З урахуванням основних принципів екологічної фізіології, популяційної біології та концепції біокосних систем удосконалено біологічні засади розведення марикультури молюсків у Чорному морі. Вперше наведено характеристику адаптивних реакцій на найважливіші екологічні фактори, визначено ефективність росту та співвідношення між пластичним, енергетичним і генеративним обміном у мідії в онтогенезі. Виявлено кількісні закономірності процесів колонізації та динаміки чисельності популяцій мідій на різних типах штучних субстратів. Описано ефект щільності та феномен самозріджування молюсків. З'ясовано роль даних чинників у формуванні популяційних параметрів мідій. Наведено кількісні залежності між продукцією, елімінацією та стаціонарною біомасою мідій на різних типах колекторів. Обгрунтовано положення про мідієвий колектор як біокосну систему, на структуру та функції якої суттєво впливає архітектоніка штучного субстрату. Визначено ефективність трансформації речовини та енергії у популяціях культивованих мідій та роль великомасштабної марикультури у вторинному забрудненні екосистеми шельфової зони моря. Одержано нові дані щодо різних аспектів функціональної екології тихоокеанської устриці, інтродукованої в Чорне море. Висвітлено питання керування ранніми стадіями онтогенезу - одержання зрілих статевих клітин і біоенергетики личинкового розвитку устриць. Визначено добові раціони та режими личинок до стадії метаморфозу за штучних умов. Виявлено екологічні закономірності росту та співвідношення енергетичних витрат на продукцію та метаболізм даного виду у процесі вирощування в різних акваторіях Чорного моря.

  Скачати повний текст

Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст