Кн. 1. - 227с.

Т. 1. - 1896. - 997 с.

Засновник українського природознавства, автор перших підручників та творець термінології з різних природничих наук, український філолог Іван Верхратський був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка у Львові і першим головою його математично-природничо-лікарської секції. Верхратський відомий своїми дослідженнями флори і фауни Східної Галичини. Окрім цього, Іван Григорович був автором наукових праць з української діалектології та лексикології: "Знадоби до словаря южноруского"; "Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів". Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка досі є серед найґрунтовніших праць у цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словарця». Цінна зокрема тим, що писалася в часи, коли лемки ще компактно проживали на своїх етнічних територіях, тож автор мав змогу дослідити говірку у її природному стані. Поданий «Словарець» (обсягом майже 100 с.) є фактично лемківсько-німецьким диференційним діалектним словником.

Ч. 1 : в літах 1835-49. - 1905. - 614 с.

Kнига включает очерк об истории внешнего быта и искусства Востока, а также перевод и комментарии к арабским текстам Макризи и Ибн-Тагрибирди о традициях мусульманского Египта.

Книга складається з окремих розділів, присвячених історії та формам української архітектури, основним принципам будування українських церков і світських споруд (у т. ч. кооперативних і шкільних будівель). Окрему увагу звернуто на оздоблення та оброблення стін. Близько 70 рисунків ілюструють це видання.

Ця книга, що вперше побачила світ 1918 року в Києві, кілька разів перевидавалася згодом за кордоном. Вона на багато літ стала настільним посібником для сотень тисяч на­ших земляків у близьких і далеких діаспорах. На Батьківщині ж "Українська культура" протягом усіх підрадянських років була заборонена. Передусім за той ко­лосальний пізнавальний і виховний заряд, закладений тут. Вона поширювалася нелегально і робила головну справу: спонукала народ думати, підніматися з колін, позбуватися насаджуваного століттями чуття хохла, малороса з вихоло­щеною національною свідомістю, з принизливим комплек­сом меншовартості. Для широкого кола читачів.

Книга присвячена розробці нафтових родовищ у Східній Галичині наприкінці XIX - на початку XX ст. До початку Першої світової війни вони давали близько 5 % світового видобутку нафти.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

Дана публікація присвячена історії рукописної книги у світі. Матеріал поділений на три розділи: рукописна книга стародавнього світу, рукописна книга середньовіччя та раннього відродження та рукописна книга у південних і східних слов'ян. Розглядаються різні технології виготовлення книг, що існували в різних частинах світу, матеріали, що для цього використовувалися. Видання доповнене ілюстраціями із зображенням давніх книг, процесом їх виробництва.

Ч. 1 : Праці Першої конференції наукових бібліотек УСРР. - 1926. - 176 с.

Український правописний словник погоджений з повним правописом, що виробила Державна Правописна Комісія і затвердив Народній Комісар Освіти (6.ІХ.1928 р.). До цього словника ввійшов словник-показник (біля п’яти тисячі слів), що я уклав, з доручення пленуму Правописної Комісії, до «Українського Правопису». Проти попередніх видань мого правописного словника (перше видання 1914 р., Петроград, шосте – 1926 р., Київ. ДВУ) це видання набагато поширене й перероблене; в йому подано близько 40-а тисяч слів; коло відмінюваних слів зазначено важкі щодо правопису форми, в сумнівних випадках показано при словах керування, до реєстру слів заведено поширеніші як українські, так і чужомовні власні ймення, прізвища, географічні назви.

В основу настоящего учебника «Истории древнего Востока» положен курс лекций, читавшийся на протяжении ряда лет академиком В. В. Струве на историческом факультете Ленинградского государственного университета. Первое издание курса акад. Струве, вышедшее в 1936 г. в качестве 1-го тома серии ГАИМК «История древнего мира», для настоящего издания подверглось существенной переработке и дополнениям. Ряд вопросов истории древнего Востока не является еще разработанным в исторической науке; это, естественно, отражается и на составлении курса для вузов по этому разделу древней истории. При внесении дополнений и переработке настоящего издания автор стремился учесть требования, предъявляемые к курсу истории древнего Востока на исторических факультетах университетов и институтов.

Даний нарис присвячений українському килимарству. Автором праці є Микола Голубець — український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк та бібліограф. У цій праці українське килимарство порівнюється із еталонним зразком даного ремесла — східними килимами. Розглядається техніка виготовлення килимів, історія розвитку промислу. Показана роль мистецько-промислової спілки у Косові ‘‘Гуцульське мистецтво’’ у відродженні автентичного українського килиму. В книзі міститься велика кількість ілюстрацій (знімків килимів).

Автор аналізує творчість радянських українських письменників під кутом зору національної ідеї

Das vorliegende Deutsch-ukrainische und Ukrainischdeutsche Fliegerorterbuch ist das erste аиі diesem Gebiet. Ев erganzt die wertyolle Reihe y()Jl ukrainischen terminologischen Worterbiichern (wie z. В. chemisches, mathematisches, astronomisches, geologisches, technisches, iuristisches, politisches и. а.), die nach dem Weltkriege 1914-1918 durch die Ukrainische Akademie der vVissenschaften in КУііУ herausgegeben ,yurden. Der deutsche ТеіІ des Wer'kes stiitzt sich auf zahlreiche deutsche Fliegerliteratur, der ukrainische аиІ das "Russisch- ukrainische Militarworterbucll" уоп 8. и. О. Jakubski) (Ukrainischer 8taatsyerlag 1928) sowie аиІ das "Deutsche und ukrainische Militarworterbuch" уоп Ilnytzkyj-Zankowytsch) (Berlin, Bernard & Graefe, 1939).

Das vorliegende Deutsch-ukrainische und Ukrainischdeutsche Fliegerorterbuch ist das erste аиі diesem Gebiet. Ев erganzt die wertyolle Reihe y()Jl ukrainischen terminologischen Worterbiichern (wie z. В. chemisches, mathematisches, astronomisches, geologisches, technisches, iuristisches, politisches и. а.), die nach dem Weltkriege 1914-1918 durch die Ukrainische Akademie der vVissenschaften in КУііУ herausgegeben ,yurden. Der deutsche ТеіІ des Wer'kes stiitzt sich auf zahlreiche deutsche Fliegerliteratur, der ukrainische аиІ das "Russisch- ukrainische Militarworterbucll" уоп 8. и. О. Jakubski) (Ukrainischer 8taatsyerlag 1928) sowie аиІ das "Deutsche und ukrainische Militarworterbuch" уоп Ilnytzkyj-Zankowytsch) (Berlin, Bernard & Graefe, 1939).