На основе обобщения данных религиозно-философской, научной, философской, документальной литературы определено понятие переживания самодостаточности, раскрыты его философские, онтологические, гносеологические, социальные, культурно-личностные аспекты в мистической культурной традиции модернизма и постмодернизма. Показаны особенности сопоставления самодостаточности с мистическими, трансцендентальными и акцентуированными состояниями. Рассмотрена категория самодостаточности в структуре знания.

Рассмотрены концептуальные и психотехнические особенности мистических поисков в буддизме и христианстве. Приведен обзор буддийских практических учений, охарактеризован буддизм в Китае и Японии. Освещены особенности христианского мистицизма (древнецерковной мистики, католического мистицизма). Раскрыто содержание понятий дэва-йога, исихазма, дзэна. Проанализированы основные положения Евангелий от Луки и Фомы, а также деятельность японских школ буддизма - тэндай-сю, сингон-сю.

Проведено компаративний аналіз містичних традицій (МТ) Сходу та Заходу. Розкрито суть понять "містика", "природні релігії", "релігія одкровення", "трансцендентальна Медитація". Висвітлено проблему пошуку людиною Абсолюту як образу ідеального буття. Показано місце містики та псевдо-містики у сучасній культурі. Описано християнські (православну містику, католицьку містику любові), пантеїстичні (містику Кабали, хасидську містику) МТ. Охарактеризовано мусульманську містику. Увагу приділено іманентним МТ "природних релігій", зокрема, індуїзму, буддизму.

Проведен компаративный анализ мистических традиций (МТ) Востока и Запада. Раскрыта сущность понятий "мистика", "природные религии", "религия откровения", "трансцендентальная Медитация". Освещена проблема поиска Абсолютизма как образа идеального бытия. Показано место мистики и псевдо-мистики в современной культуре. Описаны христианские (православная мистика, католическая мистика любви), пантеистические (мистика Кабали, хасидская мистика) МТ. Охарактеризована мусульманская мистика. Внимание уделено иманентным МТ "природных религий", в частности, индуизма, буддизма.

Висвітлено значення і можливості використання містичного досвіду як культурного артефакту для обгрунтування моралі як духовного феномену в контексті сучасних змін етико-теоретичних парадигм. На підставі аналізу історико-філософської, етичної, релігієзнавчої та культурологічної джерельної бази визначено роль, сферу й межі можливої кореляції між мораллю й містичним досвідом як культурним артефактом. З'ясовано, що містичний досвід має значиму міру евристичного потенціалу для втілення його здобутків у сучасному етичному пізнанні з метою осягнення сутності морального феномену. Встановлено, що сферою їх взаємодоповнення й співвідносності є система моральних вимог і морального вдосконалення, яка і визначає межі даної взаємодії. Розглянуто проблеми сучасного розуміння специфіки моралі. Зазначено, що осмилення моралі як духовного феномену сприяє виявленню засад, які визначають єдність її внутрішньої структури і комплексний характер взаємодії з іншими факторами духовної сфери. Досліджено особливості раціонально-теоретичного пізнання моралі, встановлено значення раціоналізму в класичній етиці. Виявлено провідні тенденції сучасного філософсько-етичного дискурсу, проаналізовано феномен містичного досвіду в існуючих формах містично-релігійної практики, філософських та наукових інтерпретаціях містицизму.

Досліджено антропологічну природу та культурний статус містичного досвіду на основі аналізу духовної практики ісихазму як християнської містичної традиції. Розглянуто антропологічні особливості, структуру та еволюційний характер містичної практики ісихазму. Виявлено, що антропологічною основою ісихастського містичного досвіду є досягнення практикуючим суб'єктом внутрішньої гармонії як цілісності, іманентної трансцендентному. Встановлено, що містичний досвід є специфічною властивістю людини, яка виявляється лише в певному стані свідомості як дійсно цілісному чи високоморальному. Розглянуто зв'язок змісту містичного досвіду та його антропологічного значення з ціннісними орієнтирами особистості та життєвою метою як сенсом самого життя.

