Изложены материалы обследования хирургического лечения 29-ти больных с осложненными формами хронического панкреатита и кистой поджелудочной железы, которые были проанализированы. Оценено состояние пищеварения больных после разных оперативных вмешательств в отдаленном периоде. При этом все пациенты были разделены на группы по признаку типа операции. Во время проведения исследования был применен нагрузочный пищевой тест для исследования переваривания и всасывания липидов, углеводов, белков. Проведено изучение общей всасывающей способности тонкой кишки.

Изложены особенности интенсивной терапии и хирургического лечения острых панкреатитов и их осложнений в зависимости от тяжести течения. Основное внимание уделено вопросам лечения полиорганной недостаточности, септических осложнений. Даны лечебные рекомендации, базирующиеся на доказательной методологии с категоризацией по предварительному описанию в соответствии с правилами рейтинговой системы.

Розглянуто проблему хронічного панкреатиту, поширеність якого в світі збільшилась. Розглянуто сучасні концепції фіброгенезу, наведено найбільш практично вагомі класифікації, детально розглянуто діагностику захворювання. Особливу увагу приділено хірургічним методикам лікування, серед яких сучасні дренувальні операції, економні та субтотальні резекції, тотальні дуоденопанкреатектомії. Наведено показання до вибору методу хірургічного лікування.

Рассмотрена проблема хронического панкреатита, распространенность которого в мире увеличивается. Рассмотрены современные концепции фиброгенеза, приведены наиболее практически значимые классификации, подробно рассмотрена диагностика заболевания. Особое внимание уделено хирургическим методикам лечения, среди которых современные дренирующие операции, экономные и субтотальные резекции, тотальные дуоденопанкреатэктомии. Представлены показания к выбору метода хирургического лечения.

Проаналізовано досягнення сучасної панкреатології, висвітлено основні моменти оперативних втручань у випадку травми, ускладнення панкреатиту, пухлин панкреатодуоденальної зони, уроджених патологій; розкрито сучасні аспекти трансплантації підшлункової залози.

Проанализированы достижения современной панкреатологии, освещены основные моменты оперативных вмешательств при травмах, усложнениях панкреатита, опухолях панкреатодуоденальной зоны, врождённых патологиях, раскрыты современные аспекты трансплантации поджелудочной железы.

Описана техника оперативных вмешательств при заболеваниях и травмах печени, желчевыводящих путей, поджелудочной железы, селезенки, грыжах брюшной стенки. Представлены сведения об анатомии, иннервации, кровоснабжении, методах диагностики, а также способах лимфатической коррекции. Поэтапно проиллюстрированы традиционные классические и новые методы хирургического лечения заболеваний и травм печени, желчевыводящих путей, поджелудочной железы, селезенки, разных видов грыж. Показаны возможности включения новых оригинальных методик в технику оперативных вмешательств при врожденных заболеваниях, травмах, различных формах панкреатита, кистах, свищах, доброкачественных опухолях поджелудочной железы и грыжах.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 25-ти хворих на гострий рецидивний некротичний панкреатит. Летальність в цій групі хворих сягає 36 %. Суттєвим моментом у покращанні комплексу діагностично-лікувальної тактики у цієї категорії хворих є застосування малоінвазійних технологій, які дозволяють збільшити інформаційність та діапазон обстеження, зменшити операційну травму.

Проанализированы результаты хирургического лечения больных острым рецидивным некротическим панкреатитом. Летальность в этой группе больных достигает 36 %. Существенным моментом в улучшении комплекса диагностико-лечебной тактики этой группы больных является применение малоинвазионных технологий, которые существенно повышают информативность и диапазон обследования, уменьшают операционную травму.

Розглянуто проблеми діагностики пошкоджень підшлункової залози у разі поєднаної травми. Особливістю пошкодження підшлункової залози за поєднаної травми є відсутність патогномонічних симптомів. Після скринінгу хворих з помилковими лапаротоміями з'ясувалось, що діагностична цінність кожного вивченого методу зовсім не оптимальна та не дає змоги з впевненістю підтвердити або заперечити наявність пошкоджень органів черевної порожнини, що потребують негайної операції.

Рассмотрены проблемы диагностики повреждений поджелудочной железы при сочетанной травме живота. Особенностью повреджения поджелудочной железы при сочетанной травме является отсутствие патогномических симптомов. После скрининга больных с ошибочными лапаротомиями выяснилось, что диагностическая ценность каждого изученного метода совсем не оптимальна и не дает возможности с уверенностью подтвердить или опровергнуть наличие повреждения органов брюшной полости, требующих немедленного оперативного вмешательства.

Описано результати ендоваскулярного лікування вірсунгорагій, обумовлених псевдоаневризмами гілок черевного стовбура, локалізованих у тканині підшлункової залози. Доведено, що емболія артеріальних гілок, що є джерелом таких аневризм, є малоінвазійним втручанням, яке за ефективністю не поступається традиційним операційним втручанням за повної відсутності ускладнень. Запропоновані удосконалення методу емболізації дозволяють практично повністю усунути рецидиви кровотеч.

Описаны результаты эндоваскулярного лечения вирсунгорагии, обусловленной псевдоаневризмами веток брюшного ствола, которые локализованы в тканях поджелудочной железы. Предложенные усовершенствания метода эмболизации позволяют практически полностью устранить рецидивы кровотечений.

Наведено результати клінічних спостережень застосування рентгенендоваскулярної хірургії в лікуванні гострого панкреатиту. У разі внутрішньоартеріального введення контрастних речовин виявлено гостре ураження паренхіми підшлункової залози. Під час лікування гострого панкреатиту у 12-ти хворих з 32-х застосували внутрішньоартеріальне введення сандостатину, що дозволяє коригувати виявлені порушення та зменшити термін перебування хворих у стаціонарі та запобігти розвитку рецидиву захворювання. Зроблено висновок про клінічну доцільність внутрішньоартеріального введення сандостатину під час лікування гострого панкреатиту.

Приведенные клинические наблюдения применения рентгенэндоваскулярной хирургии в лечении острого панкреатита. При внутриартериальном введении контрастных веществ было обнаружено острое поражение паренхимы поджелудочной железы. При лечении острого панкреатита у 12-ти больных из 32-х применяли внутриартериальное введение сандостатина, что позволяет корректировать полученные нарушения и уменьшить срок пребывания больных в стационаре и избежать развития рецидива заболевания. Сделан вывод о клинической целесообразности внутриартериального введения сандостатина при лечении острого панкреатита.

Проведено комплексне дослідження функціонального стану генома та мікроядер печінкових клітин хворих на гострий некротичний панкреатит різного генезу. Поведений порівняльний аналіз цитогенетичних характеристик гепатоцитів дозволив виявити в них зміни всіх компонентів транскрипційно-трансляційного апарате. Поєднане вивчення функціонального стану генома та мікроядер дозволяє провести комплексну оцінку структури та функції спадкового апарата, можливості компенсаторних змін гепатоцитів.

Проведено комплексное исследование функционального состояния генома и микроядер печеночных клеток больных острым некротическим панкреатитом разного генеза. Проведенный сравнительный анализ цитогенетических характеристик гепатоцитов позволил определить в них изменения всех компонентов транскрипционно-трансляционного аппарата. Сочетанное изучение функционального состояния генома и микроядер позволяет провести комплексную оценку структуры и функции наследственного аппарата, возможности компенсаторных изменений гепатоцитов.

Прооперовано 206 пацієнтів з травмою підшлункової залози. З них 155 мали відкриту та 51 - закриту травму підшлункової залози. Ізольовані пошкодження спостерігали у 27-ми (13,1 %) пацієнтів. Своєчасна доопераційна діагностика пошкоджень підшлункової залози покращує результати лікування та знижує кількість ускладнень. Післяопераційна летальність склала 55 (26,7 %) пацієнтів.

Прооперировано 206 пациентов с травмой поджелудочной железы. 155 пациентов имели с открытую и 51 - закрытую травму поджелудочной железы. Изолированные повреждения наблюдались у 27 (13,1 %) пациентов. Своевременная дооперационная диагностика повреждений поджелудочной железы улучшает результаты лечения и снижает количество осложнений. Послеоперационная летальность составила 55 (26,7 %) пациентов.

Наведено результати вивчення епідеміологічних, гендерних та клінічних характеристик гострого панкреатиту у пацієнтів, які лікувалися у міському спеціалізованому центрі м. Львова. На підставі виявлених клінічних особливостей перебігу захворювання обгрунтовано доцільність диференціальних лікувально-тактичних підходів та аргументовано показання до застосування різноманітних хірургічних методів у різні терміни захворювання. Застосування запропонованої тактики сприяло покращанню безпосередніх результатів лікування хворих на гострий панкреатит.

Представлены результаты изучения эпидемиологических, гендерных и клинических характеристик острого панкреатита у больных, которые лечились в городском специализированном центре г. Львова. На основании выявленных клинических особенностей протекания заболевания обоснована суть дифференциальных лечебно-тактических подходов и аргументированы показания к применению различных хирургических методов в разные сроки заболевания.

За період з 1997 р. по вересень 2006 р. 127-ми пацієнтам виконано 229 черезшкірних пункцій порожнистих утворів підшлункової залози під контролем сонографії з вивченням вмісту (цитологічне, бактеріологічне, біохімічне дослідження). У 61-го пацієнта з велетенськими кістами пункції виконувались від 2-х до 7-ми разів. Показаннями до проведення були наявність постнекротичної кісти; клініко-сонографічні дані, що свідчать про розвиток інфікованого некротизуючого панкреатиту чи парапанкреатиту; труднощі диференційної діагностики кістозних утворів верхнього поверху черевної порожнини, коли за даними ультрасонографії їх належність не вдається встановити. Аналіз випадків застосування черезшкірної пункції доводить ефективність методу і дає можливість у частині випадків, коли кіста не сполучена з протоками підшлункової залози, домогтися одужання. У випадку гострого некротизуючого панкреатиту в більшості спостережень вдалось уникнути ранніх оперативних втручань. Метод дозволяє верифікувати сполучення з дуктальною системою та провести декомпресію порожнистих утворів під час підготовки до операцій формування цистодігестивних анастомозів.

За период с 1997 г. по сентябрь 2006 р. 127-ми пациентам проведено 229 чрезкожных пункций полостных образований поджелудочной железы под контролем сонографии с исследованием содержимого (цитологическое, бактериологическое, биохимическое исследования). У 61-го пациента с гигантскими кистами пункции выполнялись от 2-х до 7-ми раз. Показаниями к проведению процедуры были: наличие постнекротических кист; клинико-сонографические даннные, свидетельствующие о развитии инфицированного некротизирующего панкреатита или парапанкреатита; трудности дифференцированной диагностики кистозных образований верхнего свода брюшной полости, когда по данным ультрасонографии их соответствие не удается установить. Анализ случаев применения чрезкожной пункции доказывает эффективность метода, и дает возможность в части случаев, когда киста не соединена с протоками поджелудочной железы, добиться выздоровления. В случае острого некротизирующего панкреатита в большинстве наблюдений удалось избежать ранних оперативных вмешательств. Метод позволяет верифицировать соединение с протоковой системой и провести декомпрессию полостных образований при подготовке к операциям по формированию цистодигестивных анастомозов.

Вивчено результати "відкритих" і мініінвазивних методів хірургічного лікування хворих на гострий панкреатит. Розроблено діагностичні критерії прогнозування ранніх стадій розвитку панкреонекрозу. На підставі їх аналізу запропоновано виконання ранніх мініінвазивних оперативних втручань. Зазначено, що застосовувані методики дозволили підвищити якість хірургічного лікування хворих на гострий панкреатит.

Изучены результаты "открытых" и миниинвазивных методов хирургического лечения больных острым панкреатитом. Разработаны диагностические критерии прогнозирования ранних стадий развития панкреонекроза. На их основании предложено выполнение ранних миниинвазивных оперативных вмешательств. Применение методики позволило повысить качество хирургического лечения больных острым панкреатитом.

Изложены вопросы этиологии, патогенеза, классификации, клиники, диагностики и лечения острого панкреатита и его осложнений. Описаны методики консервативного лечения и оперативных вмешательств при данном заболевании. Раскрыта тактика лечения больных в зависимости от формы и фазы течения острого воспаления поджелудочной железы. Особое внимание уделено новым и перспективным направлениям хирургического лечения панкреонекроза, а также принципам интенсивной терапии.

Приведены результаты многолетних разноплановых исследований по проблемам этиологии, патофизиологии и комплексного лечения различных форм острого и хронического панкреатита, а также травм поджелудочной железы (ПЖ). Рассмотрены вопросы хирургической анатомии и физиологии ПЖ, варианты течения панкреатита и современные шкалы оценки тяжести состояния больных. Охарактеризованы принципы диагностики, определены критерии тяжести и прогнозирования различных форм панкреатита, а также травм ПЖ. Показаны преимущества и недостатки существующих классификаций, критически оценены результаты лечения больных, усовершенствованы новые способы хирургического лечения. На современном уровне изложены вопросы профилактики и лечения послеоперационных осложнений данных заболеваний.

Проаналізовано операційне та консервативне лікування хворих з панкреатогенним сепсисом внаслідок інфікованого панкреонекрозу. Летальність у цієї групи хворих становила 55,5 %. Для оцінки важкості стану хворих на панкреатогенний сепсис застосовували власну шкалу оцінки важкості стану даних хворих. Доведено, що хворі з панкреатогенним сепсисом потребують адекватної антибіотикотерапії, виконання планових релапаротомій.

Проанализировано операционное и консервативное лечение больных с панкреатогенным сепсисом в результате инфекционного панкреонекроза. Летальность в этой группе больных составила 55,5 %. Для оценки тяжести состояния больных панкреатогенным сепсисом применяли собственную шкалу оценки тяжести состояния больных сепсисом. Доказано, что больные с панкреатогенным сепсисом нуждаются в адекватной антибиотикотерапии, выполнении плановых релапаротомий.

Проаналізовано результати лікування 351-го хворого на гострий панкреатит. Активно використовувався патогенетичний принцип комплексного лікування гострого панкреатиту та його ускладнень. Спостережено сприятливий ефект від впровадження мініінвазивних лікувально-діагностичних методик у хірургічному лікуванні гострого панкреатиту.

Проанализированы результаты лечения 351-го больного острым панкреатитом. Активно использовался патогенетический принцип комплексного лечения острого панкреатита и его осложнений. Отмечен положительный эффект от внедрения миниинвазивных лечебно-диагностических методик в хирургическом лечении острого панкреатита.

Наведено результати визначення загального рівня рідини в організмі залежно від форми захворювання та супутньої серцево-судинної патології.

Приведены результаты определения общего уровня жидкости в организме в зависимости от формы заболевания и сопутствующей сердечно-сосудистой патологии.

Приведены сведения о лечении сахарного диабета (СД) в хирургическом стационаре. Изложены вопросы инсулинотерапии при сопутствующих СД хирургических заболеваниях, в частности, гнойно-некротических поражениях.