На підставі здобутків вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу нових архівних документів, матеріалів і спогадів учасників подій узагальнено роль українського політикуму в утворенні таборів військовополонених українців російської армії в Австро-Угорщині та Німеччині, національно-патріотичну та культурно-освітню працю галицько-буковинських і наддніпрянських громадсько-політичних діячів серед полонених українців. Показано матеріально-побутові умови табірного життя та їх вплив на піднесення національної свідомості українського вояцтва, діяльність табірних кооперативних структур. Досліджено військово-політичну роботу українського політичного проводу з метою організації збройних формувань Української національно-демократичної революції.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження впливу віктимних чинників на політичну поведінку депортованих народів на прикладі кримськотатарських репатріантів. Наведено загальну характеристику віктимних чинників, якими є: наявність ситуації, що провокує поведінку жертви у депортованих етносів; відсутність злочинця, який у свідомості депортованих асоціюється насамперед з тоталітарною державою СРСР; відсутність в українському законодавстві механізмів відшкодування збитків жертвам політичних злочинів. Розглянуто депортацію народів як віктимогенерувальну проблему тоталітарної держави, виявлено вплив факту депортації на політичну поведінку кримськотатарських репатріантів та її віктимні наслідки. Зроблено висновок, що віктимність стає ресурсом, який етнічна еліта використовує у політичній боротьбі. Проаналізовано вплив віктимних чинників на процес прийняття політичних рішень у кримськотатарських репатріантів. Досліджено основні способи маніпулювання представниками кримськотатарського етносу, які формуються під впливом віктимної складової: консолідація етносу навколо ідеї національної державності та відновлення прав, втрачених внаслідок депортації 1944 р., надання соціальним проблемам національного забарвлення. В аспекті трансактного аналізу розглянуто специфіку механізмів прояву комплексу жертви у депортованих народів, з'ясовано причини виникнення радикальних настроїв у етнічному середовищі. Встановлено особливості розвитку феномену етнічного лобізму. Досліджено вплив віктимної складової на конструювання способів етнічного лобіювання у кримському соціумі та політикумі й обгрунтовано шляхи подолання етнічної віктимності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості етнополітичних процесів на означеній території наприкінці Другої світової війни та в перші повоєнні роки, а також депортаційну політику тоталітарних режимів Польщі та СРСР, спрямовану на радикальне вирішення національного питання українсько-польського пограниччя. Показано позиції польського й українського політикуму щодо територіально-політичного самовизначення Холмщини та Підляшшя. Висвітлено політику уряду Польщі, його репресивно-каральні заходи, спрямовані на ліквідацію політичної опозиції українців, формування мононаціональної держави. Узагальнено перебіг, форми, методи, умови й етнокультурні наслідки депортацій українців у 1944 - 1946 рр. і 1947 р. З'ясовано вплив репатріаційно-депортаційних акцій на Холмщині та Підляшші на суспільно-політичну ситуацію в українському та польському соціумах.

