Проаналізовано особливості накопичення алкалоїдів у біомасі та середовищі росту водяних рослин. Показано, що основним джерелом надходження алкалоїдів у воду дніпровських водосховищ є синьозелені водорості, які містять у своїй біомасі значно більше цих речовин, ніж макрофіти. Розроблено експрес-метод визначення вмісту алкалоїдів у воді. Виділено та ідентифіковано комплекси алкалоїдів і супутні їм біологічно активні речовини Nuphar lutea та Nymphaea candida. Визначено, що алкалоїди Nuphar lutea та Nymphaea candida залежно від концентрації можуть стимулювати або гальмувати фізіологічні функції гідробіонтів (гетеротрофні бактерії, водорості, зоопланктон, молюски, молодь та статевозрілі особини риб). Дія цих метаболітів зумовлена спупенем їх розчинності в воді. Хлоргідрати алкалоїдів більш активні, ніж їх вільні форми. Доведено, що комплекс алкалоїдів Nuphar lutea відносно розглянутих гідробіонтів мав вищу токсичність від одержаного з Nymphaea candida. Висвітлено питання перспективності застосування хлоргідратів алкалоїдів Nuphar lutea з метою запобігання грибковим ураженням ікри в процесі її інкубації.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичну ревізію викопних черевоногих молюсків групи Archaeogastropoda сарматських відкладів України, досліджено їх палеогеографічне поширення та можливості їх застосування в біостратиграфічних та кореляційних цілях. Вивчено фауністичний склад сарматських археогастропод Західної та Південної України, Молдови та Польщі. Складено описи 120 видів. Вперше систематику сарматських представників групи наведено відповідно до сучасної системи гастропод. Побудовано філогенетичні схеми для окремих родів і груп видів. За фауною археогастропод здійснено палеозоогеографічне районування дослідженої частини басейну. Реконструйовано палеоекологічні умови його ділянок. Визначено можливості застосування археогастропод для стратиграфічного розчленування сарматського ярусу та кореляції сарматських відкладів. Доведено, що за фауною археогастропод можливе виділення тільки сармату sensu Suess.

  Скачати повний текст

Розглянуто два види класу Aspidogastrea - A. conchicola й A. limacoides, що представлені у фауні України. Досліджено особливості їх морфології, виявлено нові кількісні й якісні ознаки, що допомагають надійній диференціації цих двох видів. Встановлено, що у перлівницевих України паразитує лише один вид аспідогастрів - A. conchicola. Показано, що його облігатними хазяями є 18 видів родини Unionidae, з яких 5 молюсків вперше зареєстровано як хазяїв цього гельмінта. Досліджено особливості поширення A. conchicola у перлівницевих із басейнів найголовніших річок України. Визначено інтенсивність інвазії аспідогастрами 18 видів родини Unionidae. Встановлено, що в Україні головними хазяями аспідогастрів є переважно U. conus і U. tumidus, за певних умов у цій ролі виступають C. ponderosum і C. piscinale. З'ясовано, що представники родів Colletopterum і Anodonta є зазвичай другорядними хазяями A. conchicola, а допоміжним хазяїном найчастіше є U. pictorum. Показано, що усі інші види родини Unionidae, як правило, є рідкісними хазяями аспідогастрів. З'ясовано вплив абіотичних, біотичних, антропогенних чинників і сезонних змін умов середовища на зараженість перлівницевих цим гельміном.

  Скачати повний текст

Проведено ревізію всіх виявлених на території платформної України еоценових видів і родів бівальвій. Описано та зображено 344 види та 41 підвид. Вивчено умови проживання та географічний ареал усіх розглянутих таксонів еоценових морів України. Проведено оцінювання швидкості еволюції видів у нормально-морських еоценових басейнах України. Висунуто гіпотезу про центр походження латдорфських молюсків. Запропоновано нову стратиграфічну схему розчленування еоценових відкладень південного схилу Українського щита. Розроблено біостратиграфічну схему кореляції стратонів середнього та верхнього еоцену південної та північної України.

