Книга являє собою спогади українського громадсько-політичного діяча Віктора Андрієвського про події Української революції 1917-1921 рр. на Полтавщині. Цей том охоплює період Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

  Текст у форматі PDF 4.30 Мб

  Текст у форматі PDF 2.86 Мб

  Текст у форматі PDF 4.28 Мб

В аталсе наведені відомості про 215 видів рідкісних і зникаючих рослин Полтавської області. Середних: 55 видів, занесених до Червоної книги України, 8 - до Світового Червоного списку, 7 - до Європейського, 9 - до бернської конвенції, 157 Регіонально рідкісних. Для кожного виду подані відомості про созологічний статус, ареал, еколого-ценотичну приуроченість, життєву форму, чисельність популяцій, антропогенний вплив, заходи охорони, малюнок, катосхему місцезнаходжень. Для ботаніків, екологів, природозгавців і природоохоронців.

Друга книга трилогії, як і перша «Повернення із забуття», на документальній основі відтворює історію рейду таращанських повстанців під проводом Федора Гребенка в серпні 1918 року теренами Полтавщини спочатку на Харківщину, а потім, після важкого бою з німецькими військами, до нейтральної зони на кордоні Української Держави з Росією. У книзі також висвітлюється історія формування регулярної військової частини Центральної Ради в лютому 1918 року — Окремого Запорозького загону армії УНР, його участь разом з німецькими військами у звільненні України від московських війську березні—квітні 1918 року. У книзі відтворено маловідомі факти з періоду протистояння уряду Української Держави гетьмана Павла Скоропадського з Раднаркомом Росії та Українським Національним Союзом, що призвело до створення Директорії УНР та повстання проти гетьмана Павла Скоропадського в листопаді 1918 року. Видання рекомендовано для масового читача та всіх зацікавлених правдивою історією боротьби українського народу за незалежність України.

  Текст у форматі PDF 5.36 Мб

  Текст у форматі PDF 3.45 Мб

Збірка статей присвячена висвітленню різнобічної наукової та політичної діяльності непересічної особистості - В'ячеслава Липинського. Науковці з Києва, Полтави, Черкас, Дрогобича, Луцька, Львова у представлених статтях проаналізували окремі положення теоретичної спадщини славного сина українського народу.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

Кн. 2 : Вибрані праці. - 2011. - 584 с.

Книга друга першого тому «Володимир Іванович Вернадський і Україна» серії «Вибрані праці академіка В.І. Вернадського» містить праці В.І. Вернадського, пов’язані з Україною. Серед них — природничі статті та замітки, написані в Києві, Полтаві і Криму; праці з історії та філософії науки; суспільно-політичні та публіцистичні твори, які так чи інакше стосуються питань, що хвилювали українське суспільство в 10–20-х роках ХХ ст. Окремий блок складають статті, відгуки, замітки, доповіді про діяльність українських учених, з якими В.І. Вернадського пов’язували роки плідної співпраці. Включено також окремі маловідомі меморіальні статті його колег, присвячені науковому внеску вченого в розвиток природничих наук. Останні були написані в найближчі роки після його кончини та опубліковані в 1945–1947 рр.

Висвітлено проблеми внутрішньої та зовнішньої політики І. Мазепи, події Великої Північної війни 1700–1721 рр., представлено дослідження, присвячені окремим пам’яткам української культури кінця XVII – початку XVIII ст., фольклорні інтерпретації образів гетьмана Мазепи та фастівського полковника Палія, рефлексії сучасних вчених щодо історіографічної оцінки постаті гетьмана у ХІХ ст.; документи, які ілюструють діяльність І. Мазепи, П. Орлика, а також щоденник шведського офіцера, який є змістовним джерелом щодо подій 1709 р. під Полтавою. Для науковців, аспірантів, студентів, а також тих, хто цікавиться українською історією.

Висвітлено проблеми внутрішньої та зовнішньої політики І. Мазепи, події Великої Північної війни 1700-1721 pp., представлено дослідження, присвячені окремим пам яткам української культури кінця XVII - початку XVIII ст., фольклорні інтерпретації образів гетьмана Мазепи та фастівського полковника Палія, рефлексії сучасних вчених щодо історіографічної оцінки постаті гетьмана у XIX ст..; документи, які ілюструють діяльність І. Мазепи, П. Орлика, а також щоденник шведського офіцера, який є змістовним джерелом щодо подій 1709 р. під Полтавою. Для науковців, аспірантів, студентів, а також - тих, хто цікавиться українською історією.

Це книжка спогадів Юрія Городянина (Горліса-Горського), поручника Армії УНР, ад’ютанта 1-го (основного) куреня полку гайдамаків Холодного Яру в 1919 - 1920 рр., організатора українського підпілля на Поділлі в 1922 - 1924 рр., політичного в’язня російських тюрем та психіатричних лікарень. Окрім спогадів про Визвольну боротьбу, у книжці вміщено поезії Юрія Горліса-Горського, повість “Отаман Хмара”, документи, які стосуються його перебування в Армії УНР та в Карпатській Україні 1938 - 1939 року, листування, передмови і післямови його видань тощо. Події відбуваються в Києві, Львові, Бессарабії, Лемківщині, Придністров’ї, Поволжі, на Дону і Кубані, в Австрії, Єгипті, Німеччині, Польщі, Румунії, Туреччині, Сирії, Фінляндії, Франції, Югославії та на території сучасних Вінницької, Закарпатської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Херсонської, Харківської і Черкаської областей України. Рекомендовано Історичним клубом “Холодний Яр” для вивчення у вищих і середніх навчальних закладах України.

У методичних і практичних рекомендаціях наведено основні повноваження та напрямки діяльності структурних підрозділів обласної державної адміністрації, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади та зроблена спроба окреслити головні пріоритети їхньої співпраці з районними державними адміністраціями. Довідник адресований головам райдержадміністрацій та їх заступникам і ставить за мету надання консультаційної допомоги в організаційній роботі відповідно до повноважень підрозділів, діяльність яких вони координують.

Цю малу розвідку уважаю за фрагмент ширшої праці, яку повинен скомпонувати якийсь наш Клявзевіц, військовик і політичний мислитель, на тему — чи Росія є непоборна? Своїм змістом праця ця мала б довести, що спроби мілітарного розбиття і політичного поділу московської імперії в минулім: і в 1709 (що пробував я), і в 1812. і в 1914, і в 1941, — не вдалися зовсім не тому, що вони не могли вдатися, а через стратегічні, а ще більше політичні помилки, яких можна б оминути, а також через припадкові перешкоди, яких й могло не бути.