Монографія Присвятна складному періоду розвитку Гетьманщини після Переяславської ради — останнім рокам гетьманства Богдана Хмельницького і гетьманства Івана Виговського (1655-1659 рр.) У праці використано широке коло джерел, проведено глибокий аналіз внутрішніх і зоншішіх причин початку Руїни, водночас заперечуються деякі традиційні концепції і схем. Для широкого кола читачів.

У монографії на основі переважно архівних та усних джерел, а також опублікованих документів і матеріалів відтворено біографію відомого українського радянського історика, фахівця з проблематики козаччини та соціально-економічної історії України Володимира Голобуцького (1903–1993 рр.). Докладно висвітлено наукову і педагогічну діяльність вченого у внз та академічних установах СРСР, зокрема в Казанському університеті, Інституті історії АН УРСР (нині – Інституті історії України НАН України) і Київському інституті народного господарства; простежено формування його наукової школи; з’ясовано вплив соціокультурного оточення і факторів, екстремальних та нормативних повсякденних чинників на інтелектуальну біографію історика. На конкретному матеріалі (з життя В. Голобуцького) подальший розвиток отримала проблема формування механізмів радянської ідентичності; виявлено низку біографічних стратегій, до яких вдавалася особа з «класово-ворожим» соціальним походженням, аби вижити в умовах тоталітарних реалій та здобути відносно високе соціальне становище. Досліджено історію створення й стисло охарактеризовано основні монографії В. Голобуцького. Роботу завершує хронологічний покажчик опублікованих праць історика. Монографія розрахована передусім на науковців та викладачів вищих навчальних закладів.

Т. 2 : Экономика и управление энергообъектами. Кн.1: Общие вопросы экономики и управления. - 296 с.

В підручнику на конкретному історичному матеріалі висвітлюються закономірності суспільного прогресу, розкривається процес становлення та розвитку знань про державу і право, поступового осягнення людською думкою сутності держави і права. Значну увагу приділено з'ясуванню джерел політико-правової думки в Україні, особливостей формування в контексті європейської цивілізації. Може використовуватися в навчальному процесі вищих навчальних закладів, що готують юристів.

  Текст у форматі PDF 5.25 Мб

  Текст у форматі PDF 0.25 Мб

У посібнику запропоновано схеми (державний і суспільний лад, система державних установ, кримінальне право, кримінальний процес, джерела права, періодизація розвитку окремих країн, структура органів поліції, суду, прокуратури, наказної системи тощо) з коротким пояснювальним текстом. Він служитиме доповненням при розкритті відповідних тем програми з історії держави і права зарубіжних країн. При складанні використано схеми видання 1988 року. Для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів України, які вивчають курс історії держави і права, а також всіх, хто цікавиться цією проблематикою.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

Грунтовне дослідження автора про значення та походження назви "Україна". Автор аналізує старі українські тексти, починаючи від Пересопницького Євангелія, козацькі пісні та думи, російські джерела, а також старі географічні карти.

В підручнику висвітлені основні геодезичні полігонні (польові) геопросторові дослідження із апробацією роботи інновінг Smart-інструментарію передкартографічних досліджень. Розглядаються теми алгоритмічного проєктування діджиталізованих полігонних картографо-геодезичних експедиційних пікетажних коридорів моніторингу довкілля-простору. Технологічно це реалізовно на прикладах математичних моделей роботи Android-програм високоточного супутникового Gadget-координатного визначення джерел забруднення з метою визначення топографічних змін ландшафтів забудованих (міських) та природних ландшафтів.

Розрахований на здобувачів другого та третього рівнів вищої освіти природничих, географічних, інформаційних та технічних галузей знань.