  Скачати повний текст

З урахуванням основних принципів екологічної фізіології, популяційної біології та концепції біокосних систем удосконалено біологічні засади розведення марикультури молюсків у Чорному морі. Вперше наведено характеристику адаптивних реакцій на найважливіші екологічні фактори, визначено ефективність росту та співвідношення між пластичним, енергетичним і генеративним обміном у мідії в онтогенезі. Виявлено кількісні закономірності процесів колонізації та динаміки чисельності популяцій мідій на різних типах штучних субстратів. Описано ефект щільності та феномен самозріджування молюсків. З'ясовано роль даних чинників у формуванні популяційних параметрів мідій. Наведено кількісні залежності між продукцією, елімінацією та стаціонарною біомасою мідій на різних типах колекторів. Обгрунтовано положення про мідієвий колектор як біокосну систему, на структуру та функції якої суттєво впливає архітектоніка штучного субстрату. Визначено ефективність трансформації речовини та енергії у популяціях культивованих мідій та роль великомасштабної марикультури у вторинному забрудненні екосистеми шельфової зони моря. Одержано нові дані щодо різних аспектів функціональної екології тихоокеанської устриці, інтродукованої в Чорне море. Висвітлено питання керування ранніми стадіями онтогенезу - одержання зрілих статевих клітин і біоенергетики личинкового розвитку устриць. Визначено добові раціони та режими личинок до стадії метаморфозу за штучних умов. Виявлено екологічні закономірності росту та співвідношення енергетичних витрат на продукцію та метаболізм даного виду у процесі вирощування в різних акваторіях Чорного моря.

  Скачати повний текст

Описано макротеріофауну з 40 місцезнаходжень, переважна більшість з яких належить до альвіального тафономічного типу. Для території України вперше у списку фауни вказано 11 видів. Описано новий вид (Paracamelus minor sp. nov). Детально охарактеризовано представників фауни великих ссавців кучугурганського, молдавського, хапровського, таманського та тираспольського комплексів, вказано зміну в часі окремих таксономічних груп. Визначено етапи історичної зміни комплексів великих ссавців, реліктові, фонові види та види, які були новими на різних етапах розвитку фауністичних комплексів. Виявлено, що дані стосовно складу фауни великих ссавців відповідають палеоекологічним умовам пліоцену-раннього плейстоцену, реконструйованим за дрібними ссавцями, молюсками та рослинністю.

  Скачати повний текст

Встановлено колоїдно-хімічні закономірності вилучення іоногенних поверхнево-активних речовин (ПАР) із водних розчинів методами осаджувальної та сорбційної мікрофлотації у порівнянні з методом пінного функціонування. Розроблено нові ефективні способи очистки техногенних розчинів, що містять ПАР. Виявлено найбільш дієві методи колоїдно-хімічного впливу на даний процес, які дозволяють підвищити його ефективність. Показано можливість застосування запропонованих методів колоїдно-хімічного впливу з метою управління процесом очищення техногенних розчинів, що містять ПАР. Еспериментально підтверджено можливість інтенсифікації процесу флотаційного вилучення ПАР (хлоридів алкіламонію й алкілпіридинію, ГІПХ-3, цетазолу, піназоліну, додецилсульфату натрію (ДДСН) і сульфонолу НП-3) шляхом введення в їх розчини неорганічних осаджувачів (калію гексацианоферату (III, II) або сорбентів (калій-манган гексаціаноферату (II), н-окталекану, силіцій оксиду, феруму (III) та алюмінію гідроксиду). Наведено рекомендації щодо використання даних осаджувачів для покращання якості флотаційної очистки техногенних розчинів, забруднених ПАР. Термодинамічно обгрунтовано доцільність використання алкілсульфатів натрію як ефективних осаджувачів та одночасно флотаційних збирачів досліджуваних катіонних ПАР. Виявлено закономірності адсорбції іоногенних ПАР на межі поділу фаз розчин ПАР - тверде тіло для пояснення та прогнозування ефективності процесу їх вилучення із водних розчинів методом сорбційної мікрофлотації. Розроблено новий флотаційний спосіб вилучення катіонних ПАР (ГІПХ-3а, цетазолу, піназоліну) за допомогою сорбенту - раковини морських молюсків. Наведено рекомендації щодо використання флотації для очистки стічних вод машинобудівних, олійноекстракційних і лакофарбових підприємств.

