Подана нижче добірка документів має на меті ознайомити читачів із специфікою мовної політики, яку провадив радянський режим на теренах УРСР. Упорядники свідомі того, що збірник не може претендувати на повноту і всеохопність матеріалу. Нашим завданням було поставити проблему і заохотити майбутніх дослідників до пошуку ширшої інформації і наукового її опрацювання. Добираючи матеріали з радянських партійних документів і мовознавчих публікацій ми надавали перевагу тим, які стосувалися внутрішньомовної політики — заборон вживати певні слова, словосполучення, словотвірні й морфологічні форми, синтаксичні конструкції, оскільки саме цей аспект мовної політики КПРС ще не дістав належного опрацювання за джерельними даними. Орієнтація на зазначену проблематику зумовила й обмеження поданих матеріалів переважно хронологічними рамками 1930-х і 1970-х років, оскільки саме в ці десятиліття Москва застосовувала найбрутальніші методи у неоголошеній війні з українською нацією, до яких належала й низка репресивних заходів у сфері мововжитку. Відкриває збірник скорочена версія доповіді Миколи Скрипника на Першій всеукраїнській конференції культурно-освітніх робітників нацменшостей 20 травня 1931 року. Її подано для загального уявлення про засади мовно-освітньої програми М. Скрипника, що становили головний об’єкт нищівної критики в наступних погромницьких акціях 1930-х років. Завершує видання словник репресованої лексики, укладений на базі опублікованих у збірнику документів.

В основу книги покладено матеріали публічних виступів Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Івана Чижа, його статті, інтерв'ю у пресі, на радіо й телебаченні, доповіді на засіданнях Колегії Державного комітету телебачення й радіомовлення України в лютому 2002— 2003 pp. та в січні 2004 року, присвячені актуальним проблемам розвитку національного інформаційного простору в контексті побудови в Україні інформаційного суспільства.

Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

Кн. 2 : Вибрані праці. - 2011. - 584 с.

Книга друга першого тому «Володимир Іванович Вернадський і Україна» серії «Вибрані праці академіка В.І. Вернадського» містить праці В.І. Вернадського, пов’язані з Україною. Серед них — природничі статті та замітки, написані в Києві, Полтаві і Криму; праці з історії та філософії науки; суспільно-політичні та публіцистичні твори, які так чи інакше стосуються питань, що хвилювали українське суспільство в 10–20-х роках ХХ ст. Окремий блок складають статті, відгуки, замітки, доповіді про діяльність українських учених, з якими В.І. Вернадського пов’язували роки плідної співпраці. Включено також окремі маловідомі меморіальні статті його колег, присвячені науковому внеску вченого в розвиток природничих наук. Останні були написані в найближчі роки після його кончини та опубліковані в 1945–1947 рр.

Книга присвячена дослідженню проблем українсько-польських відносин і, зокрема, причин та наслідків операції «Вісла», здійсненої у 1947 р. тоталітарним режимом з метою ліквідації українського питання. Основу збірника склали доповіді й матеріали регіональної конференції «Акція «Вісла»: причини і наслідки», проведеної суспільно-культурними товариствами «Лемківщина» і «Надсяння» при підтримці відділу у справах національностей та міграції Івано-Франківської обласної державної адміністрації 19 квітня 1997 р. у місті Івано-Франківську.

  Текст у форматі PDF 1.89 Мб

Даний матеріал містить доповідь про екскурсію по Дніпру та Прип'яті, що була організована Київським Товариством Охорони Пам'яток Давнини і Мистецтва, спільно з Київським Відділом Імператорського Російського Воєнно-Історичного Товариства. У доповіді описується географія місцевості, хід екскурсії (зокрема археологічних розкопок), розглянуті пам'ятки тощо. В якості додатку містяться топографічні мапи об'єктів дослідження (курганів, печер тощо).

Ч. 1 : Провідні ідеї і епізоди. - 1920. - 102 с.

У 80-х роках 19 століття в духовній сфері європейских суспільств відбувалася зміна поколінь. Чи не в усіх ділянках життя суспільства, у тому числі в політиці, гучно заявляє про себе молодь, причому саме це покоління дало зі свого середовища багатьох політиків, котрі відігравали надзвичайно велику роль та користувалися значним авторитетом і набагато пізніше, уже в контексті інших історичних епох. Подібне явище спостерігаємо в різних країнах Європи: «Молода Італія», «Молода Чехія», «Молода Болгарія» і т.д. Відомий французький історик Марк Блок взагалі спробував інтерпретувати історію як історію насамперед поколінь, слушно зауваживши, що такий поділ інтуїтивно прижився у сферах філософії чи літератури. Всі ці «молоді» рухи були дуже схожі, оскільки становили собою, по суті, суміш радикалізму національного й соціального. Крім того, початок їхнього існування відзначався запеклими перепалками з «батьками». Особливо сильними були подібні вияви в середовищі галицьких українців. «В останніх десятиліттях XIX віку, – писав найзаслуженіший представник нового покоління тієї доби І. Франко, – на підмогу, а по части на зміну давнішим діячам вийшла нова генерація робітників і вкинула в ту прірву велику працю, велику силу гарячого запалу і твердої віри в будущину в нашім національнім життю та рівночасно прочистила повітря, проложила не в однім напрямку нові стежки. Вона розбудила пристрасті там, де вперед була байдужість і рутина, оживила пульс народного життя. Се був запас свіжих сил, який віднайшла в собі наша нація в хвилі тяжкого пригноблення. Я називаю ту генерацію, тих людей, що своєю працею збудували той замітний ступінь, який визначається у нас між роком 1880 і 1900, «Молодою Україною». Ця назва бере початок з доповіді "Молода Україна, її становище і шлях" 25 лютого 1890р у Петербурзі випускника Петербурзької війсково-правничої академії Трохима Зінківского (1861—1891) перед земляками — українцями па зборах, присвячених творчості Т.Г. Шевченка. У центрі її уваги була проблема націй і національних відносин.

Даний збірник досліджень і доповідей є свідченням творчої зрілості етносоціолога, фольклориста, етнографа, культуролога Катерини Грушевської (дочки академіка АН СРСР Михайла Грушевського, згодом репресованої та загиблої в ГУЛАГу). Книга стала результатом досліджень культур первісних народів. Автор вводив у науковий обіг ідеї і досягнення європейської науки, використовуючи новітні методи, що послужили розвитком нового напряму етнології в Україну.

У збірнику «Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни» представлені матеріали однойменної Міжнародної наукової конференції, проведеної 14 грудня 2011 р. у місті Корюківка Чернігівської області на виконання Указу Президента України В. Януковича «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 22 вересня 2011 р. № 925. Збірка вміщує вітання гостям і учасникам конференції від її організаторів, наукові доповіді та повідомлення вітчизняних істориків і краєзнавців, музейних працівників України, Білорусі та Росії, присвячені проблемним питанням руху Опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, терору і злочинів нацистської окупаційної влади проти мирного населення та питанням державної політики з увічнення пам’яті жертв війни, і конкретно – вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії 1943 р. Видання призначено для істориків, краєзнавців, вчителів і викладачів, студентів, представників органів влади, всіх причетних до реалізації державної політики пам’яті в Україні.

Т. 1 : Українська література. - 566 с.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

Збірник пропонує матеріали науково-практичної конференції, "Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра", проведеної відповідно до державної програми співпраці із закордонним українством на период до 2010 року (Постанова кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №1034 та розпорядження голови доноцької облдержадміністріції від 29.11.2006 р. №578). доповіді подані з додержанням авторського стилю.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

Авторами викладено основні положення до ретроспективної частини Національної доповіді НАН України 2013 р. “Влада і суспільство в Україні: Історія і сучасність”. В основі викладу – колективна монографія “Влада і суспільство в Україні. Історичний контекст” (авт.: О. П. Толочко, О. В. Русіна, В. М. Горобець, В. С. Шандра, В. Ф. Верстюк, С. В. Кульчицький), опублікована Інститутом історії України НАН України у 2013 р., а також власні розробки

Збірник містить наукові статті та доповіді, подані на Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Права людини та громадянина в Україні», м. Ніжин, 16 листопада 2012 року.

Предметом аналізу у цій доповіді є образ України в російському історичному дискурсі. Термін «історичний дискурс» означає комплекс сталих, культурно, ідеологічно і політично обумовлених стандартних мовних практик стосовно минулого, які є основою культурних стереотипів, що впливають на формування політичних рішень і дій, на стан суспільної свідомості, на ставлення політиків, аналітиків і ширшого загалу до України та українців. Автори зосереджуютьсяпереважно і передусім на росій- ському матеріалі. Дискурсивні практики, що побутують в українському історіографічному, дидактичному та медійному просторах згадуються винятково для окреслення інтелектуального, культурного і політичного контекстів. Зокрема, думка українських істориків щодо репрезентацій української історії в російському історіографічному та публічному дискурсах згадується в тих випадках, коли йдеться про дискусії та проекти спільних видань. Українська історіографія та образ Росії у ній не є предметом докладного аналізу.

Україна вперше стала місцем проведення саме у Східній Європі 35-ї Міжнародної баладної конференції SIEF, яка відбулася в Києві 6–11 липня 2005 року в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.