Використовуючи документи головної команди УГА, українську й польську літературу, рукописні й усні спогади учасників та очевидців, автор - офіцер австрійської армії та УГА - написав детальне дослідження з історії українсько-польського протистояння у Львові в листопаді 1918 р.

Одним з найвідоміших творів Івана Нечуя-Левицького є повість «Микола Джеря», у якій письменник передав мрії, думки і сподівання кріпаків. Заслуга Нечуя-Левицького полягає в тому, що він показав основний конфлікт того часу - протистояння між кріпаками і панами. Повість відзначається яскравістю характерів, письменник ніби пензлем зображує розгорнуті мальовничі краєвиди. У творі відтворено широкі простори різних частин Російської імперії, різних людей, різні форми виробництва. Письменник побачив ті нові форми визиску, яких ще не помічали його попередники. Реалізм його набув нових якостей. Нечуй-Левицький був новатором у вирішенні теми бунтарства. Ніхто ні в українській, ні в російській літературі не відобразив так послідовно і яскраво бунтаря-селянина, який не лише піднявся проти поміщика-кріпосника, а й протестував проти антинародних законів, що принесла з собою так звана «воля».

Після перемоги Лютневої революції і повалення самодержавства в Україні з нестримною силою розгорнулася національно-визвольна боротьба, яка, незважаючи на утиски царизму, не припинялася протягом довгих століть неволі й імперських спроб взагалі викреслити з історії українську націю, а Україну перетворити на Малоросію не лише за назвою, а й по суті. Перемога в країні демократичної революції на початку 1917 р. висунула на порядок денний питання про самовизначення України і відродження її державності. Цей процес розвивався в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних сил і партій. І якщо в Росії боротьба точилася між Тимчасовим урядом і табором Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, то в Україні вже з початку березня 1917 р. почав формуватися, по суті, національний парламент — Центральна Рада. Після перемоги в Петрограді більшовицького жовтневого повстання і повалення Тимчасового уряду і аж до утворення наприкінці квітня 1918 р. гетьманської Української держави питання про те, кому ж належатиме влада в Україні, вирішувалося в боротьбі Центральної Ради та її уряду проти радянського уряду України — Народного Секретаріату, підтримуваного Радянською Росією.

Зроблено спробу визначити основні політичні сили, які претендували на владу в Україні у 1320 р., показати головні напрями їхнього протистояння, проаналізувати вплив на хід подій у республіці міжнародних факторів.

Це перше українське видання книги, що вже стала класичною працею про османську цивілізацію, а її автор - професор Чікагського університу Галіль Іналджик, здобув визнання як найбільший авторитет в галузі османістики. В ній показується, як за короткий час маленьке прикордонне князівство перетворилося на світову потугу, лідера ісламського світу. Розкриваються рушійні сили османського піднесення. Османська династія, Палац, центральна і провінційна адміністрація, правлячі класи, військо, право, судочинство, релігійні інститути, селянство та сільське господарство, міжнародна торгівля, ремісничі цехи, освіта, інтелектуальне життя, духовність та культура - ось ті проблеми, які розглядаються в цій книзі. Певну увагу приділено також Північному Причорномор’ю, що пропонує українському читачеві ширшу перспективу історії України. Книга вдало поєднує наукову грунтовність з барвистими деталями східної екзотики і тому розрахована як на фахівця-сходознавця, так і на аматора історії.

  Текст у форматі PDF 16.78 Мб

У книзі, яка є хронологічним попередником і логічним продовженням науково-публіцистичної праці «Хто пожав «Бурю?» (Тернопіль, 1996), на основі залучення нових матеріалів із колишніх спецсховищ (фонди СБУ, Державного обласного архіву Тернопільської області), автори прагнули відобразити цілісну картину діяльності польського підпілля на терені Тернопільської області. Вона часто носила суперечливий характер у контексті складних проблем всього польського руху Опору в період 1939-1945 рр. Окремо розглядаються причини і колізії трагічного протистояння АК і ОУН, так званої "малої війни", наслідки якої і сьогодні проявляються у взаєминах між українським і польським народами.

