Вып. 1 : Язык и познание: Методологические проблемы и перспективы. - 364 с.

В сборник вошли полемические статьи российских и зарубежных ученых, посвященные вопросам методологии современных лингвистических исследований. Эта методология характеризуется отходом от основанной на картезианском дуализме традиционной философии познания и связанного с ней ортодоксального направления в традиционной лингвистике. В статьях затрагиваются важнейшие теоретические вопросы, имеющие принципиальное значение для исследований естественного языка на ближайшую и отдаленную перспективу.

  Текст у форматі PDF 1.65 Мб

В сборнике представлены научные статьи преподавателей вузов, соискателей и аспирантов, освещающие теоретико-методологические проблемы филологических исследований, вопросы общего и частного языкознания, риторики, культуры речи и теории коммуникации, взаимосвязи языка, культуры и ментальности, проблемы многоязычия, языкового взаимодействия и прикладной лингвистики.

У пропонованому посібнику в доступній для широкого читача, жвавій і цікавій формі викладено основне коло проблем загального мовознавства: мова як знакова система і її відмінність від інших знакових систем, походження людської мови, її будова й особливості функціонування, взаємозв'язок мови й мислення, мови й суспільства, мови й культури, класифікація мов, систем письма тощо. Виклад теоретичного матеріалу супроводжено багатим і різноманітним ілюстративним матеріалом з багатьох індоєвропейських мов, а також східних (японська, китайська, турецька) мов, фактами з історії культури (літератури, мистецтва) та необхідними для кращого розуміння матеріалу відомостями з інших наук (філософії, фізики, біології тощо). Чільне місце в ілюстраціях та обговоренні теоретичних проблем посідає українська мова, адже вперше працю такого роду адресовано безпосередньо україномовному читачеві. Книжка, без сумніву, зацікавить студентів гуманітарних факультетів університетів та педінститутів, фахівців філологів, викладачів, а також усіх, хто серйозно цікавиться мовними проблемами.

Ця своєрідна трилогія з літературознавства подає необхідний для навчання студентів-філологів матеріал, у якому розкриваються художньо-естетичні та психологічні аспекти як словесного мистецтва, так і сучасної науки про літературу. Для студентів, молодих викладачів та всіх, хто цікавиться художньою літературою.

Монографія присвячена порівняльному вивченню синонімії в окремих випадках в українській і російській мовах. Наводяться приклади художнього, наукового та ділового мовлення.

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

Над книгой «История русского литературного языка» выдающийся отечественный филолог Г. О. Винокур (1896-1947) работал в течение многих лет. Эта тема стояла в центре лингвистических интересов ученого. Автор исходил из положения о том, что «язык есть индивидуальное и неповторимое историческое явление, принадлежащее данной индивидуальной культурной системе», что «язык отражает историю народа, одновременно являясь частью этой истории». Такой подход определил структуру книги: в ней дается общая характеристика славянских языков и места в их ряду русского языка, описание памятников истории русского языка и поэтапного становления русского литературного языка. Отдельная глава «Пушкин и русский язык» посвящена языковой деятельности русского поэта — крупнейшего мастера языка и стиля в русской литературе. Адресуется филологам-русистам и филологам других специальностей, историкам языка, культурологам, а также всем, кого интересуют проблемы русской словесности.

У монографії розглядаються актуальні проблеми теорії частин мови: критерії класифікації частин мови, склад і ієрархія частин мови; три ступені — синтаксичний, морфологічний, семантичний – взаємопереходу частин мови; граматичні категорії; семантико-синтаксична валентність і частини мови; не-частиномовний характер так званих службових слів, числівника і вигуків тощо; статус дієприкметника, дієприслівника, інфінітива, слів категорії стану у системі частин мови. Дослідження містить нові теоретичні положення про семантичні, синтаксичні і морфологічні ознаки частин мови. Для мовознавців, викладачів і студентів філологічних факультетів, учителів.

