Лікування хворих цукровим діабетом з гнійно-некротичними захворюваннями м'яких тканин здійснено за принципами активної хірургічної тактики. Для попередження післяоперційних нагноєнь виконувалось активне дренування рани, яке доповнювалось місцевим використанням пінних аерозольних препаратів, призначених для застосування в першій фазі ранового процесу. Підсумки порівняльного аналізу результатів лікування запропонованим методом доводять, що поєднання активного дренування рани з місцевим застосуванням пінних аерозолей після радикальної санації осередку гнійно-некротичної деструкції дозволяє стабілізувати процес загоєння, ефективно приглушує ранову мікрофлору і надійно запобігає розвитку місцевого запалення. Хірургічне лікування хворих цієї категорії повинно проводитися в умовах обов'язкового адекватного антидіабетичного лікування і корекції порушень у системі гомеостазу.

Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Записано рівняння математичної моделі для опису взаємозв'язаних магнітотермомеханічних процесів у м'яких біологічних тканинах. Враховано вплив кровотоку на теплові та електромагнітні поля та реакцію організму на зміну температури тканини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У клініці травматології та ортопедії Медичного центру Управління справами Президента РФ методом черезкісткового остеосинтезу за допомогою стрижневих і спице-стрижневих апаратів конструкції А. І. Городниченка з 1997р. до 2000р. прооперовано 158 пацієнтів із внутрішньо- та навколосуглобовими переломами довгих кісток, із них 56 мали супутній остеопороз. Показаннями для остеосинтезу були деякі відкриті переломи, переломи проксимальних відділів стегнової та плечової кісток, колінного суглоба та дистального відділу плечової кістки за класифікацією AO/ASIF. Можливість закрито, атравматично та надійно фіксувати кісткові відламки дозволила швидше активізувати хворих, поліпшила якість їх життя, скоротила час стаціонарного лікування, мінімізувала небезпечність виникнення гіпостатичних ускладнень, що в сукупності з багаторазовим використанням всіх вузлів і деталей апарата має велике економічне значення. Консолідацію переломів досягнуто у всіх випадках. З ускладнень зафіксовано запалення м'яких тканин навколо стрижнів у 5 пацієнтів. Метод дозволив почати раннє відновне лікування постраждалих і поліпшити функціональні результати лікування.

Викладено теоретичні засади визначення надійності існуючих транспортних споруд. Запропоновано методику розрахунку нерозрізних сталезалізобетонних прольотних конструкцій. Розглянуто проблеми експлуатації мостів. Наведено результати експериментальних і розрахунково-теоретичних досліджень роботи стальних ортотропних плит настилу проїжджої частини балочних нерозрізних прогінових споруд коробчатого профілю. Описано метод визначення геометрії м'яких гумокордних оболонок пневматичних шин під час їх виготовлення. Розроблено полімерний склад на основі різноманітних марок карбамідних смол для закріплення тріщинуватих гідротехнічних бетонних масивів. Розкрито теоретичні засади дослідження стійкості зсувів Чорноморського узбережжя та Північного Кавказу. Розглянуто доцільність застосування синтетичних матеріалів для укріплення дорожніх земляних конструкцій. Проаналізовано існуючі методи дослідження стійкості грунтових споруд. Розглянуто способи підвищення несучої здатності грунтових масивів армуванням. Охарактеризовано існуючі способи та технології проведення виробок метрополітену за складних інженерно-геологічних умов.

Розглядається сучасний стан проблеми травматизму агресивними хімічними речовинами, питання застосування випромінювання гелій-неонового лазера в практиці лікування опіків, а також деякі напрямки оптимізації місцевого лікування опікових ран. Висвітлюються причини і методи лікування анаеробної інфекції при травматичних ушкодженнях кінцівок, принципи хірургічного лікування хворих з гострою кишковою непрохідністю в залежності від стадії клінічного перебігу захворювання. Викладено проблеми оптимізації лікування хворих з ранами м'яких тканин голови в умовах травмпункту. Особливу увагу приділено питанням травматології і ортопедії, актуальним аспектам кардіології та практичної медицини.

Висвітлюються питання дитячої серцево-судинної патології. Викладено відомості про основні захворювання серця і судин у дітей з метою раннього їх розпізнавання, профілактики і лікування. Окремі розділи присвячено системним васкулітам, дифузним захворюванням сполучної тканини, а також проблемам дитячої онкології (пухлинам ока, щитоподібної залози, грудної і черевної порожнини, заочеревинного простору, малого тазу і крижово-куприкової ділянки, кісток, м'яких тканин), ювенільному ревматоїдному артриту, синдрому раптової смерті дітей грудного віку, серцево-судинній системі при інфекційних захворюваннях, дисмікроелементозам, впливу екологічних чинників на здоров'я дитячого населення.

Описано вихідні співвідношення нелінійної теорії пружності та пластичності, покладені до основи розробленої методології нелінійного деформування полегшених оболонкових систем. Значну увагу приділено вибору реологічної моделі поведінки тонких оболонок за наявності пружнопластичних деформацій та однобічних в'язів у просторі мембранних напружень. Отримано визначальні співвідношення з використанням лінеаризованих рівнянь для нелінійно-пружних, криволінійно-ортотропних та ізотропних стисливих і нестисливих матеріалів, а також для умовно-гладкого конструктивно-анізотропного матеріалу, який моделює однобічні зв'язки у локальних областях втрати стійкості тонкого листа або м'якої оболонки. Розглянуто задачі нелінійного деформування м'яких оболонок на прикладах тестових задач і розрахунків покриттів реальних будівель і споруд.

Проанализированы результаты наблюдений 27 больных с острыми гнойно-воспалительными заболеваниями кисти в условиях поликлиники, которым применялся новый способ лечения с использованием низкоинтенсивного электромагнитного излучения. Проанализированы клиническая симптоматика, данные рентгенографии и результаты микробиологических, морфологических исследований, признанные удовлетворительными.

Рентгенологічна картина різних нейрогенних остеоартропатій (табетичної, сирингомієлічної, діабетичної і псоріатичної) досить схожа і характеризується поєднанням деструктивних (літичних) і проліферативних (кісткоутворюючих) процесів із змінами в м'яких тканинах (стовщення з наявністю звапнень і скостенінь). Вивчення рентгенологічної семіотики дозволяє виділити 2 форми нейрогенних остеоартропатій - з переважанням остеолітичних або проліферативних змін. Диференціальна діагностика нейрогенних остеоартропатій базується на виявленні особливостей рентгенологічної картини кожної з них і схожих захворювань скелета при ретельному врахуванні клінічних даних.

Низькотемпературні властивості металевого скла проявляють універсальні аномалії, що не спостерігається у кристалах. Однією з причин їх виникнення є надлишкова (порівняно з дебаєвською) щільність коливних станів, які не залежать від хімічної природи невпорядкованих матеріалів. В межах моделі м'яких атомних потенціалів проведено класифікацію атомних збуджень та знайдено енергетичні залежності щільності коливних збуджень у широкому інтервалі температур. Для врахування взаємодії збуджень використано метод когерентного потенціалу.

Розглянуто практичне проектування та конструювання деталей і вузлів машин різного функціонального призначення, які використовуються в загальному та гірничому машинобудуванні, а також верстатобудуванні. Значну увагу приділено тепло- та вібростійкості, особливостям розрахунків деталей машин, міцності зварного з'єднання та допустимій напрузі, теорії гвинтової пари тощо. Детально проаналізовано особливості спряжень циліндричних і канонічних деталей, виготовлених із твердих і м'яких матеріалів.

Представлено результати дослідження гідродинамічного диспергування термолабільних суспензій на прикладі приготування м'яких лікарських препаратів (МЛП). За результатами дослідження встановлено та оптимізовано технологічні параметри процесів одержання МЛП. Розроблено та реалізовано рекомендації щодо інтенсифікації процесів на ряді фармпідприємств.

Як основу для прийняття управлінських рішень запропоновано метод оцінки ефективності варіантів проекту за умов м'яких обмежень на терміни початку та завершення проекту та нечітких тривалостей операцій.

Вивчено динаміку основних показників нейроендокринної системи при сепсисі у 28 хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин. Відмічено достовірне збільшення кортизолу, інсуліну, тиреотропного гормону гіпофіза, трийодтироніну і тироксину як до, так і після оперативного втручання. Для корекції порушень рекомендується використовувати кріоконсервовані клітини тимуса, підключення яких було ефективним у 85,7% спостережень.

На сучасному рівні та в повному обсязі розглянуто питання, присвячені пухлиноподібним утворенням м'яких тканин і кісток лицевого скелета. Докладно описано доброякісні та злоякісні пухлини даної локалізації, а також передракові захворювання. Приділено увагу етіології та патогенезу, особливостям клінічного перебігу і лікування вроджених незрощень верхньої губи та піднебіння. Охарактеризовано післяопераційні деформації, які виникають під час лікування вроджених вад обличчя. Викладено принципи планування та проведення відновних операцій на обличчі у разі дефектів і деформацій (пластика місцевими тканинами, філатовським стеблом тощо), а також кістковопластичних операцій за наявності вроджених і набутих деформацій щелеп. Описано показання та протипоказання щодо дентальної імплантації, методику виконання та ускладнення, які можуть виникнути у ранньому та пізньому післяопераційному періодах. Розглянуто питання вибору конструкції імплантата. Окрему увагу приділено естетичній хірургії, оперативним втручанням у разі вікових змін шкіри обличчя та шиї, у випадках деформацій зовнішнього носа і вушної раковини.

Розглянуто асортимент, харчову цінність, принципи складання рецептур, закономірності структуроутворення, сучасну технологію та обладнання, а також методи дослідження якості м'яких маргаринів. Висвітлено особливості складу м'яких маргаринів і низькокалорійних паст. Наведено технологічні розрахунки процесів виробництва м'яких маргаринів.

За допомогою електронної мікроскопії досліджено основні порушення м'язового волокна при переломах нижньої щелепи різної локалізації терміном від декількох годин до декількох тижнів у осіб з різним клінічним перебігом. Після лікування травми із "спокійним" перебігом у досліджених тканинах відзначено активацію репаративних процесів аж до нормалізації субмікроскопічної будови. Внаслідок травми, яка супроводжувалась значним пошкодженням м'яких тканин, незважаючи на те, що проводилося лікування, в м'язових тканинах переважали деструктивні зміни. У м'язах визначалось порушення прохідності хвиль деполяризації, які викликають їх скорочення та розслаблення.

У клініці травмотології та ортопедії Медичного Центру Управління справами Президента РФ методом черезкісткового остеосинтезу стрижневим апаратом конструкції А. І. Городниченка прооперовано з 1997 р. до 2000 р. 133 пацієнти з діафізарними переломами довгих кісток. На підставі досвіду лікування пацієнтів з багатоосколковими переломами та переломами з великим пошкодженням м'яких тканин встановлено, що найкращим є метод позавогнищевого остеосинтезу. Апарат забезпечує кероване репонування кісткових відламків, а також стабільну безлюфтову фіксацію до повної консолідації перелому. Стабільна фіксація дозволяє з 3 - 5-го дня після операції починати навантаження вагою тіла на оперовану кінцівку. Консолідація досягнута у всіх випадках, ускладнень відзначено не було. Остеосинтез за допомогою цього апарата запропоновано як метод вибору в ході лікування пацієнтів з діафізарними переломами кісток, його можна рекомендувати для широкого застосування в травматологічних клініках.