Вип. 1. - 1987. - 180 с.

Підручник складається із загальної і спеціальної частин. У загальній частині викладено основні клінічні, інструментально-функціональні й лабораторні методи діагностики внутрішніх хвороб, а також висвітлено питання медичної етики, деонтології та загальної методології постановки діагнозу. У спеціальній частині детально описано методи обстеження хворих із різною патологією внутрішніх органів (зокрема, захворювання органів дихання, кровообігу, травлення, тощо).Викладено симптоматику, синдроми та принципи лікування основних внутрішніх хвороб. Підручник містить додатки в яких подано нормальні величини основних лабораторних показників та схему історії хвороби. Для студентів вищих медичних навчальних закладів.

Вип. 10 : Матвієнко О.М., Догадіна Т.В. Жовтозелені водорості - Xanthophyta. - 1978. - 512 с.

В книзі викладені питання диференціальної діагностики та лікування хворих з внутрішніх хвороб. Коротко викладені визначення хвороби, етіологія, патогенез, класифікація захворювань, більш широко написані диференціальний діагноз, формулювання клінічного діагнозу та лікування кожної хвороби.

В книзі викладені питання диференціальної діагностики та лікування хворих з внутрішніх хвороб. Коротко викладені визначення хвороби, етіологія, патогенез, класифікація захворювань, більш широко написані диференціальний діагноз, формулювання клінічного діагнозу та лікування кожної хвороби.

Ч. 1. - 276 с.

Медицинские услуги - одни из самых востребованных, ведь крепкое здоровье - основа благополучия человека. Однако для того, чтобы получить квалифицированную и качественную медицинскую помощь, современный пациент должен знать о своих правах и обязанностях, а также уметь грамотно их использовать. Из этой книги вы узнаете, почему ставятся ложные диагнозы и совершаются врачебные ошибки, полезны ли биологически активные добавки, стоит ли обращаться к пластическим хирургам и многое другое.

"Одна из самых трудных проблем психиатрии – это проблема дифференциального диагноза, особенно в тех случаях, когда можно подозревать пограничное расстройство характера. Пограничные состояния следует отличать, с одной стороны, от неврозов и невротической патологии характера, с другой – от психозов, особенно от шизофрении и основных аффективных психозов."

  Текст у форматі PDF 0.49 Мб

Цель книги «Дифференциальный диагноз в неврологии» — помочь врачу найти правильный путь от выявления ведущего симптома до установления диагноза. Прежде всего в ней рассматриваются неврологические заболевания, но так или иначе частично затрагиваются и многие другие отрасли медицины. Отдельные шаги в рамках дифференциально-диагностического поиска описаны в виде схем. С 1997 года, когда появилось 4-е издание книги, было предложено множество новых технологий. Электронные носители информации делают более доступными тексты и рисунки и позволяют их систематизировать с помощью функции поиска. Видеоаппаратура дает возможность хранить и отображать на экране движущиеся изображения, что имеет большие преимущества, особенно в неврологии. Над предлагаемым читателю 5-м изданием в качестве соавторов работали двое коллег-друзей автора этого руководства, которые в значительной мере способствовали его интеграции в новую эпоху медицинской дидактики и электронного обучения. Текст был расширен, некоторые его фрагменты полностью переработаны. Изобразительная часть увеличилась по сравнению с прежними 72 рисунками до 256. Авторы выражают благодарность очень многим людям. Во-первых, это пациенты, которые постоянно побуждали к поиску причин, лежащих в основе наблюдающихся у них симптомов. Это больные, которые позволяли студентам-медикам приобретать необходимые знания и навыки, оценивая клиническую картину их заболеваний. Без великодушного предоставления различными медицинскими учреждениями обширного изобразительного материала создание этой книги также было бы невозможно. В связи с этим мы выражаем благодарность профессору, доктору медицины, директору Клиники и поликлиники эпилептологии на базе Боннского университета C.E.Elger; доктору медицины, директору Швейцарской клиники эпилепсии G.Kramer; приват-доценту, доктору медицины, старшему врачу этой клиники T.Grunwald; эпилептологу из Цюриха г-ну I.Mothersill, доктору медицины, главному неврологу г. Листаль Н.R. Stokli, доктору медицины J.M.Burgunder и приват-доценту, доктору A. Kaelin из неврологической университетской клиники в Берне. Доктор A. Blum оказала неоценимую помощь в редактировании данного издания. Сотрудники издательства Thieme-Verlag, в особенности г-н H.Jeutter, г-жа M.Ueckert и г-жа U. Biehl-Vatter, очень помогли авторам в подготовке и выпуске руководства.

Посібник призначений для засвоєння невідкладної допомоги у дітей. До нього увійшли 22 невідкладні стани, що наведені в ОКХ та ОПП спеціаліста. У кожній темі подано визначення стану, етіологію, ланцюги патогенезу, клініко-лабораторні критерії діагнозу, невідкладну допомогу на догоспітальному та госпітальному етапах, указано препарати та їх дози. Схеми невідкладної допомоги відповідають протоколам лікування захворювань у дітей, затвердженим МОЗ України в 2005-2007 рр. Навчальний посібник відповідає програмі, затвердженій МОЗ України, і розрахований на студентів старших курсів, лікарів-інтернів, педіатрів та лікарів сімейної медицини.

Підручник складається із 38 розділів, у яких із сучасних позицій розглянуто клінічну анатомію та фізіологію нервової системи, знайшли відображення класичні та сучасні погляди щодо загальної неврології, включаючи біохімічні аспекти синдрому паркінсонізму, м’язових дистоній, патогенез вегетативних дисфункцій сегментарного та надсегментарного рівнів. Викладено сучасні методи діагностики в неврологічній клініці (електрофізіологічні, ультразвукові, комп’ютерно-томографічні), що дозволяють досліджувати структури мозку, його метаболізм та гемодинаміку. У підручник включено розділи про гострі та хронічні судинні захворювання головного і спинного мозку, запальні та демієлінізуючі захворювання нервової системи, дегенеративно-дистрофічні та спадкові хвороби, травматичні, токсичні та пухлинні ураження нервової системи, а також неврози та неврозоподібні стани. У підручнику увійшли також нові нозологічні форми, включаючи ураження нервової системи у разі ВІЛ-інфекції, неврологічні синдроми, що викликають радіації, гіперсомнічні синдроми, з сучасних позицій розглянуто патогенез епілепсії та неепілептичних пароксизмальних станів, неврологічних синдромів у разі соматичних захворювань, сучасні патогенетичні аспекти цефалгій. Включено нові розділи з рефлексотерапії та методології неврологічного діагнозу і основних неврологічних синдромів, нейроетики. Для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації.

В этой книге автор на основе данных обширной отечественной и зарубежной литературы и личного опыта излагает вопросы теории и практики традиционной китайской медицины. Основное внимание уделено проблеме дифференциального диагноза и индивидуализации лечения методом иглоукалывания и прижигания.

Основні поняття: діагностика, психодіагностика, діагностичне обстеження, диференційно-діагностичне дослідження, ситуація клієнта, ситуація експертизи, П-методики, О-методики, сертифіковані методики. Термін „психодіагностика” (від грец. рsyche- душа та diagnostikos – здатний розпізнавати) введений в 1921 р. Г.Роршахом. Поняття психодіагностики і до нині має різні тлумачення. Узагальнено її можна визначити так: Психодіагностика – галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки та виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості (Л.Ф.Бурлачук). Сучасна психодіагностика – це і теоретична дисципліна, що розглядає закономірності визначення психодіагностичних суджень та правила постановки психологічного діагнозу і сфера практичної діяльності психолога. Загальна психодіагностика пов”язана з загальною, соціальною, диференціальною психологією; часткова – медичною, віковою, консультативною, військовою, спорту, праці, юридичною тощо.

Підручник складається із загальної і спеціальної частин. У загальній частині викладено основні клінічні, інструментально-функціональні й лабораторні методи діагностики внутрішніх хвороб, а також висвітлено питання медичної етики, деонтології та загальної методології постановки діагнозу. У спеціальній частині детально описано методи обстеження хворих із різною патологією внутрішніх органів (зокрема, захворювання органів дихання, кровообігу, травлення, тощо).Викладено симптоматику, синдроми та принципи лікування основних внутрішніх хвороб. Підручник містить додатки в яких подано нормальні величини основних лабораторних показників та схему історії хвороби. Для студентів вищих медичних навчальних закладів.

Инфекционные болезни у детей часто проявляются симптомокомплексом тяжелых патологических синдромов, при этом во многих случаях избежать неблагоприятного исхода позволяет комплекс мер интенсивной терапии. Актуальность проблемы объясняется не только относительно высокой частотой тяжелых форм заболеваний у детей, но и анатомо-физиологическими особенностями детского организма. Создание отделений интенсивной терапии и реанимации, в том числе в детских инфекционных стационарах, способствовало накоплению опыта и разработке стандартных алгоритмов терапии неотложных состояний. Считаем важным обратить внимание читателей на ряд особенностей интенсивной терапии. Во-первых, она направлена на предотвращение развития необратимых метаболических изменений в органах при катастрофических расстройствах их жизненно важных функций. Во-вторых, интенсивная терапия практически всегда неспецифична в отношении каждой конкретной нозологии и направлена на купирование угрожающих жизни тяжелых патологических синдромов, встречающихся при различных инфекционных заболеваниях. Это, в определенной мере, упрощает методическое решение задачи и ориентирует врача на конкретный алгоритм поведения. Синдромный принцип оказания неотложной помощи нередко «выводит» все остальные виды терапии (к примеру, этиотропную и симптоматическую) на второй-третийплан, поскольку необоснованные ожидания их быстрого эффекта и существующий дефицит времени чреваты возможным летальным исходом еще на самых ранних этапах лечения. Как показывает практика, число патологических синдромов, прямо угрожающих жизни пациента, и арсенал лекарственных средств, используемых для их купирования, ограничены и вполне доступны для запоминания любому учащемуся, желающему грамотно оказать помощь умирающему ребенку. Проводя интенсивную терапию, важно выделить ведущий клинический синдром, наиболее опасный для больного, чтобы своевременно предупредить необратимые явления, развитие полиорганной недостаточности. Тактически очень важно выигрывать маленькие отрезки времени, чтобы оценить эффективность принятых мер, определить динамику, обдумать диагноз и свои последующие шаги.

У підготовці лікаря загальної практики факультетська хірургія займає одне з чільних місць. Вона передбачає вивчення класичного, типового перебігу хірургічних захворювань, принципів встановлення діагнозу, визначення лікувальної тактики і лікування. У підручнику, відповідно до програми, структуровано подано новітні дані про анатомію і фізіологію органа чи системи, етіологію і патогенез захворювань, їх типову клінічну симптоматику, методи лабораторних та інструментальних досліджень. Згідно з останніми науковими розробками викладено принципи встановлення діагнозу, вибору лікувальної тактики й адекватного об’єму хірургічного чи консервативного лікування, експертизи втрати працездатності, реабілітації хворих у післяопераційний період, профілактики хірургічних захворювань. Підручник розрахований на студентів ІV курсу медичних вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації.