Проаналізовано роль Кракова в українсько-польських літературних та культурних взаєминах наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Описано етносоціальну структуру західноукраїнського політикуму у 1921 - 1939 рр. Розглянуто питання депортації українців з Польщі до УРСР у 1944 - 1946 рр. у політико-правовому аспекті, монополізації політичної пропаганди та створення спеціалізованих структур у радянському тоталітарному режимі. Висвітлено теоретичні та методологічні проблеми політичної трансформації у постсоціалістичних країнах. Розкрито вплив зовнішніх факторів на розвиток міжнародної діяльності України на початку ХХІ ст.

Проанализирована роль Кракова в украинско-польских литературных и культурных взаимоотношениях в конце ХІХ - начале ХХ ст. Раскрыта этносоциальная структура западноукраинского политикума в 1921 - 1939 гг. Рассмотрены вопросы депортации украинцев из Польши в УССР в 1944 - 1946 гг. в политико-правовом аспекте, монополизации политической пропаганды и создания специализированных структур в советском тоталитарном режиме. Освещены теоретические и методологические проблемы политической трансформации в постсоциалистических странах. Изучено влияние внешних факторов на развитие международной деятельности Украины в начале ХХІ ст.

Висвітлено актуальну проблему становлення громадянського суспільства - подолання політичних стереотипів, нав'язаних офіційним і неофіційним шляхом. Визначено причини занепаду Галичини у посткомуністичну добу. Проаналізовано особливості національного мазохізму, а також діяльність течій українського національному руху у період з другої половини 1950 - початку 1990 рр.

Освещена актуальная проблема становления гражданского общества - преодоление политических стереотипов, навязанных официальным и неофициальным методами. Определены причины фатального сползания Галиции, когда-то прославленного Украинского Пьемонта, в грязь духовной провинциальности в период посткоммунистической эпохи. Проанализированы особенности национального мазохизма, а также деятельность течений украинского национального движения в период со второй половины 1950 - начала 1990-х гг.

Висвітлено актуальні проблеми формування та реалізації одного з найважливіших стратегічних пріоритетів зовнішньої політики України - курсу на євроатлантичну інтеграцію. Визначено роль Північноатлантичного альянсу в архітектурі європейської безпеки та нові функції, які набуває дана організація за умов формування постбіполярної системи міжнародних відносин. Визначено стратегічні інтереси України щодо НАТО, показано еволюцію їх усвідомлення українським політикумом. Розглянуто проблеми державної безпеки та іноземної військової присутності. Викладено концептуальні підходи щодо формування стратегії дій з набуття Україною членства в НАТО.

Освещены актуальные проблемы формирования и реализации одного из наиболее важных стратегических приоритетов внешней политики Украины - курса на евроатлантическую интеграцию. Определена роль Североатлантического альянса в архитектуре европейской безопасности и новые функции даной организации в условиях формирования постбиполярной системы международных отношений. Определены стратегические интересы Украины относительно НАТО, показано эволюцию их осознания украинским политикумом. Рассмотрены проблемы государственной безопасности и иностранного военного присутствия. Изложены концептуальные подходы относительно формирования Стратегии действий по установлению Украиной членства в НАТО.

На підставі результатів дослідження праць західних, польських, російських і вітчизняних спеціалів у галузі міжнародного права й історії міжнародно-правових відносин висвітлено історико-правові проблеми процесу возз'єднання західноукраїнських земель з УРСР в аспекті відповідності нормам міжнародного права 1939 - 1945 рр. Проаналізовано складні історичні умови Другої світової війни, за яких склався західний кордон України на його відтинку з Республікою Польща. Зроблено висновки щодо обгрунтованості сучасних претензій радикального крила польського політикуму на ревізію міждержавного кордону.

На основе результатов исследования работ западных, польских, российских и отечественных специалистов в сфере международного права и истории международно-правовых отношений освещены историко-правовые проблемы процесса воссоединения западноукраинских земель с УССР в аспекте его соответствия нормам международного права 1939 - 1945 гг. Проанализированы сложные исторические условия Второй мировой войны, в которых сформировалася западная граница Украины на ее отрезке с Республикой Польша. Зделаны выводы, касающиеся обоснованности современных претензий радикального крыла польского политикума на ревизию межгосударственной границы.

Висвітлено долі конкретних людей у контексті подій XX ст. Розглянуто проблеми щодо ставлення до "канонізованих" діячів минулого, повернення "репресованих" імен, голодомору 1930-х рр., особливостей польсько-українських взаємин часів Другої світової війни. Проаналізовано значення дій представників сучасного українського політикуму.

Освещены судьбы конкретных людей в контексте событий XX в. Рассмотрены проблемы, касающиеся отношения к "канонизированным" деятелям прошлого, возвращения "репрессированных" имен, голодомора 1930-х гг., особенностей польско-украинских взаимоотношений времен Второй мировой войны. Проанализировано значение действий представителей современного политикума.

Проведено практичний аналіз дієвості функцій елементів моделі інструментарію формування у ЗМІ іміджу політиків. Викладено концепцію інмутації в ЗМІ, результати дослідження прагматичних ознак інмутаційного інструменту ЗМІ, описано психокоригувальні елементи, психолінгвістичні інструменти маніпуляції ззовні через "фахові оцінки". Висвітлено специфіку соціокультурних маркерів політичного дискурсу в мас-медіа. Визначено психолінгвістичні особливості експлікації ефекту семантичних "ножиць" у ЗМІ, лінгвістичні засоби Інтернет під час формування іміджу політиків, журналістський інструментарій формування комічного в іміджі російського політикуму кінця 1990-х рр., специфіку використання інструментів риторичної маніпуляції ЗМІ за матеріалами газетних публікацій.

Проведен практический анализ действенности функций элементов модели инструментария формирования в СМИ имиджа политиков. Изложены концепция инмутации в СМИ, результаты исследования прагматических свойств инмутационного инструмента СМИ, описаны психокорректирующие элементы, психолингвистические инструменты манипуляции извне через "профессиональные оценки". Освещена специфика социокультурных маркеров политического дискурса в масс-медиа. Определены психолингвистические особенности экспликации эффекта семантических "ножниц" в СМИ, лингвистические средства Интернет в период формирования имиджа политиков, журналистский инструментарий формирования комического в имидже российского политикума конца 1990-х гг., специфика использования инструментов риторической манипуляции СМИ по материалам газетных публикаций.

Проаналізовано посткомуністичні реалії в Польщі, наведено різні трактування сучасних суспільно-політичних проблем. Розкрито інтелектуальну та суспільну бази етапу посткомунізму, охарактеризовано його категорії: соціальну, сентиментальну, екзистенційну та рустикальну. Зазначено, що характерні особливості розвитку польського політикуму пострадянської доби є типовими для більшості країн Східної Європи. Визначено основний релікт комунізму - рабську ментальність.

Проанализированы посткоммунистические реалии в Польше, приведены разные трактовки современных общественно-политических проблем. Раскрыты интеллектуальная и общественная базы этапа посткоммунизма, охарактеризованы его категории: социальная, сентиментальная, экзистенционная и рустикальная. Указано, что характерные особенности развития польского политикума постсоветской эпохи являются типовыми для большинства стран Восточной Европы. Определен основной реликт коммунизма - рабская ментальность.

Зазначено, що проблема типологізації партій набуває особливого значення в період політичного реформування українського суспільства, переходу до формування механізмів політичної відповідальності. Це завдання актуалізується умовами реформування політичної системи, формування повноцінних політичних партій, які визначаються у структурно-функціональному аспекті як засіб досягнення певної мети. Висунуто гіпотезу, що використання класичних прийомів для аналізу політичного спектра в Україні може бути успішним лише за умови врахування специфічних особливостей українського політикуму.

Розглянуто проблему недостатнього розуміння серед української громадськості та політикуму суті опозиції як політичного інституту, що детермінується широким діапазоном її визначень в політичній науці та практиці. Порушено питання щодо розмежування на теоретичному рівні понять "опозиція як політичний інститут" та "опозиція як форма суспільного протесту".

Висвітлено один із аспектів актуальної проблеми політичної корупції, зокрема, проаналізовано факти, що дають можливість твердити про участь українського Президента в корупції політикуму і - ширше - суспільства в період 1991 - 2004 рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР331)612-5

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему омолодження політикуму за умов суспільної трансформації і переходу України до пропорційної системи виборів народних депутатів України (2006 - 2007 рр.). На підставі розгляду українського законодавства, демографічної статистики і даних соціально-психологічних досліджень проаналізовано вплив суспільної трансформації на процеси соціалізації молоді і запропоновано авторський підхід до проблеми омолодження української політико-владної еліти.

