Данный сборник содержит материалы Международного круглого стола на тему: «65 лет с начала депортации жителей Украины в Казахстан», который состоялся 20 ноября 2012 года на базе Карагандинского государственного технического университета (Республика Казахстан). Начиная с 1947 года в Казахстан было депортировано около 500 тыс украинцев. В том числе, 171,5 тыс. человек – «семьи участников банд ОУН, пособники членам ОУН и члены их семей, кулаки-националисты и их семьи»; около 300 тыс. украинцев, возвратившихся из лагерей Германии и выселенных «за государственную измену» на спецпоселениев восточные районы СССР. В Казахстане с большим вниманием относятсяк сохранению исторической правды о периоде тоталитарного режима. По инициативе Президента Нурсултана Назарбаева установлен День памятижертв политических репрессий и массового голода - 31 мая, открыты музейно-мемориальные комплексы, поставлены монументы, пострадавшим в тегоды, осуществляется научно-образовательная и публицистическая работа. Государство оказывает значительное содействие для сохранения памяти о жертвах сталинских репрессий - представителей разных стран и национальностей. В частности, были установлены памятные знаки украинцам, грузинам, азербайджанцам, полякам, литовцам (на месте лагеря "АЛЖИР"), а также чеченцам, японцам, корейцам, немцам, туркам и другим репрессированным народам из 15 республик бывшего СССР (с. Спасское, с. Долинка Карагандинской области). Научно-образовательными учреждениями и общественностью Казахстана осуществляется активная поисковая работа и по теме «Голодомора», в том числе и в Казахстане, где в1932-33 гг. погибло почти 40% населения. С обретением независимости Республики Казахстан активно осуществляется реабилитация многих репрессированных лиц, которая сопровождается поддержкой со стороны государства и местных органов власти.Поэтому организаторы круглого стола посвятили выпуск данного сборника Дню Первого Президента Республики Казахстан, благодаря которому в Казахстане стало возможным не только проведение таких мероприятий, но и то, что с первых лет новейшей истории независимой Республики и поныне реализуется последовательная деятельность органов государственной власти по увековечиванию памяти невинно пострадавших людей, созданию благоприятного климата в стране для осуществления мирного труда каждого труженика, проживающего на её территории. Поставленные цели, по мнению участников, достигнуты. Но главный итог его работы: впервые в качестве отдельной страницы трагической истории репрессий в СССР обсуждена тема массовой депортации украинского населения в Казахстан после Второй мировой войны. 4 Эта тема актуальна для всех, кто интересуется историей политических репрессий и судьбами миллионов людей, насильственно изгнанных со своей земли.

Джон Армстронг досліджує розвиток українського націоналізму в роки Другої Світової війни та післявоєнні роки.

Olexandr Dovzhenko (1894-1956) was on outstanding Soviet Ukrainian film director, prose and scenario writer, and winner of USSR State prizes and the Lenin Prize. In 1958, at an international film festival in Brussels, his film The Land was included in the twelve best motion pictures of all times and peoples. Dovzhenko influenced the cinema of many countries, especially Italy. Dovzhenko’s world outlook and creative methods were shaped by the October Socialist Revolution of 1917. His films are a whole epoch in the history of Soviet cinema. With a great deal of mastery they depict the heroic struggle of our people in establishing Soviet power (Arsenal, 1929; Shchors, 1930), the socialist changes in the countryside (The Land, 1930), the courage and devotion of the Soviet people in the war against fascism (The Story of the Fiery Years, 1944-1945), and the moral grandeur of his contemporaries building the bright future of their country (A Poem about the Sea, 1956). Epic treatment of themes and profound lyricism are the main features of Dovzhenko’s works. During the Great Patriotic War of 1941-1945 Dovzhenko wrote several stories, sketches and publicistic articles. His best stories — Mother, The Night before the Battle, and It Cannot Be Forgotten — express his firm belief in the Soviet people’s victory over the nazi invaders. In 1942, in his diary, Dovzhenko made the first entries about his childhood, which he later used in the autobiographical story The Enchanted Desna (1954-1955). It was not without reason that during this severe time for his country he wanted to write a book about the formation of a generation which was to build a new world and later defend it in the years of hard trials. The Enchanted Desna is a real poem about the making of man, the moral beauty of those who work the land, and the charming nature of the author’s native countryside. The story is imbued with deep lyricism and gentle humor. It would not be far-fetched to say that by writing this realistic and philosophical story Olexandr Dovzhenko provided his readers with a key to understanding his entire heritage.

