Дана публікація є збіркою статей про фільм видатного українського режисера Олександра Довженка “Звенигора”. Авторами статей у збірці виступили Микола Бажан, Яків Савченко, Фелікс Якубовський, Василь Хмурий, власне сам Олександр Довженко та інші. В якості вступу видання містить лібрето фільму, доповнене кадрами з нього. Кожен з вищезазначених авторів рецензує фільм, аналізує роботу Довженка, використані ним прийоми, гру акторів і загалом фільм як витвір мистецтва.

This anthology of texts about what have been termed Structural Films attempts to bring together some of the more important essays and articles on those films which have formed the core of film work in this field since its inception. It is a first attempt to bring together texts from Europe, Britain and the United States, on films from Europe, Britain and the United States. In the past we have been inundated with the parochial, American view of avantgarde film work, as expounded on both sides of the Atlantic. This anthology was published to coincide with the series of eighteen programmes, Structural Film Retrospective, at the National Film Theatre, London, in May 1976.

Дія роману відомого сучасного італійського письменника, за яким знято однойменний фільм з Софі Лорен у головній ролі, розгортається в Італії в 1942—1943 рр., коли країна являла собою арену бойових дій' В центрі твору — історія крамарки з Рима, кмітливої, чесної жінки, яка була змушена разом з донькою тікати з міста й переховуватися по гірських селах. Оповідання присвячені проблемам повоєнного італійського суспільства.

Луис Бунюэль (1900-1983) — один из крупнейших мастеров мирового кино. В основе сборника — книга Л.Бунюэля «Мой последний вздох» — воспоминания режиссера о встречах с такими замечательными людьми, как Федерико Гарсиа Лорка, Сальвадор Дали, Луи Арагон, Поль Элюар, Пабло Пикассо, Чарли Чаплин, Сергей Эйзенштейн, и многими другими. Читатель найдет в ней также рассказ о гражданской войне в Испании, непосредственным участником и свидетелем которой он был. Поражает беспощадная откровенность автора по отношению к самому себе, к своим слабостям и недостаткам.

Понад двадцять років пильну увагу глядачів і спеціалістів привертала до себе творчість Івана Миколайчука - актора, режисера, сценариста. З його іменем пов`язаний успіх таких фільміф, як "Сон", "Тіні забутих предків", "Білий птах з чорною ознакою", "Камінний хрест", "Пропала грамота", "Захар Беркут" і, звичайно ж, "Вавілон ХХ" - перша режисерська робота Миколайчука. Книжка містить краще з літературного доробку митця, спогади про нього провідних діячів літератури і мистецтва.

...Что меня тревожит в современном состоянии кинематографа — состояние кинематографа вообще, как искусства, как социально-художественного явления? — так я понимаю вопрос о его «современных тенденциях». За десятилетия своего развития кино уже завоевало возможность и право формировать и выражать духовный уровень человечества, уровень человеческой культуры своими средствами. Убежден, что нечего больше изобретать и накапливать— твердь от воды уже отделена. Кинематограф способен создавать произведения, равные по значению романам Толстого и Достоевского для XIX века. Более того — я уверен, что в нашу эпоху уровень культуры своей страны лучше всего может выразить именно кино, как в античности это сделала драма. Плохо для страны, если она этого не понимает. Кинематограф тогда засыхает и отмирает за ненадобностью...

Однажды я спросил Акиру Куросаву, почему в фильме «Ран» он построил кадр именно таким образом. Он ответил, что если бы камеру установили на дюйм левее, в поле зрения попал бы завод «Сони», а на дюйм правее – был бы виден аэропорт: ни тот ни другой объект не вписывались в атмосферу XVI века, воссозданную в фильме. Это книга про то, как делаются фильмы. Слова Куросавы – пример простого и откровенного ответа, и в книге я в основном буду рассказывать о картинах, которые поставил сам. По крайней мере в каждом конкретном случае я точно знаю, что стояло за тем или иным решением. Не существует правильного или неправильного способа поставить фильм. Я пишу лишь о том, как работаю я лично.

Это книга про то, как делаются фильмы. Слова Куросавы – пример простого и откровенного ответа, и в книге я в основном буду рассказывать о картинах, которые поставил сам. По крайней мере в каждом конкретном случае я точно знаю, что стояло за тем или иным решением. Не существует правильного или неправильного способа поставить фильм. Я пишу лишь о том, как работаю я лично.

