В 1979 году издательство "Советский композитор" начало выпуск серии сборников "Русские народные песни". В настоящее время в свет вышло пять выпусков. Сборники получили хорошую оценку у любителей народной песни и пользуются большим спросом. Учитывая многочисленные пожелания издательство выпускает внеочередной сборник, в который вошли пятьдесят наиболее популярных песен из первых пяти выпусков. Мы получили мнoгo писем, в которых любители русских народных песен дают немало полезных советов и предложений. Издательство благодарит авторов этих писем и постарается все замечания и предложения учесть при составлении последующих выпусков.

Малося на думці випустити у світ одночасно два словники: Російсько- український й Українсько-російський, але з технічних причин нам не пощастило цього зробити, бо в Київських друкарнях не знайшлося відповідної кількости шрифтів і наголосів. Тому-то Українсько-російський словник вийде із запізненням.

Малося на думці випустити у світ одночасно два словники: Російсько- український й Українсько-російський, але з технічних причин нам не пощастило цього зробити, бо в Київських друкарнях не знайшлося відповідної кількости шрифтів і наголосів. Тому-то Українсько-російський словник вийде із запізненням.

Автор и ведущий телепередачи «Дворцовые тайны», известный историк и писатель Евгений Анисимов рассказывает о пяти властительницах огромной страны. О женщинах, чье правление вошло в историю России под названием "век женщин" — Екатерине I, Анне Иоанновне, Анне Леопольдовне, Елизавете Петровне и Екатерине II. Все они вступили в борьбу за власть, дорого заплатив за свое место на российском престоле; все принесли в жертву идолу власти свои мечты о любви и обыкновенном женском счастье, мир и уют семейной жизни, радости материнства, внутренний покой. Автор предлагает читателем вглядеться в них с сочувствием и пониманием. Ведь их судьбы стали и судьбой России — страны, у которой, как писал Николай Бердяев, женская душа; страны, которая до сих пор ищет и не находит мира и покоя.

Несчастнейшей из человеческих жизней может быть названа жизнь героя этой книги, императора-младенца Ивана VI Антоновича. Виновный лишь в том, что появился на свет наследником российского престола, ставший в двухмесячном возрасте царем, он процарствовал чуть более года, был свергнут и вместе с семьей посажен под стражу. Весь остаток своей жизни - а прожил он неполных двадцать четыре года - несчастный провел в заточении, причем последние восемь лет - в одиночной камере Шлиссельбургской крепости. О трагической судьбе "третьего императора" и о России его времени рассказывает в своей новой книге известный петербургский историк, автор многих замечательных исследований по русской истории XVIII столетия Евгений Викторович Анис

В настоящий том вошли сборники статей «Судьба России», «Кризис искусства» и публицистические статьи Н.А. Бердяева, опубликованные в годы Первой мировой войны и Русской революции в различных периодических изданиях того времени. Хронологические рамки этих произведений - 1914-1922 гг. (до высылки Н.А. Бердяева из Советской России). В состав тома включен также сборник четырех авторов «Освальд Шпенглер и закат Европы» (1922), послуживший одной из причин депортации большой группы русской интеллигенции из страны. В Приложениях печатаются критические отзывы на статьи Н.А. Бердяева и сборник «Освальд Шпенглер и закат Европы». Для студентов и аспирантов философских и социологических факультетов, для всех, кто интересуется историей России и творчеством Н.А. Бердяева.

Самая скандальная книга самого неуправляемого историка! Вызывающий бестселлер главного «возмутителя спокойствия»! Шокирующая правда о нашем прошлом, жестокий удар по национальному самомнению! Посмев поднять руку на самые неприкасаемые мифы национального сознания, автор берется доказать, что «Россию губит избыток природных ресурсов, который мешает стране развиваться, делая ненужным все сложное и совершенное», а «каждый из нас несет в душе такую «психологическую мину», что если рванет — мало не покажется!». Эту книгу можно проклинать за нарушение всех и всяческих табу, ее можно обвинять в вопиющей «неполиткорректности» и воинствующей «русофобии», с ней можно (а по мнению редакции, просто необходимо!) спорить — но читать обязательно!

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

Книга "Воцарение Романовых. XVII в." продолжает серию книг "Россия - путь сквозь века". Романовы - старинный русский дворянский род, династия русских царей и императоров. Благодаря браку Ивана IV Грозного с представительницей рода Романовых Анастасией Романовной Захарьиной род Захарьиных-Романовых стал в XVI веке близким к царскому двору, а после пресечения московской ветви Рюриковичей начал претендовать на престол. В 1613 году внучатый племянник Анастасии Михаил Федорович был избран на царский престол, и его потомство стало традиционно называться "Домом Романовых". Обо всем этом идет речь в предлагаемой книге.

Кн. 1 : Познание тайных вед. - 2010. - 288 с.

Перед вами подробное жизнеописание известного киевского князя Святослава Игоревича, широкая панорама событий в Киевской Руси X века накануне крещения ее Владимиром. Через живые картинки быта всех сословий вы узнаете правду о взаимоотношениях Руси с Византией, Хазарией, Болгарией, другими странами и народами раннего Средневековья. В основу положены все известные на сегодня исторические данные, переосмысленные и воспроизведенные авторами так глубоко и подробно, что читающий неведомым образом ощущает себя участником всех событий. Это лучший роман-реконструкция древнеславянской дохристианской истории. Книга читается на одном дыхании: история правления княгини Ольги, подробности ведического обучения, любви и ратного возмужания князя Святослава, романтические эпизоды и захватывающие батальные сцены доставят истинное удовольствие всем читателям - от мала до велика. Совершите неповторимое волшебное путешествие в глубины генетической памяти русского народа.

Т. 1 : 1747-1787. - 649 с.

В центре исследования - генезис Брестской церковной унии, породившей глубокий конфессиональный раскол в истории Украины и Белоруссии и заложившей основы Греко-католической церкви. В книге показано, какие религиозные и общественные процессы в украинско-белорусских землях привели к переходу Киевской митрополии в 1595-1596 гг. под юрисдикцию Римского престола и как в отношениях православных и католиков той эпохи выявились особенности двух христианских традиций - восточной и западной. Для специалистов-историков, преподавателей вузов, студентов и всех интересующихся историей христианских конфессий в славянских землях.

Віктор Григорович Дубровський (7 червня 1876, Фастів — після 1936) — український лексикограф. Псевдоніми та криптоніми — Д-ий, Баламут Юрко, Рудик Хома, Юрко, Roman. Закінчив Університет Святого Володимира в Києві (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1920-х pоках працював редактором в Інституті української наукової мови ВУАН. У 1930 репресований (за сфабрикованою «справою СВУ») і висланий в Алмати (1932-36), де вдруге був заарештований і висланий у північні райони СРСР. Подальша доля невідома (Вікіпедія). Упорядкував: * «Українсько-російський словник» (1909, перевидання — 1914, 1917, 1918 під назвою «Словник українсько-московський», «Словник московсько-український»), * «Російсько-український технічний словник. З додатком сільськогосподарських термінів» (1925, доп. вид. 1926), * «Словник термінів з обсягу культури та технології цукрових буряків» (1920). * Автор праці «Московсько-українська фразеологія. (Практичний підручник до вивчення української мови)» (1917). Пропонований словник є доповненим перевиданням чи не найкращого дореволюційного словника «Українсько-російський словник» (1909). Словник буде корисним як мовцям так і пересічним українцям.