  Скачати повний текст

На засадах теорії взаємозалежності досліджено позитивні аспtкти, а також суперечності формування спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. Уперше розглянуто співмірність концептуального й управлінського та регулятивного забезпечення спільної зовнішньої та безпекової політики. Доведено, що європейська політична думка та політикум за політичного та фінансового сприяння США вплинули на європейську регіональну інтеграцію та реальні механізми перетворення Європи в континент миру та стабільності. Систематизовано головні відмінності між географічним і політичним розумінням Європи повоєнної епохи. Аргументовано штучність і деструктивність триваючого розподілу країн континенту за минулими історичними й ідеологічними критеріями. Виявлено еволюційну закономірність і етапність формування спільної зовнішньої та безпекової політики, починаючи від перших інтеграційних проектів. З'ясовано причинно-наслідкові зв'язки між існуючими концепціями розвитку спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, а також суперечностями її інституційного, управлінського та регулятивного забезпечення. Виокремлено концептуальний вимір та форми і механізми регулювання спільної зовнішньої та безпекової політики. Відзначено, що подальше розширення ЄС зумовлює виникнення певних проблем, взаємопов'язаних з суперечностями між незавершеною в інституціональному контексті зовнішньою політикою ЄС і збереженням пріоритетних повноважень національних міністерств закордонних справ держав-членів ЄС. Установлено, що важливим моментом оптимізації стратегії України стосовно інтеграції до ЄС є подолання дихотомії регулювання СЗБП і впровадження ціннісних і критеріальних засад життєдіяльності держав і громадянських суспільств за стандартами європейськості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано актуальну проблему формування енергетичної політики України та гарантування її енергетичної безпеки у взаємозв'язку з завданнями вітчизняної зовнішньої політики. Особливу увагу приділено вивченню європейського вектора енергетичної політики України у контексті прагнення українського політикуму стати частиною європейських співтовариств. Зроблено висновок, що енергетична безпека у сучасний період набула значення економічної та політичної проблеми та значно впливає на формування та реалізацію зовнішньої політики держави. З'ясовано, що енергетичний фактор активізує співробітництво між державами та стимулює регіональну співпрацю, а інтенсивність зв'язків з політичних, безпекових, енергетичних, торговельних та інших питань визначає належність держави до різних регіональних утворень. Доведено, що Україна не відіграє активної ролі в європейському енергетичному просторі та самостійно не вирішує енергетичні питання. Зроблено висновок, що такі міжнародні актори, як Росія, США та країни ЄС впливають на енергетичну політику України імперативно, зокрема, визначають її зовнішню політику.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні засади політичного маніпулювання, зокрема, проаналізовано лінгвістичний аспект даного феномена та специфіку реалізації маніпулятивних сценаріїв у політичних процесах. На підставі вивчення вітчизняних і зарубіжних досліджень політичного маніпулювання доведено важливу роль лінгвістичних методів у розробці та реалізації маніпулятивних сценаріїв. Запропоновано нову класифікацію маніпулятивних стратегій і тактик, а також типологізовано лінгвістичні методи, що використовуються у сучасних процесах політичного маніпулювання. Визначено чинники, що сприяють реалізації маніпулятивних сценаріїв. Проведено прикладний політологічний аналіз конфліктного маніпулятивного сценарію навколо острова Коса Тузла та розкрито специфіку використання лінгвістичних методів політичного маніпулювання. На підставі дослідження лінгвістичного виміру політичного маніпулювання визначено основні етапи розвитку політичної мови та пріоритетні маніпулятивні тенденції в українських політичних процесах. Доведено, що результати маніпулятивних сценаріїв, які неефективно використовуються вітчизняним політикумом, здатні посилити кризу недовіри в українському соціумі, спричинити конфліктогенність у його межах і призвести до реалізації девіантних поведінкових актів.

  Скачати повний текст

Уперше проаналізовано роль, яку відіграють у процесі політизації російської етнічності специфіка етнічної психології та особливості світоглядних орієнтацій росіян України. З'ясовано географію російських політичних і національно-культурних організацій, їх політичні домагання. Установлено політичну програму російського націоналізму в Україні та визначено її місце в українському політикумі, в боротьбі за голоси виборців під час передвиборних кампаній. Зазначено, що реалізація політичної програми українського націоналізму - створення держави - активізувала процеси політизації інших етнічностей України, в першу чергу - російської. Досліджено проблеми, пов'язані з визначенням позиції України щодо інтеграційних процесів на пострадянському просторі, впершу чергу, з Росією, статусу російської мови, національного статусу росіян в Україні, які стали постійним елементом внутрішньополітичного дискурсу. Показано, що за роки незалежності в Україні виникла велика кількість національно-культурних та громадсько-політичних організацій російської меншини; у їх ідеології та діяльності поруч з національно-культурними мотивами, які стали превалюючими, присутній політичний компонент. Відзначено, що характерною ознакою останніх років стало постійне зростання значення саме політичних вимог у розгортанні російського руху в Україні та формування структурованих політичних сил.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано концептуальні засади політичного дискурсу засобів масової інформації (ЗМІ) України та розглянуто політичні, економічні, соціальні, культурні, трансформаційні реалії сучасного українського політикуму з використанням постколоніальної методології. Виявлено нові сутнісні характеристики політичного дискурсу сучасних ЗМІ України. Проаналізовано негативний вплив тоталітарного (комуністично-радянського) та колоніального (російсько-імперського) дискурсів на розвиток сучасних мас-медіа. На підставі аналізу українських ЗМІ визначено параметри основних кодів політичного дискурсу - націо-державотвірний, інформаційно-комунікативний, міфотворчий, риторичний. Вперше зроблено спробу концептуального дослідження російсько-українських взаємин за матеріалами ЗМІ як боротьби двох дискурсів. Обгрунтовано тезу про подібність сучасного російсько-імперського дискурсу до експансіоністського дискурсу "класичних" колоніальних імперій. З'ясовано роль політичного дискурсу ЗМІ у процесі подолання стереотипів в українсько-польських відносинах. Визначено вплив вітчизняних мас-медіа на інтеграційні процеси України до Європи. Охарактеризовано політику провідних американських газет щодо політичної ситуації в Україні.

