В "Очерках Привислянья" описана реакция заграничной польской прессы и местной администрации на выводы экономиста, профессора политической экономии и статистики в Варшавском университете - Симоненко Г.Ф. (1838-1905), который в своих публичных лекциях статистическими цифрами доказывал необычайный прогресс русской Польши после аграрных реформ 1864 года, в сравнении с Польшей австрийской и прусской после реформ 1848 и 1850 годов.

Кохановский (Kochanowski), Ян (1532, Sycyna, окрестности Радома, Польша – 22.08.1584, Люблин) – польский поэт. Сын шляхтича, получил домашнее образование, а затем учился в Краковском университете. Путешествовал по Европе, посетил Италию, Германию, Францию, где познакомился с Ронсаром. Король Стефан Баторий, его друг, определил его на должность воеводы сандомирского, но Ян Кохановский вскоре умер. Производительность его была огромна: он перепробовал все роды поэзии и все размеры стихов: эпическая поэзия («Шахматы», «Сусанна» на библейский сюжет), перевод псалмов Давида (читаются до сих пор), оды, элегии, эпиграммы, идиллии. К замечательнейшим произведениям поэта принадлежит собрание его фрашек (или безделушек – небольших шутливых стихотворений; «Fraszki» изданы в день его смерти). –– Племянник поэта, Петр Кохановский (1566–1620) – мальтийский рыцарь, поэт (известен как переводчик «Освобожденного Иерусалима» Тассо и «Неистового Роланда» Ариосто). Ян Кохановский о своих стихах: «Всегда пишу я так, как и живу, – свободно».

. - 42 с.

Ч. 2. - 1922. - 312 с.

Вирісши на фольклорно-літературній традиції, Лепкий не протиставився їй, а скоріше синтезував із модерними здобутками як митець новочасний, європейського типу. Цей його "європеїзм" був прикметним результатом дії ряду чинників — генетичних (родовід, навчання і пробування в культурних центрах Європи); контактних (приязні стосунки з краківськими літераторами С Виспянським, К. Тетмаєром, В. Орканом, знайомство з лідером "Молодої Польщі" С.Пшибишевським, ТМіцінським, із українськими європейцями !.Франком, М.Коцюбинським, В.Стефаником. П.Карманським), а також типологічних.

У книзі автор аналізує становище різних частин України, що опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. Особливу увагу він звертає на розвиток політичних настроїв західних українців та пропонує тактику поведінки, метою якої є незалежна соборна Українська Держава.

Алессандро Гваньїні (Гваніус, Гванінус) (1538 — †1614) — італієць з Верони, який служив у Великому князівстві Литовському, у Вітебську, і залишив кілька праць, які стосуються історії східних слов'ян. Найвідоміший своєю працєю «Хроніка Сарматії Європейської», що була надрукована в Кракові в 1578 році. В ній описується історія Польщі, Литви, Русі, Московії, Мазовії, Прусії, Померанії та ін. Пропоноване дослідження греко-католицького священника о. Ореста Купранця стосується аналізу назв "Русь", "Україна", "Волинь" у світлі текстів Гваньїні. Праця цінна в першу чергу для збереження видавничої спадщини української еміграції.

Самое яркое отражение Грюнвальдская битва нашла в труде крупнейшего польского историка Яна Длугоша «История Польши», написанном сравнительно скоро после знаменательной битвы (между 1455 и 1480 гг.). Познакомить читателя с описанием Грюнвальдской битвы в труде Длугоша и является задачей данного издания. Участники издания предпочли не ограничиваться одним только разделом «Истории» Длугоша, повествующим о событиях 1410 г., но дать также и разделы, излагающие историю предшествовавшей этим событиям многовековой борьбы Польши и Литвы с Тевтонским орденом. Связанные размерами публикации, они остановились на тексте Длугоша в рамках 1386–1411 гг. В этом тексте описываются отношения между сторонами в наиболее напряженный период, после заключения Польско-Литовской унии, вызванная этими отношениями война 1409–1410 гг., знаменитая битва и её результаты.

На значному документальному матеріалі показано революційно-визвольну боротьбу трудящих Західної України в 1933-1939 рр. проти соціального і національного гніту панської Польщі, за возз'єднання з УРСР, керівну і спрямовуючу роль КПЗУ в цій боротьбі.

Пропонований «Конспект лекцій з курсу української діалектології» видається на допомогу студентам-філологам, зокрема заочникам. В основу «Конспекту. » покладено курс лекцій, який протягом ряду років читав автор в Ужгородському державному університеті. Цей випуск «Конспекту. » присвячено вступним розділам. Укладений він в основному у відповідності з діючою університетською програмою з цього курсу. Проте у посібнику не всі розділи розроблені з однаковою докладністю. Ті з питань, які більш-менш достатньо висвітлені в інших посібниках, опускаються. Наприклад, при опрацюванні розділу «Історія вивчення українських говорів» потрібні відомості про вивчення українських говорів та діалектів в УРСР студент може знайти у посібнику А. А. Москаленка «Нарис історії української діалектології» (Одеса, 1961, 1962) та в статті Ф. Т. Жилка «Дослідження діалектів української мови за радянської доби (1917—1957 рр. )» (зб. «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років». К. , 1957). Питання ж вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в країнах народної демократії, у нашій навчальній і науковій літературі поки спеціально не висвітлювалося. При вивченні загальної історії науки це питання досить важливе. У зв'язку з цим у пропонованому «Конспекті. » дещо докладніше, ніж інші розділи, викладено відомості про вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в Польщі, Чехословаччині, Румунії та Угорщині.

Книга розкриває понад 10 000 псевдонімів, криптонімів та різних умовних знаків, якими підписувалися письменники, критики, публіцисти, актори, художники і громадські діячі України дожовтневого і радянського періодів. До словника включені матеріали з українських видань всіх територій (Східної України, Галичини, Буковини, Закарпаття), а також з окремих органів і видань, що з'явилися в інших країнах (Польщі, Канаді, Швейцарії). При кожному псевдонімі подано видання, де він виступає, і джерело, на основі якого розкрито справжнє прізвище автора. Величезна кількість розшифрувань здійснена на основі архівних фондів та авторських свідчень сучасних діячів культури і преси. Видання розраховане на науковців і партійних працівників, журналістів, працівників бібліотек, викладачів і студентів гуманітарних вузів, на широкі кола книголюбів.

Книга аналізує розвиток українсько-польських стосунків від часів приєднання Західної України до Австрійської монархії до кін. 19 ст.

У збірнику вміщені документи (універсали, звернення, укази, повідомлення, рапорти тощо) за 1717—1775 рр., в яких висвітлюється гайдамацький рух на території України в усіх його формах і проявах. Значна кількість матеріалів стосується повстання 1768 р. Документи збірника розкривають характер і соціальну природу гайдамацького руху як одного з етапів антифеодальної боротьби, показують зв’язок цього руху з антифеодальними виступами в Польщі, Росії, Білорусії, Молдавії. Збірник розрахований на науковців, викладачів вузів ! шкіл, працівників музеїв та на широке коло читачів.

Книга состаит из трех глав, посвященных Галицко-русской литературе княжеского периода, польской и австро-польской неволи. Княжий период (1143-1340) Период неволи польских королей (1340-1772) Период австро-польской неволи (1772-1939)