Проаналізовано проведення комплексного лікування хворих з анальними тріщинами після операції з використанням препарату "Мідокалм", що обгрунтовано тим, що до причин виникнення хвороби відносяться нейром'язові зміни анального сфінктера та судинні зміни в анальному каналі, а їх усунення потребує нових додаткових заходів, крім загальноприйнятих знеболювальних, спазмолітиків та загоювальних складників. За цього клінічна сприйнятність препарату "Мідокалм" у хворих задовільна. Не було відзначено діареї, блювання та виявів алергії. Диспептичних розладів не виявлено, що завадило б продовженню лікування. У всіх пацієнтів, що дотримувалися раціонального застосування препарату "Мідокалм" не було побічних виявів. Не зафіксовано також негативного впливу препарату на клінічний аналіз крові, а біохімічні показники свідчать про відсутність негативного впливу на функціональний стан печінки. Застосування препарату у комплексному лікуванні хворих на анальні тріщини у післяопераційному періоді приводить до значного міорелаксувального ефекту та посилення периферійного кровообігу в анальному каналі і сфінктері, дозволяє після операції на необхідний термін підтримувати знеболювальний, розслаблювальний та загоювальний ефект. За цього констатовано нормалізацію акту дефекації, що відновлюється у найближчий час без больового синдрому, зменшення дискомфорту в ділянці заднього проходу та скорочення перебування хворих у стаціонарі.

Проведение комплексного лечения больных с анальными трещинами после операции с использованием препарата "Мидокалм" обосновано тем, что к причинам возникновения болезни относятся нейромышечные изменения анального сфинктера и сосудистые изменения в анальном канале, а их устранение требует новых дополнительных методов, кроме общепринятых обезбаливающих, спазмолитиков и заживляющих составных. При этом клиническая восприимчивость препарата "Мидокалм" у больных хорошая. Не было диареи, рвоты и проявлений аллергии. Диспептических расстройств не выявлено, что помешало бы продолжению лечения. У всех пациентов, которые придерживались рационального применения препарата "Мидокалм" не было побочных проявлений. Не зафиксировано также негативного влияния препарата на клинический анализ крови, а биохимические показатели свидетельствуют об отсутствии негативного влияния на функциональное состояние печени. Использование препарата "Мидокалм" в комплексном лечении больных с анальными трещинами в послеоперационном периоде приводит к значительному миорелаксирующему эффекту и усилению периферического кровообращения в анальном канале и сфинктере, позволяет после операции поддерживать обезболивающий, заживляющий эффект. При этом зафиксирована нормализация акта дефекации, который восстанавливается в ближайшее время без болевого синдрома, уменьшается дискомфорт на участке заднего прохода и сокращается пребывание больных в стационаре.

Зроблено аналіз результатів лікування 14-ти пацієнтів з гострою кишковою непрохідністю внаслідок обтурації жовчних каменів. Зазначено, що застосування ультразвукового дослідження в комплексній діагностиці дозволяє своєчасно виявити показання до оперативного лікування хворих з даним видом кишкової непрохідності, об'єм якого в ургентній ситуації обмежується ентеролітотомією.

Представлен анализ результатов лечения 14-ти пациентов с острой кишечной непроходимостью вследствие обтурации желчным камнем. Применение ультразвукового исследования в комплексной диагностике позволяет своевременно установить показания к оперативному лечению больных с данным видом кишечной непроходимости, объем которого в ургентной ситуации ограничивается энтеролитотомией.

Визначено причини виникнення кишкової непрохідності (КН), зокрема, секреторно-резорбтивну та бар'єрну функції тонкої кішки. Розглянуто класифікацію КН залежно від морфофункціональної природи. Запропоновано диференційно-діагностичні критерії визначення механічної та динамічної КН. Наведено порівняльну оцінку рентгенологічних і ультразвукових ознак у хворих на динамічну КН.

Определены причины возникновения кишечной непроходимости (КН), в частности, секреторно-резорбтивная и барьерная функции тонкой кишки. Рассмотрена классификация КН в зависимости от морфофункциональной природы. Предложены дифференциально-диагностические критерии определения механической и динамической КН. Приведена сравнительная оценка рентгенологических и ультразвуковых признаков у больных динамической КН.

Ключ. слова: КОЛИТ ЯЗВЕННЫЙ
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.301.6

Рубрики:

Специфічне запалення кишечника

Шифр НБУВ: Ж15971 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.301.1

Рубрики:

Апендицит

Шифр НБУВ: Ж16211 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В експериментальному дослідженні вивчено стан біоенергетичних і метаболічних процесів у стінці тонкої кишки та сироватці крові у разі обтураційної непрохідності кишечнику.

В экспериментальном исследовании изучено состояние биоэнергетических и метаболических процессов в стенке тонкой кишки и сыворотке крови при обтурационной непроходимости кишечника.

Прооперовано 58 хворих з гострим апендицитом протягом 2004 - 2005 рр. Усім зроблено лапароскопічну апендектомію (ЛА). Вік хворих складав від 17-ти до 35-ти років. ЛА лігатурним способом виконано 20-ти хворим I групи, 38-ми хворим II групи здійснено ЛА за допомогою методу електрозварювання біологічних тканин. В I групі інтраопераційно в 3-х випадках визначено кровотечу з брижі апендикса, яку зупинено шляхом накладення великих титанових кліпс. В II групі під час операції та в ранній післяопераційний період неспроможності кукси апендикса кровотечі не спостережено. Усіх хворих у задовільному стані виписано на 3 - 7-му післяопераційну добу. Доведено, що застосування лігатурного способу ЛА в поєднанні з методом електрозварювання біологічних тканин у процесі обробки кукси та брижі апендикса забезпечує стерильність кукси, надійний гемостаз і скорочує час операції.

Прооперировано 58 больных с острым аппендицитом в течение 2004 - 2005 гг. Всем больным проведено лапароскопическая аппендэктомия (ЛА). Возраст больных составил от 17-ти до 35-ти лет. ЛА лигатурным методом сделана 20-ти больным I группы, 38-ми больным II группы выполнена ЛА с помощью метода электросваривания биологических тканей. В I группе интраоперационно в 3-х случаях отмечено кровотечение из складки аппендикса, остановленное путем наложения больших титановых клипс. В II группе во время операции и в ранний послеоперационный период несостоятельности куксы аппендикса кровотечения не наблюдалось. Все больные в хорошем состоянии выписаны на 3 - 7-е послеоперационные сутки. Установлено, что применение лигатурного способа ЛА в сочетании с методом электросваривания биологических тканей при обработке куксы и складки аппендикса обеспечивает стерильность куксы, надежный гемостаз и сокращает время операции.

Проведено проспективний і ретроспективний аналіз лікування хворих на кишкову непрохідність, викликану жовчними конкрементами. Винятково рідкісні випадки кишкової непрохідності, викликаної жовчними конкрементами, зумовлюють труднощі діагностики та пізню госпіталізацію хворих. У всіх хворих справжня причина кишкової непрохідності - обтурація кишки жовчними каменями - встановлена лише під час операційного втручання.

Проанализировано лечение больных с кишечной непроходимостью, которая вызвана желчными конкрементами. Исключительно редкие случаи кишечной непроходимости, вызванной желчными конкрементами, обусловливают трудности в диагностике и позднюю госпитализацию больных. Способность желчных конкрементов перемещаться, неполная обтурация кишки желчными конкрементами часто меняют типичную картину кишечной непроходимости. У всех больных истинная причина кишечной непроходимости - обтурация кишки желчными камнями - установлена только во время операционного вмешательства.

Представлено досвід лікування 21-го хворого на гострий апендицит (5 чоловіків та 16 жінок) віком від 17-ти до 73-х років. Звернено увагу практикуючих лікарів на лікування найбільш поширеної гострої хірургічної патології - гострого апендициту, з використанням широких можливостей сучасних малоінвазійних відеоендохірургічних операційних втручань як менш травматичних і високоефективних.

Представлен опыт лечения больных с острым аппендицитом. Обращено внимание практических врачей на лечение наиболее распространенной острой хирургической патологии - острого аппендицита, с использованием широких возможностей современных малоинвазивных видеоэндохирургических операционных вмешательств как менее травматических и высокоэффективных.

У хронічному експерименті на безпородних собаках вивчено закономірності морфофункціональних змін судинного русла тонкої кишки у разі механічної жовтяниці та за разних способів її корекції. Встановлено, що декомпресія обтураціонного холестазу до 14 діб сприяє зворотному розвитку адаптаційно-компенсаторних процесів у судинному руслі й оболонках кишки. Застосування у переддекомпресійному періоді озонованих ентеросорбентів забезпечує кращі умови реадаптації у разі довготривалих жовтяниць.

В хроническом эксперименте на беспородных собаках изучены закономерности морфофункциональных изменений сосудистого русла тонкой и толстой кишки при механической желтухе и разных способах её коррекции. Установлено, что декомпрессия обтурационного холестаза до 14 суток влияет на обратное развитие адаптационно-компенсаторных процессов в сосудистом русле и оболочках кишки.

Рассмотрена актуальная проблема гастроэнтерологии - диагностики и лечения наиболее распространенных заболеваний толстой кишки (ТК). Освещены аспекты анатомии и физиологии ободочной и прямой кишки, методы обследования колопроктологических больных и особенности обезболивания хирургических вмешательств. Основное внимание уделено вопросам этиологии, патогенеза, диагностики, дифференциальной диагностики, консервативного и оперативного лечения различных заболеваний ТК, заднего прохода, параректальной и крестцово-копчиковой области. Предложены методики выполнения наиболее часто применяемых хирургических вмешательств.

Розроблено нові малоінвазивні способи апендектомії, захищені патентами на винахід з їх топографо-анатомічним, клінічним обгрунтуванням, на 57-ми трупах людей та у 242-х хворих з гострим апендицитом. Під час виконання нових операційних втручань у більшості випадків до операційної рани прилягало місце з'єднання єдиної сліпої кішки та черевноподібного відростка. Це забезпечувало найкоротший шлях, дозволяло зробити отвір більш широким, що скоротило пошук, діагностичний огляд органів, тривалість втручання, знизило травматичність операції. Нові доступи дозволили виконати симультанні операції на яєчнику у 16-ти жінок, були більш вигідні у косметичному відношенні. Післяопераційних ускладнень у хворих, прооперованих за новими способами, не виявлено. Це підтверджує функціональну та клінічну надійність розроблених оперативних втручань і дозволяє рекомендувати їх до застосування у хірургічній практиці.

Разработаны новые малоинвазивные способы аппендэктомии, защищенные патентами на изобретение с их топографо-анатомическим, клиническим обоснованием, на 57-ми трупах людей и у 242-х больных с острым аппендицитом. При выполнении новых доступов в большинстве случаев к операционной ране прилегало место соединения слепой кишки и червеобразного отростка. Это обеспечивает кратчайший путь, позволяет сделать отверстие более широким, что сократило поиск, диагностический осмотр органов, длительность вмешательства, снизило продолжительность операции. Новые доступы позволили выполнить симультанные операции на яичниках 16-ти женщинам, были более выгодны в косметическом отношении. Послеоперационных осложнений у больных, которые оперировались новым способом не было. Это подтверждает функциональную и клиническую надежность разработанных оперативных доступов и позволяет рекомендовать их к применению в хирургической практике.

Викладено методику ведення хворих з обтураційною непрохідністю товстої кишки, оперованих одноетапно з накладанням первинного анастомозу й інтраопераційним лаважем товстої кишки. У всіх хворих у привідній кишці, на рівні анастомозу й у відвідній кишці спостерігалися порушення регіонарної гемодинаміки під час оперативного втручання та до 5-ї післяопераційної доби. У разі використання в післяопераційному періоді тривалої перидуральної блокади лідокаїном, порушення регіонарного кровотоку в зоні анастомозу виявлялися значно меншими та нетривалими, а нормалізація гемодинаміки відбувалася швидше, ніж у хворих з традиційним післяопераційним веденням.

Изложена методика ведения больных с обтурационной непроходимостью толстой кишки, оперированных одноэтапно с наложением первичного анастомоза и интраоперационным лаважем толстой кишки. У всех больных в приводящей кишке, на уровне анастомоза, в отводящей кишке наблюдались нарушения регионарной гемодинамики во время оперативного вмешательства и вплоть до 5-х послеоперационных суток. При использовании в послеоперационном периоде длительной перидуральной блокады лидокаином, выраженность и длительность нарушений регионарного кровотока в зоне анастомоза значительно меньше, а нормализация гемодинамики наступает быстрее, чем у больных с традиционным послеоперационным ведением.

Проаналізовано безпосередні результати первинно-відновлювальних операцій у хворих на обтураційну непрохідність лівої половини ободової кишки або проксимальних відділів прямої кишки та запропоновано методику інтраопераційного лаважа з трансанальною післяопераційною декомпресією ободової кишки, яка сприяє швидкій ліквідації внутрішньокишкового та паралельно внутрішньочеревного тиску. Тривала перидуральна блокада в післяопераційному періоді збільшує позитивний ефект лаважа та декомпресії кишечнику, сприяє оптимальній динаміці внутрішньочеревного тиску та покращанню безпосередніх результатів одноетапних радикальних операцій за даної патології.

Проанализированы непосредственные результаты первично-восстановительных операций у больных с обтурационной непроходимостью левой половины ободочной кишки или проксимальных отделов прямой кишки и предложена методика интраоперационного лаважа с трансанальной послеоперационной декомпрессией ободочной кишки, которая способствует быстрой ликвидации внутрикишечного и параллельно внутрибрюшного давления. Длительная перидуральная блокада в послеоперационном периоде усиливает позитивнный эффект лаважа и декомпрессии кишечника, способствует оптимальной динамике внутрибрюшного давления и улучшению непосредственных результатов одноэтапных радикальных операций при данной патологии.

Раскрыта сущность понятия синдрома хронической дуоденальной непроходимости (ХДН). Указано, что синдром ХДН имеет хроническое прогрессирующее течение и способен выступать в роли ведущего патогенетического фактора в развитии многих заболеваний желудочно-кишечного тракта. Сделан вывод о том, что препаратами для коррекции моторно-эвакуаторных нарушений двенадцатиперстной кишки при функциональных формах ХДН являются миотропный спазмолитик Дуспаталин в сочетании с прокинетиком Мотилиум и ферментным препаратом Креон.

Зазначено, що гострий апендицит (ГА) - найчастіша патологія серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Діагностика ГА дотепер становить значні труднощі, і клініка багато в чому залежить від розташування сліпої кишки і червоподібного відростка. У дослідженні взяли участь 614 хворих, які перебували на лікуванні з приводу ГА. Всім хворим зроблено ургентну сонографію органів черевної порожнини і прицільно правої клубової ділянки без попередньої підготовки. Доведено, що ультразвукове дослідження (УЗД) - один з провідних інструментальних методів у діагностиці ГА. Тільки візуалізація всього незміненого червоподібного відростка дозволяє напевно виключити ГА, а виявлення зміненого відростка дає можливість упевнено встановити діагноз ГА.

Указано, что острый аппендицит (ОА) - частая патология среди острых хирургических заболеваний органов брюшной полости. Диагностика ОА до настоящего времени составляет значительные трудности, и клиника во многом зависит от расположения слепой кишки и особенно червеобразного отростка. В исследовании приняли участие 614 больных, которые лечились по поводу острого аппендицита. Всем больным сделана ургентная сонография органов брюшной полости и прицельно правого подвздошного участка без предварительной подготовки. Доказано, что УЗИ - один из ведущих инструментальных методов в диагностике ОА. Только визуализация всего неизмененного червеобразного отростка позволяет уверенно исключить ОА, а обнаруженное изменение отростка дает возможность точно установить диагноз ОА.

Наведено дані електронно-мікроскопічних досліджень ультраструктур клітин товстої кишки після ендоваскулярного гемостазу шляхом виконання внутрішньоартеріальної хіміоемболізації, катетер-індукованого ангіоспазму та суперселективного введення спіралей в отвір кишкової артерії, що кровоточить. Виявлена в ході експерименту зворотність ультраструктурних змін дозволила рекомендувати застосування даних методів ендоваскулярного гемостазу для лікування хворих з гострими товстокишковими кровотечами.

Приведены данные электронно-микроскопических исследований ультраструктур клеток толстой кишки после эндоваскулярного гомеостаза путем выполнения внутриартериальной химиоэмболизации, катетер-индуцированного ангиоспазма и суперселективного введения спиралей в просвет кровоточащей кишечной артерии. Выявленная в ходе эксперимента обратимость ультраструктурных изменений позволила рекомендовать использование данных методов эндоваскулярного гемостаза для лечения больных с острыми толстокишечными кровотечениями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-59 + Р457.465.305.63

Рубрики:

Хвороби кишечника

Механічна непрохідність

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.301.1

Рубрики:

Апендицит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3-99 + Р457.365.6-99

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