Vol. 1 : Films. - 1509 p.

This book is the first stylistic history of American screen violence that is grounded in industry documentation. Using PCA files, Prince traces the negotiations over violence carried out by filmmakers and officials and shows how the outcome left its traces on picture and sound in the films. Almost everything revealed by this research is contrary to what most have believed about Hollywood and film violence. With chapters such as "Throwing the Extra Punch" and "Cruelty, Sadism, and the Horror Film," this book will become the defining work on classical film violence and its connection to the graphic mayhem of today's movies.

У книжці «Приховані фільми. Українське кіно 1990-х» розглядається складний і драматичний для українського кіно період: як позначилися на кіновиробництві, кінопрокаті, взаємовідносинах кіно і телебачення нові умови, коли на зміну творчій несвободі прийшла несвобода економічна, що сталося з кіногалуззю в умовах трансформації суспільства. Основну увагу автор приділяє творчому обличчю кіно 1990-х, розглядаючи його жанрову й тематичну новизну, найцікавіші творчі тенденції. В окремому розділі подається аналіз найпомітніших ігрових та документальних фільмів. У «Додатках» - стисла характеристика українських кінофестивалів, хроніка кінематографічних буднів, а також довідки про творчі надбання українських режисерів, операторів, акторів за десятиріччя.

Цей анотований каталог є хронологічним продовженням трьох раніше виданих каталогів і містить інформацію про кіножурнали, документальні фільми, спецвипуски, кіно- і телесюжети за 1956-1965 pp. Переважна більшість кінодокументів - виробництва Української студії хронікально-документальних фільмів (Укркінохроніка). Це передусім кіноперіодика, що повністю збереглася за цей період, серед якої 592 випуски кіножурналу "Радянська Україна"; 60 чисел кіножурналу "Молодь України", 108 - "Піонерія", виробництво якого з 1958 p. збільшилось удвічі, до 12 чисел щорічно; ЗО чисел кіножурналу "Радянський спорт" - по 2 числа за 1956-1962 pp., по 4 - за 1963-1964 pp. і 8 - за 1965 p.; 24 числа кіножурналу "Україна сьогодні", що виходив упродовж 1957-1959 pp. по 8 чисел щорічно із суцільною нумерацією, від 1 по 24, сюжети якого здебільшого повторювали сюжети кіножурналу "Радянська Україна"; 67 спеціальних випусків, присвячених окремим подіям, особам, знаменним датам.

Книга посвящена технологии создания видеофильмов в домашних условиях. Описаны приемы линейного и нелинейного монтажа на различных платформах (Macintosh, PC), методы создания титров и спецэффектов, применение фильтров, использование различных форматов для сжатия и хранения видеоматериалов. Подробно рассмотрены вопросы постановки и композиции при создании домашнего видео. Приводятся практические советы по правильному выбору техники для домашнего видеопроизводства.

Український Інститут Модерного Мистецтва (УІММ) був заснований у 1971 р. меценатом д-ром Ахілем Хрептовським та групою українських мистців-модерністів в серці українського району Чикаго. Вже незабаром він став представницьким життєздатним культурологічним закладом, музеєм, який обслуговує місцеву громаду Чикаго і здійснює програму культурних показів, літературних зустрічей, демонструє фільми, влаштовує музичні імпрези. Експонати УІММ, часто доповнені каталогами, утримуються в головній галереї, яка займає 2100 квадратних стіп. Три бічні галереї включають постійну колекцію, створену з робіт Чиказьких мистців, а також скульпторів і живописців Української школи. Програми УІММ викликають живий інтерес серед членів суспільства. Під його дахом влаштовуються індивідуальні й збірні виставки українських і неукраїнських мистців, здебільш мо лодшої ґенерації. Інститут видає двомовні ілюстровані каталоги, листівки-репродукції, має архів. УІММ - це неприбуткова громадська організація, що укомплектовує свій штат тільки добровольцями, однодумцями, які намагаються розділити своє бачення з суспільством і світом. Український Інститут Модерного Мистецтва служить мистецьким символом української громади Чикаго і всієї Америки.У цій книзі автори-укладачі висвітлюють одну з яскравих сторін діяльності УІММ - літературні вечори, які відбулися впродовж 1973-2006 рр.

Vol. 1 : Academy Awards - Crime Films. - 394 p.