Досліджено геолого-геоморфологіні умови місцезнаходжень уніонід в алювіальних, озерних, озерно-лиманних відкладах різного віку долин річок Дністер, Дунай, Дніпро, Південний Буг і Приазов'я. Опрацьовано збори викопних решток уніонід з 40 місцнезнаходжень, проведено їх монографічне вивчення. Виявлено основні напрямки просторової еволюції. Монографічно описано 50 видів уніонід, з яких 9 видів і 3 підвиди є новими для науки. Обгрунтовано суть змішаного характеру фауни малюсків з алювію II, III, V терас, по-новому інтерпретовано їх вік. Уточнено системний склад і віковий інтервал виділених А.Л.Чепалигою фауністичних комплексів, проведено стратифікацію та кореляцію четвертинних алювіальних відкладів.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичну ревізію викопних черевоногих молюсків групи Archaeogastropoda сарматських відкладів України, досліджено їх палеогеографічне поширення та можливості їх застосування в біостратиграфічних та кореляційних цілях. Вивчено фауністичний склад сарматських археогастропод Західної та Південної України, Молдови та Польщі. Складено описи 120 видів. Вперше систематику сарматських представників групи наведено відповідно до сучасної системи гастропод. Побудовано філогенетичні схеми для окремих родів і груп видів. За фауною археогастропод здійснено палеозоогеографічне районування дослідженої частини басейну. Реконструйовано палеоекологічні умови його ділянок. Визначено можливості застосування археогастропод для стратиграфічного розчленування сарматського ярусу та кореляції сарматських відкладів. Доведено, що за фауною археогастропод можливе виділення тільки сармату sensu Suess.

  Скачати повний текст

Проведено ревізію всіх виявлених на території платформної України еоценових видів і родів бівальвій. Описано та зображено 344 види та 41 підвид. Вивчено умови проживання та географічний ареал усіх розглянутих таксонів еоценових морів України. Проведено оцінювання швидкості еволюції видів у нормально-морських еоценових басейнах України. Висунуто гіпотезу про центр походження латдорфських молюсків. Запропоновано нову стратиграфічну схему розчленування еоценових відкладень південного схилу Українського щита. Розроблено біостратиграфічну схему кореляції стратонів середнього та верхнього еоцену південної та північної України.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження двостулкових молюсків з середньоюрських відкладів Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину, уперше монографічно описано їх 31 вид, що належить до 16 родин 4 рядів. Виділено комплекс малакофауни, який можна використовувати для обгрунтування чіткості стратиграфічного розмежування і кореляції. Виконано стратиграфічне розчленування середньоюрської товщі Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, в якій виділено три допоміжні літостратиграфічні підрозділи (товщі) та один біостратиграфічний шар з Phaladomya solitaria та Astatre cf. orbicularis, наведено їх характеристику. Першу (верхню) товщу, виділено в межах яворівської світи, потужністю 40-80 м, складену грубим чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів з таксонами, діапазон поширення яких байос - келовей; другу - у більшій (верхній) частині коханівської світи, потужністю до 200 м, складену тонким ритмічним чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів з численними двостулковими молюсками та двома керівними таксонами для батського ярусу; третю - в нижній частині коханівської світи, потужністю до 80 м, складену грубим чергуванням пачок пісковиків, аргілітів і алевролітів з комплексом молюсків різного таксономічного складу, серед яких наявні також два керівні таксони для байоського ярусу. З'ясовано, що осадонакопичення келовейської товщі відбувалося в прибережних ділянках морського басейну в зоні з активною гідродинамікою; батської - у більш глибоководних прибережних ділянках моря з ослабленою гідродинамікою; байоської - у прибережних ділянках моря з активною гідродинамікою.

  Скачати повний текст

На підставі систематичного вивчення та монографічного опису амонітів і наутілоідей обгрунтовано біостратиграфію юрських відкладів Пенінської зони Українських Карпат. Уперше на території цієї зони зібрано й описано 45 видів головоногих молюсків, серед яких: наутілоідей - одна родина, два роди, три види; амонітів - 14 родин, 31 рід, 42 види. За результатами досліджень розроблено детальну біостротиграфію юрських відкладів Пенінської зони, палеонтологічно обгрунтовано виділення у гігантських олістолітах ярусів юрської системи, установлено межі між ними, визначено 13 біостратиграфічних зон за амонітами, а також деталізовано історію геологічного розвитку регіону в юрському періоді. Висвітлено палеографічну та палеоекологічну обстановку цієї території.

  Скачати повний текст

На основі використання фауни молюсків відтворено природні (кліматичні, ландшафтні) умови верхньоплейстоценового лісонагромадження території Волино-Поділля. На підставі проведеного аналізу доведено, що для досліджуваного проміжку часу, включаючи епохи інтерстадіалів, сформувались малакоценози, домінуючими у складі яких були убіквісти та холодолюбні (аркто-бореально-альпійські) форми.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичне, еволюційно-морфологічне та стратиграфічне вивчення Viviparoidea пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи. Охарактеризовано біорізноманіття групи в регіоні, наведено монографічний опис 76-ти видів з трьох родин. Обгрунтовано доцільність використання мікроморфології (насамперед скульптури протоконха) та мікроструктури черепашки Viviparoidea з метою уточення системи та реконструкції філогенії цих молюсків. Уточнено уявлення щодо неодноразового вселення сільного (морського) предка вівіпароідей у континентальні водойми в різних частинах океану Тетис. Кілька разів і незалежно у вівіпароідей протягом мезозою-кайнозою виявлено сплески видоутворення та розвиток скульптурованої черепашки. З'ясовано, що скульптуровані Viviparoidea є мешканцями водойм озерного типу, нескульптуровані - річок. Доведно, що відновлення озерних умов надає можливість повторного формування втрачених скульптурних елементів. За перебудовами систематичного та зоогеографічного складу, а також зміною домінантів у розвитку вівіпароідей у пізньому кайнозої виділено чотири великі межі. У просторовій еволюції вівіпароідей визначено три історико-зоогеографічні центри - північноамериканський, європейський та азійський, між якими існував суттєвий фауністичний обмін. Встановлено, що широкі міграції молюсків групи були приурочені до регресій морських басейнів і фаз їх опріснення. Виділено ряд фауністичних комплексів, які відображають еволюційні та міграційні зміни фауни Viviparoidea. Виявлено, що великі перебудови у фауні досліджених молюсків приурочені до суттєвих кліматичних флуктуацій.Розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea. Доведено, що алювіальні, озерні та лиманні відклади пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи корелюються з регіоярусами Східного Паратетиса.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст