Антониевский Любечский мужской монастырь (ныне две приходские церкви) находится на красивом , возвышенном местоположении, откуда гордо виднеются живописный Днепр и панорма любечских высот. Название Антониевского получил он в честь преподобного Антония Печерского, жителя и уроженца любечского. Древнейший монастырь был сначала в пещере, находящейся внизу монастыря, в той пещере которую ископал себе Антоний, будучи еще мирянином, и в которой он приготовлялся к великим инческим подвигам.

Незаменимый сборник для практикующих архитекторов и строителей.

Путеводитель по с. Дубровицы, с описанием села, церкви, с фотографиями.

Т. 1. - 508 с.

Підручник з архітектури української, а також різних країн, таких як Єгипет, Месопотамія (Вавилон, Асирія), Рим, етруська архітектура тощо.

v

У публікації розглядається підлога Софійського собору як найменш вивчений його елемент. Вивчаються різні шари підлоги, виявлені під час заміни чавунного покриття на паркетне. Містяться схеми та знімки, які демонструють знайдені шари підлоги, план собору тощо. Визначені дані мають цінність для істориків, відкривають дослідникам нові етапи функціонування собору у давні часи.

Книга складається з окремих розділів, присвячених історії та формам української архітектури, основним принципам будування українських церков і світських споруд (у т. ч. кооперативних і шкільних будівель). Окрему увагу звернуто на оздоблення та оброблення стін. Близько 70 рисунків ілюструють це видання.

Дана публікація є збіркою зображень головних історичних пам’яток Львова. Альбом містить знімки найбільших святинь міста, таких як Католицький собор, Вірменський собор, церква Домініканців тощо. Серед ілюстрацій є зображення вулиць Львова XVIII ст. Також в альбомі є репродукції музейних експонатів (портрет короля Станіслава-Августа), знімки деталей інтер’єру, які показані в Міському музеї, елементів львівської архітектури (різноманітні барельєфи). Альбом дає чудову можливість відчути дух старого міста, уявити, чим жив Львів декілька століть тому.

У першому розділі книги видатного українського мистецтвознавця розглянуто діяльність "придворних" архітекторів – представників бароко: митрополита Рафаїла Заборовського, за часів якого відбулося закладення Андріївської церкви, Іогана Готфріда Шеделя, що уславився як архітектор Лаврської дзвіниці, а також А. В. Квасова, І. Ф. Мічуріна. Другий розділ присвячено архітекторам-киянам Стефану Ковніру та Івану Григоровичу-Барському, який є автором Покровської церкви і багатьох світських будівель.

Мова арабської літератури й освіченого суспільства, що зберігся до цих пір - це значною мірою стародавню мову північних арабів. Певною мірою споріднені йому "сайхадскіе" мови мешканців Аравійського Півдня були майже повністю витіснені арабською мовою і його діалектами до XI століття н. е..; власне літератури на них практично не збереглося. Монументальні написи (починаючи з кінця II тисячоліття до н. Е..) - Це в основному лише короткі повідомлення культового та історичного характеру. Вони говорять про "торговому царстві" Маин, таких "військових" царствах, як Саба або Хімйар, складному соціальному ладі, пишному культі. Деякі поетичні перекази півдня збереглися в обробці на арабською мовою - в Корані, в книгах історика - географа ал-Хамданія (? -945), коментувати "хімйарской касиди" Нашуана ал-Хімйарі (? -1177); мабуть ці перекази розповідали і частиною співали особливі оповідачі. Більш ранні записи (до VII ст.) Практично не збереглися; легенди сильно перероблені ісламом і з історією мають мало спільного.

Дана публікація, як наголошує автор, присвячена не народному, а інтелігентному мистецтву, яке на час виходу книги було досліджене набагато менше за сільську творчість. В цьому випуску розглядаються тільки три види “пластичних” або “зорових” мистецтв — будівництво (архітектура), різьба та малярство. Наводяться приклади кожного з цих трьох видів, аналізується різниця між ними у різних частинах країни, міститься багато тематичних ілюстрацій.

Дана праця належить мистецтвознавцю Шміту Федору Івановичу. Він не тільки загалом розглядає питання необхідності вивчення мистецтва, не тільки описує загальний стан його дослідження, але й більш детально зупиняється на окремих його видах, як наприклад на архітектурі (зокрема храмовій). Окремі розділи відводяться таким елементам архітектури, як розпис, різьблення, інші способи внутрішнього оздоблення храмів.