В книзі висвітлюються найважливіші події, пов’язані з історією, українського козацтва від часу його виникнення на межі XV-XVI ст. до ліквідації урядом Російської імперії в кінці XVIII — на початку XIX ст. Особливу увагу приділено найбільш яскравим постатям Війська Запорозького, їх політичній і державній діяльності. Значне місце на сторінках праці відведено міжнародним відносинам українського гетьманату, козацькій ментальності, побуту, бойовому мистецтву, атрибутиці тощо. Певною мірою показана роль жінки в "лицарському" середовищі. Своє яскраве відображення знайшло ставлення до козаків представників різних народів, і володарів іноземних держав, їх сприйняття за межами Батьківщини. Книга розрахована на широке коло читачів.

Under Stalin's leadership, the Soviet government carried out a massive number of deportations, incarcerations, and executions. Paradoxically, at the very moment that Soviet authorities were killing thousands of individuals, they were also engaged in an enormous pronatalist campaign to boost the population. Even as the number of repressions grew exponentially, Communist Party leaders enacted sweeping social welfare and public health measures to safeguard people's well-being. Extensive state surveillance of the population went hand in hand with literacy campaigns, political education, and efforts to instill in people an appreciation of high culture. In Cultivating the Masses, David L. Hoffmann examines the Party leadership's pursuit of these seemingly contradictory policies in order to grasp fully the character of the Stalinist regime, a regime intent on transforming the socioeconomic order and the very nature of its citizens. To analyze Soviet social policies, Hoffmann places them in an international comparative context. He explains Soviet technologies of social intervention as one particular constellation of modern state practices. These practices developed in conjunction with the ambitions of nineteenth-century European reformers to refashion society, and they subsequently prompted welfare programs, public health initiatives, and reproductive regulations in countries around the world. The mobilizational demands of World War I impelled political leaders to expand even further their efforts at population management, via economic controls, surveillance, propaganda, and state violence. Born at this moment of total war, the Soviet system institutionalized these wartime methods as permanent features of governance. Party leaders, whose dictatorship included no checks on state power, in turn attached interventionist practices to their ideological goal of building socialism.

Can contractors and specialists add value to a project by their early involvement in design, pricing, risk management and programming? How can this be structured and what role do contracts have to play? What is the impact on procurement and project management? Commentators from Banwell to Egan have recommended earlier contractor appointments, and this has also been linked to successful project partnering. How are the two related? Early Contractor Involvement in Building Procurement considers the case for a two stage procurement approach based on a system of agreed project processes during the preconstruction phase. It examines the ways in which a contract can describe and support this model throughout its procurement, partnering and project management, and is illustrated with case studies taken from projects and programmes across the construction and engineering industry. The roles of the various parties involved, the obstacles they encounter and the benefits they can achieve are examined in detail. There is practical guidance on how to improve speed, economy, sustainability, change control, dispute avoidance, and client satisfaction. This book bridges the gap between contract law, partnering and project management and will be essential reading for middle and senior management at construction contractors, consultants and clients in both the public and private sectors.

У виданні відтворено тексти оригіналу староукраїнською мовою та відомих на сьогодні списків «Пактів і Конституцій законів і вольностей Війська Запорозького», укладених 1710 р. під Бендерами між обраним на гетьманську булаву Пилипом Орликом, з одного боку, та генеральною старшиною і козацтвом – з іншого; наведено їх переклади переклади українською, англійською, німецькою, польською, російською та французькою мовами. Публікація цієї визначної пам’ятки вітчизняної політико-правової думки раннього нового часу супроводжується археографічною передмовою, лінгвістичним аналізом, науковим коментарем, а також факсимільним відтворенням спеціального дослідження видатного історика та правознавця академіка Миколи Василенка (1929), у якому міститься ґрунтовний історико-юридичний аналіз джерела. Розраховано на науковців, викладачів, студентську та учнівську аудиторію, громадський загал.

Книга присвячена новому напряму історичних досліджень — інституціознавству (історії державних установ). У виданні вперше представлений комплексний огляд процесу утворення державних установ як невід’ємних атрибутів і органів будь-якої держави, на території сучасної України, починаючи від зародження урядуючих інституцій у Давній Русі ІХ ст. і до початку ХХ ст., коли тут діяли установи Російської та Австро-Угорської імперій. Таким чином доводиться наступність процесу творення державних установ, незважаючи на суттєві трансформації державного устрою, зміни у верховному сюзеренітеті, включення до державних систем інших країн. Розкриті особливості організації та діяльності державних установ за часів Київської та Галицько-Волинської Русі, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Речі Посполитої двох народів, Російської імперії, Австрійської/Австро-Угорської імперії тощо. Розрахована на студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, викладачів, усіх, хто цікавиться історією України.

На матеріалі історичних джерел Київської Русі, козацьких реєстрів 1581 і 1649 рр., у яких зафіксовані імена, прізвища, прізвиська, географічні назви наших далеких предків, розкривається національний паспорт українців, доводиться, що вони на своїх етнічних землях споконвік автохтонна нація, державотворча спільнота, з притаманним їй прагненням за сприятливих умов відроджувати свою державність. “З синів Володимирових Русь упала, з Хмельницьких за Богдана на ноги повстала”, — твердять сучасники Хмельницького. Висуваються нові аргументи, що автором славнозвісної “Історії русів” були Григорій та його син Василь Политики. Микола Гоголь розглядається як український письменник, що спричинився до національного відродження у XIX ст. Показано гостру критику Тарасом Шевченком “погодінської теорії” про запустіння Наддніпрянщини в XIV-XVІ ст., яку в суверенній Україні намагаються відновити наші сучасні послідовники М. Погодіна і М. Каткова — академіки, доктори наук, публіцисти.

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства давньогрецькою мовою.

Щорічник "Біла книга" видається відповідно до Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" з метою систематичного інфомування громадськості про діяльність Збройних Сил України, а також - про оборонну політику держави, пробеми, що виникають у цій сфері, та шляхи їх розв'язання. Перше видання щорічника присвячене проблемам реформування та розвитку Збройних Сил України. У виданні висвітлюється поточний стан Збройних Сил та головні напрями подальшого військового будівництва, окреслені в новій Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр. Для цивільних і військових фахівців у галузі військового будівництва, оборонної політики та політики безпеки, журналістів, викладачів і студентів профільних вузів та факультетів, а також для всіх, хто цікавиться станом і напрямом розвитку оборонної політики України.

  Текст у форматі PDF 0.30 Мб

  Текст у форматі PDF 3.23 Мб

Ч. 1. - 356 с.

У книзі висвітлено маловідому сторінку історії України — збройну боротьбу Української Народної Республіки проти агресії більшовицької Росії у 1917—1920 pp. На підставі широкого кола документів й спогадів сучасників розглянуто причини українсько-більшовицьких війн, відтворено перебіг бойових дій між українськими арміями та російськими більшовицькими військами. Докладно розповідається про бойову діяльність збройних сил УHP, спрямовану на захист української державності. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Збірник генеральських, генеральсько-професорських творів та пам`яті населення України українською і російською мовами – це головні фактори, які являють собою, життєво-необхідним посібником для молоді в майбутньому. Микола Григорович ЖУЛИНСЬКИЙ директор інституту літератури ім.Т.Г. Шевченка НАН України академік НАН України сказав, що цей збірник багатогранний та цікавий за змістом. Щоб випустити його у світ потрібен перегляд редактора, оскільки писано двома мовами з шести джерел. Інший історик, теж так мовив з тяжким подихом... А головний редактор однієї державної редакції сказав: "Таку книжку може писати тільки професор, яких у нас на черзі 40. А ви не є таким, то ми відповімо, що ваша збірка має безліч недоліків, тому не приймається до друку за державні кошти!" Але ж я не маю коштів на редакторів, тому випускаю свою збірку у світ лише за усною гуманною оцінкою професорів і за своїм редагуванням за свої хлібні на благо майбутньому... Гадаю, читачі мого збірника – зрозуміють... І може хтось згадає заслуженим словом...

Сервітут — обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

У науково-популярному нарисі на основі конкретних прикладів і фактів розглянуто зародження та розвиток українського стрілецького руху в Галичині. Автор пропонує читачам здійснити подорож воєнними дорогами січовиків на Тернопільщині. Переконливо відтворено також інші героїчні й трагічні сторінки історії нашого краю: виникнення Західно-Української Народної Республіки, бойовий шлях її збройних сил –Української Галицької Армії, події польсько-української війни 1918–1919 рр. та участь у ній тернополян. Йдеться також про те, як склалися долі славних борців за волю рідної землі, за українську державність, як увічнена їх пам’ять. Видання буде корисним краєзнавцям, учителям, студентам, учням, усім, хто, цікавиться історією України, зокрема Тернопільщини.