Сумароков (Павел Иванович, ум. 1846) — писатель, сенатор и член Российской академии. Его труды: «Черты Екатерины Великой» (СПб., 1819), «Прогулка за границу» (СПб., 1821), «Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 г.» (М., 1800), «Досуги крымского судьи» (СПб., 1803—1805), «Зеленый корсет» (ком., СПб., 1805), «Модник» (ком., СПб., 1806), «Марфа Посадница» (драма, СПб., 1807), «Некоторые рассуждения о А. П. С. и начале российского театра» (СПб., 1806), «Орлы и скворцы» (притча, СПб., 1806). В 1799 году Павел Сумароков, совершая путешествие по Тавриде, вел творческий дневник. Это сочинение он посвятил племяннице Г.А. Потемкина Варваре Васильевне Голициной, благодаря стараниям которой книга «Путешествие по Крыму и Бесарабии» была напечатана уже в следующем году. Это было первое опубликованное произведение начинающего писателя. На полуострове не было такого уголка, куда бы не проник путешественник, хотя делать это было порой нелегко и опасно. Человека, живущего в северном городе Петербурге, где краски природы и архитектуры сдержаны, поразило буйство и разнообразие растительности Крыма.

Т. 1. - 400 с.

Ч. 1 : Очерки Днепра. - 465 с.

Автор, подорожуючи берегами Дніпра на південь, описує природу, економіку, побут тутешніх земель.

Михаил Иосифович Коялович (1828-1891) - сын белорусского священника, историк, публицист, общественный деятель, профессор Петербургской академии, автор многих научных работ, в том числе Истории русского самосознания . Изучал происхождение и этническую историю белорусов, русских, украинцев, считал их близкородственными народами по вере, языку, этнографическим традициям. Выступал против окатоличивания и полонизации белорусского народа, отдавал симпатии великодержавной русской нации. Лекции по истории западной России (так они вначале назывались) были прочитаны в Петербурге для лиц высшего круга, пожелавших ознакомиться с историей страны (то есть Белоруссией), где в это время подавлялось восстание 1863 года. Последнее издание книги выходило более столетия назад. Книга написана увлекательно, мысли проиллюстрированы многими примерами.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Т. 7 : Малороссія. - 1903. - 518 с.

Россия. Полное географическое описание нашего отечества — настольная и дорожная книга для русских людей. Под редакцией В. П. Семенова и под общим руководством П. П. Семенова-Тян-Шанского (вице-председателя Императорского Географического Общества) и профессора В. И. Ламанского (председателя отделения этнографии Императорского Русского Географического Общества). Издание не было закончено, вышло в свет 11 томов, 1-й том опубликован в 1899, последний в 1914 году. Некоторые тома были неоднократно переизданы в последующие годы. Особую ценность представляют тома первого оригинального издания. Первое издание является исторической и культурной ценностью

Дане видання є нарисом про життя в Україні. Перша частина присвячена українській природі, її клімату, описується його помірність, сприятливість для життя. Наступна частина наводить невелику історичну довідку, щодо сутичок в які потрапляла Україна, формування Запорізької Січі та козацького образу життя. Далі описується побут українців — їх одяг, сімейний устрій, їх праця. Особлива увага приділяється образу української жінки та українській пісні, приводиться зміст однієї з дум. Книга містить одну ілюстрацію — малюнок, що зображує “малоросів” у своєму національному одязі.

У книзі описується політичний, адміністративний та судовий устрій Галичини у складі Австро-Угорської імперії.

У збірці аналізується творчість Кобзаря, наслідки його діяльності, його ставлення до України та українського народу.

Работа профессора Ивана Андреевича Линниченко была напечатана в 1917 году, в год революции, и является открытым письмом М.Грушевскому с критикой его исторических взглядов и общественной деятельности.

В раритетному закордонному виданні Союзу Визволення України вчений Кордуба Мирон приводить фактичний матеріал географії північно-західної України. В доступній формі приведено загальний географічний огляд регіону та історичні аспекти розвитку геосуспільної території, котрі викладено на основі тодішніх історичних публікацій. Подано інформацію про внутрішні та зовнішні національні відносини. Визначено статистичні дані, описано соціальні особливості, додано картографічний матеріал. Оформлено у вигляді наукової монографії. Призначено для вчених, географів, краєзнавців. Має в першу чергу історичну цінність, як базовий та фундаментальний матеріал.

Кожен Українець мусить зазнайомитися з минувшиною свого народу, мусить пізнати, за що славні наші діди проливали свою кров, чим був колись — не дуже ще давно— наш рідний край, наша Україна.

Степа́н Васи́льович Руда́нський — український поет. «Був це перший, може, по Шевченкові поет на Україні, якому сила поетичного таланту давала надію на велику й корисну діяльність для рідного краю»,— писав про Степана Руданського один з істориків літератури 1. Потужний талант поета виявився, однак, в цілому незатребуваний його часом; діяльність свою в силу різних причин змушений він був згорнути в розповні творчих сил. «В Степані Руданськім... має Україна одного з тих поетів, що за життя писали багато, а за злиднями приватного і публічного життя публікували дуже мало, і яким аж пізно до смерті пощастило у читачів»,— зазначав І. Франко

Ч. 1 : Провідні ідеї і епізоди. - 1920. - 102 с.

У 80-х роках 19 століття в духовній сфері європейских суспільств відбувалася зміна поколінь. Чи не в усіх ділянках життя суспільства, у тому числі в політиці, гучно заявляє про себе молодь, причому саме це покоління дало зі свого середовища багатьох політиків, котрі відігравали надзвичайно велику роль та користувалися значним авторитетом і набагато пізніше, уже в контексті інших історичних епох. Подібне явище спостерігаємо в різних країнах Європи: «Молода Італія», «Молода Чехія», «Молода Болгарія» і т.д. Відомий французький історик Марк Блок взагалі спробував інтерпретувати історію як історію насамперед поколінь, слушно зауваживши, що такий поділ інтуїтивно прижився у сферах філософії чи літератури. Всі ці «молоді» рухи були дуже схожі, оскільки становили собою, по суті, суміш радикалізму національного й соціального. Крім того, початок їхнього існування відзначався запеклими перепалками з «батьками». Особливо сильними були подібні вияви в середовищі галицьких українців. «В останніх десятиліттях XIX віку, – писав найзаслуженіший представник нового покоління тієї доби І. Франко, – на підмогу, а по части на зміну давнішим діячам вийшла нова генерація робітників і вкинула в ту прірву велику працю, велику силу гарячого запалу і твердої віри в будущину в нашім національнім життю та рівночасно прочистила повітря, проложила не в однім напрямку нові стежки. Вона розбудила пристрасті там, де вперед була байдужість і рутина, оживила пульс народного життя. Се був запас свіжих сил, який віднайшла в собі наша нація в хвилі тяжкого пригноблення. Я називаю ту генерацію, тих людей, що своєю працею збудували той замітний ступінь, який визначається у нас між роком 1880 і 1900, «Молодою Україною». Ця назва бере початок з доповіді "Молода Україна, її становище і шлях" 25 лютого 1890р у Петербурзі випускника Петербурзької війсково-правничої академії Трохима Зінківского (1861—1891) перед земляками — українцями па зборах, присвячених творчості Т.Г. Шевченка. У центрі її уваги була проблема націй і національних відносин.