Здійснено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків (Екгарта, Таулера, Сузо, Беме) і Г.Сковороди у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розглянуто феномен містики як основи духовної культури, взаємопов'язаний з містеріями античності, гносеологічними пошуками божества, містичним богослов'ям Отців Церкви. Висвітлено місце містичних вчень німецьких мислителів та Г.Сковороди в історико-філософському контексті шляхом експлікації впливів неоплатонізму й ісихазму на формування основних положень містичної антропології Екгарта, Таулера, Сузо, космології Беме, а також ремінісценції їх ідей у філософії Сковороди. Запропоновано позитивний підхід до оцінки містичного світосприйняття, що виконує роль конструктивного принципу позараціональної організації антропного виміру буття.

Проаналізовано основні парадигми філософського розуміння свідомості та здійснено системну реконструкцію феномену свідомості у містичній традиції ісихазму з застосуванням феноменологічного та історіографічного методів, а також контент-аналізу концепцій свідомості у ісихазмі в його теологічному, праксеологічному, антропологічному і гносеологічному аспектах. Здійснено порівняння підходів до феномену свідомості філософсько-наукової та релігійної парадигм, формулювання визначення свідомості та систематизації її основних характеристик у ісихастському дискурсі. Основним відповідником філософського поняття "свідомість" у ісихазмі визнано сумління. Зроблено висновок про схожість розуміння феномену свідомості у межах ісихастського дискурсу та її постмодерної інтерпретації та про відмінність у трактуванні ними свідомості як ноумену. Розроблено епістемологічну стратегію теоретичного визначення свідомості як містичної й онтологічної універсалії, враховуючи полісемантичність існуючих підходів до її осмислення.

Проаналізовано проблеми містики та містицизму в російській традиції філософування XIX - XX ст. Розглянуто методологічні засади дослідження таких проблем, виділено головні підходи до їх вирішення у російській традиції філософування (В. Соловйова, Л. Карсавіна, Л. Шестова). Проаналізовано погляди видатних російських мислителів XX ст. М. Бердяєва та С. Франка, а також існуючі інтерпретації проблеми містики та містицизму у зв'язку з проблемою людини. Виявлено рівні функціонування містики та містицизму як індивідуальний і теоретичний. Відзначено, що обгрунтованими є існуючі підходи до проблеми містики та містицизму у працях російських філософів, а також диференційований підхід до цієї проблеми у західноєвропейській і російській традиціях філософування. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що на базі творчої спадщини російських мислителів відбувається конкретизація методологічних і загальнотеоретичних положень проблеми містики та містицизму, а також виділено основні методологічні підходи.

Показано, що витоки й еволюційне становлення містичної лінії європейської філософії вказують на послідовне становлення та розвиток ірраціонально-інтуїтивного напряму філософії, який реалізується паралельно з раціональним типом філософування та презентує себе через історико-філософські трансформації неоплатонізму. Еволюційні зміни в онтогносеологічному й антропологічному аспектах ренесансного неоплатонізму формуються через синтез античного космізму та середньовічного теоцентризму. Вчення Н. Кузанського є яскравим втіленням ренесансного неоплатонізму в його трансформаційно-еволюційних змінах, що сформовано завдяки ідейним впливам і концептуальній близькості містичним напрямкам історико-філософського контексту. Неоплатонізм Н. Кузанського, вбираючи в себе досягнення неоплатонізму античності та середньовіччя, виявився у прагненні до принципу єдності через збіг протилежностей. Уведення принципу нескінченності сприяє переосмисленню ролі матеріальної компоненти світу й абсолютизації цінності його емпіричного пізнання. Містичний вимір антропогносеології та протонаукових тенденцій Н. Кузанського презентуються через обгрунтування принципової неможливості пізнання світу та Бога, стверджуючи таким чином активне суб'єктивне начало в людському пізнанні та цінність пізнання світу тільки в процесі богопізнання. Протонаукові погляди Н. Кузанського презентувалися через розробку ним проблеми можливості та природи пізнання та мислення, що значно випереджає аналогічну проблематику у І. Канта.