Висвітлено польсько-український збройний конфлікт у Володимир-Волинському районі Волинської області в роки нацистської окупації. Перелік українських і польських жертв грунтується на спогадах місцевих селян. У вступі йдеться про передумови протистояння, викликаного прагненням польської меншини відновити владу Польщі у регіоні, де переважало українське населення. Видання підготоване завдяки підтримці Центру Українських Історичних досліджень ім. Петра Яцика, КІУС, Університет Альберти.

Мемуары адмирала С. Вудворда посвящены англо-аргентинскому вооруженному конфликту 1982 г. за Фолклендские (Мальвинские) острова, конфликту, который по масштабу боевых действий на море является одним из наибольших во 2-ой половине XX века. Пронизанные личными размышлениями мемуары ведут нас на юг Атлантики, повествуют о драматических боевых действиях на морс, гибели аргентинского крейсера «Генерал Бельграно» и британских кораблей. Книга позволяет читателю увидеть войну на морс глазами командующего, заглянуть во внутренний мир его переживаний. В этой войне применялось современное оружие, но возможности для человеческой храбрости и совершения ошибок, остались такими же, как и во времена адмирала Нельсона.

“Наше життя і боротьба” — книга спогадів провідного члена Організації Українських Націоналістів Василя Галаси. Відображений в мемуарах життєвий шлях автора є надзвичайно цікавим джерелом з історії українського визвольного руху 1930-1950 років. Становлення організованого націоналістичного руху на Тернопільщині 1930-их – початку 1940-их років, розгортання масової збройної боротьби ОУН та УПА на Закерзонні 1944–1947 рр., завзяте протистояння українських повстанців сталінському режиму на Волині в кінці 1940 та на початку 1950 років — всі ці події ретельно описані Василем Галасою у його спогадах. Книга також є цікавим доповненням до спогадів дружини автора Марії Савчин “Тисяча доріг”.

Наука рождается в дискуссиях. Сначала на основе наблюдений возникает гипотеза, дополнительные факты превращают ее в теорию, которая становится общепринятой истиной лишь после многолетнего обсуждения. Американский популяризатор Хеллман посвятил свою книгу истории десяти самых необычных научных диспутов, определивших современную естественнонаучную картину мира. Папа Урбан VIII ― Галилей, Ньютон ― Лейбниц, Дарвин ― епископ Уилберфорс, Джохансон ― Лики, Фриман ― Мид. Многие ли из этих фамилий вам известны? А ведь благодаря этим людям наука познала самые сокровенные тайны устройства Вселенной и человека, отказавшись от религиозного догматизма. Автор подробно рассказывает о предыстории и сути диспутов, честно показывая при этом, что в их основе лежит не только интеллектуальное противостояние, но и примитивная неуступчивость, тщеславие, зависть, политика и почти непреодолимое желание отдельных господ всегда быть правым, даже если сухие факты вступают в противоречие с этой правотой.

This book meets head-on the difficulty of making practical use of new systems theory, presenting a selection of varied applications together with relevant theory. It shows how workable identification and control solutions can be derived by adapting and extrapolating from the theory. Each chapter has a common structure: a brief presentation of theory; the description of a particular application; experimental results; and a section highlighting, explaining and laying out solutions to the discrepancy between the theoretical and the practical.

  Текст у форматі PDF 3.48 Мб

Збірник статей торкається найбільш суперечливих тверджень про факти й видумки української історії Другої світової війни: звинувачення українських націоналістів у колабораціонізмі, у причетності до знищення євреїв, українсько-польське протистояння на Волині. Автор критично аналізує німецькомовний "Словник народовбивства" і розвінчує абсурдне твердження про так звані погромні "Дні Петлюри" у Львові 1941 р.