Ключ. слова: бактериологические исследования, Bacteroides fragilis, гнойные осложнения
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465-52

Рубрики:

Хірургічна патологія органів брюшної порожнини

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано ефективний комплекс терапії урогенітального хламідіозу з використанням нового фторхінолонового антибіотика "Таванік" (левофлоксацину) та нового вітчизняного стимулятора інтерфероногенезу для застосування всередину - аміксину.

Представлен обзор данных о наиболее изученном классе антимикробных препаратов - фторхинолонах (ФХ). Особое внимание уделено сведениям о ФХ, зарегистрированных в Украине (ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин). Представлены данные о химической структуре, фармакокинетике и фармакодинамике ФХ, данные исследований последних лет. Описаны преимущества и недостатки отдельных представителей класса ФХ. Приведены принципы назначения ФХ больным в клинике на основе микробиологической паспортизации отделений и определения чувствительности возбудителей.

Результати проведеного дослідження свідчать, що монотерапія хворих на негоспітальну пневмонію (НП) з нетяжким перебігом віком до 60-ти років, без супутньої патології амінопеніциліном (амоксицилін) або новим макролідом (азитроміцин, мідекаміцин або кларитроміцин), а також хворих на НП з нетяжким перебігом з наявністю супутньої патології та/або у віці 60 років та більше захищеним амінопеніциліном (амоксициліну/клавуланат) або фторхінолоном III покоління (левофлоксацин) є однаково високоефективною та безпечною.

Оценена клинико-лабораторная и микробиологическая эффективность лечения левофлоксацином ("Локсофом") 25-ти пациентов с обострением хронического пиелонефрита, хронической почечной недостаточностью II степени. "Локсоф" применяли в дозе 250 мг в сутки внутривенно на протяжении 2 недель в комплексной терапии. Положительную динамику лейкоцитурии, протеинурии, исчезновение или снижение уровня бактериурии наблюдали у всех больных, у 23-х (92 %) из них эффект "Локсофа" был выраженным, у 2-х (8 %) - удовлетворительным. При выраженном эффекте лечения положительные изменения в самочувствии пациента и анализах мочи наблюдали на 2 - 3 день терапии "Локсофом", при удовлетворительном - до 10-го дня. Тошнота на фоне лечения появилась лишь у 1-го (4 %) больного, уровень креатининемии достоверно не изменился ни в одном случае. "Локсоф" проявил высокую активность в отношении основных уропатогенов, высокую терапевтическую эффективность и безопасность, он удобен в применении и является препаратом выбора в лечении больных с обострением хронического пиелонефрита на фоне нарушения функции почек при наличии чувствительности к нему уропатогенов.

Проанализированы результаты лечения 67 больных пожилого и старческого возраста с синдромом хронического легочного сердца (ХЛС): 37 - на фоне хронического обструктивного бронхита (ХОБ) и 30 - на фоне бронхиальной астмы. Комплексная терапия включала в себя лечение основного заболевания (27 больных ХОБ получали антибактериальный препарат левофлоксацин в связи с наличием гнойного воспалительного процесса, отхаркивающие препараты - бромгексин, амброксол), внутривенное введение 56 больным 2,4 % раствора эуфиллина (5 мл), 10 больным - ингибитора АПФ - каптоприла (от 12,5 до 24 мг/сут) и антагониста кальция - нифедипина (от 20 до 60 мг/сут), а 21 больному - нормодипина. 30 больным с декомпенсированным ХЛС назначали фуросемид, урегит, верошпирон, триампур (используя их комбинацию), 5 больным - нонахлозин (60 мг 3 раза в сутки), 12 больным - внутривенное введение 0,05 % строфантина (0,5 - 0,75 мл). Больным с синдромом ХЛС назначали антикоагулянты, а также антиоксиданты (в зависимости от времени года), больным с синдромом ХЛС и наличием аритмии - актовегин (4 мл внутримышечно в течение 15 сут). Комплексная терапия способствовала положительным результатам лечения, в том числе коррекции эндотелиальной дисфункции.

