Ключ. слова: метилотрофні дріжджі, формальдегід, форміат, пероксид водню, механізми детоксикації
Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*725.8 + Е521.551

Рубрики:

Загальна ботаніка

Hemyascomycetidae Голосумчасті

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено імунологічні механізми, які запобігають розвитку раку у хворих, досліджено методи імунотропної терапії та імунореабілітації. Розглянуто розвиток детоксикації організму хворих на рак шляхом нормалізації видового складу та популяційного рівня мікрофлори кишечника. На підставі застосування черезшкірного лазерного опромінення, ехінацеї та ентеросгелю розроблено метод адаптивної фотоімунотерапії онкологічних хворих. На основі результатів, отриманих після опромінення крові тварин з пухлинами, розроблено клінічний метод внутрішньосудинного лазерного опромінення крові.

Приведены клинические наблюдения использования проточного фильтрационного плазмафереза в комплексной терапии больных с эндокринологической патологией. Фильтрационный проточный плазмаферез проводили на аппарате АПФ-1 "Гемофер", который является первым сертифицированным отечественным аппаратом данного класса, прошедшим государственную регистрацию и имеющим разрешение на применение в лечебных учреждениях Украины. Метод является эффективным и перспективным для использования в комплексной терапии различных острых и хронических заболеваний.

Ключ. слова: ентеральна недостатність, кишкова проникність, перитоніт, поліорганна недостатність, травма, транслокація мікрофлори, цитокіни
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання комплексного вивчення процесів, які відбуваються в мозку коропа під впливом сезонних змін температур і токсикантів: аміаку, катіонів, важких металів, фенолу та у разі зміни pH водного середовища. Показано значення гамма-амінобутиратного (ГАМК)- шунта та глутамат-глутамінової системи у підтримці енергетичного та метаболічного гомеостазів: формування пулу нейромедіаторів, детоксикація аміаку, забезпечення функціонування адаптивних енергетичних гілок ГАМК-шунта (у зимові місяці активніша нейромедіаторна гілка, весною - енергетична). Виявлено ефект підтримання гомеостазу в мозку коропа за рахунок синтезу кетонових тіл, внаслідок впливу гіпотермії та токсикантів (аміаку, іонів, свинцю, фенолу, за політоксичної дії стічних вод).

Розглянуто актуальну проблему детоксикації техногенно забруднених важкими металами (ВМ) чорноземів звичайних шляхом поєднання фітостабілізації та внесення меліорантів, вивчено токсичну дію ВМ на родючість грунту. Проведено дослідження реакції-відгуку сільськогосподарських культур на токсичну дію ВМ. Виявлено, що токсична дія ВМ на агрохімічні та еколого-біологічні показники родючості грунту полягає у зниженні вмісту рухомих форм фосфора у грунті та ступеня рухомості фосфатів у грунтовому розчині, збільшенні амонійного та нітратного азоту, підкисленні грунтового розчину, зміні структури мікробного угруповання грунту, проявом якого є зменшення чисельності та видового різноманіття з перевагою резистентних до токсичної дії ВМ видів мікроорганізмів і зниженні ферментативної активності грунту у разі внесення Cd, Pb і Zn у дозі 5 ГДК. Вивчено реакцію-відгук рослин на токсичну дію Cd, Pb і Zn (максимально можливу врожайність зерна з високими біохімічними показниками якості та вмістом ВМ у межах ГДК). Одержано ряд толерантності сільськогосподарських культур (просо - озимі зернові - горох - ярі зернові) та сортів у межах однієї культури (в озимої пшениці - сорт Фантазія, озимого жита - Харківське 98, ярого ячменю - Джерело та гороху - Норд). Вивчено токсичну дію ВМ на біохімічні показники якості зерна, зокрема, на збільшення вмісту нітратів, білка, фосфору та калію.

