Надано об'єктивну і цілісну характеристику проблематики влади, місця, яке вона посідає в творчості зазначених авторів та ролі, що відіграла теорія влади у становленні філософії постструктуралізму. Проаналізовано понятійний апарат, вироблений у постструктуралізмі з метою вивчення владних відносин. Реконструкція проблематики влади у постструктуралістській філософії як проекту некласичної теорії доводить: постструктуралістська аналітика влади надається до вивчення суспільно-філософських феноменів.

Розглянуто творчість сучасного письменника та літературознавця, професора англійської літератури Д.Лоджа - представника англійського університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст. У ході дослідження простежено розвиток університетського тексту в англійській літературі та вплив постмодернізму на сучасну літературу Великобританії. Літературно-критичні монографії письменника розглянуто у контексті літературознавства другої половини ХХ ст., зокрема, структуралізму, постструктуралізму, наратології. Доведено, що у романах письменника поєднано риси реалістичного та постмодерністського типів роману.

Дисертацію присвячено виявленню ролі та місця концепції репрезентації в критиці класичного способу мислення французьким постструктуралізмом. З'ясовується характер цієї критики, виявляється її евристичний потенціал та нові можливості, що відкриваються для думки, звільненої від репрезентативних обмежень.

Систематизовано європейську традицію теорії інтерпретацій. Наведено поняття герменевтики, описано перші системи інтерпретації (кабалістику, античну і християнську герменевтику). Розглянуто наукову інтерпретацію герменевтики, феноменологію, філософську герменевтику, психоаналіз, фемінізм, екзистенціалізм. Висвітлюються проблеми семіотики та структуралізму, постмодернізму (постструктуралізму), герменевтики як літературної естетики, показано синтетичний характер сучасної української прози, а також стиль і час у зарубіжній прозі ХХ ст.

Опубліковано матеріали міжнародної наукової конференції "Історичне джерелознавство в інформаційному суспільстві", що відбулася 18 - 20 жовтня 2000 р. у Дніпропетровську. Розглянуто проблему збалансованості методологічних принципів структуралізму та постструктуралізму в сучасній наратології. Подано комплексний аналіз історичних джерел, де висвітлено діяльність українських політичних партій на початку XX ст., здійснений за допомогою комп'ютерних технологій. Проаналізовано археографічну діяльність М.Грушевського. Окремі розділи присвячено крем'яним виробам із поховань ямної культури Дніпровського правобережжя, українській геральдиці, топографічним описам губерній та намісництв кінця XVIII - початку XIX ст., а також епістолярним джерелам і методам їх дослідження.

Досліджено прозу Ю.Андруховича на основі теорій постмодернізму (Ж.-Ф.Ліотара), постструктуралізму (Ж.Дерріди), формалізму (В.Шкловського) та їх методологічних підходів. Значну увагу приділено особливостям індивідуального творчого переломлення постмодерністської філософії у текстах письменника. Філосовські засади постмодернізму розкрито на ідейно-образному та жанрово-композиційному рівнях у романах "Рекреації", "Московіада" та "Перверзія" у контекстах слов'янських, а також євро-американських постмодерністських літератур. Детально проаналізовано специфіку поетики та стилю романістики митця.

Проаналізовано поетику прози В.Винниченка 1900 - 1910-х рр. з позицій структуралізму, постструктуралізму, рецептивної етики. З'ясовано особливості формування й функціонування художнього мислення прозаїка. Розглянуто концепцію людини, запропоновану письменником, структуру його творів, яка передбачає вивчення сюжетобудови, поетики деталей, розповідної структури, на кожному з яких простежено еволюцію структурних і жанрових моделей та їх концептуальне навантаження. З'ясовано взаємодію прози В.Винниченка зі стильовими течіями української літератури початку XX ст., місце його доробку серед найбільш показових явищ вітчизняного літературного контексту.

На підставі узагальнення українських перекладів відомих авторів (Ф.Ніцше, Т.Еліота, А.Бергсона, Н.Фрая, Р.Інгардена, М.Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, П.Рікера, М.Фуко, У.Еко, Ю.Крістевої, Е.Саїда, Р.Рорті) розглянуто психолінгвістичну теорію, психоаналіз і теорію архетипів, феноменологічну теорію та критику, літературну герменевтику, екзистенціялістську модель у теорії літературних джерел, школу рецептивної естетики, теорію діялогізму, структуралізм і семіотику, постструктуралізм і деконструктивізм, феміністичну теорію та критику, постмодернізм, теорію іронії, постколоніальну теорію та критику.

На основе обобщения украинских переводов известных писателей (Ф.Ницше, Т.Элиота, А.Бергсона, Н.Фрая, Р.Ингардена, М.Гайдеггера, Г.-Г. Гадамера, П.Рикера, М.Фуко, У.Эко, Ю.Кристевой, Э.Саида, Р.Рорти) рассмотрены психолингвистическая теория, психоанализ и теория архетипов, феноменологическая теория и критика, литературная герменевтика, экзистенциалистическая модель в теории литературных источников, школа рецептивной эстетики, теория диалогизма, структурализм и семиотика, постструктурализм и деконструктивизм, феминистическая теория и критика, постмодернизм, теория иронии, постколониальная теория и критика.

Розглянуто питання посмодернізму, висвітлено тенденції деконструктивізму, постструктуралізму у світовій літературі, зокрема, європейській, американській та російській. Описано комунікативні моделі української еміграційної лірики. Розкрито романтичні засади творчості Г.Квітки-Основ'яненка. Проаналізовано взаємодію різних семіотичних систем у міфопоетичному універсумі Б.Пастернака, образ пророка у творчості Т.Шевченка, взаємовплив духовних культур Європи та Сходу. Викладено концепцію людини в українській ренесансній та романтичній літературі.

Рассмотрены вопросы постмодернизма, освещены тенденции деконструктивизма, постструктурализма в мировой литературе, в частности, европейской, американской и русской. Описаны коммуникативные модели украинской эммиграционной лирики. Раскрыты романтические основы творчества Г.Квитки-Основьяненка. Проанализированы взаимодействие различных семиотических систем в мифопоэтическом универсуме Б.Пастернака, образ пророка в творчестве Т.Шевченка, взаимовлияние духовных культур Европы и Востока. Изложена концепция человека в украинской ренессансной и романтической литературе.

Вперше обгрунтовано та розширено застосування принципів постструктуралізму П.Бурдьє щодо соціопросторових процесів і взаємодії соціальних і фізичних структур; інтегровано знання соціологічних і суміжних дисциплін у концепцію простору суспільства як результату накладення геометричного, географічного, антропо-психологічного та соціокультурного рівнів структурації. Вперше системно застосовано просторовий підхід до аналізу політичної діяльності, зокрема, її соціоструктурних ефектів, виділені мега-, мезо- та мікрорівні організації простору суспільства; досліджено структурні наслідки різних видів державного керування. Встановлено, що за централізованого керування, на відміну від процесів самоорганізації, ставлення до просторової організації схоже із маніпулюванням природними об'єктами, які розглянуто як засіб діяльності, внутрішні процеси яких ігноруються. Удосконалено трактування новітніх тенденцій соціопросторової структурації та визначення її особливостей: обгрунтовано збільшення ролі субкультурних груп, територіальних громад та інших самоорганізаційних утворень у загальній структурі суспільства, їх включення у політичні відносини, що визначило нові напрямки правової та нормотворчої діяльності. Досліджено нові соціопросторові особливості структур символічного середовища та показано їх задіяність у сфері політики, як ідеологізоване маркування території розміщення соціальних агентів.

Розкрито суть поняття герменевтики, розглянуто перші системи інтерпретації, зокрема, кабалістику, античну та християнську герменевтики. Охарактеризовано есеїзм як один із типів синтетичного мислення. Наведено переклад англійської статті Марії Регг "Кінець французького стилю: структуралізм і постструктуралізм в американському контексті", а також есе С.Шумлянського "Влада мови та мова влади: newspear, руссояз та укрмова".

Раскрыто содержание понятия герменевтики, рассмотрены первые системы интерполяции, в частности, кабалистика, античная и христианская герменевтика. Охарактеризован эсеизм как один из типов синтетического мышления. Приведен перевод из английской статьи Марии Регг "Конец французского стиля: структурализм и постструктуализм в американськом контексте", а также эссе С.Шумлянского "Власть языка и язык власти: newspear, руссояз и укрязык".

Розглянуто питання українського, слов'янського, романо-германського, загального та зіставно-типологічного мовознавства, лінгводидактики. Визначено кількісний та якісний склади термінів-лексем у загальновійськовій термінології французької мови. Висвітлено теоретико-методологічні основи французького постструктуралізму. Проаналізовано особливості концептуалізації міфологічної картини світу в номінативній структурі англійської колоративної композити, семантичні шляхи формування національно-культурної семантики фразеологічних одиниць з колористичним компонентом за умов первинного фразотворчого процесу в німецькій мові, а також лексико-семантичні шляхи первинного фразотвору компаративних фразеологічних одиниць німецької мови. Описано українські лексичні елементи в польській міфологічній лексиці. Наведено семантико-етимологічні характеристики власних назв в англійській біблійній терміносистемі.

Рассмотрены вопросы украинского, славянского, романо-германского, общего и сопоставительно-типологического языковедения, лингводидактики. Определены количественный и качественный составы терминов-лексем в общевоенной терминологии французского языка. Освещены теоретико-методологические основы французского постструктурализма. Проанализированы особенности концептуализации мифологической картины мира в номинативной структуре английской колоративной композиты, семантические пути формирования национально-культурной семантики фразеологических единиц с колористическим компонентом в условиях первичного фразотворческого процесса в немецком языке, а также лексико-семантические пути первичного фразообразования компаративных фразеологических единиц немецкого языка. Описаны украинские лексические элементы в польской мифологической лексике. Приведены семантико-этимологические характеристики собственных названий в английской библейской терминосистеме.

Здійснено детальний розгляд особливостей естетичних вимірів філософсько-антропологічних вчень XX ст., а також теоретичний аналіз естетичних ідей, що виникають у межах філософської антропології та суттєво коригують класичну естетичну теорію. Обгрунтовано роль та значення антропологічного повороту в європейській філософії XX ст., який являв собою відкриття принципово нових аспектів у розумінні природи людини, її життя, творчості, духовних вимірів. Здійснено переосмислення класичної філософсько-антропологічної думки й естетичних концептів феноменологічно-екзистенціальної традиції, герменевтики, "негативної діалектики", структурного психоаналізу. На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що естетичні концепції основних напрямків філософської антропології (феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, неотомізм, персоналізм, неомарксизм, постструктуралізм) створюють сучасну парадигму філософсько-естетичного мислення.

Розглянуто можливість постструктуралістських проектів інтерпретації поеми М. Гоголя "Мертві душі", що зорієнтовані на більш емпіричного, реального читача, ніж метачитача. У контексті деконструкції ідей Ю. Манна, В. Набокова надано альтернативні інтерпретації відомих персонажів без перетворення їх на смислові ключі всієї поеми.

Висвітлено проблеми лексичної, реченнєвої та текстової семантики, мовні та стилістичні особливості функціонування слова, словосполучення, речення та тексту. Розкрито семантико-когнітивний аспект вираження емотивності художнього тексту. Проаналізовано роль лінгвопрагматичних основ у створенні питальних висловлень сучасної французької мови, специфіку американського постструктуралізму, закономірності синтагматики локальних первинних фонологічних одиниць в ініціальних консонантних групах давньоанглійської мови, фоносемантичний потенціал ключових слів у тексті англомовного інформаційного повідомлення. Наведено лінгвоаксіологічну характеристику концептуального кластера "Людина-діяч як духовний феномен" у сучасній англійській мові в ономасіологічному підході, мовно-стильові характеристики відтворення іспанських військових текстів українською мовою. Розглянуто питання генезису французької мови Канади.

Освещены проблемы лексической, текстовой и семантики предложений, языковые и стилистические особенности функционирования слова, словосочетания, предложения и текста. Раскрыт семантико-когнитивный аспект выражения эмотивности художественного текста. Проанализированы роль лингвопрагматических основ в создании вопросных высказываний в современном французском языке, специфика американского постструктурализма, закономерности синтагматики локальных первичных фонологических единиц в инициальных консонантных группах древнеанглийского языка, фоносемантический потенциал ведущих слов в тексте англоязычного информационного сообщения. Приведены лингвоаксиологическая характеристика концептуального кластера "Человек-деятель как духовный феномен" в современном английском языке в ономасиологическом подходе, языково-стилевые характеристики восстановления испанских военных текстов на украинский язык. Рассмотрены вопросы генезиса французского языка Канады.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю225.5 + Ю812.252.2

Рубрики:

Безпосереднє і опосередковане пізнання. Роль міфів у пізнанні

Символи в мистецтві. Образ і метафора

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано концепції античності Й.Вінкельмана та Ф.Ніцше, розглянуто інтонаційний малюнок оригіналу та його переклад на матеріалі перекладу Б.Мельника твору І.Франка "Лис Микита". Описано матеріали архіву Д.Чижевського у бібліотеці Гайдельберзького університету. Висвітлено теоретичні та методологічні особливості французького постструктуралізму. Проаналізовано твір В.Шекспіра "Гамлет" в інтерпретаціях Л.С.Виготського.

Предложены концепции античности Й.Винкельмана и Ф.Ницше, рассмотрены интонационный рисунок оригинала и его перевод на материале перевода Б.Мельника произведения И.Франко "Лис Мыкита". Описаны материалы архива Д.Чижевского в библиотеке Гайдельберзского университета. Освещены теоретические и методологические особенности французского постструктурализма. Проанализировано произведение В.Шекспира "Гамлет" в интерпретациях Л.С.Выготского.

Проведено дослідження раціональності в антроповимірних контекстах, що розкривають такі первісні значення терміна "ratio", як міра, лічба, співрозмірність, та відбивають нагальність співвіднесення людської діяльності та її результатів. Розглянуто раціональність як феномен діяльнісного буття людини, акцентовано увагу на прагматичній сутності даного поняття. Здійснено реконструкцію розуміння раціональності в прагматично зорієнтованих напрямках філософії XX ст. (постструктуралізмі, сучасній антропології, марксизмі, неомарксизмі, прагматизмі, комунікативній традиції), що дозволяє відтворити підстави переходу від монологічної до діалогічної парадигми соціокультурного розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано тезу, що трансісторична філософська проблема людини може бути прийнята як опосередкування у дослідженні домінантних тенденцій культурно-історичних філософських парадигм. Доведено доцільність розуміння сучасної філософської парадигми у контексті її антроповимірної складової, що проявляється в новітніх розробках теми суб'єктивності, свободи, толерантності, ціннісного виміру буття.

Представлено добірку статей сучасних польських літературознавців, присвячених найбільш помітним теоріям, концепціям і школам світового літературознавства XX ст. Висвітлено період від антипозитивістського зламу наприкінці XIX ст. до постструктуралізму і деконструкції. Розглянуто питання риторики та компаративістики. Здійснено аналіз ключових теоретико-літературних тенденцій.

Представлена подборка статей современных польских литературоведов, посвященных наиболее заметным теориям, концепциям и школам мирового литературоведения XX в. Освещен период от антипозитивистского слома в конце XIX в. до постструктурализма и деконструкции. Приведены статьи, касающиеся риторики и компаративистики. Осуществлен анализ ключевых теоретико-литературных тенденций.

Проведено комплексне дослідження принципів утвердження, пізнання та переживання просторово-часових вимірів політики. Побудовано цілісний концепт політичного простір-часу, запропоновано оригінальне тлумачення категорій політичного простору та політичного часу на трьох рівнях аналізу: простір-часу політико-аналітичного дискурсу; просторово-часових означень політичного виміру буття людини; простір-часу інтерсуб'єктивних структур політики. Описано механізми часової змінюваності політичного простору та досліджено принципи їх функціонування з використанням методологічного інструментарію постструктуралізму та постмодернізму, зокрема, філософського розрізнення (фр. differance). На базі евристичного потенціалу розробленого концепту простір-часу політики проаналізовано проблему політичної ідентичності людини у політичному вимірі її буття.