the city of Mariupol. Experts proven conclusively that since the child's psyche is very plastic, the child is able to transform the energy of fear and aggression in creative direction, to restore the resources to view the system of values, to acquire the ability to enjoy every bit of the universe.

Зроблено спробу на матеріалі творчості письменників-шістдесятників та досвіду учасників проекту «Психологічна підтримка дітей з родин тимчасово переміщених осіб» Канадської неурядової організації Stabilization Support Services та Спілки жінок України за фінансової підтримки Посольства Великобританії у м. Маріуполь з’ясувати особливості репрезентації архетипу «божественна дитина» як матриці подолання кризи соціогуманітарного простору. Оскільки в суспільній думці особливого значення набувають ті константи національного буття, які впливають на відновлення гармонійного існування, архетип «божественна дитина» розглядається як такий, що впливає на зцілення людства, є об’єднавчою ланкою між минулим та майбутнім, адже будь-який досвід дитинства не минає безслідно. Вивчення прозового доробку шістдесятників в аспекті архетипової критики дозволило визначити міфопоетичний первінь їх творчості, що закорінений в першообрази колективного несвідомого. Індивідуально-авторські особливості художньої трансформації архетипів обумовлені рядом соціальних, національних та культурологічних чинників. У творах шістдесятників властивостями архетипу божественної дитини наділені персонажі, що належать до покоління дітей війни. За умов кризового суспільства, що характеризується зденаціоналізуванням, матеріальним зубожінням та духовним занепадом, вони є носіями високих моральних якостей. Крім того, теза про те, що архетип «божественної дитини» - це невичерпне джерело творчої синтезувальної енергії, здатної відродити кожну людину окремо і деформований катаклізмами соціум в цілому, знайшла своє підтвердження у процесі роботи учасників проекту, які з 15 січня до 31 жовтня 2016 р. працювали з ТПО в м. Маріуполь. Фахівцями переконливо доведено, що оскільки дитяча психіка надзвичайно пластична, дитина спроможна трансформувати енергію страху й агресії у творче русло, відновлювати ресурси, переглядати систему життєвих цінностей, набувати здатності радіти кожній часточці світобудови.

Предпринята попытка на материале творчества писателей-шестидесятников и опыта участников проекта «Психологическая поддержка детей из семей временно переселенных личностей» Канадской неправительственной организации Stabilization Support Services и Союза женщин Украины при финансовой поддержке Посольства Великобритании в г. Мариуполь выяснить особенности репрезентации архетипа «божественный ребенок» как матрицы преодоления кризиса социогуманитарного пространства. Поскольку в общественном мнении особое значение приобретают те константы национального бытия, которые влияют на восстановление гармоничного существования, архетип «божественный ребенок» рассматривается как такой, что влияет на исцеление человечества, является объединяющим звеном между прошлым и будущим, ведь любой опыт детства не проходит бесследно. Изучение прозаического наследия шестидесятников в аспекте архетипной критики позволило определить мифопоэтические начала их творчества, укорененные в первообразах коллективного бессознательного. Индивидуально-авторские особенности художественной трансформации архетипов обусловлены рядом социальных, национальных и культурологических факторов. В произведениях шестидесятников свойствами архетипа божественного ребенка наделены персонажипринадлежащие к поколению детей войны. В условиях кризисного общества, которое характеризуется утратой национальных ориентиров, материальным обнищанием и духовным упадком, они являются носителями высоких моральных качеств. Кроме того, тезис о том, что архетип «божественного ребенка» - это неисчерпаемый источник синтезирующей творческой энергии, способной возродить каждого человека в отдельности и деформированный катаклизмами социум в целом, нашел свое подтверждение в процессе работы участников проекта,которые с 15 января по 31 октября 2016 г. работали с ВПЛ в г. Мариуполе. Специалистами доказано, что поскольку детская психика чрезвычайно пластична, ребенок способен трансформировать энергию страха и агрессии в творческое русло, восстанавливать ресурсы, просматривать систему жизненных ценностей, приобретать способности радоваться каждой частичке мироздания.

