Розглядаються питання функціональної морфології та фізіології печінки: загальний план будови органу, функціональна морфологія гепатоцита, жовчовивідна система та механізм секреції жовчі, кровопостачання. Проведені біохімічні дослідження функцій печінки - метаболічної, детоксикаційної, жовчоутворюючої та жовчовидільної, а також дослідження функціонального стану печінки за синдромним принципом. Простежується вплив екологічних факторів (хімічних, фізичних), продуктів мікробіологічної промисловості, голодування та гіпоксії на морфофункціональний стан печінки.

Розглянуто особливості змін центральної та портопечінкової гемодинаміки при цирозі печінки (ЦП) залежно від ступеня печінкової недостатності, досліджено кількісні та якісні зміни запального характеру та моторних порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Висвітлено деякі питання консервативної терапії та хірургічного лікування при ускладнених формах ЦП. Розроблено нові види селективних спленодекомпресивних шунтуючих операцій. Узагальнено досвід ендоскопічної склеротерапії варикознорозширених вен (ЕС ВРВ) стравоходу як під час гострих кровотеч, так і в комбінації з спленодекомпресивними шунтуючими операціями. Вивчено вплив ЕС на портальну гемодинаміку.

Изучены возрастные особенности синтеза свободного сфингозина, фосфатидилинозита, фосфатидилинозит 4-фосфата и фосфатидилинозит 4,5-бисфосфата в печени и влияние тироксина на этот процесс. Установлено, что к старости существенно снижается скорость синтеза в печени сфингозина, фосфатидилинозита и фосфатидилинозит 4-фосфата. Экзогенный тироксин увеличивает включение меченых предшественников в сфингозин 3- и 24-месячных животных, снижает - в фосфатидилинозит и фосфатидилинозит 4-фосфат 3-месячных крыс и повышает - в фосфатидилинозит 4,5-бисфосфат у старых крыс.

Розглядаються особливості вивчення функціонального стану печінки у хворих з різними її ураженнями, які формуються під впливом ендо- і екзоекологічних факторів, для розкриття нових патогенетичних механізмів захворювань, удосконалення ранньої діагностики, розробки методів об'єктивного контролю за ефективністю застосування терапії. Висвітлюються принципи вивчення клініко-біохімічних та імунологічних особливостей у хворих на хронічний алкоголізм для визначення можливості ранньої діагностики і профілактики алкогольних уражень печінки. Робиться порівняльний аналіз різних методичних прийомів для вибору найбільш достовірних, оптимальних діагностичних тестів первинного і раннього виявлення, прогнозу тяжкості клінічного перебігу захворювань печінки різної етіології. Встановлено залежність онкоімунологічних показників у хворих на хронічний алкоголізм від впливу на організм шкідливих факторів.

Представлены результаты комплексного клинического, иммунологического, биохимического и инструментального обследования органа зрения у 1296 больных с острой и хронической патологией печени. Установлена роль функционального состояния печени и связанных с ним нарушений гомеостаза организма в патогенезе возникновения поражений органа зрения у больных. Дана характеристика офтальмопатологии у больных с поражениями печени. Показано, что в основе развития офтальмопатологии у больных с острыми и хроническими поражениями печени лежат иммунные, метаболические и микроциркуляторные нарушения, при этом установлена взаимосвязь этих нарушений в плане механизма их развития. На основе полученных данных разработан комплексный, патогенетически обоснованный метод лечения патологии органа зрения у больных с поражениями печени различной этиологии с использованием препаратов антиоксидантного, иммунокорригирующего, ангиопротекторного действия и современных энтеросорбентов в комплексе с адаптогенами растительного происхождения. Разработана концепция патогенеза поражений органа зрения у больных с патологией печени различного генеза.

Обстежено 166 хворих на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії. Встановлено, що варикозні вени стравоходу постачаються кров'ю з лівої та правої шлункових вен, варикозні вени шлунка - переважно з коротких і задніх шлункових вен. Виявлено, що варикозні вени шлунка в 40,0 % випадків мають зв'язок з лівою нирковою веною через гастроренальні шунти. Варикозні вени стравоходу в 16,9 % випадків зв'язані з лівою нирковою веною. Вени шлунка часто зв'язані з великими гастроренальними шунтами. У разі варикозу вен шлунка, у порівняннні з варикозом вен стравоходу, відзначається низький портальний тиск, знижений портальний кровоток, високий рівень азоту аміаку в крові і, відповідно, висока частота портосистемної енцефалопатії.

В эксперименте изучены особенности формирования кожной реакции ПЧЗГ у потомства самок крыс с хроническими поражениями печени различной этиологии в период раннего постнатального онтогенеза в обычных условиях и при действии повышенных психоэмоциональных нагрузок. С этой целью у взрослых животных моделировались различные формы поражения печени (аутоиммунная, токсическая, холестатическая). Установлено, что у потомства экспериментальных животных имеет место нарушение процесса формирования иммунологической реакции кожного типа. Кроме того, у потомства данной группы экспериментальных животных выявлена специфическая сенсибилизация к тканям аллогенной печени.

Представлены современные данные об этиологии, патогенезе, клинической картине, морфологических особенностях, методах диагностики и лечения хронических гепатитов (вирусных, токсических алкогольных, токсических лекарственных, неспецифических реактивных, радиационных гепатитов). Изложены современные методы исследования и интерпретации полученных результатов. Особое внимание уделено алгоритму диагностики, дифференциальной диагностике и фармакотерапии хронических гепатитов с учетом этиологии при разных морфологических формах заболевания, а также роли и месту эссенциальных фосфолипидов как одному из базисных препаратов в лечении болезней печени.

