Науково-популярна книга присвячена історії Війська Запорозького періоду XVI — середини XVII ст. Автор змальовує історичні обставини, що зумовлювали та супроводжували воєнні походи українських козаків на суші й на морі, показує в цьому контексті дипломатичні стосунки Війська Запорозького з сусідніми країнами: Росією та Польщею, Швецією та Туреччиною. Особливе місце відводиться дипломатичній діяльності Б. Хмельницького. Для широкого кола читачів.

В книге рассказывается об истории, культуре, административном устройстве, религиозных представлениях и быте османов. Вы сможете познакомиться с полным перечнем религиозных правил и обязанностей, определявших повседневную жизнь турков.

Выпуская в свет книгу «Народы Передней Азии» — очередной том серии «Народы мира»,— Институт этнографии Академии наук СССР преследует цель ознакомить широкие круги советских читателей с этническим составом этой части азиатского материка, с культурой и бытом ее народов, их современным положением и той освободительной борьбой, которую они ведут против всякого рода угнетателей, как местных, так и иноземных. В работе охарактеризованы важнейшие этапы этнической истории, формы хозяйства, общественно-экономические отношения, семейный быт, типы поселений и жилища, пища, одежда, народное творчество, верования и другие стороны быта населения Передней Азии. Естественно, что в книге, посвященной такому большому числу отдельных народов, не все эти вопросы могли быть разобраны с исчерпывающей полнотой. Книга не претендует на монографическую полноту также и вследствие слабой изученности многих сторон культуры и быта народов Передней Азии.

Це перше українське видання книги, що вже стала класичною працею про османську цивілізацію, а її автор - професор Чікагського університу Галіль Іналджик, здобув визнання як найбільший авторитет в галузі османістики. В ній показується, як за короткий час маленьке прикордонне князівство перетворилося на світову потугу, лідера ісламського світу. Розкриваються рушійні сили османського піднесення. Османська династія, Палац, центральна і провінційна адміністрація, правлячі класи, військо, право, судочинство, релігійні інститути, селянство та сільське господарство, міжнародна торгівля, ремісничі цехи, освіта, інтелектуальне життя, духовність та культура - ось ті проблеми, які розглядаються в цій книзі. Певну увагу приділено також Північному Причорномор’ю, що пропонує українському читачеві ширшу перспективу історії України. Книга вдало поєднує наукову грунтовність з барвистими деталями східної екзотики і тому розрахована як на фахівця-сходознавця, так і на аматора історії.

ГЕРАСИМЧУК (ГАРАСИМЧУК) Василь Іванович (10.01.1880, с. Ільковичі нині Сокальського р-ну Львів. обл. – 01.09.1944, м. Львів) – дослідник історії української козаччини, археограф. Учень М. С. Грушевського. Член НТШ (1903). 1900–04 – вчився на філософічному фак-ті Львів. ун-ту. 1904–05 – служив у австрійському війську. 1905–06 – працював в Археографічній експедиції НТШ у Кракові, Варшаві, Петербурзі над збиранням документів до історії Руїни 1657–1667. 1906–14 викладав в гімназіях Станіслава, Перемишля, львівській жіночій учительській семінарії, працював над підготовкою документів з історії козаччини (видані не були). Докт. дис. «Іван Виговський і Юрій Хмельницький» (1912). Під час Першої світової війни знаходився при війську. З 1919 на педагогічній роботі: спочатку професор Львів. укр. ун-ту, з 1920 – викладав в гімназії м. Стрия. 1925–30 співпрацює з Історичними установами М. С. Грушевського у ВУАН: з 1925 член Комісії для вивчення історії Західної України, з 1927 – дійсний член Археографічної комісії, з 1928 – дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України у Києві. З 1929 – дійсний член Історичної секції ВУАН. 1927–29 працював в археографічній експедиції, повторно збирав і копіював загублені акти до 1651–1665 рр., готував їх до друку. Однак 1931 друк був припинений, збірка документів удруге загубилася. Її невелика частина була видрукувана 1994 р. під назвою «Матеріали до історії козаччини ХVII віку». На початку 1930-х переїхав до Львова, де викладав у гімназіях. 1940–1941 – с. н. с. Львів. відділу Ін-ту історії України АН УРСР, досліджував початки державності на західноукраїнських землях до Х ст., боротьбу українського народу проти експансії Польщі, Криму і Туреччини у 1660–1700 рр. й політичне життя в Західній Україні у 1850–1914 рр. Під час німецької окупації 1941–44 – співробітник укр. видавництва. Рукописи зберігаються у ЦДІА України у м. Львові.

Проводиться аналіз зовнішньої політики Богдана Хмельницького, його звязки з урядами Польщі, Туреччини, Криму, Москви, Угорщини та інших держав від початку повстання до Зборівсьйого миру. У цій площині простежується формування політичних поглядів українського гетьмана. Також з’ясовуються плани козацької старшини перед організацією військових походів 1648–1649 pp. Для наукових працівників, викладачів, студентів та всіх хто цікавиться історією.

Це книжка спогадів Юрія Городянина (Горліса-Горського), поручника Армії УНР, ад’ютанта 1-го (основного) куреня полку гайдамаків Холодного Яру в 1919 - 1920 рр., організатора українського підпілля на Поділлі в 1922 - 1924 рр., політичного в’язня російських тюрем та психіатричних лікарень. Окрім спогадів про Визвольну боротьбу, у книжці вміщено поезії Юрія Горліса-Горського, повість “Отаман Хмара”, документи, які стосуються його перебування в Армії УНР та в Карпатській Україні 1938 - 1939 року, листування, передмови і післямови його видань тощо. Події відбуваються в Києві, Львові, Бессарабії, Лемківщині, Придністров’ї, Поволжі, на Дону і Кубані, в Австрії, Єгипті, Німеччині, Польщі, Румунії, Туреччині, Сирії, Фінляндії, Франції, Югославії та на території сучасних Вінницької, Закарпатської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Херсонської, Харківської і Черкаської областей України. Рекомендовано Історичним клубом “Холодний Яр” для вивчення у вищих і середніх навчальних закладах України.

Давнє минуле Донецької та Луганської областей, як невід’ємної складової історії України, насичене різними цікавими та маловідомими сторінками, головні з яких стосуються часів Козаччини. З XVI ст. землі Дніпрово-Донецького межиріччя були полем протистояння між Польсько-Литовською державою, Московським царством, Кримським ханством та Османською імперією, а в другій половині XVII–XVIII ст. увійшли до складу Української козацької держави. На основі оригінальних архівних та опублікованих джерел з України, Польщі, Росії і Туреччини, свідчень сучасників та наукової історичної літератури автор розкриває історію військово-господарського освоєння українцями від початку 1500-х рр. і до кінця 1700-х рр. території сучасних Донеччини та Луганщини.

  Текст у форматі PDF 3.26 Мб