Досліджено наукову мову психології за правилами семіотичних і лінгвістичних засобів: синтаксису (поняття-знаки підкорюються порядку і зв’язкам їх у реченні), семантики (знаки щось значать і мають смисл), сигматики (внутрішньої, позамовної форми психічних утворень (що з чого народжується) та прагматики (як регулювати розвитком понять, зберігати психічні утворення і благополуччя людини) та особливості користування мовними знаками у праксисі. Проаналізовано поняття: "психіка" (позамовні і дискурсивні психічні утворення); будову складають: рослинний, тваринний, поетичний (мислення, почуття та уява) механізми; складові "тіла": "психофізіологічні утворення" психомоторика й енергопотенціал; психічний механізм - регуляція подоланням надмірності образів дій, добром оптимального способу розв’язання задачі, узгодження бажаного з дійсним і перетворення їх у керований механізм з одним ступенем свободи рухів образів, почуттів і думок; будову понять праксису - Я-праксис - не-Я; метод - технологія застосування засобів примушеного змінення й удосконалення психічного утворення адекватно моделі майбутнього стану - меті; засіб - дії позамовних, дискурсивно-логічних утворень і технічного обладнання для відновлення, збереження та зміцнення природного стану благополуччя; передбачення поняттям, визначення і образ майбутнього відновлення благополуччя - вищої досконалості (духовної, тілесної, соціальної) людини.

Розглянуто психоаналіз як класичний, так і посткласичний, в аспекті методології релігієзнавчих досліджень. Наголошено на розумінні релігії в психоаналітичній теорії як релігійного досвіду. Релігійний досвід є одним із головних понять у методологічних положеннях психоаналізу. Релігійний досвід розглядається як результат психічної діяльності людини, але не як приналежний до сфери трансцендентного; він виступає як потреба людини, як її захист від негараздів світу; як можливість досягнення внутрішньої гармонії.

Проаналізвано методологічні підвалини застосування системного підходу до дослідження психіки. Через ретроспективний огляд основних системних парадигм окреслено специфіку та перспективу цього підходу під кутом зору тенденцій сучасної філософії.

Розглянуто психологічні особливості фахового ототожнення сучасних студентів. Розкрито основні концептуальні положення генетичної психології, яка постулюється як потужна методологічна основа вивчення й розвитку професійної ідентичності студентства. Застосовано ключовий принцип генетичної психології (за С. Максименком), який пояснює процес набуття ідентичності особистості в ракурсі системного детермінізму й неперервного розвитку. Виокремлено, що згідно з генетично-психологічною традицією психіка є складною багаторівневою системою взаємопов'язаних та взаємозалежних просторово-часових свідомих і несвідомих відносин, між якими існує інформаційно-енергетична взаємодія на рівні окремих компонентів і властивостей спільної діяльності. Установлено, що набуття особистісної ідентичності висувається в ранг базових, фундаментальних потреб людини, адже засвідчує її спроможність до віднайдення власної тотожної самості як у площинах індивідуального буття, так і в просторі фахової самореалізації. Наголошено, що ненабуття конструктів фахового самоусвідомлення та ідентичності або нехтування ними проявляється в індивідуальних і соціальних вимірах, насамперед у розладах ідентифікації, аморфності самовизначення та розбалансуванні багатьох інших параметрів особистісної психоструктури. Констатовано, що важливою запорукою набуття фахової ідентичності є застосування принципу цілісності в ракурсі вивчення найширшої мережі комунікативно-перцептивних зв'язків студента, знаходження основних тригерів і бар'єрів спілкування в цих взаєминах, виділення чинників, що найвагоміше впливають на формування його інтеграції/дезінтеграції. Розкрито значущість фахової психологічної підтримки складного процесу самоорганізації як схильності, наміру й бажання студента до ідентифікаційних змін. Висвітлено основні змістово-семантичні та структурно-функціональні компоненти ідентифікації як поліфундаментального феномену, відкритого для подальшого вивчення.