Представлены современные сведения о синдромной диагностике и лечении хронических гепатитов и циррозов печени, в частности, о таких важнейших синдромах, как цитолиз, холестаз, гепатоцеллюлярная недостаточность, гиперазотемия, иммуновоспалительный синдром, портальная гипертензия, гиперспленизм, синдром патологической регенерации и опухолевого роста. Изложены принципы интерпретации клинических, лабораторных, инструментальных данных, современная международная классификация. Представлен механизм действия новых лекарственных средств и алгоритм тактики лечения хронических гепатитов и циррозов печени.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.3-29 + Р413.51-29

Рубрики:

Хвороби щелепно-лицьової ділянки

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На белых крысах-самцах линии Вистар доказано, что ацетилцистеин, кверцетин и особенно их комбинация обладают выраженным антидотно-лечебным эффектом при остром ингаляционном отравлении одним из наиболее реакционно-способных и токсичных компонентов эпоксидных смол - эпихлоргидрином. Сделан вывод, что потенцирование кверцетином детоксицирующего действия ацетилцистеина связано с его антиоксидантными свойствами, способностью экранировать и защищать сульфгидрильные группы высоко- и низкомолекулярных соединений, а также антилипоксигеназной активностью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж69231 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11-52

Рубрики:

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В эксперименте на белых крысах изучены процессы митохондриального дыхания и окислительного фосфорилирования в ткани печени после ежесуточного рентгеновского облучения в дозе 1 Р до достижения суммарных доз облучения 10, 20 и 30 Р и курсового введения alpha-кетоглутарата натрия (КГН). Показано, что тотальное рентгеновское облучение приводит к снижению в митохондриях печени скорости АДФ-стимулированного дыхания при использовании в качестве субстратов дыхания ГНН и сукцината, значительному уменьшению его эффективности, сопряженности процессов дыхания и фосфорилирования на 20-е и 30-е сутки опыта. Курсовое введение КГН после облучения вызывает существенный стимулирующий эффект на процессы окислительного фосфорилирования митохондрий печени. Одновременно нормализуется аланин- и аспартатаминотрансферазные пути поставки субстратов в цикл трикарбоновых кислот при снижении сукцинатдегидрогеназной активности ткани. Сделан вывод о целесообразности использования КГН для коррекции митохондриальных процессов после ионизирующего облучения организма.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.116-2

Рубрики:

Хронічні гепатити

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведене експериментальне дослідження впливу венотропіну, його компонентів, нативного порошку плодів гіркокаштану і пшеничних висівок, а також препаратів порівняння "Аесцин" та "Ескузан" на процеси вільнорадикального окиснення за умов гострого тетрахлорметанового гепатиту. Встановлено виражену антиоксидантну активність венотропіну в дозі 1,7 мг/кг з аесцином. Венотропін завдяки комплексу діючих речовин нативного порошку плодів гіркокаштану інгібує процеси ліпопероксидації в печінці щурів та підвищує активність антиоксидантної системи дослідних тварин. Встановлено, що венотропін на відміну від препаратів порівняння нормалізує процеси жовчоутворення на тлі експериментального гепатиту. За вираженістю антиоксидантної та гепатопротекторної дії венотропін, вірогідно, перевершує препарати порівняння "Аесцин" та "Ескузан", що можна пояснити оригінальним складом венотропіну.

Проведені дослідження показали, що всі вивчені синтетичні аналоги флавоноїдів є малотоксичними речовинами, які виявили антицитолітичну та антиоксидантну активність на моделі гострого тетрахлорметанового ураження печінки. У процесі експерименту встановлено, що з 27-ми вивчених сполук 13 виявляють антицитолітичну активність та 8 - антиоксидантну. Серед похідних флавонів виражену гепатопротекторну активність виявила сполука 2.9., для якої характерні антицитолітична (45,7 %) та антиоксидантна(60,9 %) активність. У групі флавонолів високу мембранопротекторну активність виявив незаміщений флавонол під шифром 3.1 (антицитолітична активність - 42,7 % та антиоксидантна активність - 72,2 %). Усі 6-заміщені флаванони (сполуки 4.1, 4.3 - 4.6) виявляють виражену антицитолітичну активність (69,7 - 82,4 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11-29

Рубрики:

Гепатити

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: культура клітин HepG2, in vitro, гепатоцити, глутаргін, виживаємість
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження з вивчення гепатопротекторної та антиоксидантної активності рибіфлану (70 %-на настойка з листя смородини чорної) за гострого ураження парацетамолом у щурів. Установлено, що використання рибіфлану при лікарському гепатиті, викликаному парацетамолом, призводить до зменшення інтенсивності цитолітичних і вільнорадикальних процесів у печінці, підвищує активність антиоксидантної системи гепатоцитів і сприяє нормалізації вуглеводного, білкового, ліпідного обмінів і відновленню процесів жовчоутворення і жовчовиділення. Досліджуваний препарат "Рибіфлан" за антицитолітичною та антиоксидантною дією перевершує поліфенольний гепатопротектор "Силібор". Одержані результати свідчать про гепатозахисну активність рибіфлану і вказують на перспективність його використання для профілактики та комплексного лікування лікарського гепатиту.