Das vorliegende Deutsch-ukrainische und Ukrainischdeutsche Fliegerorterbuch ist das erste аиі diesem Gebiet. Ев erganzt die wertyolle Reihe y()Jl ukrainischen terminologischen Worterbiichern (wie z. В. chemisches, mathematisches, astronomisches, geologisches, technisches, iuristisches, politisches и. а.), die nach dem Weltkriege 1914-1918 durch die Ukrainische Akademie der vVissenschaften in КУііУ herausgegeben ,yurden. Der deutsche ТеіІ des Wer'kes stiitzt sich auf zahlreiche deutsche Fliegerliteratur, der ukrainische аиІ das "Russisch- ukrainische Militarworterbucll" уоп 8. и. О. Jakubski) (Ukrainischer 8taatsyerlag 1928) sowie аиІ das "Deutsche und ukrainische Militarworterbuch" уоп Ilnytzkyj-Zankowytsch) (Berlin, Bernard & Graefe, 1939).

Das vorliegende Deutsch-ukrainische und Ukrainischdeutsche Fliegerorterbuch ist das erste аиі diesem Gebiet. Ев erganzt die wertyolle Reihe y()Jl ukrainischen terminologischen Worterbiichern (wie z. В. chemisches, mathematisches, astronomisches, geologisches, technisches, iuristisches, politisches и. а.), die nach dem Weltkriege 1914-1918 durch die Ukrainische Akademie der vVissenschaften in КУііУ herausgegeben ,yurden. Der deutsche ТеіІ des Wer'kes stiitzt sich auf zahlreiche deutsche Fliegerliteratur, der ukrainische аиІ das "Russisch- ukrainische Militarworterbucll" уоп 8. и. О. Jakubski) (Ukrainischer 8taatsyerlag 1928) sowie аиІ das "Deutsche und ukrainische Militarworterbuch" уоп Ilnytzkyj-Zankowytsch) (Berlin, Bernard & Graefe, 1939).

  Текст у форматі PDF 3.01 Мб

  Текст у форматі PDF 4.42 Мб

This essay deals with the basic issues related to a legal assessment of the genocidal nature of the Ukrainian Holodomor of 1932–33 in the light of the 1948 UN Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. The main emphasis is to prove the intention of the totalitarian Communist regime to partially destroy the Ukrainian nation by using an artificial famine as an instrument for exterminating its major constituent part, the Ukrainian peasantry. The machinery for carrying out the Holodomor is explained and issues related to the responsibility of its ideologists, organizers, perpetrators and accomplices are raised. The author stresses the need for an of Ukraine in order to elucidate all of its circumstances and detrimental consequences.

  Текст у форматі PDF 1.64 Мб

Т. 1. - 2009. - 576 с.

Український переклад французького Словника неперекладностей, ідея якого в тому, що для збереження важливих нюансів деяких філософських термінів при перекладі потрібні додадткові пояснення.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Ч. ІІ : Вибрані тексти. - С. 230 - 254

Підручник присвячено висвітленню проблем сучасної практичної філософії як прикладної етики, які розробляють на засадах комунікативної парадигми К. -О. Апель, Ю. Габермас, Д. Бьолер, В. Кульман, П. Ульріх, В. Гьосле. Це проблеми дискурсивного обгрунтування принципів моралі, взаємовідношення універсалістських норм з цінностями традиційних етосів соціокультурних життєвих форм, функціонування моральних належностеи у системах сучасного суспільства — політиці, економіці, науці тощо. Зміст комунікативної теорії розкривається у порівнянні з класичною філософією моралі, а також на тлі дискусій її представників з теоретиками постмодернізму, неоконсерватизму, комунітаризму, неомарксизму, системної теорії тощо. Обґрунтовується значення комунікативної етики відповідальності для ціннісної переорієнтації та духовно-морального оновлення суспільства, розв'язання політичних та етнічних конфліктів, вирішення екологічних проблем. Праця містить також переклади статей провідних представників комунікативної філософії К. -О. Апеля, Ю. Габермаса, В. Гьосле. Підручник розраховано на студентів та аспірантів, які вивчають практичну та соціальну філософію, політологію, соціологію, етику. Книга адресована усім, хто цікавиться питаннями філософії моралі та етики.