Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об’єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали субєктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

Селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, що отримало назву Коліївщина, стало найвищим злетом українського національно-визвольного руху в XVIII столітті. Колії (так називали повстанців) виступали не тільки проти феодального, національного та релігійного поневолення, їхньою головною метою було відновлення незалежної Української держави – Гетьманщини.

"Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір присвячений голодомору 1932-1933 року. В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки про голодомор в Україні 1932-1933 років. Крім того, протягом двадцяти п’яти років він збирав спогади очевидців, пам’ятав, як голодувала родина його брата. Точних цифр про кількість загиблих у ті часи в Україні досі немає, одні називають 8-9 мільйонів, інші — 10 мільйонів, деякі доводять кількість до 14 мільйонів. Але так чи інакше, це була страшна трагедія для всього українського народу. Трагедію усієї країни письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син Андрійко. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими і страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними своїй селянській і людській моралі. Навіть голодний і помираючий Мирон Данилович не виказує місцезнаходження церковної чаші. Андрійко хоче поділитися останнім хлібом із зовсім чужою жінкою. Закінчується твір оптимістично — над землею народжується новий день, що несе надію.

Автор - французький історик Даніель Бовуа - звернувся до жорсткої правди у трикутнику польсько-російсько-українських взаємин на Правобережній Україні 19 ст., показавши, з одного боку, всю безоглядність боротьби між польським і російським світами за землю й "душу" українців, а з другого - увесь трагізм становища української селянської маси, затиснутої між обома протиборчими світами і обома ж визискуваної.

Брати Грімм (нім. Die Gebrüder Grimm), Якоб і Вільгельм Грімм, були німецькими вченими, які найбільш відомі публікацію збірників казок і їх працями в галузі мовознавства, що стосуються звучання слів з плином часу (Закон Грімм). Вони є одними з найбільш відомих казкарів Європи. Найбільш відомі їх казки: «Хлопчик з пальчик», «Білосніжка і сім гномів», «Бременські вуличні музиканти», «Спляча красуня»,« Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка І мишка в дружбі», «Заєць і їжак», «Вовк і семеро козенят», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель : Гретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Після перемоги Лютневої революції і повалення самодержавства в Україні з нестримною силою розгорнулася національно-визвольна боротьба, яка, незважаючи на утиски царизму, не припинялася протягом довгих століть неволі й імперських спроб взагалі викреслити з історії українську націю, а Україну перетворити на Малоросію не лише за назвою, а й по суті. Перемога в країні демократичної революції на початку 1917 р. висунула на порядок денний питання про самовизначення України і відродження її державності. Цей процес розвивався в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних сил і партій. І якщо в Росії боротьба точилася між Тимчасовим урядом і табором Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, то в Україні вже з початку березня 1917 р. почав формуватися, по суті, національний парламент — Центральна Рада. Після перемоги в Петрограді більшовицького жовтневого повстання і повалення Тимчасового уряду і аж до утворення наприкінці квітня 1918 р. гетьманської Української держави питання про те, кому ж належатиме влада в Україні, вирішувалося в боротьбі Центральної Ради та її уряду проти радянського уряду України — Народного Секретаріату, підтримуваного Радянською Росією.

  Текст у форматі PDF 2.52 Мб

Ч. 12. - 1919. - С. 165 - 172

Збірник є першою науковою публікацією документів з історії класової боротьби селянства Східної Галичини в період розкладу феодалізму та буржуазно-демократичної революції 1848-49 рр. Документи висвітлюють селянські виступи в регіоні в тісному взаємозв'язку з подіями в Наддніпрянській Україні, Буковині, Росії, Молдавії, Польщі, Угорщині, Молдавії.

У монографії на основі архівних документів та спогадів учасників повстанського руху досліджуються формування державного типу на Миколаївщині – Висунська і Баштанська республіки. Виділено духовно-ментальні основи республіканського устрою, проаналізовано роль селянської вольниці в боротьбі з денікінщиною та радянською тоталітарною системою, показано як висвітлені «селянські республіки» в художній літературі та мистецтві. Для викладачів, науковців, краєзнавців, студентів, усіх, хто цікавиться історією рідного краю.

