У монографії проаналізовано історичні умови, в яких відбувалося переселення болгар на південь України протягом XVIII століття. Висвітлено військову, соціальну та економічну історію, напрямки етнічного розвитку та церковне життя окремих болгарських громад. Розглянуто еволюцію політики російського уряду по відношенню до болгарських переселенців. Рекомендується науковцям, аспірантам, студентам - всім тим, хто цікавиться історичним минулим.

Українці, які з різних причин були змушені залишати рідну землю, а також уже їхні нащадки, завжди уважно слідкували за подіями в Україні, намагаючись в силу своїх можливостей надати моральну і матеріальну підтримку її народу.

У цьому випуску "Історичних зошитів" автор робить певний крок на шляху висвітлення важливого і практично не дослідженого питання про розгортання руху за національне відродження Серед українців в місцях іх компактного проживання на теренах колишньої Російської імперії. Особлива увага приділяється з ’ясуванню впливу на цей процес утворення і діяльності Української Центральної Ради, налагодження зв’язків з останньою численними українськими організаціями Росії. Викладений матеріал розрахований на науковців, викладач ів та студентів вузів, усіх, хто цікавиться питаннями історії України.

Вы хотите узнать, откуда граф Потемкин знал иврит? Кто снабжал российскую армию продовольствием в войне с Наполеоном? Кто построил железные дороги, по которым мы ездим до сих пор? Книга «Евреи в России: самые влиятельные и богатые» раскроет перед вами не одну тайну. Жизнь одного из древнейших народов на Земле протекала в России по особому сценарию. Евреи были среди придворных и генералов, выстраивали финансовые империи и придумывали экономические реформы. Более трех сотен лет евреи живут в России, но только сегодня они получили равные с коренным населением права. Как же им удавалось обходить запретительные законы и сколачивать баснословные состояния? Секрет успеха евреев часто ищут в таинственной Каббале или других мистических явлениях. Нам же удалось проследить судьбы множества еврейских бизнесменов, которые без всякой мистики достигли небывалых вершин финансового благополучия и политического влияния. В чем тайна этого успеха, приглашаем вас разобраться вместе. Приятного чтения и успехов в коммерческих начинаниях!

Збірник пропонує матеріали науково-практичної конференції, "Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра", проведеної відповідно до державної програми співпраці із закордонним українством на период до 2010 року (Постанова кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №1034 та розпорядження голови доноцької облдержадміністріції від 29.11.2006 р. №578). доповіді подані з додержанням авторського стилю.

Унаслідок різних причин політичного та соціально-економічного характеру протягом багатьох років за межами України опинилися і нині живуть мільйони наших співвітчизників. Ця категорія людей дістала умовну назву "українська діаспора". З набуттям незалежності Україна стала центром згуртування українців усього світу. Тому цілком природно, що встановлення та інтенсифікація зв'язків з українською діаспорою стали важливою складовою державної етнополітики. Сьогодні наша країна належить до країн із айчисленнішою діаспорою. Нині, за різними оцінками, поза її межами мешкає від 12 до 20 млн етнічних українців, тобто майже третина українського етносу перебуває за межами прабатьківщини. Українську діаспору прийнято умовно поділяти на представників далекого зарубіжжя (країни Західної Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Австралія) та близького (нові держави - республіки колишнього Радянського Союзу). Такий поділ зумовлений як історичними обставинами, так і виразними відмінностями умов проживання українців та відповідно різними завданнями щодо захисту їхніх прав, підтримки їх та співробітництва з ними.

Переважно на недоступних раніше для дослідників архівних та інших джерелах розглядаються маловідомі питання історії заснування та наукової, педагогічної і культурно-освітньої діяльності першого вищого учбового закладу і другої наукової установи української еміграції міжвоєнного періоду — Українського вільного університету. Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, всіх, хто цікавиться історією української еміграції.

Автор пропонованої праці досліджує і розгортає перед читачем дві історичні лінії, що згодом зливаються в одну: зародження Української Католицької Церкви в Америці і роль Митрополита Андрея Шептицького у її становленні і зміцненні на американському континенті. У книзі використано архівні матеріяли Стемфордської духовної семінарії, бібліотеки Ратгерівського університету (Нью-Бранзвік), єпархіяльних бібліотек Вінніпега, Едмонтона, що назагал мало відомі в Україні. Книжка адресована широкому колу читачів.

У збірнику подано матеріали конференції «Особисті книжкові колекції та особові фонди діячів української діаспори в бібліотеках та архівах України», яка відбулася у Національному університеті «Киє-во-Могилянська академія» 28 січня 2004 року. Видання розраховано на науковців, викладачів, аспірантів, фахівців архівної та бібліотечної справи.

В жовтні 1985 року в Оттавському університеті в Канаді відбувся симпозіюм української поезії в діяспорі під назвою „Поза традиції”. Ініціятором його була Ірина Макарик, поетеса, професор англійської літератури в тому ж університеті. Симпозіюм виявив не тільки разючу відмінність цієї поезії від поезії попередніх періодів, але й від ідеологічно заанґажованої поезії в Україні. Отож і виникла ідея створити на цьому ґрунті антологію. Після симпозіюму упорядники цієї антології вирішили укладати її за такими критеріями: включити в неї тільки поезію, яка творилася поза межами Радянського Союзу; обмежити її до поетичної творчости останнього чверть-століття; включити в неї тільки тих поетів, які вийшли „поза традиції”, тобто які манерою свого голосу, письма, чи новаторського світобачення поширили параметри української поезії. Ці критерії, як і треба було очікувати, з одного боку, забезпечили за антологією певну поетичну когерентність, але, з другого боку, вилучили з неї багато добрих „традиційних’’ поетів -- поетів, які писали і пишуть на Україні, та поетів, що впродовж останніх двох десятиріч, в силу різних причин, не писали поезії. Саме тому ця антологія не претендує на всебічність та історичну вичерпність. Упорядники вибрали 68 поетів із 368 імен за зовсім іншими критеріями. їм, коли можна так висловитись, ішлося про горизонтальне, а не про вертикальне представлення української поезії в діяспорі.