Дисертація присвячена проблемі лікування гнійно-запальних ускладнень цукрового діабету (ЦД). В роботі встановлено взаємозв'язок між ступенем порушень у системах гомеостазу та тяжкістю ендотоксикозу, що розвивається у хворих на ЦД з гнійно-запальними процесами. З'ясовано вплив різних методів лікування (внутрішньосудинне лазерне опромінювання крові - ВЛОК, електрохімічна детоксикація організму - ЕДО, поєднане використання ВЛОК та ЕДО) на порушення в системах гемеостазу залежно від важкості ендотоксикозу і виявлено на які ланки кожний із методів найефективніше впливає. Розроблено та впроваджено в практику патогенетично обгрунтований метод лікування гнійно-запальних процесів у хворих на ЦД, основою якого є комплексна терапія з поєднаним застосуванням ВЛОК і ЕДО. Метод ефективний при різних ступенях важкості ендотоксикозу, скорочує тривалість перебування хворих у стаціонарі, зменшує кількість високих ампутацій, знижує вартість лікування.

Дисертацію присвячено питанням пощуку та опрацювання нових високоефективних засобів і методів впливу на гнійне вогнище. Запропоновано, опрацьовано та застосовано у кліниці метод інтегральної сорбційної детоксикації, який базується на внутрішньопорожнинному (плевра, абсцес) застосуванні сорбенту на основі високодисперсного аморфного кремнезему. Метод передбачає санацію гнійних вогнищ 0,5%-ю суспензією сорбенту за спеціальною методикою. Визначено показання, протипоказання, оптимальну концентрацію, експозицію, форму введення сорбенту. Застосування інтраплевральної сорбційної детоксикації на фоні традиційного комплексного лікування ускладнених форм гострої деструктивної пневмонії у дітей дозволило зменшити об'єм і терміни антибактеріальної, інфузійної та посиндромної медикаментозної терапії, тривалість дренування та санації гнійних вогнищ, закриття бронхоплевральних сполучень, попередити розвиток важких септичих синдромів та інших ускладнень, скоротити терміни лікування.

Висвітлено питання окремих ланок патогенезу, клініки та діагностики дисфункції головних природних детоксикаційних систем (ниркової, печінкової, гастроінтестинальної) як компоненту синдрому поліорганної дисфункції. На основі удосконалених критеріїв діагностики дисфункції природних детоксикаційних систем вона розмежована на три ступені тяжкості: компенсована та декомпенсована недостатності та неспроможність. Охарактеризовано детоксикаційний ефект різних технологій еферентної терапії та їх вплив на гомеостаз критичних хворих і розроблено алгоритм їх включення в комплекс інтенсивної терапії (ІТ) хворих з поліорганною дисфункцією. У хворих з компенсованою стадією гострої ниркової дисфункції (ГНД) рання цілеспрямована ІТ, доповнена нутритивною підтримкою, прискорює регрес симптомів синдрому поліорганної дисфункції (СПОД). У разі некомпенсованої стадії включення в комплекс ІТ гемодіалізу супроводжується швидшим відновленням функції нирок і регресом самого СПОД. У хворих з нирковою неспроможністю оптимальним методом протезування ниркової дисфункції є повільна пролонгована гемодіафільтрація. У хворих з компенсованою гострою печінковою дисфукцією (ГПечД) інфузійна терапія з нутритивною підтримкою з переходом на раннє ентеральне харчування, доповнена ентеросорбцією з селективною деконтамінацією кишок прискорює нормалізацію гемостазу, пігментної функції та рівня цитолітичних ферментів. У хворих з некомпенсованою ГПечД доповнення вищенаведеного комплексу ІТ плазмаферезом дозволило швидше регресувати ознакам гіпокоагуляції, детоксикаційної функції, енцефалопатії.

У разі неспроможності печінки включення в комплекс ІТ альбумінового діалізу забезпечували швидший регрес ознак синдрому системної відповіді організму на запалення (SIRS), нормалізацію пігментної, синтетичної та дезінтоксикаційної функції печінки. У хворих з компенсованою дисфункцією ШКТ раннє ентеральне харчування призводить до більш швидкого регресу симптомів синдрому гастроінтестинальної дисфункції (СГІД), тяжкості стану та СПОД. У хворих з некомпенсованим СГІД застосування селективної деконтамінації ШКТ, інтестинальної оксигенації та ентеросорбції призводить до швидшого регресу ознак SIRS, зменшення тяжкості стану хворих, проявів СПОД та його компонента СГІД. У разі неспроможності ШКТ включення в комплекс ІТ інтестинальної оксигенації-ентеросорбції перфтораном призводить до швидшого регресу явищ SIRS, поліпшення загального стану хворих регресу СПОД взагалі та СГІД зокрема.

Розглянуто проблему взаємодії ксенобіотиків з живими організмами. Розкрито зв'язок між здатністю речовин індукувати різні типи негативних відповідей: токсичність, канцерогенність, мутагенність, а також вплив на метаболічні процеси. Показано, що більшість ксенобіотиків, які існують сьогодні, чинять небезпечну біологічну дію, тому для вивчення ксенобіотиків важливим є розроблення прийомів для створення систем визначення біологічної активності ксенобіотиків. З'ясовано молекулярні мішені та біохімічні механізми детоксикації в організмі тварин для головних груп ксенобіотиків, зокрема, важких металів, що дозволяє визначити напрями пошуків нових засобів для контролю, регулювання та стимуляції реакцій адаптації, компенсації й елімінації останніх з організму.

Обгрунтовано необхідність і викладено методику проведення детоксикації забруднених важкими металами грунтів земельних ділянок різного призначення. Наведено вимоги до порядку проведення обстеження грунтів, їх комплексної оцінки, складання рекомендацій з погіршення екологічного стану забруднених грунтів. Наведено перелік і зміст основних етапів, що базуються на методології еколого-геохімічних, грунтово-екологічних та еколого-меліоративних досліджень. Наведено нормативні та довідкові матеріали для оцінювання ступеня забруднення грунту та визначення його екологічного стану, надано рекомендації з ліквідації наслідків забруднення важкими металами.

Рассмотрена актуальная проблема детоксикации техногенно загрязненных тяжелыми металлами (ТМ) черноземов обыкновенных путем совмещения фитостабилизации и внесения мелиорантов. Изучены токсическое действие ТМ на плодородие почвы, реакция-отзыв ряда сельскохозяйственных культур на токсическое действие ТМ.

Вивчено динамічні зміни параметрів маркерів ендогенної інтоксикації у хворих з травматичними переломами нижньої щелепи, яким проведено консервативне лікування. Встановлено наявність симптомокомплексу патологічних станів, суть яких полягає в надмірному нагромадженні в організмі токсичних білкових речовин, що диктує доцільність включення в схему лікування адекватної детоксикаційної терапії.

Обстежено 137 хворих на гострі кишкові інфекції різної етіології на тлі супутньої патології органів травлення та без неї. Вивчено клініко-функціональний стан печінки, вміст середньомолекулярних пептидів, малонового диальдегіду. Виявлено, що у хворих на сальмонельоз і шигельоз із супутньою патологією органів травлення частіше змінюються функціональні проби печінки, порушується антиоксидантна система, детоксикація. Застосування фітопрепарату "Альтан" у комплексному лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції з супутньою патологією органів шлунково-кишкового тракту підвищує ефективність терапії, знижує частоту ускладнень з боку органів травлення.

Методами модельних експериментів досліджено можливість використання водогінної води; 0,002 Н розчин Трилону Б; 0,001 % розчин гуматів; простого суперфосфату та крейди для детоксикації субстратів шахтного хвостосховища. Встановлено, що для практичного використання доцільно застосовувати наступну схему попередньої хімічної детоксикації субстратів шахтних хвостосховищ: внесення крейди у дозі 3 т фізичної маси на 1 га при 18 днях інкубації.

Рослини густо населені про- та евкаріотними мікроорганізмами і, отже, являють собою біологічну систему надзвичайної складності. Ця система з доволі непростими процесами комунікації, що відбуваються вздовж усієї рослини, існує для обробки інформації. Мережева обробка інформації у рослин є основою для таких процесів, як ріст, захист і пристосування до навколишнього середовища. Молекулярні механізми, що лежать в основі сприйняття, передачі, аналізу та зберігання ендогенної і зовнішньої інформації всередині рослини, ще належить повністю з'ясувати. Асоційовані з рослиною мікроорганізми та їх внесок в обробку інформації дослідники часто ігнорують. Ендофіти як партнери рослини є необхідною інтегративною частиною її системи. Різноманітні ендофітні мікроорганізми являють собою "нормальну" мікрофлору, яка відіграє важливу роль в імунітеті рослин і допомагає їм вижити у навколишньому середовищі (захист, живлення, детоксикація тощо). Певну роль ендофітної мікробіоти в обробці інформації можна припустити, беручи до уваги ко-еволюцію рослинно-мікробних систем та емпіричні дані. Оскільки в літературі починають з'являтися публікації на цю тему, в представленому огляді розглянуто ключові роботи в галузі взаємодії рослин з ендофітами у контексті обробки інформації та висловлено думку стосовно їх прогнозованої ролі в інформаційній мережі рослин за умов захисту та пристосування останніх до змінених умов та налаштування відповідної поведінки рослини.

На основі вперше проведеного екологічного моніториніу хроматорезистентних сульфатвідновлювальних бактерій у стічних водах Львова та у водоймах із мінімальним антропогенним впливом, що включав у себе фізико-хімічний аналіз стічних вод і мікробіологічний контроль загальної чисельності хроматорезистентних мікроорганізмів, одержано нові дані щодо аутекології та кількісного складу хроматорезистентних сульфатвідновлювальних бактерій водойм. Зі стічних вод виділено штами хроматорезистентних сульфатвідновлювальних бактерій, що здатні до відновлення високотоксичного шестивалентного хрому. Вивчено умови, за яких відбувається найефективніше відновлення хромату. Вперше встановлено вплив різних чинників на морфофізіологічні властивості хроматорезистентних сульфатвідновлювальних бактерій. Оцінено вплив різних токсичних сполук-забруднювачів навколишнього середовища - на здатність сульфатвідновлювальних бактерій до відновлення хромату. Набуло подальшого розвитку встановлення оптимальних умов для відновлення нітрат-, сульфат-іонів і фумарату виділеним хроматорезистентним штамом сульфатвідновлювальних бактерій Desulfomicrobium sp. CrR3 за наявності калій біхромату. Поглиблено уявлення про роль сульфатвідновлювальних бактерій у процесах очищення забруднених хроматом водойм.

Зазначено, що металотіонеїни (МТ) - 4 групи (МТ-I, II, III та 1V) низькомолекулярних цитозольних білків (~6,5 кДа, 61 - 62 амінокислотні залишки), збагачених тіоловими групами (20 залишків цистеїну на молекулу). Вони присутні також і в ядрах клітин еукаріот. Підтримують, регулюють редокс-гомеостаз клітин, тіол-дисульфідну рівновагу поряд і в синергізмі з відновленим глютатіоном. Молекула МТ складається з двох доменів і має еліпсоїдну форму. Промотор гена МТ містить осередки, які реагують на важкі метали (MRE - елемент, що відповідає на метал), на глюкокортикоїди (GRE) та на активні форми кисню (AФК), на електрофільні сполуки, ксенобіотики тощо. Отже, важкі метали (Zn, Cu, Cd, а також Hg, Pb, As, Ni, Ag та ін.), глюкокортикоїди та інші стресорні гормони та цитокіни, пероксиди і вільні радикали, канцерогени і протипухлинні препарати, ультрафіолетова та іонізуюча радіація індукують експресію та синтез МТ. Фізіологічні індуктори МТ - перш за все іони цинку і, меншою мірою, міді. Інші індуктори діють більш або менш активно як стрес-агенти. Цинк стабілізує молекулу МТ та підвищує функціональні можливості її як пастки іонів металів, АФК, токсикантів і ксенобіотиків. МТ є важливим фактором захисту ембріона і дорослого організму від кадмію та інших токсичних металів, від радіації, агентів, що спричинюють алкілування та зшивання ДНК, від стресів різної природи. МТ здійснюють "негативний" контроль функцій імунної системи, активності NF-kB та інших факторів транскрипції. Використання досягнень генної інженерії (одержання МТF-1-нуль-мутацій, перенесення додаткових генів МТ за допомогою вірусних векторів) розширило можливості вивчення та викорис

тання МТ.

Обговорено дані вітчизняних вчених і зарубіжних дослідників, що стосуються механізму дії плазмаферезу в корекції порушених функцій органів і систем. Так, під час плазмаферезу проходить елімінація підвищеного вмісту в крові білірубіну, креатиніну, сечовини, циркулюючих імунних комплексів, молекул середньої маси та інших токсичних речовин з покращанням реологічних властивостей крові.

Наведено дані про застосування окремих медикаментозних і немедикаментозних методів лікування депресивних станів у клініці опійної залежності (лерівон, флюанксол, флуоксетин-КМП, фінлепсин, лазерна гемотерапія, електрохімічна детоксикація). Проаналізовано купірування симптомів депресії на етапі постабстинентного періоду та стабілізації ремісії. Розроблено апробовані схеми лікування.