Т. 1 : Введение. Уезд Московского государства. - 1868. - 532 с.

Київська Козаччина 1855 — масові сел. виступи в Київській губернії за відновлення козацтва як сусп. стану і військ. формування. Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853—1856 маніфесту імп. Миколи I, що передбачав створення рухомого держ. ополчення. По Київщині, де ще свіжими були згадки про запороз. козацтво, почали поширюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в ополчення («у козаки»), буде звільнено від кріпосної залежності (див. Кріпацтво) і вони одержать поміщицькі землі та майно. Бажаючі покозачитися примушували священиків та ін. письменних людей складати списки «вільних козаків», а записавшись у ці списки, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місц. адміністрації, створювали власні органи самоврядування («сільські громади») і вибирали собі ватажків (відомі імена окремих з них: Василь Бзенко, Іван та Микола Бернадські, Яків Романовський, Михайло Гайденко, Корній Захарченко). Почавшись у лют. 1855 у Васильківському повіті, рух за покозачення в берез.—квіт. охопив понад 500 сіл і містечок у 8 із 12 повітах Київ. губернії (Таращанському, Васильківському, Київському, Звенигородському, Черкаському, Уманському, Сквирському, Канівському). На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію. У кількох селах і містечках сталися криваві сутички, найзапекліше протистояли військам і поліції покозачені селяни у Биковій Греблі (Васильківський пов.; нині село Білоцерківського р-ну), Березні (Сквирський пов.; нині село Володарського р-ну; обидва Київ. обл.), Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський) і Таганчі (Канівський пов.; нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). Однак сили були нерівними. Селяни змушені були скоритися.

Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику «Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.

Понад два десятки років "Срібна Сурма" знайомить своїх читачів з діянням українського націоналістичного руху, зокрема з його найбільш активними виявами в підпільній політичній і революційній боротьбі. Спогади учасників тієї боротьби, зібрані матеріяли та тут і там опубліковані документи кидають яскраве світло на змагання двох уже поколінь українського народу за національно-державне визволення. Авже ж, де світло, там мусять бути й тіні, було б шкідливо мовчки повз них проходити і "Срібна Сурма" мусіла знайти відвагу, щоб говорити і про них.

Велике творче довголіття випало на долю Дениса Лукіяновича - українського письменника і літературознавця. Шістнадцятирічним юнаком увійшов він у літературу і служив їй сімдесят шість років. Народився Д. Лукіянович 13 вересня 1873 р. в с. Городниця, нині - Гусятинського району, у родині богослова за освітою, а вчителя за фахом. Вчився Денис у Станіславській гімназії. Гімназистом був активним, радикально настроєним. Організував таємний гурток "Поступ“, за що у 1890 р. його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського (1900) та філософський (1907) Чернівецького університетів. Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. У 1905 р. редагував журнал “Дзвінок”. Як прозаїк Д. Лукіянович дебютував у 1889 р. Оповіданням “Сабашева вечеря”. 1895 р. вийшла збірка “Новели”. Це була невелика за обсягом книжка, містила 5 новел психологічного плану. Друга збірка Д. Лукіяновича - “Ескізи та оповідання” (1897) теж об’єднала малу прозу. Роком перед тим він опублікував цикл “Мої проходи” (образки). У 1899 р. вийшла книга під назвою “Багнітки”, де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям. У творчому доробку Д. Лукіяновича є твори й великої форми - дилогія із двох повістей “За Кадильну” (1902) та “Від кривди” (1904), роман “Філістер” (1909). Про повість “За Кадильну” І. Франко писав, як про “цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном”. Популярним серед сучасників був роман Д. Лукіяновича “Філістер”, підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений “пані Марії Грушевській”, дружині Михайла Грушевського. Цей роман є багато проблемним твором про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому - живий відгомін політичних подій у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 р., студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. А фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.

Посібник "Місцеве самоврядування: світовий та український досвід" є результатом багаторічної роботи експертів Програми спряння парламентові України над аналізом тенденцій розвитку місцевого самоврядування в різних країнах світу та Україні. Тут викладені основні проблеми, що стоять перед місцевим самоврядуванням не залежно від країни чи системи самоврядування, а також аналізується досвід становлення місцевого самоврядування в Україні в історичній перспективі. Посібник може бути корисним для народних депутатів України, депутатів місцевих рад, практичних працівників органів місцевого самоврядування, студентів юридичних факультетів, політологів та політиків.

У брошурі на основі положень нової Конституції України розкриваються зміст і система інститутів місцевого самоврядування, політико-правовий механізм їх здійснення, захисту і відповідальності. Для науковців, працівників і громадського активу місцевого самоврядування, викладачів і студентів вузів, широкого кола читачів.

XX век принес понимание того, что демократическое, правовое государство, гражданское общество может решать свои основные задачи только при наличии развитой системы самоуправления как местного, так и общественного. Жители населенных пунктов должны иметь возможность самостоятельно, под свою ответственность решать вопросы организации своей жизни, используя формы как прямой демократии, так и через избранные ими органы самоуправления. Причем объем полномочий этих органов должен определяться возможностями их реализации и ничем иным. Только при таком подходе возможно оптимальное сочетание интересов государства в целом и его граждан. Только такой подход обеспечивает в максимальном объеме права, свободы и интересы граждан.

В цьому посібнику в доступній та популярній формі пропонуються відповіді щодо засобів, способів і порядку захисту конституційних прав та свобод громадян, пояснюється сутність основних інститутів цивільного судочинства. Голов­ний акцент зроблено на судову форму захисту права від впровадження справи в суді до виконання судового рішення. В додатку вперше надруковані постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 13 від 03 грудня 1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян».

  Текст у форматі PDF 3.84 Мб

This book grew out of a conference organized by the German Historical Institute (GHI) on May 23-5, 1996, iii Berlin. For three days, thirty-five scholars from n\ne countries became acht-und-sechziger (sixty-eighters), not on the streets and barricades but in lively debate over the events and significance of the momentous year 1968. This book consists of revised versions of many of the original papers as well as entirely new essays that complement our overall theme. I thank all of the authors and also those who participated in the conference but whose work could not be included here. I am grateful to Carl-Ludwig Holtfrerich (Free University Berlin), Luisa Passerini (European University Institute, Florence), Keith A. Reader (University of Newcastle), and Dieter Rucht (Wissenschaftszentrum Berlin) for chairing the various sessions and for guiding us through spirited discussions. In Berlin, the Wissenschaftszentrum afforded a comfortable setting for three days of intensive debate. I thank Friedheim Neidhardt, the center'sdirector, and his dedicated staff - Birgit Hahn, Britta Heinrich, Ilse Kischlat, Dietmar Kremser, and Burckhard Wiebe - for hosting the conference and helping with its organization. Dieter Senoner of the mayor's office kindly welcomed us to Berlin at a reception at the Rotes Rathaus. Anneke de Rudder, who took us on a "1968 Walking Tour" through the German capital, gave us the opportunity to visit the key sites of that historic year.At the GHI, I thank Barbel Bernhardt, Christa Brown, Dieter Schneider, and Barbel Thomas - all of whom were involved in the organization before, during, and after the conference. Pamela Abraham tracked down the copyrights for the illustrations and assisted in assembling the manuscript. Daniel S. Mattern, the series editor at the Institute, deserves a special note of appreciation for guiding us through the difficult process of publishing this collection and for preparing a readable, clear, and concise manuscript. Frank Smith, the executive editor for social sciences at Cambridge University Press, took great interest in this project from the begin-IX X Preface ning and helped bring about its final shape. Further, I thank the two anonymous readers for their very useful critical evaluations of the manuscript. Finally, I thank my two coeditors. Carole Fink provided the original plan, which she presented to me at another GHI conference, in Berkeley, California, in May 1994. In subsequent discussions, we discovered that "1968" is a particularly well-suited topic for understanding the intellectual challenges that increasing global interdependence poses to historians of the twentieth century. We were later joined by Philipp Gassert, who worked with us to organize the conference and edit the book. I shall miss these last three and a half years of spirited collaboration among three very engaged historians. The topic of this book dovetails nicely with the efforts of the GHI in Washington to promote comparative research. In fact, most of the four to five international conferences the Institute rganizes annually are based on this perspective, comparing events, ideas, and structures in the United States and Europe. At times we have even taken a global perspective, with 1968: The World Traniformed being a case in point. In this age of globalization, historians should also become global players - at least mentally.

Книжка містить кілька есе, в яких автор аналізує праці Ж.-П. Сартара, А. Камю, поетичні твори М. Рільке, досліджує різні етнічні та філософські проблеми. У своїй сукупності ці твори Габріеля Марселя дають уявлення про новий для флософії ХХ ст. підхід до проблем існування людини, який можна умовно назвати «філософією конкретності». Розрахована на викладацьку і студентську аудиторію та на всіх, хто цікавиться проблемами філософії.

Це один із перших підручників з конституційного права України, підготовлений на основі нової Конституції України з урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної наукової конституційної думки і практики конституційного будівництва. У ньому системно розглядаються основи теорії конституційного права конституціоналізму, загальні засади конституційного ладу України, конституційний правовий статус людини і громадянина в Україні, форми безпосереднього народовладдя, статус органів законодавчої, виконавчої і судової влади та Президента України, територіальний устрій і місцеве самоврядування в Україні. Законодавчі та інші нормативно-правові акти подані в підручнику станом на 1 вересня 1999 р. Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних вузів і факультетів та інші навчальних закладів.

Монографія присвячена пошуку шляхів гарантування правового характеру держави і державної влади, захисту прав і свобод людини і громадянина в сучасних умовах становлення незалежної Української держави. В монографії комплексно проаналізовано поняття «правова держава» на основі авторського підходу до праворозуміння, а також досліджено рівень реалізації принципів правової держави у законодавчій діяльності, сфері виконавчої влади та правосуддя. Розрахована на науковців, практиків-юристів, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, представників політичних партій та громадських організацій, студентів, усіх, хто цікавиться проблемами правової науки і державотворення.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

У пудручнику систематично викладені всі теми за вузівською програмою навчального курсу «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні». Розглядаються поняття державного будівництва і місцевого самоврядування як науки, її система та місце серед юридичних наук, основи організації та діяльності органів публічної влади в Україні. Аналізуються принципи організації та діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, їх функції, компетенція, форми і методи роботи, взаємодія з правоохоронними органами, об’єднаннями громадян і трудовими колективами. Для студентів, курсантів, аспірантів, ад’юнктів і викладачів юридичних вузів і факультетів.