Освещена проблема перехода психоэмоциональных явлений в телесные (соматические), в основе которых лежит теория о чередовании пяти реакций на препятствия в физическом и идеальном мире. Описана интегративная модель человека и его конфликтов. Акцентировано внимание на различных видах болезней, в частности: остеохондрозе, импотенции, инфекционном артрите, тиреотоксикозе, алиментарном ожирении, сахарном диабете, онкологических заболеваниях, парадонтозе, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, язвенном колите и болезни Крона, бронхиальной астме, туберкулезе, гипертонической и гипотонической болезнях, дистонии, энурезе, эпилепсии, рассеянном склерозе, болезнях почек.

З використанням засобів теоретичного моделювання розкрито циклічність механізму самотворення залежно від інноваційних періодів модульно-розвиваючого метапроцесу, послідовності психомистецьких технологій розвивальної взаємодії, етапів перебігу вчинку, окремої ієрархії соціальних установок та відповідних рівнів самоспричиненої суб'єктності. Доведено, що змістова квінтесенція самотворення Я-концепції полягає у внутрішній синхронізованій зустрічі освоєних особою вітакультурних форм активності та актуалізованих образів суб'єктивної реальності. Значну увагу приділено вивченню виявлених складових - носіїв духовності, принципів та параметрів самоосягнення Я-духовного в експериментально втіленому соціокультурному просторі освітнього закладу.

На основании средств теоретического моделирования раскрыта цикличность механизма самообразования в зависимости от инновационных периодов модульно-развивающего метапроцесса, последовательности психоизобразительных технологий развивающегося взаимодействия, этапов протекания поступка, отдельной иерархии социальных установок и соответствующих уровней самообусловленной субъектности. Доказано, что содержательная квинтессенция самообразования Я-концепции заключается во внутренней синхронизированной встрече освоенных личностью витакультурных форм активности и актуализированных образов субъективной реальности. Значительное внимание уделено изучению выявленных составляющих-носителей духовности, принципов и параметров самопостижения Я-духовного в экспериментально воплощенном социокультурном пространстве образовательного заведения.

Проаналізовано Я-концепцію людини в класичних психологічних теоріях. Висвітлено проблематику "Я" у психоаналітичній теорії З.Фрейда, описано структурно-функціональну модель глобальної Я-концепції у науковому підході Р.Бернса. Розглянуто питання формування Я-концепції у системі соціально-культурної взаємодії, самотворення позитивної Я-концепції в інноваційному освітньому організаційному процесі.

Проанализирована Я-концепция человека в классических психологических теориях. Освещена проблематика "Я" в психоаналитической теории Зигмунда Фрейда, описана структурно-функциональная модель глобальной Я-концепции в научном подходе Роберта Бернса. Рассмотрены вопросы формирования Я-концепции в системе социально-культурного взаимодействия, самообразования позитивной Я-концепции в инновационном образовательном организационном процессе.

Рассмотрены проблемы возникновения и становления этнической и национальной психологии и этнопсихоанализа. Особое внимание уделено феномену этнического бессознательного и его отражению в трудах И. Канта, Д. Юма, Г. Гегеля, З. Фрейда, К. Юнга, Г. Лебона.

Розглянуто фрагмент схеми інформаційно-енергетичної моделі людини, що складається з матеріального, інформаційного й енергетичного Я, кожне з яких існує у тілесному, внутрішньо несвідомому, свідомому, зовнішньо несвідомому планах. Таке представлення є передумовою для відокремлення інтелектуального та афектного аспектів людини, а також для комплексного розгляду людини з урахуванням кібернетики.

Запропоновано авторську точку зору на теорію З. Фрейда. Надано аналіз взаємозв'язку методу психоаналізу і особливостей уявлень фрейдизму про свідомість і несвідоме. Виявлено "психотехнічний" та ідеологічний характер значної частини положень цієї теорії.

Вивчено механізми символізації несвідомого змісту психіки у їх взаємозв'язках, що зумовлено внутрішньою динамікою цілісної психіки. Висвітлено історичний аспект дослідження феноменів несвідомого та символізації його змісту у вітчизняній та зарубіжній психології. Розглянуто методи, які дозволяють здійснювати їх вивчення. На підставі аналізу емпіричного матеріалу групової психокорекційної роботи з майбутніми психологами-практиками за методом активного соціально-психологічного навчання констатовано, що механізми символізації, відкриті З.Фрейдом у процесі тлумачення сновидінь, мають прояв особливо рельєфно у малюнковому матеріалі та матеріалі "Казок про власне життя" людей, що знаходяться у межах психічного здоров'я. Доведено, що механізми символізації змісту несвідомого взаємозв'язані й узгоджуються з генеральним механізмом захисної системи "до сили". На підставі результатів дослідження доведено доцільність застосування психодинамічного підходу до аналітичної роботи з малюнками у порівнянні з формалізованою інтерпретацією. Показано необхідність врахування особливостей механізмів символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв'язків у фаховій підготовці психологів-практиків.

Вивчено особливості використання метафоричності казки у процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН) з метою глибинно-психологічного пізнання особистісних проблем учасників АСПН. Проаналізовано теоретичні підходи до поняття метафори, виявлено зв'язок метафоричності казки з внутрішньою суперечністю психіки суб'єкта - автора казки. Виявлено можливості аналізу метафоричного змісту казки для об'єктивування неусвідомлених змістів психіки, взаємопов'язаних з інфантильним досвідом суб'єкта. Експериметально досліджено діагностичні та корекційні можливості використання казок. Розроблено методичні рекомендації щодо використання прийому казки в АСН з метою глибинно-психологічної корекції майбутніх психологів-практиків. Обгрунтовано необхідність застосування засобу метафоричності казки у професійній підготовці практичних психологів.

Доведено, що формування захисної системи, взаємопов'язане з едіповою ситуацією розвитку суб'єкта та зумовлене необхідністю нівелювання суперечностей "Я" шляхом відступів від реальності у напрямку ствердження його гідностей, що спричинює ідеалізацію "Я". З використанням психодинамічної теорії здійснено психоаналіз малюнка як адекватного методу пізнання психологічних захистів суб'єкта. Малюнку притаманна симультанність вираження свідомих і несвідомих аспектів психіки, які об'єктивуються у процесі діалогічної взаємодії психолога з автором як варіанту психоаналітичної процедури. Особливо результативним є психоаналіз комплексу тематичних малюнків, що сприяє цілісності пізнання психіки. Застосування методу психоаналізу комплексу тематичних малюнків створює умови для процесуальної діагностики глибинних детермінант психіки, останні знаходять відображення у базових захистах і логіці несвідомого. Доведено переваги й адекватність цілісного підходу до пізнання психологічних захистів в їх системній організації під впливом дії генерального механізму "від слабкості до сили". Об'єктивовано глибинні витоки відступів від соціально-перцептивної реальності, що соціально дезадаптують суб'єкта. Показано шляхи психокорекції (метод активного соціально-психологічного навчання) для їх нівелювання.

Досліджено психологічні засади особистісного змінювання в аспектах його вихідної суперечності, кореневої метафори, процесуального змісту, а також принципів проектування та керування. Методологічною засадою вивчення особистісного змінювання є конструктивістська концепція, яка найбільш повно відображає суть дійсно революційних перетворень в осмисленні дійсності на рубежі XX - XXI ст. Розкрито зміст особистісного змінювання в термінах незворотного, нелінійного та малопередбачуваного переходу (конструювання) до нової ідентичності. Зазначено, що вихідною суперечністю форм особистісного змінювання є суперечність між генеруванням нових засад особистості (перехідна форма до нової ідентичності) та їх інтеграцією в Я-образ. Визначено кореневу метафору особистісного змінювання, якою являється робота імунної системи особистості. "Імунна система" постає центральною структурою, що дає змогу особистості як відкритій системі зберігати свою цілісність за допомогою самоорганізації. Прояснено "парадокс еквівалентності" між педагогічною та психотерапевтичною формами особистісного змінювання, які є формами реконструктивного керування процесом самоорганізації відкритої системи особистості. Обгрунтовано принципи особистісного змінювання, серед яких - принципи еквівалентної причинності, цілісності, доповнювальності, пародоксальності, а також екологічності.

Визначено теоретичні та методологічні засади пізнання психічного у феноменології. На підставі принципового для феноменології ототожнення психіки та свідомості доведено абсолютну тотожність сутнісної структури психічного сутнісній структурі свідомості. З'ясовано, що сутнісна структура свідомості виявляється лише на рівні трансцендентальної редукції, після здійснення якої розкриваються фундаментальні характеристики свідомості: інтенційність, темпоральність та інтерсуб'єктивність. Показано сутнісний зв'язок даних характеристик, що обумовлює їх виникнення. Встановлено, що єдність фундаментальних характеристик свідомості формує трансцендентальну структуру свідомості. На підставі вивчення наукових праць Е.Гусерля й інших феноменологів доведено найбільшу ефективність пізнання психічного у феноменології у межах трансцендентального варіанта.

Установлено, що інтерпретація, яка здійснюється в межах психодинамічного підходу, сприяє систематизації й узагальненню емпіричного матеріалу шляхом виявлення ітеративних, інваріантних характеристик поведінки, що уможливлює об'єктивування індивідуально-неповторної семантики її глибинної детермінованості та через розширення самосвідомості суб'єкта сприяє поглибленню саморефлексії та розвиткові соціально-перцептивного інтелекту. Доведено взаємозв'язок між адекватною, діагностично спроможною інтерпретацією, яка базується на професіоналізмі психолога, й ефективністю психокорекції. Визначено необхідність проходження майбутніми психологами курсу глибинної психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН) як важливу передумову оволодіння майстерністю інтерпретації.

Обгрунтовано психодинамічні засади дослідження психологічних опорів, аналіз їх залежності від системи психологічних захистів, опис особливостей взаємодії психологічного опору з механізмами витіснення, символізації, умовними цінностями. Встановлено нову типологію психологічних опорів з огляду на спосіб їх детермінації зовнішніми та внутрішніми чинниками. Доведено необхідність глибинно-психологічного пізнання опорів з метою запобігання їх актуалізації у професійній роботі психолога.

Досліджено осмислення динаміки відносин Я та Іншого, які відображаються у взаємодії внутрішньої та зовнішньої соціальності. Сформовано понятійний апарат, спрямований на вивчення динаміки відносин Я-Інший, який опирається на поняття несвідомої фантазії та внутрішнього об'єкту. Визначено, що у межах внутрішньої соціальності диференціюється Я та самість як фантазійні комплекси, пов'язані з інтегруючим ядром і з внутрішніми об'єктними відносинами. Процес ідентифікації визначає формування та зміну репертуару ідентичностей.

В аналітичній психології поняття Тінь розглянуто як приховані, неусвідомлені аспекти психологічної структури особистості та спільноти, їх негативний бік, те, чого вони зазвичай не воліють помічати, що відкидають. Це сума неприємних, недорозвинених якостей, що складає психологічний портрет людини або спільноти, портрет, у якому особистість, група чи суспільство не воліли б себе упізнати. Розглянуто проблему Тіні з точки зору управлінсько-самоуправлінської галузі науки.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження проблеми функціонування несвідомої сфери психіки. Розглянуто феномен несвідомого у західних наукових концепціях, українських дореволюційних дослідженнях і радянській психологічній науці. Розкрито сучасні погляди на несвідоме у вітчизняній психології, наведено методи його дослідження. Надано загальну характеристику системи психічних захистів суб'єкта, описано методи їх пізнання. Проаналізовано наслідки функціонування системи психічних захистів.

Проаналізовано історію розвитку символу як культурного об'єкта. Простежено взаємозв'язок окремо взятого символу "двері" з різними сферами життя особистості.

Здійснено аналіз теоретичних положень З. Фрейда стосовно взаємозв’язку природного та соціального в структурі особистості у контексті становлення Над-Я (Я-ідеалу). Аргументовано, що Над-Я є специфічним психічним утворенням, яке виконує функції узгодження фізіологічних потягів із зумовленими культурою соціальними вимогами завдяки побудові системи моральних норм (совісті) та формування ідеального образу особистості. Його становлення відбувається завдяки взаємодії внутрішнього та зовнішнього світів, передусім у спілкуванні з батьками, надалі – з іншими соціальними авторитетами. Зроблено висновок про можливість впливу на становлення Над-Я особистості шляхом морального вдосконалення сучасних соціальних авторитетів. Віднайдено матеріали, які засвідчили, що зміст простого позитивного едипового комплексу складають амбівалентна установка по відношенню до батька та ніжна об’єктна прихильність до матері, що сприяє виникненню та закріпленню в дитини чоловічих рис характеру. З’ясовано, що зображення актуалізаційної поведінки зосереджує увагу на значущих позитивних аспектах людської психіки та досвіду, які недооцінювались іншими теоретиками особистості, та відкриває перспективи для інтенсивних теоретичних пошуків концепції становлення гармонійної, творчої особистості, оптимального функціонування й організації. Зроблено висновок, що вираження особистістю свого ставлення до батьків, що є сутністю Над-Я, і є тим вищим психічним утворенням, яке забезпечує культурний розвиток особистості.

Осуществлен анализ теоретических положений З. Фрейда относительно взаимосвязи природного и социального в структуре личности в контексте становления Над-Я (Я-идеала), сделан вывод о возможности влияния на становление Я-идеала личности при условии морального совершенствования современных социальных авторитетов. Аргументовано, что Над-Я является специфическим психическим творением, которое выполняет функции согласования физиологических потребностей с обусловленными культурой социальными требованиями благодаря построению системы моральных норм (совести) и формированию идеального образа личности. Его становление осуществляется благодаря взаимосвязи внутренего и внешнего мира, в общении с родителями и другими социальными авторитетами. Найденые материалы засвидетельствовали,что содержание простого позитивного эдипового комплекса состоит из амбивалентной установки по отношению к отцу и нежной привязанности к матери, что приводит к возникновению и закреплению в ребенка мужских черт характера. Выяснено, что изображенние актуализационного поведения сосредоточивает внимание на значимых позитивных качествах человеческой психики и опыта, который недооценивался другими теоретиками личности, и открывает перспективы для интенсивных теоретических поисков концепции становленния гармонической творческой личности, оптимального функционирования и организации. Сделан вывод, что выражение личностью своего отношения к родителям является сущностью Над-Я и высшим психическим творением, которое обеспечивает культурное развитие личности.

The analysis of Freud's theoretical assumptions about the relationship to the natural and the social structure of personality in the context of becoming over-I (ego ideal), concluded that the ability to influence the formation of the ego ideal person subject to the moral improvement of modern social authority. Argumentovano that I am over-specific mental creation, which performs the functions of uzgodzhennya physiological needs of the culture of social demands by building a system of moral norms (conscience) and the formation of an ideal image of the individual. Its formation is due vzaisosvyazi inner and outer world, communicating with parents and other social authorities. Selected materials confirmed that the contents of a simple positive Edipovogo complex consists of ambivalent attitudes toward the father and the tender attachment to his mother, which leads to the emergence and consolidation in the child's male traits. It was found that the image aktualizatsionnogo behavior focuses on the significant positive qualities of the human mind and experience, which is underestimated by other theoreticians of personality and otkryvant prospects for intensive exploration of the theoretical concept of the formation of a harmonic of the creative personality, and the optimal functioning of the organization. It is concluded that the expression of the personality of his relationship to his parents is the essence of over-and I have a higher mental creation, which provides the cultural development of the individual.

Актуализирована проблема вторичного отчуждения личности, происходящая в поле виртуальной реальности (ВР). Утверждается, что с момента первичного отчуждения образ Другого постоянно находится вместе с субъектом, формируя спектр возможных желаний и детерминируя поступки, а при создании своего цифрового альтер-эго в виртуальном сообществе субъект добавляет еще одно символическое зеркало, создает еще один неотчуждаемый нарцистический образ. Рассмотрены механизмы создания виртуальной личности, а также сопутствующие этому интерпсихические особенности.

Актуалізовано проблему вторинного відчуження особистості, що відбувається в полі віртуальної реальності (ВР). Стверджується, що з моменту первинного відчуження образ Іншого постійно перебуває разом із суб'єктом, формуючи спектр можливих бажань і детермінуючи вчинки, а створенні свого цифрового альтер-его у віртуальному співтоваристві суб'єкт додає ще одне символічне дзеркало, створює ще один невідчужуваний нарцистичний образ. Розглянуто механізми створення віртуальної особистості, а також супутні цьому інтерпсихічні особливості.

The article analyzes mechanisms of creating a virtual personality, as well as some accompanying interpsychic peculiarities, such as Уthe process of secondary estrangementФ and Уthe crisis of virtual genesisФ.

Представлена "Модель внутренней динамики психики". Приведен критический анализ дискретно-деятельностных позиций в исследованиях феномена психического в советской психологии. Акцентировано внимание на определении нового направления в социотренинге с гуманистической ориентацией, развитие которого опиралось на целостный феномен психики в единстве сознательной и бессознательной сфер. Раскрыта функциональная взаимозависимость компонентов глубинной психокоррекции по методу активного социально-психологического обучения. На основе сравнительного анализа особенностей сознательного и бессознательного доказано, что они являются проявлениями одной и той же целостной психики и в то же время ее противоположностями через разнонаправленность по ориентации на ценности. В диаде "бессознательное - сознательное" выделены глубинно-психологические ценности, которые семантически его структурируют. Для сознательного - это идеал "Я", который может сознательно очерчиваться, определяться, для бессознательного - идеализированное "Я", опирающееся на условные ценности детства. "Модель внутренней динамики психики" демонстрирует структуру психики на основе системного синтеза линейных взаимозависимостей, зависимость успеха психокоррекции от понимания функционирования психики, которая включает в себя как "вертикальные", таки "горизонтальные" аспекты. На точке пересечения вертикальных и горизонтальных зависимостей возможно целостное познание психики человека в динамике взаимосвязей сознательных и бессознательных подструктур.

Наведено "Модель внутрішньої динаміки психіки". Проведено критичний аналіз дискретно-діяльнісних позицій у дослідженнях феномену психічного в радянській психології. Акцентовано увагу на визначенні нового напряму в соціотренінгу з гуманістичною орієнтацією, розвиток якого базується на цілісному феномені психіки в єдності свідомої та несвідомої сфер. Розкрито функціональну взаємозалежність компонентів глибинної психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання. На підставі порівняльного аналізу особливостей свідомого та несвідомого доведено, що вони є проявами однієї і тієї ж цілісної психіки і водночас її протилежностями через різноспрямованість в орієнтації на цінності. У діаді "несвідоме - свідоме" виділено глибинно-психологічні цінності, які семантично його структурують. Для свідомого - це ідеал "Я", що може свідомо окреслюватися, визначатися, для несвідомого - ідеалізоване "Я", що спирається на умовні цінності дитинства. "Модель внутрішньої динаміки психіки" демонструє структуру психіки на підставі системного синтезу лінійних взаємозалежностей, обумовленість успіху психокорекції від розуміння функціонування психіки, яка включає в себе як "вертикальні", так і "горизонтальні" аспекти. На точці перетину вертикальних і горизонтальних залежностей можливе цілісне пізнання психіки людини в динаміці взаємозв'язків свідомих і несвідомих підструктур.

The article interprets the essence of such phenomenon as psyche, investigates dynamics of its depth cognition. The author demonstrates "the model of internal dynamics of psyche" worked out by an academic of The Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine Yatsenko T.S. and shows functional interdependency of its components.