Проаналізовано понятя енергейного дискурсу (на прикладі православного ісихазму) і понять, розвинених у онтологічних теоріях мови, що надає можливість прослідкувати схожість і відмінності між природою зусиль людини як суб'єкта містичного досвіду і природою зусилля мовного розуміння.

Рассмотрены антропологические закономерности формирования целостного состояния сознания как мистического в контексте духовной практики исихазма. Выявлены особенности практики относительно представлений о сознании, ее развитии и связи с духовностью. Определены общие и отличительные черты мистического богословия от академического. Сделан вывод о том, что мистическое состояние сознания одновременно является и состоянием духовным, при котором антропологическая энергия определенного содержания является имманентной трансцендентной энергией.

Розглянуто антропологічні закономірності формування цілісного стану свідомості людини як містичного в контексті духовної практики ісихазму. Виявлено особливості практики щодо уявлень про свідомість, її розвиток і зв'язок з духовністю. Визначено спільні та відмінні риси містичного богослов'я від академічного. Зроблено висновок про те, що містичний стан свідомості одночасно є і станом духовним, за якого антропологічна енергія певного змісту є іманентною трансцендентною енергією.

Considered anthropological patterns forming a holistic state of consciousness as a mystic in the context of spiritual practice isihasm. The features of the practice with respect to representations of the mind, its development and relationship with spirituality. Identified common and distinguishing features of mystical theology from the academic. Concluded that the mystical state of consciousness is both a spiritual state in which the energy of a certain anthropological content is immanent transcendent energy.

Досліджено феномен любові в контексті порівняльної характеристики містичного досвіду Заходу і Сходу. Сформульовано висновок, що любов у трансцендентно-іманентній містиці християнства постає як союз любові Бога і людини - любові-агапе і любові-еросу. Бог і людина не тотожні один одному. Водночас у іманентно-пантеїстичній містиці індуїзму й класичного буддизму не може бути любові-агапе та любові-еросу за умови тотожності абсолютного духовного начала - Брахману та індивідуального - атману.

Исследован феномен любви в контексте сравнительной характеристики мистического опыта Запада и Востока. Сформулирован вывод, что любовь в трансцендентно-имманентной мистике христианства является союзом любви Бога и человека - любви-агапе и любви-эроса. Бог и человек не тождественны друг другу. Вместе с тем, в имманентно-пантеистической мистике индуизма и классического буддизма не может быть любви-агапе и любви-эроса, при условии тождественности абсолютного духовного начала - Брахмана и индивидуального - атмана.

This artikle investigates the phenomenon of love in the context of the comparative characteristic of mystical experience of the West and the East. The conclusion it formulates the conclusion that love is the union of love of the God and the Person - love-Agape and love-Eros in transcendental-immanently Mystical of Christianity. The God and the Person are not identical. At the same time, love-Agape and love-Eros can not be in immanently-pantheistic mysticism Hinduism and classical Buddhism, under condition of identity of the absolute spiritual beginning - Brahman and individual - Atman.

Досліджено особливості ІНШОГО постмодерну, одним із предметів якого є певний стан людини, що має зміни власної свідомості, свої особливості та потребує встановлення істини. Зазначено, що виведені закони та критерії не суперечать структурам і категоріальним системам класичної та некласичної філософії. Встановлено, що некласична філософія розглядає розум, вплетений у світ, але філософія у своїх категоріальних структурах значною мірою відсторонюється від безпосереднього досвіду. Тому й виникає необхідність розглянути такий інтимний стан людини, як стан ІНШОГО. Наголошено на важливості вибору такої цінності, як людське життя в різних особливих проявах свідомості, до чого ведуть істини релігієзнавства, релігійно-містичної культури, а також філософії в цілому.