Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Людська душа потребує єднання зі світом, тому міф завжди буде органічною часткою культури. До світогляду нашого народу увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь, які жили на території сучасної України й належали до різних племен та археологічних культур. Давні збирачі, мисливці, рибалки, скотарі й землероби залишили відлуння своїх вірувань у тому багатогранному комплексі, який ми звемо українською традиційною культурою. Ця книжка є оригінальною спробою систематизовано представити найхарактерніші й найцікавіші образи, що існували у віруваннях і магічній практиці українського етносу.

A highly original, stirring book on Mahatma Gandhi that deepens our sense of his achievements and disappointments—his success in seizing India’s imagination and shaping its independence struggle as a mass movement, his recognition late in life that few of his followers paid more than lip service to his ambitious goals of social justice for the country’s minorities, outcasts, and rural poor. Pulitzer Prize–winner Joseph Lelyveld shows in vivid, unmatched detail how Gandhi’s sense of mission, social values, and philosophy of nonviolent resistance were shaped on another subcontinent—during two decades in South Africa—and then tested by an India that quickly learned to revere him as a Mahatma, or “Great Soul,” while following him only a small part of the way to the social transformation he envisioned. The man himself emerges as one of history’s most remarkable self-creations, a prosperous lawyer who became an ascetic in a loincloth wholly dedicated to political and social action. Lelyveld leads us step-by-step through the heroic—and tragic—last months of this selfless leader’s long campaign when his nonviolent efforts culminated in the partition of India, the creation of Pakistan, and a bloodbath of ethnic cleansing that ended only with his own assassination. India and its politicians were ready to place Gandhi on a pedestal as “Father of the Nation” but were less inclined to embrace his teachings. Muslim support, crucial in his rise to leadership, soon waned, and the oppressed untouchables—for whom Gandhi spoke to Hindus as a whole—produced their own leaders. Here is a vital, brilliant reconsideration of Gandhi’s extraordinary struggles on two continents, of his fierce but, finally, unfulfilled hopes, and of his ever-evolving legacy, which more than six decades after his death still ensures his place as India’s social conscience—and not just India’s.

Мета вивчення курсу полягає у набутті студентами знань, умінь та навичок, необхідних для реалізації технічних думок за допомогою креслення, а також для розуміння принципу дії конструкції за її кресленням. Інженерна графіка складається з двох розділів: нарисної геометрії та інженерної і комп’ютерної графіки. Нарисна геометрія є теоретичною основою побудови креслень, які є графічною моделлю конкретних інженерних виробів. Завданням вивчення інженерної графіки є: надбання знань теоретичних основ побудови зображень предметів; розвиток просторової уяви, здатності аналізувати форму виробів, зображених у вигляді креслень: ознайомлення із зображенням деталей та їх з'єднань, поширених у машинобудуванні; придбання навичок виконання зображення виробів з натури і креслення збірної одиниці з використанням необхідних положень, стандартів ЄСКД; оволодіння вмінням читати креслення складальних одиниць. надбання навичок читати і виконувати креслення будівель. надбання навичок та знань в роботі з САПР (AutoCAD). Знання і практичні навички, одержані в процесі вивчення «Інженерної та комп’ютерної графіки», потрібні для освоєння цілого ряду технічних дисциплін, а також для виконання курсових та дипломного проектів.

Пропам'ятна книга "Бережанська земля" - це частина історії нас самих у визначеному часі і просторі, тому вона має у наших душах і серцях зв'язувати й об'єднувати наших предків, нас самих, наших дітей і внуків в одне, бо ми - один Народ, автохтони-господарі тієї Землі, на якій ми були, миє і - при Божій помочі - будемо! Кожний клаптик тієї землі - насичений нашою працею, нашим потом, там і кров наша, і кістки наших рідних, від яких ми самі походимо, там лежать наші Воїни-Герої, що в лютий час захищали від ворогів свій Народ і свою Землю.