Кн. 1. - 1992. - 696 с.

В книге представлены избранные статьи Михаила Леоновича Гаспарова. В этом сборнике три раздела. В первый, «О стихе», включено несколько статей о предметах, мало разработанных в нашем стиховедении, или о предметах, выходящих за пределы стиховедения в общую поэтику и лингвистику. Второй раздел, «О стихах», — это прежде всего упражнения по монографическому анализу отдельных стихотворений; жанр, модный в недавнее время. Третий раздел, «О поэтах», — это, за исключением первой заметки, статьи, писавшиеся как предисловия к изданиям стихов русских и латинских писателей. Статьи, вошедшие в этот сборник, писались на протяжении 25 лет. Здесь они помещены почти без переработки: только в двух сделаны небольшие дополнения.

В исследовании французских филологов-славистов Леонида Геллера и Мишеля Нике собран, систематизирован и осмыслен богатейший материал по теории и практике народного, "ученого" и государственного утопизма в России с конца X века по сегодняшний день.

Підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей. Підручник складається з трьох частин. Перша частина присвячена розгляду теоретичних положень гендерної теорії та її розвитку за останнє півстоліття. У другій частині об’єднано розділи, у яких застосовано гендерний аналіз до різних аспектів соціального життя – науки, медій, мови, освіти, ринку праці, насильства, спорту. Третю частину підручника присвячено гендерній політиці – новому напряму сучасної політичної думки, що активно розвивається в Україні та у світі.

У книзі представлені напрацювання автора як фахового філолога за кілька десятків років досліджень найдавніших початків української мови. Читачі довідаються, як ще з раннього кам'яного віку, коли людина почала виголошувати первісні членоподільні звуки, а за ними і звуконаслідувальні мовні одиниці, витворювалися, віками удосконалювалися і передавалися від покоління до покоління потужні зародкові прамовні пласти, які з часом стали основою формування розвоєвої бази української мови: первовічні вигуки й частки, корені багатьох слів, пов'язаних із первісним збиральництвом- мисливством, початковими хліборобством, тваринництвом, будівництвом, металовиробництвом, як і тотемічними та сонцепоклонницькими віру- ваннями тощо. У доісторичних часах автор простежує і деякі морфологічні, словотвірні, синтаксичні та образно-поетичні особливості нашої рідної мови. Підтвердженням висновків автора є найдавніші жанри української словесності: народні замовляння та казки, обрядові пісні сонцепоклонниць- кого походження, корінні імена особові, географічні назви, а також ведійські, античні та давньоукраїнські писемні джерела.

Ч. 1. - 208 с.

В монографии освещены теоретические проблеми поэтики собственных имен, определено место поэтики онима среди других дисциплин, роль собственных имен в художественном произведении. Особое внимание уделено исследованию семантики поэтонимов и их функциям в художественной речи. Для научных работников, специалистов-филологов, аспирантов и студентов филологических факультетов, преподователей языка и литературы.

В книге собраны наиболее ценные материалы из научного наследия Соломона Давидовича Кацнельсона (1907-1985), выдающегося лингвиста-теоретика, одного из классиков отечественного языкознания. Содержание книги - теория, методология и история исследования языковых форм и категорий в их связи с категориями мышления. В настоящее издание включены незавершенные монографии, а также статьи, очерки и наброски. Здесь представлено то, что автор готовил к печати, но не успел довести до конца, и то, что не предназначалось для печати, писалось "для себя" как "заметки на будущее". Собранные в этой книге материалы из архива С. Д. Кацнельсона существенно дополняют ранее опубликованные работы, более полно раскрывают тему взаимоотношения категорий языка и мышления, которую Соломон Давидович развивал на протяжении полувека. Выход этой книги в свет стал возможным благодаря усилиям Л. Ю. Брауде, бережно сохранившей и систематизировавшей рукописное наследие С. Д. Кацнельсона.