У монографії на основі залучення широкого кола вітчизняних та зарубіжних джерел вивчається становлення історичної області України — Поділля. Хронологічні рамки роботи охоплюють період від другої половини XIV ст. до першої половини XV ст. Дослідження починається зі з'ясування сутності терміну "Поділля" в історико-географічному та історико-етнографічному контекстах. Встановлюючи особливості історичних умов виникнення Поділля як окремої політичної одиниці, авторка пропонує чітку періодизацію розвитку краю, відтворює перипетії його розподілів і перерозподілів між різними державами. Значна увага приділяється висвітленню політики східноєвропейських володарів та їх васалів щодо Поділля.

Кн. 1 : 1936–1947. - 2011. - 630 с.

До видання, підготовленого до 75-річчя Інституту історії України НАН України, вміщено документи, що дають уявлення про багатовимірне життя Інституту та доробок науковців за період від часу заснування установи у 1936 р. до 1991 р., коли із здобуттям Україною незалежності відбувся історіографічний злам. У першій книзі опубліковані документи, що розкривають життя Інституту та його співробітників у найтрагічніше десятиліття його існування — від відомої постанови ЦК КП(б)У від 23 липня 1936 р. про заснування науководослідної установи історичного профілю в системі Академії наук УСРР — до іншої, сумнозвісної постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР” від 29 серпня 1947 р. Упорядники чимало уваги приділи реконструкції втраченого архіву Інституту періоду до 1943 р.; висвітленню діяльності структурних підрозділів Інституту, в тому числі його Львівського відділу; мовою документів намагались показати життя істориків в роки окупації України вермахтом як в евакуації в Уфі, так і в окупованих Києві та Львові; а також відобразити особливості історіографічного процесу перших повоєнних років. Багато документів виявлені недавно і публікуються вперше.

Ця книга, як усі видання Українського наукового інституту книгознавства (УНДІК), цікава гостротою своєї проблематики. Видання присвячено видатному бібліотекознавцю М. О. Рубакіну. Вона зачіпає тему, яку він розробляв ще на зламі ХІХ–ХХ ст., – читачівство. Коротко, у форматі брошури, окреслено форми організації та методи роботи Кабінету вивчення книжки та читача при УНДІК: залучення широких народних мас до читання за принципом індивідуального підходу, вивчення впливу книжки на читача.

М. Драгоманов та І. Франко — у чомусь істотному визначальні історичні особи в українській суспільно-політичній ситуації епохи зламу ХІХ і ХХ століть. Вивченню їх стосунків і діалогу, який вони вели в журналістиці, у тому чи іншому аспектах присвячені праці сучасних дослідників [2; 5; 6]. Тим не менше залишається не до кінця з’ясованим початковий період у їхньої полеміки, коли І. Франко залишив роль слухняного учня і виходив на самостійну світоглядну дорогу. У цій статті ми спробуємо показати народження прихованої полеміки між М. Драгомановим та І. Франком, яка відбувалася на сторінках журналу „Народ” (1890 — 1895).

У монографії наведено історію токсикології — науки про отрути й отруєння. Узагальнено результати наукових досліджень токсикологів, гігієністів та екологів щодо пріоритетних проблем хімічної безпеки. Причини антропогенної хімічної експансії на зламі тисячоліть розглянуто у контексті конфронтації, що посилюється, між техносферою і природою. Запропоновано заходи щодо охорони навколишнього середовища, а також заходи безпеки для запобігання гострим і хронічним інтоксикаціям, у тому числі професійним, побутовим, лікарським.

The War That Came Early: The Big Switch is a work of fiction. All incidents and dialogue, and all characters with the exception of some well-known historical and public figures, are products of the author’s imagination and are not to be construed as real. Where real-life historical or public figures appear, the situations, incidents, and dialogues concerning those persons are entirely fictional and are not intended to depict actual events or to change the entirely fictional nature of the work. In all other respects, any resemblance to persons living or dead, is entirely coincidental.

В нарисах на грунтовній джерельній базі та нових методологічних засадах відтворено основні аспекти ментально-свідомісної характеристики переломної між середньовіччям і новим часом доби української історії, показано шляхи формування субкультур провідних страт тогочасного суспільства. Розраховано на науковців, викладачів та студентів вузів, широкий читацький загал.

Колективна монографія містить у собі результати соціологічного моніторингу мовної ситуації в Україні та проведеного на його основі аналізу особливостей прояву мовного чинника у процесах суспільної трансформації. В роботі розкрито історичні передумови, внутрішні та зовнішні чинники виникнення мовної проблеми в Україні, розглянуто правові та політичні механізми її вирішення, проаналізовано можливості досягнення консенсусної моделі функціонування найбільш поширених мов.

«Кавказьке крейдяне коло» розказує про глибоку порочність і нелюдяність капіталістичного суспільного устрою і про необхідність замінити його таким, що сприяв би розвиткові, розквітові людяного в людині. Тут — про принципи, про гуманізм і справедливість такого устрою, ім’я якому соціалізм. Сюжет «Матінки Кураж» — це, власне кажучи, Тридцятилітня війна, окремі її епізоди, здебільшого розділені відстанню у кілька років. Однак та чи інша історична подія — лише у натяк чи, в кращому разі, ідеологічний контекст, серед якого виявляють себе статисти цього «всесвітнього спектаклю»: Кураж та її найближче оточення. Таким чином, фабульні ходи в творах Брехта — це не копіювання дійсності й навіть не її опосередковане відображення, а скорше її моделювання. Це немовби приклади, аргументи у великій і важливій ідеологічній суперечці. «Копійчаний роман» загалом можна розглядати як своєрідний розгорнутий коментар до «Копійчаної опери». Безперечно, знайомство з романом значно полегшує режисерам роботу над постановкою п’єси. Але для читача «Копійчаний роман» — не коментар до п’єси, а самостійний художній твір. У чомусь він навіть цінніший за п’єсу — ну хоча б у тому, що повністю завершений і не потребує постановки чи будь-якого іншого «втілення». Але він і не заперечення «епічного театру». Це застосування загальної брехтівської естетики до літератури.

  Текст у форматі PDF 10.33 Мб