Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Основні наукові доробки дослідника присвячені патології щитоподібної залози, серця, судин та пухлинам. Його кандидатська (1965 р.) і докторська (1979 р.) дисертації суттєво посприяли ліквідації Прикарпатського вогнища ендемічного зобу. Він описав тканинну структурно-функціональну одиницю міокарда – віртуальний міокардон, що докорінно змінив уявлення про функцію міокарда. Відкриття професором явища локальної імунної толерантності пояснило, яким чином злоякісні клітини уникають імунного нагляду, виживають та утворюють пухлину. Учений запропонував оригінальну математичну модель морфогенезу пухлинних вузлів, яка описується числами ряду Фібоначчі, а також нову „унітарну” теорію атеросклерозу, описав невідому нозологічну форму – „контузію печінки”, переглянув гістофізіологію голосоутворення і створив нову аеродинамічну теорію голосу. Він висловив думку про те, що „чернівецька хвороба” (1988 р.) була епідемією стертої форми скарлатини з алопеційним синдромом. Крім того, дослідник з’ясував, що підґрунтям неспецифічних проявів будь-якого хворобливого стану є загальний дистрофічний процес, в основі якого лежить дефіцит енергії.

Вперше в Україні проведено вивчення патоморфозу та нозоморфозу хвороб уразової шийки за повоєнний період. Виявлено суттєвий вплив на зміну панорами хвороб соціальних, профілактичних та організаційно-методичних факторів. На спонтанний та індукований нозоморфоз впливали переміни у видах збудників інфекцій, розповсюдження нових запобіжних і лікувальних препаратів та прогрес у науковій оцінці морфологічних даних. Слабке радіонуклідне забруднення навколишнього середовища пов'язане з аварією на Чорнобильській АЕС не мало суттєвого впливу на патоморфоз хвороб уразової шийки. Вперше висвітлена гістофізіологія уразової шийки на гістотопографічному рівні: встановлена відсутність еластичних структур та м'язових волокон у складі стінки уразової шийки; описані елементи будови уразової шийки - сполучнотканинні частки, двокомпонентність та гормональна залежність строми власне ендоцервіксу, перешийковий м'язовий сфінктер; досліджені стромально-паренхіматозні відношення у тканинах шийки. Детально вивчена морфологія судинного гемостатичного механізму уразової шийки у різні вікові періоди та при вагітності. Вперше встановлено особливе відношення між артеріями та венами, які пронизують стромальну частину стінки та описані спіралеподібні (рацемозні) утворення артерій на межі з власне слизовою. Доведено, що під час вагітності відбувається значна перебудова судин шийки. Виникає значна гіперплазія м'язового шару артерій. Субінтимально з'являються повздовжні жмутики гладком'язових волокон, які валикоподібно випинають інтиму, що забезпечує повне перекриття судинного прозору при спазмі артерій. Відбувається розпушування адвентиції артерій, яке сприяє вільному переміщенню останніх. Капіляри ендоцервіксу перетворюються на гладком'язові артеріоли. Докорінно переглянуто морфогенез деяких патологічних процесів уразової шийки: аденоматоїдної гіперплазії, гінекологічної ерозії, перешийкової вагітності, ендометріозу, Наботових яєчок, поліпів та дисплазій.