Визначено комплекс проблем безпеки та підходи у політичному світі Франції до їх розв'язання. Розглянуто процес створення й основні риси "мирної програми", на якій базується діяльність французької делегації на Паризькій конференції 1919 р. Зазначено, що вона була віддзеркалюванням вимог правих партій до переможеної Німеччини. Висвітлено боротьбу у політичних колах Франції у взаємозв'язку з обговоренням та ратифікацією Версальського мирного договору. Показано ставлення до договору основних політичних сил. Розкрито причини його ратифікації правими та значною частиною поміркованих угруповань, незважаючи на незадоволення багатьма розділами у частині гарантій безпеки. Єдиною силою, що вступила проти ратифікації договору, була Французька соціалістична партія. Наслідком боротьби став розкол у лавах політичного світу і згуртування правих і частини поміркованих партій, які проголосували за ратифікацію договору. Розкрито сфецифіку боротьби у лавах французького політичного світу щодо примушення Німечини до виконання версальських рішень. Проаналізовано роль революційних чинників і більшовицької загрози у процесії розв'язання проблем безпеки. З'ясовано ставлення французького політикуму до "принципу націй" та його використання під час створення союзів у Центрально-Східній Європі (Малої Антанти). Визначено роль України у східноєвропейській стратегії Франції, у зв'язку з чим проаналізовано відгук на українське питання у французькій палаті депутатів взимку 1920 р.

Проведено дослідження впливу віктимних чинників на політичну поведінку депортованих народів на прикладі кримськотатарських репатріантів. Наведено загальну характеристику віктимних чинників, якими є: наявність ситуації, що провокує поведінку жертви у депортованих етносів; відсутність злочинця, який у свідомості депортованих асоціюється насамперед з тоталітарною державою СРСР; відсутність в українському законодавстві механізмів відшкодування збитків жертвам політичних злочинів. Розглянуто депортацію народів як віктимогенерувальну проблему тоталітарної держави, виявлено вплив факту депортації на політичну поведінку кримськотатарських репатріантів та її віктимні наслідки. Зроблено висновок, що віктимність стає ресурсом, який етнічна еліта використовує у політичній боротьбі. Проаналізовано вплив віктимних чинників на процес прийняття політичних рішень у кримськотатарських репатріантів. Досліджено основні способи маніпулювання представниками кримськотатарського етносу, які формуються під впливом віктимної складової: консолідація етносу навколо ідеї національної державності та відновлення прав, втрачених внаслідок депортації 1944 р., надання соціальним проблемам національного забарвлення. В аспекті трансактного аналізу розглянуто специфіку механізмів прояву комплексу жертви у депортованих народів, з'ясовано причини виникнення радикальних настроїв у етнічному середовищі. Встановлено особливості розвитку феномену етнічного лобізму. Досліджено вплив віктимної складової на конструювання способів етнічного лобіювання у кримському соціумі та політикумі й обгрунтовано шляхи подолання етнічної віктимності.

На підставі здобутків вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу нових архівних документів, матеріалів і спогадів учасників подій узагальнено роль українського політикуму в утворенні таборів військовополонених українців російської армії в Австро-Угорщині та Німеччині, національно-патріотичну та культурно-освітню працю галицько-буковинських і наддніпрянських громадсько-політичних діячів серед полонених українців. Показано матеріально-побутові умови табірного життя та їх вплив на піднесення національної свідомості українського вояцтва, діяльність табірних кооперативних структур. Досліджено військово-політичну роботу українського політичного проводу з метою організації збройних формувань Української національно-демократичної революції.

На засадах теорії взаємозалежності досліджено позитивні аспекти, а також суперечності формування спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. Уперше розглянуто співмірність концептуального й управлінського та регулятивного забезпечення спільної зовнішньої та безпекової політики. Доведено, що європейська політична думка та політикум за політичного та фінансового сприяння США вплинули на європейську регіональну інтеграцію та реальні механізми перетворення Європи в континент миру та стабільності. Систематизовано головні відмінності між географічним і політичним розумінням Європи повоєнної епохи. Аргументовано штучність і деструктивність розподілу країн континенту за минулими історичними й ідеологічними критеріями. Виявлено еволюційну закономірність і етапність формування спільної зовнішньої та безпекової політики, починаючи від перших інтеграційних проектів. З'ясовано причинно-наслідкові зв'язки між існуючими концепціями розвитку спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, а також суперечностями її інституційного, управлінського та регулятивного забезпечення. Виокремлено концептуальний вимір та форми і механізми регулювання спільної зовнішньої та безпекової політики. Відзначено, що подальше розширення ЄС зумовлює виникнення певних проблем, взаємопов'язаних з суперечностями між незавершеною в інституціональному контексті зовнішньою політикою ЄС і збереженням пріоритетних повноважень національних міністерств закордонних справ держав-членів ЄС. Установлено, що важливим моментом оптимізації стратегії України стосовно інтеграції до ЄС є подолання дихотомії регулювання СЗБП і впровадження ціннісних і критеріальних засад