  Скачати повний текст

Визначено закономірності вмісту та розподілу хлорорганічних ксенобіотиків у воді, гідробіонтах і донних відкладах Чорного моря. Виявлено критичні зони забруднення хлорорганічними сполуками (ХОС). Визначено залежність рівнів накопичення ХОЗ від фізико-хімічних параметрів донних відкладів. Встановлено, що райони впливу стоків Дунаю та дампінгу у північно-західній частині Чорного моря, а також прибережні райони портів Севастополя, Керчі, Феодосії за вмістом ХОС в компонентах їх екосистем є критичними зонами Чорного моря. З'ясовано, що локальні джерела надходженя ПХБ в акваторію прибережних районів моря впливають на збільшення вмісту цих забруднювачів у водяних організмах. На підставі результатів моніторингу гексахлороциклогексану (ГХЦГ), дихлородифенілтрихлоретану (ДДТ) і поліхлорованих біфенілів (ПХБ) у воді, водоростях, молюсках та рибах встановлено тенденцію зниження їх концентрацій. Показано, що основним депо ХОС у Чорному морі є донні відклади, а серед чорноморських організмів найбільшими концентраторами ХОС є ссавці з високим вмістом ліпідів. Розраховано потік седиментаційного депонування ПХБ у донні відклади Севастопольської бухти та період седиментаційного очищення води бухти від ПХБ.

  Скачати повний текст

Досліджено участь мітілід, до живуть на поверхні гідротехнічних споруд у процесах самоочищення у прибережній зоні моря. Розглянуто можливість і показано ефективність використання гідротехнічних споруд як елемента гідробіологічного очищення прибережних вод. Основу таких таких систем становлять молюски-фільтратори - мідії та мітілястери, які утворюють масові поселення на гідротехнічних спорудах. Вивчено розмірний склад і чисельність мідій і мітілястерів на гідротехнічних спорудах різної конструкції, що функціонують в акваторії Севастополя. Оцінено фільтраційну роботу, здійснювану мітілідами даних поселень. За результатами обстеження молів виявлено, що на їх поверхні формується замулення, яке не відзначалося раніше. Товщина мулу коливалася у межах від 1 мм до 7 мм на поверхні споруди до декількох десятків сантиметрів у їх основи. Оцінено потоки нафтових вуглеводнів, які формуються мітілідами, що живуть на досліджених гідротехнічних спорудах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що видовий склад родини Cardiidae у Понто-Каспійському регіоні налічує 40 рецентних видів (з яких у фауні України - 19 видів), 9 - з підродини Cardiinae (4 роди), 31 вид - з підродини Lymnocardiinae (2 роди, 5 підродів). Наведено монографічний опис 24-х досліджуваних видів новими, уточненими діагнозами. За будовою м'якого тіла у 18-ти видів (зокрема, 8-ми видів з Каспію) виявлено нові діагностичні ознаки (кількість і розміщення папіл сифонів, структуру ктенідіїв, лабіальних пальмп, шлунка), складено оригінальні ключі. Визначено особливості міжпопуляційної мінливості конхологічних ознак. Виявлено приуроченість 19-ти видів до типів грунтів. Доведено, що глибина закопування у грунт впливає на мінливість семи ознак. Виявлено, що кількість видів Середземноморського зоогеографічного комплексу в Азово-Чорноморському басейні становить 47,4 %, в Каспії - 8 %, а частка Понто-каспійського зоогеографічного комплексу у даних басейнах становить 52,6 % та 92 % відповідно.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню прісноводних двостулкових молюсків та їх ендобіонтів, як єдиної симбіоценотичної системи. У роботі проведено ценотичний та популяційний аналіз двостулкових молюсків, досліджено видовий склад та дано ценотичну характеристику популяцій їх ендобіонтів. З'ясовано, як ценотичні та популяційні характеристики двостулкових молюсків впливають на видовий склад та ценотичні характеристики популяцій ендобіонтів. Досліджено склад та динаміку симбіоценозу "двостулкові молюски - ендобіонти" у перифітоні та бентосі, в умовах річкової екосистеми (гирло р.Десна ) та водосховища (верхня ділянка Канівського водосховища р.Дніпро). На основі проведеного аналізу та даних літератури дано загальну характеристику дослідженій симбіоценотичній системі. Вперше у гідробіологічних дослідженнях розраховано потік енергії, що проходить через симбіотичну систему "молюски IDreissena polymorphaD - інфузорії IConchophthirus acuminatusD".

  Скачати повний текст

Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст

Вивчено механізми генерації пейсмекерної активності нейронів слимака, а також вплив на неї тритерпенових глікозидів. Показано, що ізольовані нейрони ППа2 і ППа7 мають ендогенну ритмічну активність, а пейсмекероподібна активність нейрону ППа1 має екзогенне походження. Пейсмекерна активність ініціюється у дендритному дереві нервової клітини, а потім електротонічно поширюється до соми, де й відбувається генерація повномірних потенціалів дії. Знайдено новий тип протон-керованого струму, який відрізняється від описаних раніше струмів кислотно-чутливих іонних каналів, присутніх у нейронах ссавців. Досліджено вплив тритерпенових глікозидів на пейсмекерну активність нейронів слимака. Встановлено, що дані сполуки підвищують амплітуду вихідного калієвого струму. Дія глікозидів є неспецифічною та розвивається протягом 1 - 2 хвилин. Висловлено припущення, що вплив тритерпенових глікозидів у високих концентраціях пов'язаний із виникненням неселективних пор у мембранах нейронів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням стратиграфічного розчленування та кореляції давньоевксинських відкладів північно-західного Причорномор'я з використанням викопної фауни дрібних ссавців. Вперше для вирішення цих задач застосована детальна морфологічна характеристика будови жувальної поверхні перших нижніх кутніх зубів польовкових (морфометричний аналіз, розподіл морфотипів, диференціація емалі). Виділено фауністичні комплекси та теріоасоціації. На основі цих даних проведено стратифікацію відкладів з давньоевксинським типом фауни молюсків і виділено три етапи розвитку басейну. Здійснено кореляцію давньоевксинських відкладів з осадками різних генетичних типів більш ніж 80 місцезнаходжень Європи.

  Скачати повний текст

Проведено аутекологічне дослідження впливу на живлення ставковиків абіотичних чинників антропогенного (іони важких металів водного середовища) та біотичного (трематодна інвазія молюсків) походження. Як тест-функцію використано основні трофологічні показники цих тварин. Проаналізовано якісний склад кормової грудочки у 10-ти видів ставковиків роду Lymnaea, встановлено його залежність від типу водойми та сезонну мінливість. Експериментально виявлено, що слабка трематодна інвазія не викликає змін кількісних трофологічних показників ставковиків, помірна інвазія в усіх випадках супроводжується зростанням більшості з них, а важка - обумовлює раптове зниження у порівнянні з неінвазованими тваринами. На підставі вивчення результатів екотоксикологічних досліжень встановлено, що найбільш негативно впливають на процеси живлення і травлення ставковиків іони кадмію, які спричиняють виникнення фази депресії за різних концентрацій даної речовини (0,5 ГДКр - 3 ГДКр). З'ясовано, що іони хрому (III) є менш токсичними та супроводжують розвиток у молюсків фази підвищення активності (за дії 0,5 ГДКр - 2 ГДКр), якщо даний показник становить 3 ГДКр починається фаза депресії. Доведено, що іони цинку за концентрацій 0,5 ГДКр - 3 ГДКр стимулюють життєву активність ставковиків. Встановлено, що слабка трематодна інвазія не впливає на патологічний процес отруєння молюсків іонами важких металів, помірна та важка - поглиблюють його.