Ключ. слова: фторхінолони, E. coli, P. aeruginosa, K. pneumoniae, S. aureus, S. pyogenes
Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.77/79-29

Рубрики:

Засоби, які впливають переважно на процеси тканинного обміну

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За літературними даними про активність фторхінолонів у відношенні МБТ, їх фармакокінетичні властивості, переносимість та вартість в Україні та результатами досліджень щодо переносимості у разі тривалого застосування у 235-ти хворих на мультирезистентний туберкульоз обгрунтовано раціональний вибір фторхінолонів для лікування хіміорезистентного туберкульозу. Перевага надається офлоксацину та ломефлоксацину як достатньо активним у відношенні МБТ препаратам із добрим профілем безпечності та низькою вартістю в Україні. Ломефлоксацин має перевагу над офлоксацином кращими фармакокінетичними властивостями (може застосовуватись 1 раз на добу в дозі 0,4 г у підтримувальну фазу лікування, кращою пенетрацією в тканини та внутрішньоклітинно) та кращою переносимістю. Левофлоксацин відрізняється вищою активністю у відношенні МБТ, ніж офлоксацин та ломефлоксацин, добрим профілем безпечності, однак його вартість значно вища, ніж у названих препаратів, що є суттєвим недоліком у разі тривалого застосування. На думку авторів, "левофлоксацин" та особливо "моксифлоксацин" і "гатіофлоксацин" є препаратами вибору під час лікування мультирезистентного туберкульозу у хворих із тяжкими формами захворювання та відсутнім позитивним терапевтичним ефектом від застосування фторхінолонів 2-го покоління.

Оцінено ефективність і безпечність препарату "Флоксіум" (левофлоксацин) у лікуванні хворих на цукровий діабет із загостренням хронічних обструктивних захворювань легень у порівнянні з ципрофлоксацином. Обидва препарати продемонстрували добрий терапевтичний ефект, що сприяло клінічному одужанню хворих і нормалізації у них лабораторних показників. Водночас оцінка динаміки клінічних виявів дає підстави характеризувати "Флоксіум" як ефективніший антибактеріальний препарат при загостренні хронічних обструктивних захворювань легень у хворих на цукровий діабет, зокрема було менше побічних дій.

Проведено лікування 83 хворих на уретрогенний хламідійний простатит (час появи симптомів не перевищував 2 міс) із застосуванням азитроміцину ("Азимед") та левофлоксацину ("Флоксиум"). Під час фізикального огляду у 21 хворого виявлено виділення із зовнішнього отвору сечовивідного каналу, що було розцінено як вияви уретропростатиту. Контрольне обстеження проводили через 10 днів та 1 місяць після закінчення курсу антибактеріальної терапії. Суб'єктивне покращання спостерігали у 83 % хворих. Повне припинення слизистих виділень із зовнішнього отвору сечовивідного каналу відбулося протягом 10 діб після закінчення курсу антибіотикотерапії у всіх 20 хворих. Повної ерадикації збудника досягнуто в 63 (72 %) хворих, часткової - у 6 (7 %), не було ерадикації у 18 (21 %) пацієнтів.

Розглянуто призначення респіраторних фторхінолонів при позалікарняній пневмонії і представлено результати дослідження ефективності й безпечності левофлоксацину ("Локсофу"). Препарат призначали в стандартній дозі 500 мг 1 раз на добу всередину, середня тривалість терапії - 8,2 днів. Клінічна ефективність монотерапії левофлоксацином становила 97 %. Небажані явища спостерігалися у 3 пацієнтів (8 %): у 2 - нудота, в 1 - головний біль. У одному випадку через небажані явища прийом "Локсофу" було припинено.

  Скачати повний текст

Наведено дані мікробіологічного, фізико-хімічного, клінічного дослідження антисептичних препаратів четвертинного амонію (п'яти сполук), фторхінолонів (двох сполук) і одного похідого хіноліну з використанням 136-ти музейних і виділених від хворих штамів мікрорганізмів. Визначено чутливість клінічних штамів мікроорганізмів до антибіотиків, препаратів декаметоксину, фторхінолонів і препарату хіноліну. Вивчено вплив слабкокислого та слабколужного середовища, білкового навантаження на антимікробні властивості досліджених препаратів. Виявлено формування резистентних варіантів бактерій до декасану, палісану та левофлоксацину. Досліджено антимікробну активність антимікробної композиції палісан і проведено його масспектрометричне дослідження з метою визначення оптимального складу композиції та її стабільності у прцоесі зберігання. Проведено порівняння властивостей декаметоксинвмісних супозиторіїв дисептол і фарматекс. Вивчено властивості антисептичної композиції трихосепт. Досліджено ефективність клінічного застосування антимікробних композицій на основі декаметоксину для лікування хворих на гнійно-запальні захворювання сечовивідних шляхів.

