Так как некоторые из Украинских летописей не имеют определенных заглавий имени летописца, то поэтому эта летопись, в отмену от других и для точности ссылок, названа «Летописью Самовидца», на том основании, что сочинитель ее, как видно из текста, жил и действовал от начала войн Богдана Хмельницкого, может быть, до последних годов XVII столетия. Думаем так потому, что с оных годов рассказ теряет свою описательную форму и переходит в хронологическую перечень событий. Начало Летописи, судя по языку и по особенному краткому изложению, заимствованно Самовидцем из другой хроники Украинской.

Вып. 1 : Повесть Временных лет. - 414 с.

В первом выпуске "Сводной летописи" помещена "Повесть временных лет" - древнейший книжный памятник Руси. Книга была составлена по всем изданным ранее спискам летописей. В основе "Сводной летописи" лежит Лаврентиевский список, один из древнейших и наиболее сохранившихся. "Сводная летопись" содержит полную всестороннюю систему известий, помещенных во всех списках летописи, а также возможность отчетливого представления о всех дополнениях, опущениях и вариантах того или иного списка в отдельности. Цель "Сводной летописи" - свести и сравнить известия русских летописей, относящиеся к истории России. В Летопись вошли только рукописные известия; известия, затрагивающие историю других стран опущены. Из вербальных вариантов в "сводной летописи" отмечены лишь те, которые могут влиять на смысл известия, другие же варианты, имеющие исключительно филологические значение, т.е. относящиеся к истории развития языка, оставлены без внимания.

Т. 7 : Памятники полемической литературы в Западной Руси. Книга 2. - 1882. - 910 с.

«Русская историческая библиотека» (РИБ), серия сборников документальных источников и литературных памятников, издававшаяся Археографической комиссией в 1872-1927. Включала главным образом источники периода 14-17 вв. В 39 тт. опубликованы акты, относящиеся к внутренней и внешней политике России, «Дела Тайного приказа» (тт.21,22,23,38), документы из церковных и монастырских архивов (тт.5,12,14,25,37), часть «Литовской Метрики» (тт.20,27,30,33), писцовые книги, фрагменты летописей, повести и сказания о «смутном времени» (т.13), соч. А.М.Курбского (т.31), Аввакума (т.39). Подготовку и редактирование материалов осуществляли видные русские историки и археографы: Я.Л.Барсков, А.П.Барсуков, С.А.Белокуров, И.А.Бычков, С.Б.Беселовский, В.Г.Дружинин, А.С.Лаппо-Данилевский, Л.Н.Майков, С.Ф.Платонов и др. РИБ - одна из наиболее крупных серий документальных публикаций в русской археографии.

Ч. 1. - 329 с.

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

Ч. 4. - 1934. - 66 с.

Эта книга - результат работы по реконструкции текста Троицкой летописи, сгоревшей в 1812 г. в Москве вместе со всем собранием Московского общества истории и древностей российских. Данная летопись, составленная в Москве в 1408 г., считается первым общерусским летописным сводом.

Первая часть работы, ее источниковедческая часть, посвящена анализу состава Галицко-Волынской летописи. Вторая часть заключает в себе очерк истории юго-западной Руси в XIII в.

Кн. 1. - 1968. - 278 с.

У книзі досліджуються два найраніші відомі історичній науці українські літописи, що дійшли до наших часів у рукописних оригіналах, як джерело для висвітлення внутрішнього життя, культури і побуту українського народу, його господарської діяльності, класової боротьби в XVI—першій половині XVII ст., а також політичного становища України напередодні визвольної війни 1648—1654 рр. До текстів літописів додано текстологічні примітки та докладні коментарі. Розрахована на істориків, літературознавців, мовознавців, викладачів, студентів історичних і філологічних факультетів та широкі кола читачів.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

В книге на основе включенных в летописи народных преданий и легенд раскрывается яркая и поэтичекая картина историии древнерусского народа: формирование и расселение племен, складывание первых государственных объединений, основание городов, строительство и укрепление древнерусского государства в годы правления Ольги, Святослава и Владимира.

Автори книги розкривають драматичний літопис галицького стрілецтва: бойовий шлях легіону Українських січових стрільців, Української галицької армії, трагедію червоних галицьких стрільців, які у 30-ті рр. потрапили під каток сталінських репресій, про повоєнну долю військової еміграції.

Т. 1. - 564 с.