Наведено порівняльний аналіз поглядів психоаналітиків і сучасних дослідників на проблему психологічного захисту, проаналізовано сучасний стан вивчення даного питання. Розглянуто приналежність захисних механізмів до довільної поведінки людини. Висвітлено проблемність використання даного феномену, як ригідного, автоматичного та неусвідомлюваного процесу відображення і регуляції. Акцентовано увагу на порушенні вищих психічних процесів особистості, що відбувається внаслідок зловживання захисними механізмами. Навколишня нестабільність сьогодення має руйнівний вплив на емоційний стан людини, яка долаючи різнопланові стресори, дедалі більш частіше змушена звертатись до використання захисних механізмів свідомості, що, своєю чергою, може призводити до різних видів патологічної залежності, насильницьких дій, суїцидів та ін., тобто до руйнування особистості. Зроблено акцент на необхідності усвідомлення психологічного захисту задля можливості формування копінг-стратегій, які надають змогу виважено та осмислено реалізувати адаптацію суб'єкта до важкої ситуації, що є необхідною умовою для продуктивного вирішення конфлікту та подолання внутрішнього напруження та дискомфорту.

Розкрито загальнотеоретичні основи психології. Розглянуто поняття "психіка" та "свідомість". Висвітлено пізнавальні психічні процеси. Детально розглянуто емоційні психічні процеси. Подано класифікацію потреб і ефекторно-вольових виявів. Охарактеризовано емоційні стани. Розкрито психічні властивості, розглянуто структуру здібностей та їх характеристику. Висвітлено історію вчень про темперамент. Подано психологічну характеристику типів темпераменту. Обгрунтовано взаємозв'язок характеру та темпераменту.

Проаналізовано проблему появи особистісних деформацій, зумовлених складними соціально-економічними умовами. Феномен деформації визначено як когнітивне викривлення, психологічну дезорієнтацію особистості, котра формується під постійним тиском зовнішніх і внутрішніх факторів і спричиняє формування специфічного типу особистості. З точки зору рольової концепції розглянуто особистісні дисгармонії – особистісний інфантилізм, девіантну поведінку, дисгармонійність життєвого сценарію людини. Визначено вплив особистісних деформацій на формування особистості, зокрема молодої людини, психіка якої є ще не до кінця сформованою. Узагальнено, що особистісна деформація є складним психологічним феноменом, який на цей час недостатньо вивчений у науці. Акцентовано, що утворення особистісних деформацій слід розглядати в тісному взаємозв’язку з такими явищами, як дисгармонізація особистості, професійна деформація, невротизація, порушення структури особистості. Підкреслено, що на виникнення особистісних деформацій впливає ряд факторів, серед яких можна виділити стабільність та адекватність “Я”-концепції, соціальну активність, виконання людиною тих соціальних ролей, що відповідають її індивідуальним характеристикам та мотивам поведінки.

Проанализирована проблема появления личностных деформаций, обусловленных сложными социально-экономическими условиями. Феномен деформации определен как когнитивное искажение, психологическая дезориентация личности, которая формируется под постоянным давлением внешних и внутренних факторов и приводит к формированию специфического типа личности. С точки зрения ролевой концепции рассмотрены личностные дисгармонии - личностный инфантилизм, девиантное поведение, дисгармония жизненного сценария человека. Определено влияние личностных деформаций на формирование личности, в частности молодого человека, психика которого еще не до конца сформирована. Обобщенно, что личностная деформация является сложным психологическим феноменом, который в настоящее время недостаточно изучен в науке. Акцентировано, что образование личностных деформаций следует рассматривать в тесной взаимосвязи с такими явлениями, как дисгармонизации личности, профессиональная деформация, невротизация, нарушение структуры личности. Подчеркнуто, что на возникновение личностных деформаций влияет ряд факторов, среди которых можно выделить стабильность и адекватность "Я"- концепции, социальную активность, выполнение человеком тех социальных ролей, соответствующих его индивидуальным характеристикам и мотивам поведения.

Analyzed the problem of the emergence of the personal strains due to complex socio-economic conditions. The phenomenon of deformation is defined as cognitive bias, psychological disorientation personality, which is formed under the constant pressure of external and internal factors and leads to the formation of a specific type of personality. From the standpoint of the concept of role - considered personal disharmony personal infantilism , deviant behavior , disharmony of human life scenario. The influence of strain on the formation of personal identity, in particular young man whose psyche is not yet fully formed . Generally, that the personality deformation is complex psychological phenomenon, which is currently poorly understood in science. Accented that the formation of personal strain should be considered in close connection with such phenomena as disgarmonizatsii personality, professional deformation, neuroticism, disturbance of personality structure. Pointed out that the emergence of personal strain affects a number of factors, among which are the stability and adequacy of the "I" - the concept of social activity, performance man the social roles appropriate to the individual characteristics and motives of behavior.

Досліджено парадигмальні зміни загальнопсихологічної концепції психічних процесів, станів, властивостей, свідомості. Визначено суб'єктивні чинники духовного розвитку особистості в контексті синергетичної концепції феномену духовності. Розкрито механізми впливу комп'ютерних технологій на особистість. Запропоновано нові підходи до такого багатогранного явища, як психіка, що покращить його подальше вивчення широким спектром психологічних сумісних дисциплін (вікова та педагогічна психологія, патопсихологія і т. ін.).

Досліджено розвиток особистості, що є визначальним і випереджальним стосовно окремих психічних структур і механізмів та полягає в організації та інтегруванні людиною свого внутрішнього світу. Розкрито проблему прогнозування у площині «особистість – соціальне оточення». Окреслено простір аналізу. Розглянуто цілісність не лише як атрибут особистості, але як систему її єдності із соціальним оточенням, з одного боку, та з біолого-генетичними особливостями – з іншого.

Уточнено зміст розробленого в Україні соціально-філософського концепту організованого суспільства в екзистенційно-антропологічному вимірі. Визначено, що однією з реальних основ розвитку суспільства за умов соціальних транформацій є екзистенційно визначена самоорганізація індивіда, яка в підсумку і призводить до формування самодостатніх спільнот взагалі та середнього класу зокрема. Показано, що процес соціального творення здійснюється не тільки через акти рефлексії, обгрунтування можливостей здійснити вплив думкою на соціальні процеси, а насамперед, через духовну творчість. Виявлено особливості екзистенційності соціальних дій людини в організованому суспільстві, що дозволило інтерпретувати концепцію організованого суспільства за допомогою соціально-філософських ідей представників франкфуртської школи, яка розкриває зв'язок суспільства та держави, що можна визнати позитивним, у випадку якщо соціальна держава самовизначається через створення та збереження умов для формування соціально-активної, духовно вільної людини. Проведено аналіз соціально-філософського значення застосування в екзистенційній антропології поняття "об'єктивація", яким виявляється підміна в гуманітарних науках екзистенції формальнім людським існуванням, заміна орієнтації людини та суспільства на волю як джерело людського існування орієнтацією на рабську залежність від зовнішніх обставин. Обгрунтовано висновок, що абсолютизація об'єктивації ставить людину в залежність від наявного буття, обмежуючи творчий потенціал людської духовності. Тим самим відбувається конкретизація змісту поняття "духовна дія" (дія у супереч об'єктивованим обставинам), яка засвідчує, що в межах концепції діяльного активного суб'єкта духовність має розглядатися у вигляді надлишкового поняття та замінюватися поняттям "психіка" (тобто визнається повна залежність людини від об'єктивного).

Проаналізовано творчу діяльність видатного викладача та психолога ХІХ ст. К. Д. Ушинського. На основі першоджерел і значного масиву історико-педагогічної літератури висвітлено його вклад у розробку педагогічної методології, проблем виховання та навчання. Проведено порівняльний аналіз педагогічних ідей К. Д. Ушинського і класиків світової педагогіки: Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Й. Гербарта, А. Дистервега.