Досліджено питання підвищення ефективності та безпечності лікування хворих на негоспітальну пневмонію (НП) з факторами ризику внаслідок застосування ступінчастої терапії левофлокацином у комплексі з фенспіридином. З'ясовано особливості перебігу негоспітальної пневмонії у хворих з факторами ризику, якими є зловживання алкоголю, куріння, захворювання печінки (внаслідок вірусного гепатиту), вживання наркотичних речовин. Висвітлено зміни в імунному стані хворих на НП залежно від факторів ризику. Досліджено зміни рівня цитокінів у хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику, а також їх динаміку під впливом лікування. Вивчено роль низькомолекулярних фізіологічно активних речовин (НФАР) у перебігу НП та впливу на імунологічний стан. Частота виявлення та вміст НФАР Y фракції значно вища у хворих на НП з факторам ризику у порівнянні з групою хворих без факторів ризику. Розроблено рекомендації щодо раціонального застосування респіраторного фторхінолону левофлоксацину та протизапального засобу з локальною дією на респіраторний апарат - фенспіридину для лікування хворих на НП з факторами ризику.

Вперше на штамах мікроорганізмів з природною і набутою стійкістю до антимікробних препаратів визначено ступінь впливу декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину та визначено їх антимікробні властивості залежно від різних негативних умов. Виявлено залежність досліджуваних препаратів від мікробного навантаження, вмісту білків, різного pH поживного середовища. Наведено дані про вплив антимікробних засобів на адгезивну здатність збудників бактеріальних інфекцій. Експериментально вивчено особливості формування резистентності мікроорганізмів за дії антисептиків і фторхінолонів. Вивчено вплив поєднаного застосування декаметоксину в комбінації з ципрофлоксацином в організмі тварин з гострою стафілококовою інфекцією. Доведено синергійну дію суббактеріостатичних доз декаметоксину та ципрофлоксацину.

Розглянуто задачу фтизіатрії - підвищення ефективності лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз легень (ТЛ) шляхом застосування ін'єкційних форм протитуберкульозних препаратів в індивідуалізованих схемах хіміотерапії. В контрольованому рандомізованому дослідженні вивчено ефективність ін'єкційних форм ПАСК, етамбутолу, левофлоксацину й їх поєднання в 240-ка хворих на мультирезистентний ТЛ, розраховано вартість такого лікування. Встановлено, що включення будь-якого з перерахованих препаратів в режим інтенсивної фази хіміотерапії дозволяє підвищити ефективність лікування за термінами зникнення клінічних симптомів і припинення бактеріовиділення. Застосування сполучення даних препаратів в ін'єкційній формі дозволяє більш суттєво підвищити ефективність лікування за рахунок збільшення частоти та прискорення темпів припинення бактеріовиділення відповідно на 28 % та 33 % та заощадити на лікуванні одного хворого.

Исследование проведено у 39 пациентов (55 глаз) в возрасте 53 - 82 года, которых распределили на 2 группы. Все пациенты готовились к факоэмульсификации катаракты и в качестве предоперационной подготовки получали инстилляции 0,5 % моксифлоксацина (для 1 группы пациентов) и 0,5 % левофлоксацина (для 2 группы). Зеркальную эндотелиоскопию проводили в день первичного обращения пациента в клинику и повторно непосредственно перед операцией. Показано, что инстилляции 0,5 % моксифлоксацина и 0,5 % левофлоксацина у пациентов в возрасте до 70 лет оказывают равнозначные, статистически не значимые для обеих групп изменения морфологических параметров эндотелия роговицы, что говорит о безопасности их применения для пациентов данной возрастной группы. Обнаружены статистически значимые изменения морфологических параметров эндотелия роговицы у пациентов старшей возрастной группы после применения 0,5 % левофлоксацина. Выявленное обстоятельство следует учитывать при выборе антибактериальных препаратов для предоперационной профилактики эндофтальмитов и послеоперационой терапии, отдавая преимущество эффективным антибактериальным препаратам с минимальными рисками повреждающего действия для пациентов старше 70 лет.

Профилактическое использование фторхинолонов III поколения может изменить качественный состав слезы и вызвать синдром сухого глаза. Исследовано влияние растворов 0,5 % левофлоксацина и 0,5 % моксифлоксацина на кристаллографию слезы. Выявлено, что 0,5 % моксифлоксацин не изменяет кристаллографию слезы, а 0,5 % левофлоксацин влияет на структурную организацию слезы и может привести к нарушениям слезной пленки. Подобное состояние можно исправить дополнительным назначением слезозаменителей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-2

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.16*73 + Е40*804*112.5-642:Г296 + П841.926-27

Рубрики:

Escherichia

Загальна мікробіологія

Бактерії групи колі

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