Проаналізовано актуальну проблему формування енергетичної політики України та гарантування її енергетичної безпеки у взаємозв'язку з завданнями вітчизняної зовнішньої політики. Особливу увагу приділено вивченню європейського вектора енергетичної політики України у контексті прагнення українського політикуму стати частиною європейських співтовариств. Зроблено висновок, що енергетична безпека у сучасний період набула значення економічної та політичної проблеми та значно впливає на формування та реалізацію зовнішньої політики держави. З'ясовано, що енергетичний фактор активізує співробітництво між державами та стимулює регіональну співпрацю, а інтенсивність зв'язків з політичних, безпекових, енергетичних, торговельних та інших питань визначає належність держави до різних регіональних утворень. Доведено, що Україна не відіграє активної ролі в європейському енергетичному просторі та самостійно не вирішує енергетичні питання. Зроблено висновок, що такі міжнародні актори, як Росія, США та країни ЄС впливають на енергетичну політику України імперативно, зокрема, визначають її зовнішню політику.

Досліджено теоретико-методологічні засади політичного маніпулювання, зокрема, проаналізовано лінгвістичний аспект даного феномена та специфіку реалізації маніпулятивних сценаріїв у політичних процесах. На підставі вивчення вітчизняних і зарубіжних досліджень політичного маніпулювання доведено важливу роль лінгвістичних методів у розробці та реалізації маніпулятивних сценаріїв. Запропоновано нову класифікацію маніпулятивних стратегій і тактик, а також типологізовано лінгвістичні методи, що використовуються у сучасних процесах політичного маніпулювання. Визначено чинники, що сприяють реалізації маніпулятивних сценаріїв. Проведено прикладний політологічний аналіз конфліктного маніпулятивного сценарію навколо острова Коса Тузла та розкрито специфіку використання лінгвістичних методів політичного маніпулювання. На підставі дослідження лінгвістичного виміру політичного маніпулювання визначено основні етапи розвитку політичної мови та пріоритетні маніпулятивні тенденції в українських політичних процесах. Доведено, що результати маніпулятивних сценаріїв, які неефективно використовуються вітчизняним політикумом, здатні посилити кризу недовіри в українському соціумі, спричинити конфліктогенність у його межах і призвести до реалізації девіантних поведінкових актів.

Уперше проаналізовано роль, яку відіграють у процесі політизації російської етнічності специфіка етнічної психології та особливості світоглядних орієнтацій росіян України. З'ясовано географію російських політичних і національно-культурних організацій, їх політичні домагання. Установлено політичну програму російського націоналізму в Україні та визначено її місце в українському політикумі, в боротьбі за голоси виборців під час передвиборних кампаній. Зазначено, що реалізація політичної програми українського націоналізму - створення держави - активізувала процеси політизації інших етнічностей України, в першу чергу - російської. Досліджено проблеми, пов'язані з визначенням позиції України щодо інтеграційних процесів на пострадянському просторі, впершу чергу, з Росією, статусу російської мови, національного статусу росіян в Україні, які стали постійним елементом внутрішньополітичного дискурсу. Показано, що за роки незалежності в Україні виникла велика кількість національно-культурних та громадсько-політичних організацій російської меншини; у їх ідеології та діяльності поруч з національно-культурними мотивами, які стали превалюючими, присутній політичний компонент. Відзначено, що характерною ознакою останніх років стало постійне зростання значення саме політичних вимог у розгортанні російського руху в Україні та формування структурованих політичних сил.

Обгрунтовано концептуальні засади політичного дискурсу засобів масової інформації (ЗМІ) України та розглянуто політичні, економічні, соціальні, культурні, трансформаційні реалії сучасного українського політикуму з використанням постколоніальної методології. Виявлено нові сутнісні характеристики політичного дискурсу сучасних ЗМІ України. Проаналізовано негативний вплив тоталітарного (комуністично-радянського) та колоніального (російсько-імперського) дискурсів на розвиток сучасних мас-медіа. На підставі аналізу українських ЗМІ визначено параметри основних кодів політичного дискурсу - націо-державотвірний, інформаційно-комунікативний, міфотворчий, риторичний. Вперше зроблено спробу концептуального дослідження російсько-українських взаємин за матеріалами ЗМІ як боротьби двох дискурсів. Обгрунтовано тезу про подібність сучасного російсько-імперського дискурсу до експансіоністського дискурсу "класичних" колоніальних імперій. З'ясовано роль політичного дискурсу ЗМІ у процесі подолання стереотипів в українсько-польських відносинах. Визначено вплив вітчизняних мас-медіа на інтеграційні процеси України до Європи. Охарактеризовано політику провідних американських газет щодо політичної ситуації в Україні.