Поява «Історичної фонології української мови» Юрія Шевельова в українському перекладі --- то велике свято мовознавства на Україні. Англійською мовою ця праця вийшла друком ще 1979 р.; і хоча адресатом її були всі славісти, та зі зрозумілих причин вона призначалася насамперед читачеві українському --- а той упродовж багатьох років не мав до неї доступу. Слід підкреслити, що «Історична фонологія української мови» Ю. Шевельова вирізняється з поміж аналогічних досліджень розмаїтістю розглянутої в ній тематики, широтою погляду на пояснювані мовні явища, багатством використаного історичного та діалектного матеріалу, деталізованим викладом фактів. Усе це доповнюється оглядом попередніх інтерпретацій, завдяки чому для багатьох явищ витворюються своєрідні міні монографії. Утім, «Історична фонологія української мови» не є сукупністю монографій; або, беручи точніше, вона є чимось більшим, ніж просто сукупність монографій. У книзі застосовано монографічний, синтетичний спосіб потрактування досліджуваної проблеми в усій її цілості. Автор послідовно описує доісторичний розвиток української фонологічної системи, її еволюцію від "протоукраїнського" до "давньоукраїнського" періоду, відтак --- системні зміни, що зумовили перехід до наступних етапів: "ранньосередньоукраїнського", "середньоукраїнського", "пізньосередньоукраїнського" та "новітнього". З тонким розумінням подано культурно історичне тло мовних процесів, для кожної виокремленої епохи докладно описано джерельну базу. Дуже корисною є наведена бібліографія найважливіших праць до кожного розділу. У книзі показано розвиток звукових явищ в окремих діалектах і розвиток діалектної фонологічної системи з ареального погляду. Отже, вона також містить у собі --- в повному сенсі слова --- історичну діалектологію української мови в ділянці фонології: це стосується як розгляду окремих явищ, так і підсумкової синтези, запропонованої в прикінцевому розділі.

Виктор Шаубергер (1885—1958), потомственный лесничий, сделал, вероятно, самые фундаментальные открытия XX столетия и своей техникой завихрения открыл человечеству совершенно новые источники энергии. Более 60 лет тому назад этот человек показал, как можно очистить нашу воду естественным способом и как использовать ее огромную силу. Если бы человечество воспользовалось тогда открытиями Виктора Шаубергера, то у нас была бы не только хорошая вода, но и дешевая и чистая энергия из воды и воздуха. Стоило нам заменить нынешнюю гибельную технику взрыва биотехникой безвзрывного разрушения, и все крупные проблемы человечества были бы решены.

Викладено основні відомості про вимірювання електричних і неелектричних величин, похибки вимірювань, міри електричних величин, будову вимірювальних механізмів аналогових електровимірювальних приладів, схеми ряду електронних приладів та потенціометрів. Розглянуто будову електричних приладів для вимірювання струму, напруги, потужності, енергії, зсуву фаз, опору, ємності, частоти та реєструвальних приладів. Приділено увагу магнітним вимірюванням, будові пристроїв для розширення границь вимірювань, перетворювачам неелектричних величин на електричні. Для учнів електроенергетичних спеціальностей професійно-технічних навчальних закладів. Може бути використаний також учнями коледжів.

Дано загальну характеристику конституцiйно-правового регулювання в зарубiжних країнах. Зокрема, визначено поняття, предмет i систему конституцiйного права, його суб'єкти та джерела. Аналiзуються проблеми конституцiйно-правової вiдповiдальностi. Значне мiсце вiдведено питанням взаємодiї конституцiйного права i суспiльства, а також характеристицi держави як суб'єкта вiдповiдних правовiдносин. Розглянуто основнi конституцiйно-правовi iнститути в зарубiжних країнах, придiлено увагу конституцiйно-правовому статусу особи.

Дано загальну характеристику конституцiйно-правового регулювання в зарубiжних країнах. Зокрема, визначено поняття, предмет i систему конституцiйного права, його суб'єкти та джерела. Аналiзуються проблеми конституцiйно-правової вiдповiдальностi. Значне мiсце вiдведено питанням взаємодiї конституцiйного права i суспiльства, а також характеристицi держави як суб'єкта вiдповiдних правовiдносин. Розглянуто основнi конституцiйно-правовi iнститути в зарубiжних країнах, придiлено увагу конституцiйно-правовому статусу особи.

Давнє минуле Донецької та Луганської областей, як невід’ємної складової історії України, насичене різними цікавими та маловідомими сторінками, головні з яких стосуються часів Козаччини. З XVI ст. землі Дніпрово-Донецького межиріччя були полем протистояння між Польсько-Литовською державою, Московським царством, Кримським ханством та Османською імперією, а в другій половині XVII–XVIII ст. увійшли до складу Української козацької держави. На основі оригінальних архівних та опублікованих джерел з України, Польщі, Росії і Туреччини, свідчень сучасників та наукової історичної літератури автор розкриває історію військово-господарського освоєння українцями від початку 1500-х рр. і до кінця 1700-х рр. території сучасних Донеччини та Луганщини.