  Скачати повний текст

Показано особливості та тенденції накопичення історичних знань про суспільно-політичне життя українців у міжвоєнній Польщі. Доведено залежність розкриття теми від дії політичних, соціальних, культурних та інших факторів. Запропоновано класифікацію комплексу історіографічних джерел і з'ясовано їх тематичну репрезентативність. Висвітлено історіографію функціонування українського легального політичного табору, представленого політикумом національно-державного спрямування, консервативним рухом і військово-політичною еміграцією. Проаналізовано історичну літературу, присвячену право- та ліворадикальному політичним середовищам. Узагальнено досягнення у вивченні діяльності культурно-освітніх, молодіжних і жіночих організацій. Простежено розвиток досліджень господарсько-кооперативного руху західних українців.

  Скачати повний текст

Доведено, що парламентські вибори в Англії 1895 р. здійснювали безпосередній вплив на активізацію наступальної колоніальної політики країни. Вивчено політичні дискусії у Великобританії щодо здійснення та наслідків "рейду Джемсона" в Трансвааль. Досліджено взаємозалежність та взаємовплив політики та позиції британського уряду щодо південноафриканської кризи, з одного боку, та розвитку громадської думки, з іншого. Проаналізовано питання про роль преси у формуванні суспільної думки, яка значною мірою впливає на зовнішньополітичний курс уряду.

  Скачати повний текст

Визначено причини актуалізації українського питання в Європі напередодні Другої світової війни, проведено комплексний аналіз планів іноземних держав щодо України протягом 1939 - 1945 рр. Розглянуто напрямки стратегічних планів Німеччини, Румунії, Угорщини та засоби їх реалізації. Визначено місце українських земель у геополітичній ситуації, що склалася у Європі напередодні та під час Другої світової війни. Розкрито особливості політики європейських держав стосовно України у західноєвропейському регіоні. На підставі вивчення раніше не доступних наукових джерел описано ситуацію з використанням західноукраїнського політикуму та руху ОУН - УПА спецслужбами інших європейських держав у контексті вирішення власних політичних планів. Розглянуто засоби та наслідки впровадження гітлерівського окупаційного режиму в Україні та радянізації західноукраїнських земель.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний теоретико-методологічний аналіз політичного конфлікту, рівень його дослідження у сучасній політичній науці. На підставі результатів вивчення конфліктологічних теорій розкрито суть цього конфлікту, його причини, функції, основні підходи щодо класифікації. Здійснено спробу встановити взаємозв'язок стану політичної системи з динамікою політичних конфліктів. Проаналізовано їх особливості у сучасному українському суспільстві, джерела, динаміку та шляхи управління. Визначено найбільш оптимальні технології управління політичними конфліктами, властивими для даного стану розвитку українського суспільства та політикуму. Обгрунтовано, що для українського суспільства є характерним компромісне розв'язання політичних конфліктів. Зазначено, що обмеженість у часі та періодичність виборчих кампаній змушує різні політичні сили створювати непрогнозовані коаліції, йти на компроміси навіть зі своїми політичними опонентами. Досліджено толерантні відносини, як одну з умов ефективного управління політичними конфліктами.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.Вибір даної теми зумовлений потребою переосмислення світових науково-прикладних надбань публічного управління та адміністрування кінця ХХ – початку ХХІ століть, а саме теорій та концепцій, які пропонують нові підходи до удосконалення зовнішніх та внутрішніх державно-управлінських дискурсів, систематизації позитивного досвіду, а також конструктивного практичного моделювання. Саме такі аналітичні напрацювання дозволять виробити дієві шляхи модернізації вітчизняного політикуму, громадянської царини та адміністративної системи.Постбюрократична парадигма Б. Армаджані та М. Барзелея концептуально належить до сервісно-орієнтованого підходу, наукового напряму що сформувався у 80-90-ті роки ХХ століття і став фундаментом для сутнісних перетворень форми та змісту державно-управлінської діяльності у багатьох країнах, насамперед, західних демократіях.^UDissertation submitted for obtaining PhD in the field of study 28 "Public administration" on the specialty 281 "Public administration". - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2021.The choice of the topic is due to the need to rethink the world scientific and applied heritage of public administration of the late XX - early XXI centuries, namely theories and concepts that offer new approaches to the improvement of external and internal public-administrative discourses, systematization of positive experience and constructive practical modeling. Such analytical studies could help to work out effective ways of modernizing national politicum, civic sphere and administrative system.Post-bureaucratic paradigm by B. Armajani and M. Barzelay conceptually refers to a service-oriented approach, scientific trend that emerged in the 80-90s of the twentieth century and became the basis for essential transformations of the form and content of public and administrative activity in many countries, first of all, western democracies.

Дисертацію присвячено дослідженню політики США щодо єврейської еміграції з Радянського Союзу у 1967–1989 рр. Зокрема, визначено загальні принципи та чинники формування політики американської адміністрації щодо еміграції євреїв у зазначений період. Простежено факти порушення прав людини у Радянському Союзі, які підштовхнули окремих представників єврейської спільноти до подання документів на виїзд; Обґрунтувано форми і методи боротьби “відмовників” за свої права; Проаналізовано реакцію радянської влади на рух євреїв за виїзд, зокрема докладно описано основні обмежуючі заходи, покликані запобігти еміграції (Закон про “податок на освіту”, “квоти на виїзд” тощо); Охарактеризовано особливості такого явища як “нешира”; Розглянуто трансформацію політичного курсу США щодо єврейського питання в СРСР у контексті розгортання “холодної війни”; Простежено еволюцію імміграційного законодавства США у контексті прийняття емігрантів із Радянського Союзу; Левова частка уваги присвячена інституту єврейського лобізму як невід'ємної частини політичного життя у цій країні. Єврейські представники відігравали важливу роль у Конгресі, ще значна частина працювала у формі приватної ініціативної філантропії. Лідери усіх найвідоміших світових єврейських організацій аналогічно прагнули вплинути на західні уряди та, найперше, на американський політикум, щоб ті почали клопотати від імені радянського єврейства за припинення їхньої культурної дискримінації.^UThe PhD thesis is devoted to the study of the US policy on the emigration of Jews from the Soviet Union in 1967–1989. In particular, the general principles and factors of the formation of the US policy on the Jews emigration in a certain period are determined. The facts of human rights violations in the Soviet Union, which actually support the Jewish component of the population before submitting documents for departure, are traced. Well-founded forms and methods of struggle of “refusals” for their rights. The reaction of the Soviet authorities to the movement of Jews for departure is analyzed, the main restrictive measures caused by preventive emigration are described in detail (“Education Tax”, “exit quotas” as well). Features of such phenomenon as “noshrim” are characterized. The transformation of the US policy on the Jewish question in the context of the Cold War is considered. The evolution of US immigration law is traced. A significant part of attention is devoted to the Jewish lobbying as an integral part of political life in this country. Jewish representatives played a general role in Congress, and some members worked in private initiative philanthropy. Leaders of the most famous Jewish organizations have similarly progressed to influence American politicians.

На основі сучасних теоретико-методологічних підходів виявлені закономірності та особливості зародження, становлення й функціонування преси українських політичних партій і рухів у Галичині у 1890–1914 рр., подані характеристики законодавчих, організаційних та творчих аспектів пресової діяльності.Використані у дослідження теоретико-методологічні підходи щодо співвідношення загального і специфічного в історії та типології пресового простору Галичини дозволяють сформулювати власний підхід до визначення дефініцій «преса політичних рухів» та «партійна преса».Натомість під власне партійною пресою розуміємо групу видань (періодичних і неперіодичних), засновником котрих виступає конкретна політична партія, і головною метою якої служить забезпечення політичної комунікації як серед одно-партійців, так і з іншими політичними силами, а також пропаганда та розповсюдження ідей і поглядів «своєї» партійної політичної сили серед громадськості й залучення нового електорату.Зазвичай народження нової політичної сили невдовзі супроводжувалося появою її першого друкованого органу (далі – й наступних). Спостерігалися й випадки, коли, навпаки, спершу створювався друкований орган, редакція та дописувачі якого становили коло однодумців, а уже пізніше на цій базі формувалася політична сила.Історіографічні аспекти дослідження розглядають динаміку наукового осмислення історії української преси й журналістики Галичини та розвитку напрямів присвячених їй наукових праць (підсумкові праці, вивчення окремих періодів і проблем, національних і макрорегіональних традицій, критика ідей окремих дослідників щодо інституціоналізації та теоретико-методологічних аспектів історії розвитку політичної та партійної преси зазначеного періоду тощо.Джерельна база дисертаційного дослідження включила кілька основних блоків : архівні матеріали, виявлені дисертанткою особисто, безпосередній контент політичних та партійних періодичних видань, листування редакторів видань з читачами та меценатами з найширшого кола питань, науково-довідкові видання.Особлива увага у роботі приділена типологічним характеристикам політичної та партійної преси цього періоду, її функціям та особливостям взаємодії з партійними фракціями та читацькою авдиторією, акцентовано увагу на змістовому компоненті творчих напрацювань.Підсумовано, що кожне окреме партійне видання – живий, конкретно-історичний соціальний і творчий організм, ідеологічний феномен, політичне та культурне досягнення суспільства, продукт праці конкретних людей. Серед типологічного розмаїття пресових першодруків Галичини виокремлено видання політичні, простежено медіа-тренди, що визначили появу суто партійних видань. На основі значної кількості джерел проаналізовано передумови появи партійних пресових органів Галичини, визначена їх роль як суб’єкта та об’єкта процесів партійного будівництва.Зроблено висновок, що в українському політикумі досліджуваного періоду існувало чотири напрями (чи відлами). Найстарший за часом утворення – русофільський ( москвофільський), наступний у часі – народовський (або ще – народовецький). Приблизно водночас оформлюється соціалістичний напрям, який тяжіє до т. зв. австро-марксизму, та клерикальний, у тих історичних умовах достатньо близький до народовського. Кожний з відламів мав свої друковані ЗМІ, які боролися за «русинську» (українську) авдиторію.У дослідженні зроблено висновок про надважливу роль політичного журналіста адже на зламі ХІХ – ХХ століть саме політична журналістика часто відкривала шлях у велику політикуДослідження слугує основою для подальшого науково-теоретичного опрацювання питань функціонування партійної преси в умовах історичних пертурбацій, створення наукового підґрунтя для інших перспективних досліджень, головними результатами яких мають стати розробки теоретичних та практичних медіа-моделей партійного друку. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності сучасних політичних партій, що отримують змогу творчо застосувати історичний досвід творення партійних друкованих органів, синкретично поєднувати їх із новими медіа.^UBased on the modern theoretical and methodological approaches, regularities and features of the emergence, formation, and functioning of the press of Ukrainian political parties and movements in Galicia in 1890–1914 are identified, and the characteristics of legislative, organizational, and creative aspects of press activity are presented.The theoretical and methodological approaches regarding the correlation of general and specific in the history and typology of the press space of Galicia used in the research allow us to formulate our own approach to define the concepts of «press of political movements» and «party press».On the other hand, the party press itself is understood as a group of publications (periodical and non-periodical), founded by a specific political party, and whose main purpose is to ensure political communication both among fellow party members and with other political forces, as well as propaganda and dissemination of ideas and views of «their own» party political power among the public and engaging of a new electorate.Usually, the emergence of a new political force was soon followed by the appearance of its first printed organ (and further on, the following). There were also cases when, on the contrary, a printed body, the editors and contributors of which formed a circle of like-minded people, was first created, and later a political force was formed on this basis.The historiographical aspects of the research consider the dynamics of the scientific understanding of the history of the Ukrainian press and journalism of Galicia and the development of the areas for scientific works dedicated to it (summary works, the study of individual periods and issues, national and macro-regional traditions, criticism of the ideas of individual researchers regarding institutionalization and theoretical and methodological aspects of the history of the development of political and party press of the specified period, etc).The source base of the dissertation research included several main blocks: archival materials discovered by the author personally, direct content of political and party periodicals, correspondence of editors of publications with readers and patrons on the widest range of issues, and scientific reference publications.It is summarized that each separate party publication is a living, concrete-historical social and creative organism, an ideological phenomenon, a political and cultural achievement of society, and a product of the work of specific people.Among the typological variety of first edition press of Galicia, political editions are singled out, and media trends that determined the emergence of purely party publications are traced. On the basis of a significant number of sources, the prerequisites for the emergence of party press bodies in Galicia were analyzed, and their role as the subject and object of the processes of party building was determined.The conclusion about the four directions (or branches) of the Ukrainian political circles of the studied period was made. The oldest in terms of the time of formation is Russophilian (Moscophilian), and the next one is Narodovsky (or also – Narodovetsky). At about the same time, a socialist direction is being formed, and it gravitates towards the so-called Austro-Marxism, and also the clerical one, which, in those historical conditions, is quite close to Narodovsky. Each of the factions had its own print media, which fought for the «Ruthenian» (Ukrainian) audience.It was concluded in the research about the crucial role of the political journalist because, at the turn of the XIX and XX centuries, it was political journalism that often opened the way to big politics.The study serves as a basis for the further scientific and theoretical study of the functioning of the party press in the conditions of historical disturbances, and for the creation of a scientific basis for other prospective studies, the main results of which should be the development of theoretical and practical media models of the party press. The results of the research can be used in the practical activity of modern political parties, which get the opportunity to creatively apply the historical experience of creating party printed organs, and syncretically combine them with new media.