Проведено компаративний аналіз містичних традицій (МТ) Сходу та Заходу. Розкрито суть понять "містика", "природні релігії", "релігія одкровення", "трансцендентальна Медитація". Висвітлено проблему пошуку людиною Абсолюту як образу ідеального буття. Показано місце містики та псевдо-містики у сучасній культурі. Описано християнські (православну містику, католицьку містику любові), пантеїстичні (містику Кабали, хасидську містику) МТ. Охарактеризовано мусульманську містику. Увагу приділено іманентним МТ "природних релігій", зокрема, індуїзму, буддизму.

Проведен компаративный анализ мистических традиций (МТ) Востока и Запада. Раскрыта сущность понятий "мистика", "природные религии", "религия откровения", "трансцендентальная Медитация". Освещена проблема поиска Абсолютизма как образа идеального бытия. Показано место мистики и псевдо-мистики в современной культуре. Описаны христианские (православная мистика, католическая мистика любви), пантеистические (мистика Кабали, хасидская мистика) МТ. Охарактеризована мусульманская мистика. Внимание уделено иманентным МТ "природных религий", в частности, индуизма, буддизма.

Проведено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків, зокрема, Х.Бінгенської, К.Сієнської, Й.Екхарта, Й.Таулера, Г.Сузо у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розкрито сутність понять "містика", "містицизм", "містичний досвід". Реконструйовано та системно проаналізовано структуру духовного досвіду християнського середньовіччя та умови формування відповідного світогляду. Доведено взаємозв'язок містичних традицій античності та християнського середньовіччя. Обгрунтовано значущість містичної традиції християнства у філософській спадщині середньовічної Європи. Встановлено спадкоємність основних концепцій християнських містиків, визначено їх місце у структурі філософського вчення середньовіччя. Виокремлено та досліджено феномен жіночої містики як складової християнського духовного досвіду західноєвропейської філософії середніх віків. Показано вплив жіночої християнської містики на розвиток німецької містичної спадщини середньовіччя.

Здійснено історико-філософську реконструкцію ісихастського вчення про обожнення людської істоти, що завдяки унікальному характеру імплантації духовно-містичного досвіду та практики синтезувало прадавні містичні традиції з ранньохристиянським і середньовічним містицизмом і перетворилось на теоретико-богословське підгрунтя подальшого історичного розвитку греко-візантійської традиції православ'я та вітчизняної "філософії серця". Визначено, що ісихазм є напрямком греко-візантійського християнства, унікальність якого полягає в залученні містичного досвіду до духовно-релігійної практики, що є втіленням синтезу рефлексивно-пізнавальної та ритуально практичної діяльності подвижника-аскетика, світоглядна концепція якого заснована на ідеї обожнення людської істоти шляхом пізнання містичних смислів. Встановлено, що стрижневим загально-світоглядним принципом ісихазму є "необхідність обожнення", який визначає основну церковну ісихастську ідею щодо поведінки індивіда в суспільстві, створюючи ідеал синтезу індивідуального світорозуміння та світоглядної системи суспільства. Розкрито зміст "необхідності обожнення" в історико-філософському аспекті, що є підгрунтям створення світоглядної концепції, яку можна порівняти з українською версією "філософії серця", оскільки дана теорія орієнтується на пошук трансцендентних, відносно раціональності, основ гармонізації індивідуального буття людини.