На великому документальному матеріалі показано аграрну еволюцію у Східній Галичині і на Північній Буковині у другій половині XIX ст. Вперше в радянській історичній науці дано- розгорнуту характеристику соціально-економічного і політичного становища найчисленнішої соціальної верстви західноукраїнського суспільства — селянства, його боротьби за ліси і пасовиська, показане формування робітничо-селянського союзу. Розглянуто політичний рух навколо селянського питання. Монографія розрахована на викладачів і студентів історичних факультетів, наукових працівників, може також являти інтерес для масового читача.

Дане видання є путівником до музейної експозиції «Народна війна». В ньому вміщено текстовий опис 24–х розділів експозиції. Крім документів та фотографій з експозиції, у путівнику подається ряд раніше невідомих документів. Сама музейна експозиція «Народна війна» — це результат більш як дворічної праці науковців Київського «Меморіалу». Впродовж 2008–2009 рр. автори працювали в державних та галузевих архівах СБУ 18–ти областей України. Опрацьовано понад 350 фондів і близько 1500 архівних справ. В експозиції використано велика кількість фотодокументів, багато з яких представлені вперше. За виявленими архівними матеріалами авторами вперше виведені статистичні дані про кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних дев’яти губерніях та в цілому по Україні, кількість відомих та невідомих повстанських загонів, підпільних антибільшовицьких організацій і їх осередків, антибільшовицьких загонів самооборони та стихійних виступів селян проти комуністичної окупаційної влади. Представлена музейна експозиція «Народна війна» є першою спільною працею новоствореного «Громадського інституту історичної пам’яті» і товариства «Меморіал». Автори не претендують на абсолютну точність поданої статистики. Вона є явно заниженою, але відповідає опрацьованим архівним документам. Дослідження та пошук нових матеріалів триває. Путівник та експозиція можуть бути корисними для істориків, краєзнавців, викладачів, дослідників українського визвольного руху, студентської і шкільної молоді та всіх, хто цікавиться історією України.

Автор книжки народився 17 травня 1925 p. y селянській родині Марти і Михайла Мамчурів. Освіту отримав спочатку в початковій школі в рідному селі, а згодом в польській школі у Брюховичах. У 1939 р. поступив у Державну Академічну з українською мовою навчання гімназію, але війна перекреслила усі плани юнака. За часів німецької окупації вчився в гімназії, звідки в 1944 р. в юнацький вишкіл у Мальті, а потім вступив у ряди дивізії “Галичина", де пройшов підстаршинський вишкіл. Там ця подія співпала із закінченням війни. 3 приятелем Юліяном Волянським подалися в Україну, до Львова. Затриманий чекістами, був засуджений на тривале ув’язнення в Медвеж’єгорських та Кенгірських таборах ГУЛАГу. Вийшов на волю 27 жовтня 1954 р. Навчався у вечірньому Будівельному технікумі, який закінчив з відзнакою в 1957 р. Далі навчався у Московському Інженерно-будівельному інституті. На Україну повернувся в 1960 p. i працював у Будівельному тресті Івано-Франківська під різними назвами аж до виходу на пенсію у 1991 р. 3 настанням Незалежності України став членом Товариства Політв’язнів, членом Галицького Братства колишніх вояків 1-ої дивізії Української наці-ональної Армії. До вимріяного Львова переїхав у 1998 р. Бере активну участь у громадянській роботі з відновлення пам’яток історії та культури рідного краю.

В монографії досліджується одяг як типовий показник матеріальної культури в його історичному розвиткові в період феодалізму й капіталізму. Якщо в період феодальної роздробленості крім селянського розглядається ще й одяг інших соціальних груп населення, то в період капіталізму обмежуємося лише дослідженнями селянського одягу, що зберіг своєрідності традиційного крою, його утилітарні й естетичні функції і менше зазнав впливу фабричного виробництва і міського крою. За принципом основного призначення, залежно від того, яка частина тіла прикривається, автором виділяються такі складові частини жіночого й чоловічого одягу: сорочки, поясний, нагрудний, верхній одяг, пояси, головні убори, взуття, прикраси, доповнення.