Проанализирована творческая деятельность выдающегося педагога и психолога XIX в. К. Д. Ушинского. На основе первоисточников и значительного массива историко-педагогической литературы освещен его вклад в разработку педагогической методологии, проблем воспитания и обучения. Представлен сравнительный анализ педагогических идей К. Д. Ушинского и классиков мировой педагогики: Я. Коменского, Ж.-Ж. Руссо, Й. Гербарта, Й. Песталоцци, А. Дистервега.

Creative activity of prominent teacher and psychologist of the XIX century К.Д. Ushynski is analyzed. On the basis of original sources and considerable array of historic-pedagogic literature his contribution is lighted up to development of pedagogical methodology, problems of education and educating. The comparative analysis of pedagogical ideas of К.Д. Ushynski is presented. and classics of world pedagogies: Ja.Комеnsky, Zh.Rousseau, J.Gerbard, J.Pestatsy, А.Dysterveg.

Розглянуто онтологічне вираження екзистенції особистості через первинні та вторинні емоції. Охарактеризовано базові екзистенційні мотивації, співвідношення психічного та духовного в екзистенції людини, обгрунтовано роль болю як рушійного мотиву життя. Констатовано, що завдяки виходу у духовну сферу (самотрансцендентації) особистість знаходить повноту екзинтенції та найголовніший сенс життя - постійне духовне, моральне, психологічне, психофізіологічне та фізичне самовдосконалення та вдосконалення світу в координатах добра, любові і справедливості. Наведено основні суперечності в екзистенції особистості. Стверджено, що єдність екзистенції (існування) і есенції (суті) породжує праведність людини.

Досліджено психотипи викладачів вищої школи з позицій оригінально сформульованої та схематично зображеної концептуальної інтерпретації такого складного явища як психіка людини. Охарактеризовано чотири основні психотипи: викладач-передавач (викладач-ретранслятор), викладач-митець, викладач-професіонал, викладач-психолог. Наголошено, що враховуючи наведені психотипи, можна розробляти грунтовну та багатогранну класифікацію, засновану на системі засад, критеріїв і принципів досліджень.

Исследованы психотипы преподавателей вывшей школы с позиций оригинально сформулированной и схематически изображенной концептуальной интерпретации такого сложного явления как психика человека. Охарактеризованы четыре основные психотипа: преподаватель-ретранслятор, преподаватель-творец, преподаватель-профессионал, преподаватель-психолог. Подчеркнуто, что учитывая представленные психотипы можно разрабатывать основательную и многогранную классификацию, основанную на системе основ, критериев и принципов исследований.

Studied psychotypes teachers vyvshey school positions originally formulated and schematically conceptual interpretation of such a complex phenomenon as the human psyche. Characterized by four main psycho: teacher-repeater; teacher-creator, teacher professional, teacher and psychologist. Stressed that starting from submitted psycho, you can develop a thorough and multifaceted classification based on the system began, criteria and principles of research.

Наведено результати дослідження особливостей психіки та психології персонажів, персонажів-оповідачів і автора, а також специфіки авторських прийомів зображення в україномовній прозі Марка Вовчка. Увагу приділено психологічній та психоаналітичній інтерпретації конкретних проявів психіки персонажів і автора, тобто психологізму твору взагалі, а також аналізу психологічного та психоаналітичного бачення автором людини в суспільстві. Висвітлено історію формування уявлень і понять про психіку та психологію людини. Подано наукове тлумачення таких понять, як психіка, психологія, психоаналіз у працях філософів і психологів. Запропоновано методику розкриття психіки, психології та психологізму україномовних творів малих прозових жанрів у творчості Марка Вовчка. Розкрито особливості авторської інтерпретації психіки та психології українських селян середини XIX ст. у її збірці "Народні оповідання".