Монография посвящена традиционным китайским представлениям о душах умерших, лисах-оборотнях и разнообразных божествах (духах) и построена на материале письменных памятников эпохи Сун (960-1279), в том числе знаменитой прозаической антологии "Тай-пин гуан цзи" ("Обширные записки годов Тай-пин") и сборнике Лю Фу (ок. 1020?- после 1100) "Цин со гао и" ("Высокие суждения у дворцовых ворот"). Поскольку автор видит своей целью в первую очередь введение в научный оборот малоизвестных и неизвестных памятников старой китайской словесности, а также систематизацию заключенного в них материала, существенную часть книги составляют комментированные переводы значимых для темы исследования текстов. В приложении даны очерки, посвященные разделу о храмах и кумирнях из цинского сочинения "Сун дун тин као" ("Разыскания о восточной сунской столице"), а также - сборнику Лю Фу и его автору. Книга рассчитана на китаеведов, этнографов, историков, религиоведов, а также на самый широкий круг читателей, интересующихся традиционной китайской культурой.

Это книга о разведчиках, имена которых отсутствуют в известных «шпионских» хрониках. О следопытах незнаемого, которые повседневно, чаще всего буднично, незаметно, без претензий на «бронзы многопудье» ведут свой многотрудный поиск, совершая нередко настоящие подвиги во имя истины, во имя человека, во имя мира на всей планете. Да, подвиги, ибо их деятельность требует не только ума, не только трудолюбия, но и мужества. Еще Маркс говорил, что у входа в храм науки, как и в преддверии ада, должно быть выставлено требование: «Здесь нужно, чтоб душа была тверда, здесь страх не должен подавать совета». И еще говорил Маркс: «В науке нет широкой столбовой дороги, и только тот может достигнуть ее сияющих вершин, кто, не страшась усталости, карабкается по ее каменистым тропам». Неторными, тернистыми тропами шла советская наука к ее нынешним высотам. Какое наследство оставила ей царская Россия? Малограмотное население. Острая нужда в специалистах, учебных заведениях, научных учреждениях А тут еще разруха, голод, саботаж «старой интеллигенции»... Потом была война, унесшая миллионы жизней, истощившая экономику, отвлекшая науку от ее мирных дел... И все же, несмотря на все невзгоды и суровые испытания, наш народ за короткий период — всего за полвека! — достиг сияющих вершин в науке и технике и заставил весь мир говорить о «русском чуде». Здесь упомянуты не все, увы, далеко не все, кого хотелось бы, кого нужно назвать, —- история еще воздаст им должное.

Україна має свою прадавню дохристиянську міфологію у вигляді анімістичної віри (з латинської аnimus — душа, живе). Оскільки міфологічний світогляд був антропоморфним, то було неминучим формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення всього сущого. Людина вірила, що все кругом неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота, а тому до природи первісна людина ставилась, як до істоти живої. Культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, а релігія була одухотворенням усього довкілля. По цьому людина стала все своє довкілля уособлювати, очоловічувати, віра ставала антропоморфічною (з грецької antropos — людина). Оці три елементи: анімітизм — оживлення, анімізм — одухотворення й антропоморфізм — очоловічення становлять основу давнішого вірування… бо все: сонце, зорі, місяць, вогонь, вода, рослини, звірини, каміння, дерева, вітер, зілля й т.ін. — усе це живе, має свою душу. У праці митрополита Іларіона (Огієнка) він розглядає давні українські традиційні вірування, з якими християнські священники часто стикалися. І хоч розглядає це все через призму свого релігійного світогляду, але любов до свого народу заставляє його з приязню і цікавістю вивчати віру предків.

О духе и душе, сознании и подсознании, о бессмертии, о жизни после смерти, методах врачевания души и исцеления прошлым.

Вірші, з яких зложена збірка "Душа на сторожі", збережені були одним з революційних друзів Олени Теліги. Вірші ці - відомі зі сторінок журналів - в сукупності творять певного роду підсумок мистецької та ідейної дороги поетки-революціонерки: починаючи з її молодечих поривів за далекими обріями й поступового усвідомлення себе й українського світа в поезії аж до включення в організовані лави української Революції.

Работы западного социолога и психолога Эриха Фромма (1900-1980) пользуются популярностью во всем мире. Предлагаемая книга включает его широко известные произведения ("Искусство любить", "Душа человека", "Забытый язык" и др.), посвящённые философскому постижению человека в истории, анализу феномена тоталитаризма, размышлениям о демократии и гуманизме. Адресовано как специалистам - гуманитариям (философам, историкам, психологам), так и широкому кругу читателей.

Автор и ведущий телепередачи «Дворцовые тайны», известный историк и писатель Евгений Анисимов рассказывает о пяти властительницах огромной страны. О женщинах, чье правление вошло в историю России под названием "век женщин" — Екатерине I, Анне Иоанновне, Анне Леопольдовне, Елизавете Петровне и Екатерине II. Все они вступили в борьбу за власть, дорого заплатив за свое место на российском престоле; все принесли в жертву идолу власти свои мечты о любви и обыкновенном женском счастье, мир и уют семейной жизни, радости материнства, внутренний покой. Автор предлагает читателем вглядеться в них с сочувствием и пониманием. Ведь их судьбы стали и судьбой России — страны, у которой, как писал Николай Бердяев, женская душа; страны, которая до сих пор ищет и не находит мира и покоя.

Далеко за горизонтом скрывается жизнь древнерусского человека. Многими прошедшими столетиями заставлена она от нашего взора, но заглянуть в эту далёкую жизнь представляет много интереса. Там, в глубине веков, жил наш предок, он мыслил и действовал; он слагал свои взгляды на природу и самого себя, слагал свои представления на жизнь и смерть, развивал свои религиозные воззрения, устанавливал обряды, устраивал своё общество, выражал свои мысли посредством членораздельных звуков, пел песни и былины и изображал свои мысли письменами.

А сейчас поговорим о том, как устроена душа и почему мы должны что-то с ней делать. Душа – это единственное, что создано. Через свои пять фильтров душа получает в себя зрительные, слуховые, обонятельные, вкусовые и осязательные ощущения. За этими пятью органами чувств стоит компьютер, программа. Она переводит то, что находится снаружи, на язык, понятный нам: наслаждения или страдания. И в самой центральной точке нашей души мы ощущаем, плохое это или хорошее.

«Чужая душа - потемки...». Как часто вы произносите вслух или про себя это расхожее выражение? Как часто вы, пообщавшись с приятелем, коллегой по работе или соседом, пожимаете плечами: «Странный он какой-то...». Если чаще, чем вам хотелось бы, тогда эта книга вам необходима. Это карманный справочник человеческих характеров, который раскроет вам секреты общения с окружающими вас людьми. Вы научитесь понимать и предсказывать мысли, чувства и поступки любого человека. 49 простых правил научат вас безошибочно разбираться в людях.

Когда на болит голова (а это бывает все реже), можно на делить мир на две половины: когда, дескать, голова болит и когда -- нет. Когда не болит голоаа -- мир разноцветен, ярок, как в детстве. Душа переполняется восторгом. Ты источаешь аромат обаяния. Вокруг тебя все становится добрей и чище.

В книге собраны 1400 фраз на одном из древнейших языков, имеющем статус международного общения. Здесь представлены наиболее часто встречающиеся идиоматические выражения, пословицы, поговорки, цитаты из произведений классиков английской и американской литературы, которые приобрели свойство пословиц. Мысли, отточенные временем, помогут сделать вашу речь яркой и образной, расширят активный словарный запас. Они сопровождены переводом на русский язык и транскрипцией. Алфавитный указатель на русском языке значительно облегчит поиск нужной фразы.

Будь-яку установу, підприємство чи організацію можна розглядати як деяку інформаційну систему (ІС), що складається із структурних елементів та зв‘язків між ними, по яким передається інформація. Вона певним чином обробляється, а результат обробки відображується. Вважається, що ІС функціонує на основі певної інформаційної технології (ІТ), під якою розуміються усі технічні засоби та системи, і методи збереження, переробки та обміну інформацією. Це обумовлює основну задачу проектування ІС (функцірнування системи), якою є включення елементів автоматизації на усіх рівнях і створення, таким чином, на основі автоматизації нової інформаційної технології.