  Скачати повний текст

Доведено, що розповсюдження дикроцелюлозу жуйних тварин у північно-східній частині України залежить від природно-кліматичних зон. Ураження великої рогатої худоби гельмінтозом інтенсивніше проходить на пасовищах, де переважають основні біотипи проміжних живителів - сухопутних молюсків та додаткових - мурашок. Розповсюдження та ураження личинковими стадіями дикроцелій залежить від відстані мурашників до основних біотипів молюсків, температурних коливань зовнішнього середовища, пори року та загальної ураженості тварин дикроцеліями. З'ясовано, що застосування вермітану для лікування хворих на дикроцеліоз тварин у формі 20 %-го грануляту у дозі 15 мг/кг по ДР індивідуально у вигляді суспензії забезпечує 100 % ефективності, а груповим методом разом з кормом - 96,8 %. Встановлено, що вермітан у дозі 15 мг на кг по ДР має виражену антигельмінтну дію, до 45 діб після дегельмінтизації відзначено суттєві зміни морфологічного складу крові. Застосування 5 %-х гранул метальдегіду має ефективну дію на наземних молюсків, а 2 %-а суспензія АСД - Ф 3 обмежує доступ тварин до уражених мурашників.

  Скачати повний текст

У Північно-східному регіоні України вперше досліджено особливості поширення фасціольозу великої рогатої худоби, сезонну та вікову динаміку, ураження тварин у колективних і приватних господарствах. Проаналізовано сезонну динаміку щільності популяції малого ставовика та ураження його личинковими формами фасціол. Наведено епізоотологічну характеристику біотопів L.truncatula та поширення його відповідно до типу грунтів. Удосконалено систему заходів боротьби з фасцільозом. Доведено терапевтичну ефективність сучасних антгельмінтних препаратів (ацемідофену, фенкуру, купріхолу та вермітану) за умов групового методу дегельмінтизації. Розроблено метод хіміопрофілактики фасціольозу великої рогатої худоби. Удосконалено методи пасовищної профілактики з використанням маломасштабних методів знищення молюсків.

  Скачати повний текст

Визначено властивості напівпроникної біологічної мембрани у ксенотрансплантата (КТ) із оболонки головного молюска з класу Cephalopoda. Встановлено, що КТ мають місцеву імуномодулювальну, антибактеріальну та біостимулювальну активність, що підсилює фагоцитоз. Розроблено спосіб консервації та застосування КТ. Використано гісто-цитологічні і клініко-мікробіологічні тести. Доведено, що застосування КТ сприяє покращенню суб'єктивного стану пацієнтів, швидкому загоєнню трофічних виразок. Результати досліджень застосовано у роботі хірургів стаціонарів та поліклінік під час лікування хворих із венозними виразками.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси модуляції та пластичності синаптичної передачі. У нейронних мережах, що опосердковують захисні рефлекси у молюска аплізії, описано модуляцію ефективності синаптичних зв'язків між ідентифікованим гальмівним холінергічним інтернейроном L16 та сенсорними нейронами нейроцептидом SCP та серотоніном. Показано, що серотонін протилежним чином впливає на ефективність збуджуючих синаптичних зв'язків сенсорних нейронів з LE та RF кластерів. Даним результатом пояснено деякі явища, які спостерігаються на рівні поведінки аплізії. Встановлено істотний внесок в посттетанічну потенціацію синаптичних зв'язків збуджуючих інтернейронів аплізії пресинаптичних механізмів. Вперше одержано фармакологічні дані щодо залучення кальцієвих каналів L-типу в постетанічній потенціації. На підставі результатів дослідження пластичності та модуляції ГАМК-ергічної синаптичної передачі встановлено, що явище пригнічення гальмування, зумовленого деполяризацією, притаманне ГАМК-ергічним синаптичним зв'язкам нейронів неокортекса та характерне лише для частини цих синаптичних зв'язків. Одержано дані щодо залучення мітохондрій в посттетанічну потенціацію в синапсах нейронів неокортекса. Показано істотний внесок в модулюючий ефект ацетилхоліну постсинаптичних механізмів, що впливають на ефективність ГАМК-ергічної синаптичної передачі. Вперше для нейронних мереж гіпокампа виявлено гомеостатичні зміни ГАМК-ергічної синаптичної передачі.

  Скачати повний текст